ЗООНІМИ ТА ФІТОНІМИ В ОНОМАСТИЧНОМУ ПРОСТОРІ НІМЕЦЬКИХ ЛІТЕРАТУРНИХ КАЗОК

Анотація

Ономастикон займає одну з найважливіших ланок в архітектоніці казкового тексту. Він сприяє актуалізації всіх його потенційних властивостей, а також розумінню історико-філософського і соціокультурного змісту. Ономастикою називають науку, що вивчає власні імена всіх типів. За об’єктами дослідження ономастика поділяється на антропоніміку, топоніміку, етноніміку, зооніміку та астроніміку. Об’єктом даного досліження є зооніміка німецьких літературних казок. У казках головними героями можуть бути як люди, так і тварини, вони завжди займають центральне положення в художньому творі. Тварини – це алегоричне зображення людських типів і характерів. Тому більшість зоонімів представлені реальними антропонімами або створені за антропоморфними моделями. Порівняльний аналіз семантичної структури зоонімів виявив ряд характеристик: зооніми пов'язані з конкретно-особистісними характеристиками, які кваліфікують особисті якісні ознаки людини – риси її характеру і зовнішні особливості. Герої-звірі в більшості випадків не мають ні імен, ні кличок. Вигадані зооніми також часто зустрічаються на сторінках фольклорних творів. Прикладом може слугувати осел-перевертень (нім. «der Krautesel»). Окремо слід виділити такий вид онімів, як фітонім, тобто власну назву рослин, адже вона також досить часто є елементом німецьких літературних казок і несе в собі особливе значення. До фітонімів відносяться у німецьких казках як звичайні квіти: лілея, троянда; так і дерева: дуб, верба, горіх; і створені авторською фантазією. Приклад вигаданого фітонімома є трава Смачночих (Niesmitlust ). Також до категорії казкових зоонімів слід віднести таку ономастичну одиницю, як міфозоонім – власне ім'я тварини, яка фактично не існує, але людина представляє її реальною. Досить частотним міфозоонімом в німецьких казках є «дракон» (der Drache). На сторінках літературних творів птахи мають певне символічне значення, вони часто ідентифікуються з божествами, богами грому, вітру, керівниками природних стихій. Отже образ тварини може вживатися для характеристики об'єкта (людини, предмета). Але не слід забувати про нескінченний і різноманітний світ казки, в якому кожен персонаж може постати перед читачем в поганому і хорошому світлі. Через розгляд казкових онімів можна виявити культурні особливості народу.