РОМАН ГЕРМАНА МЕЛВІЛЛА «МОБІ ДІК» VS. ФІЛЬМ «АВАТАР: ШЛЯХ ВОДИ»: ЕВОЛЮЦІЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ

Анотація

У статті порівнюються роман Г.Мелвілла Мобі Дік (1851) та американський фантастичний фільм «Аватар: Шлях води» (2022). Всупереч часовій та медійній розбіжностям, Аватар-2 розглядається як парадигматична альтернатива прозового твору, оскільки цей фільм по новому інтерпретує ключові теми Мобі Діка. Порівняння цих творів, сфокусованих на взаємодії людської спільноти й океанічної екосистеми, дозволило дослідити тяглість етичної та філософської традицій в американській культурі. Наголошується, що для обох мистецьких феноменів водна стихія є ключовим джерелом життя й екзистенційного пошуку. У романі океан стає не лише головною декорацією, на тлі якої відбуваються усі події, а й чинником виявлення сутності кожного персонажу. Аналогічну функцію виконує океан у фільмі, який пропонує оригінальну міфологію і філософію світобудови. Саме тому обидва твори досліджуються у рамках екокритики та блакитної екокритики. Водночас відзначається, що розгляд філософських і морально-етичних проблем, націлених на пошуки сенсу життя у містичному просторі буття, увиразнюють тематичну близькість літературного тексту і кінематографічного відеоряду. Мобі Дік, так само як Пайакан, втілюють духовну енергію, глибину й інтелект. У статті наголошується, що паралельний герменевтичний розгляд даних мистецьких творів надає можливість встановити нерозривну єдність слова і образу, продемонструвати швидке зростання можливостей кіно яскраво втілювати уяву й наголошувати важливість індивідуального досвіду. Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що океанічне мислення Г. Мелвілла доводить безперспективність людської агресії. І це перший крок до усвідомлення викликів сучасної постмодерної доби. У фільмі, натомість, вже акцентується необхідність радикальної зміни наших поглядів на Природу – від об'єкту завоювання до об'єкту шанування як вияву духовної єдності всіх форм життя у Всесвіті.