ПСИХОЛОГІЗМ «НОВОЇ ДРАМИ» Г. ІБСЕНА «ЛЯЛЬКОВИЙ ДІМ» ТА В. ВИННИЧЕНКА «БРЕХНЯ»: ПОРІВНЯЛЬНИЙ ЗРІЗ

Анотація

У статті досліджуються психічні стани головних героїнь «нової драми» Г. Ібсена «Ляльковий дім» і В. Винниченка «Брехня» як основне джерело створення психологізму у творі. У цих творах увага письменників фокусується на емоціях, що набувають поступового розвитку, зокрема спостерігається перетікання однієї емоції в іншу, що призводить до головної емоції, яка, врешті-решт, починає домінувати, знаходячи відгук у читача/глядача, що отримує естетичне задоволення. Це досягається за рахунок створення внутрішнього конфлікту морально-етичного характеру, переживання якого призводить до певних психологічних станів героїв, опис яких створює психологізм, а їх зміна призводить до драматургії. Детально досліджено такі домінантні стани Нори, героїні «Лялькового дому», як безвідповідальність і безпечність, тривога, страх, відчай, оціпеніння й рішучість, і стани Наталі Павлівни, героїні «Брехні», – радість, обурення, відчай, розпач і приреченість. Загроза викриття брехні, що покладена в основу сімейних стосунків як у сім’ї Торвальда («Ляльковий дім»), так і в сім’ї Андрія Карповича («Брехня»), стає морально-етичною проблемою та межовою ситуацією як для Нори, так і для Наталі Павлівни. І якщо для ібсенівської героїні викриття брехні призвело до самооцінювання, то для винниченкової – збереження таємниці коштувало самопожертви. Перехід від одного стану в інший не лише розвиває сюжетну лінію і конфлікт, а й змушує читача співпереживати, що становить головну мету театрального мистецтва. Інтерпретація творів із психологічної перспективи відкриває нові горизонти для літературознавчих досліджень «нової драми» і не тільки, бо занурення в психологію персонажа дає можливість осягнути істинне у творі, те, що, як правило, залишається на підтекстовому рівні.