АРХЕТИП МАТЕРІ В РОМАНІ МАРІЇ МАТІОС «МАЙЖЕ НІКОЛИ НЕ НАВПАКИ»
DOI:
https://doi.org/10.32782/2522-4077-2022-203-4Ключові слова:
Марія Матіос, Юнг, архетип, Велика Матір, жіночий образ, психопоетика.Анотація
У статті досліджується репрезентація архетипу Матері в романі «Майже ніколи не навпаки» української письменниці Марії Матіос. Вона глибоко досліджує та переосмислює його у своїй прозі, оскільки як жінка здатна безпосередньо ідентифікувати себе із цим архетипом. Теоретична частина статті представляє різні погляди вчених на поняття архетипу та еволюцію цього терміна в українському та світовому науковому дискурсі. Представлено різні вияви архетипу Матері у творах Матіос, які змінюються залежно від життєвих обставин і особистих рис героїнь. Здійснено спробу проаналізувати кілька жіночих персонажів (Василина, Петруня, Теофіла), на матеріалі яких можна простежити найбільш яскраві вияви архетипу Матері, зокрема Великої Матері та Матері-коханки. На прикладі Василини ми розглядаємо втілення архетипу Великої Матері; на прикладі Петруні – наслідки неможливості реалізуватися в материнстві та одержимість цією ідеєю (сурогатний архетип Матері). Теофіла втілює материнську жертовність і самовідданість. Цей персонаж на відміну від інших отримує розгорнуту портретну характеристику за допомогою живописного авторського зображення, подібного до класичних змалювань Мадонни та інших утілень материнського начала у світовій мистецькій практиці. Таким чином авторка репрезентує збірний образ Матері наприкінці твору. Загалом стаття підкреслює вагомість художнього втілення архетипу Матері у творах Марії Матіос та різні способи його зображення. Дослідження архетипу Матері також дає змогу глибше зрозуміти культурний та історичний контекст, у якому розгортаються події роману, а також те, як ці теми продовжують резонувати сьогодні. Розкриття цих аспектів є важливим внеском у вивчення творчості Марії Матіос та репрезентації архетипу Матері в літературі загалом. Ця тема має перспективи подальшого дослідження, зокрема в напрямі кореляції творчої постаті авторки із цим архетипом та співмірності Марії Матіос як жінки і втілення її персонажів.
Посилання
Базів Л.М. Амбівалентність архетипу матері в українській модерній літературі (на матеріалі творчості Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Винниченка та О. Кобилянської) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.01 ; Київ. ун-т ім. Бориса Грінченка. Київ, 2013. 18 с.
Гончарук В., Гончарук В. Жіночі образи у творчості Тараса Шевченка. Філологічний вісник Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. 2014. Вип. 5. С. 120–125.
Даценко Я. Психопоетика творчості Григора Тютюнника : дис. … канд. філол. наук (доктора філософії) ; Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка. Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. 2019. 214 с.
Івашина О.О. Марія Матіос: підходи до осмислення психологізму творчості (на матеріалі роману «Майже ніколи не навпаки»). Слово в сучасній науковій парадигмі: євроінтеграційний контекст : тези доп. І міжнар. наук.-прак. конф., 24–25 листопада 2022 р. Кропивницький, 2022. C. 75–79.
Лебединцева Н.М. Архетип Великої Матері у поетичному світі 1980-х років. Наукові записки НаУКМА. Філологічні науки. 2001. Т. 19. С. 56–64. URL: http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/ handle/123456789/9279/Lebedyntseva_Arkhetyp_Velykoyi_Materi.pdf?sequence=1&isAllowed=y
Матіос М. Майже ніколи не навпаки. Сімейна сага в новелах ; вид. 2-е. Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА- МА-ГА, 2022. 224 с.
Михида С.П. Психопоетика українського модерну: проблема реконструкції особистості письменника : монографія. Кіровоград : Поліграф – Терція, 2012. 357 с.
Міщенко М.М. Українські національні архетипи: від колективного несвідомого до усвідомленої національної ідентичності (до актуальності методології аретипичного аналізу). Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія «Філософія. Філософські перипетії». 2014. № 1130(51). С. 90–94. URL: http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI- Press/16629
Моклиця М.В. Основи літературознавства : посібник для студентів. Тернопіль : Підручники і посібники, 2002. 192 с.
Потебня О.О. Естетика і поетика слова : збірник. Київ : Мистецтво, 1985. 301 с. URL: http://irbisnbuv. gov.ua/ulib/item/UKR0001479
Процик І.В. Архетип і символ: проблеми визначення та взаємодії. Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія «Лінгвістика і літературознавство». 2011. Вип. XXІV. Ч. 2. С. 368–377.
Процик І.В. Поняття архетипу в науковій літературі: генетико-теоретичний аспект. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. 2009. № 2. С. 56–67. URL: https://web.znu.edu. ua/herald/issues/2009/fil_2009_2/056-67.pdf
Тиховська О. Архетипна образність балад Т. Шевченка. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Філологія. Соціальні комунікації». 2014. Вип. 1(31) С. 239–244. URL: https://dspace. uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/766
Фрай Н. Архетипний аналіз: теорія мітів. Антологія світової літературно-критичної думки / ред. В.М. Зубрицька. Львів : Літопис, 1996. С. 111–135.
Юнг К.Ґ. Архетипи і колективне несвідоме / пер. з нім. К. Котюк ; наук. ред. О. Фешовець ; 2-е опрац. вид. Львів : Астролябія, 2018. 608 с. 16. Юнг К.Г., Нойманн Э. Психоанализ и искусство / отв. ред. С.Л. Удовик. Киев : Ваклер, 1996. 304 с.