КОРОТКА ФОРМА ПРИКМЕТНИКА У СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ В СВІТЛІ ГРАМАТИЧНОГО ВЧЕННЯ ПРО СЛОВО
Ключові слова:
коротка форма прикметника, елементарний знак текстоцентрична і лексоцентрична теорія значення слова, «аморфне слово», імпліцитне граматичне значення, частина мови і член речення, імпліцитні, експліцитні і потенційні форми вираження синтагматичної значимості елементарного знака, морфема і слово.Анотація
В даній статті, яка має полемічний характер, робиться спроба обґрунтувати на основі лексоцентричної теорії значення слова граматичну завершеність так званих «аморфних слів» або «елементарних» знаків, яка визначає їхню роль у вербалізованих логічних операціях, які в мовному плані членують глобальне сприйняття позамовних подій і ситуацій. Йдеться про імпліцитне категоріальне значення, яке не має експліцитного вираження, а існує в латентному стані у ментальному лексиконі носія мови у формі знань і лінгвального досвіду щодо використання цих знаків у мовленнєвій діяльності. Історичні процеси виникнення, розвитку і функціонування короткої форми прикметника привели до зміни морфологічної парадигми кваліфікативних слів, до функціональної спеціалізації флективних і нефлективних слів і в кінцевому рахунку до перетворення короткої форми як одного з можливих морфологічних варіантів слова у називну форму нової лексеми, яка розширила свої функціональні границі за рахунок якісних прислівників. Ця обставина привела до виникнення нової частини мови (Artwort), лінгвальний статус якої конституюється відношенням короткої форми (флективного і нефлективного її варіантів) до носіїв ознаки в суб’єктно-предикатній структурі речення. Біполярна специфіка синтагматичної реалізації знаходить своє відображення в експліцитних, імпліцитних і прихованих предикаціях у глибинній структурі речення у формі двох синтагматичних фрагментів. В останньому випадку коротка форма може мати омонімічні зв’язки з першими компонентами складного слова.
Посилання
Есперсен, О. Философия грамматики / О. Есперсен. – Москва: Издательство литературы на иностранных язиках, 1958. – с. 65.
Левицкий, В.В. Семасиология. / В.В. Левицкий. – Вінниця: Нова книга, 2006. – с. 68.
Общее языкознание. Внутренняя структура языка – Москва: Издательство “Наука”, 1972. – с. 211.
Смирницкий, А.И. Морфология английского языка. / А.И. Смирницкий. – Москва: Издательство литературы на иностранных язиках, 1958.– с. 276.
Щерба, Л.В. О частях речи в русском языке.Избранные работы по русскому языку / Л.В.Щерба. – Москва, 1957. – с. 64.
Admoni, W. Der deutsche Sprachbau / W.Admoni. – Ленинград: Издательство литературы на иностранных язиках, 1972.– с. 151.
Der große Duden.Grammatik – Ленинград, 1963.– с. 203.
Nachrichten von der Gesellschaft der Wissenschaften zu Göttingen aus dem Jahre 1928. // Philologisch- Historische Klasse – Berlin, 1928. –S. 5.
Slotty, F. Das Wesen der Wortart. 1 Abt / F. Slotty. Donum Natalicum Schrijnen, Nijmegen-Utrecht, 1928. –S. 49.
Stepanowa M. D., Černyšewa I.I. Lexikologie der deutschen Gegenwartssprache. /M. D. Stepanowa. – Moskau: “Vysšaja Škola”, 1986.– S. 94. 11. Stepanowa M. D., Helbig G. Wortarten und das Problem der Valenz in der deutschen Gegenwartssprache. / M. D. Stepanowa, G.Helbig – Leipzig, 1981. –S. 94.