З НИЗИН ДО ВЕРШИН: СПІЛЬНОСЛОВ’ЯНСЬКІ ТА САМОБУТНІ РИСИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Анотація

Складні питання походження людської мови загалом й окремих національних мов зокрема не завжди усвідомлено засвоюються студентами, а тому й учителі-словесники уникають їхнього розгляду на уроках мови, хоч цього вимагає програма. Старша профільна школа, особливо її філологічна складова, передбачає вивчення питань історії походження української мови, її періодизації, виникнення слов’янської писемності, ознайомлення з місцем рідної мови серед інших мов світу. Тому знання про це повинні стати одними із світоглядних переконань про важливість рідної мови, про відповідальність за її збереження. Формування свідомої мовної особистості – це довготривалий процес, який розпочинається в сім’ї, продовжується в освітньо-виховних закладах і триває впродовж усього життя. Попри те, що вчителі-україністи мають достатнє забезпечення традиційними й інноваційними дидактичними матеріалами, їм бракує навчально-методичних напрацювань із загальномовознавчих питань, які донедавна не були у фокусі уваги при вивченні мови в школі. Пропонована стаття може стати для них корисною при вивченні питань про класифікації мов світу, про споріднені мови, про самобутні риси рідної мови. У ній ідеться про збереження праслов’янських і появу нових, особливих рис української мови на прикладі підсистеми її вокалізму. Визначено ті голосні, які засвоєні і збережені українською мовою з її праоснови – А, О, У, Е; описано ті зміни, яких вони зазнали. Окрім того, проаналізовано засвоєні в час розпаду праслов’янської мови протоукраїнськими діалектами звуки, які пізніше були втрачені українською; описано їхні видозміни у вигляді фонем сучасної української літературної мови. За потреби наводяться порівняння фонетичних рис української мови з особливостями інших мов, які належать до слов’янської вітки праіндоєвропейської мовної сім’ї. Заплановано продовження розгляду самобутніх рис української мови на прикладі одиниць інших рівнів мовної системи.