ОБРАЗНА СИСТЕМА РОМАНУ «БЛАГОВОЛИТЕЛЬКИ» ДЖ. ЛІТТЕЛЯ ПІД ОПТИКОЮ ІНТЕРМЕДІАЛЬНОСТІ: МАКСИМІЛІАН АУЕ ТА ФРАНЦУЗЬКІ КЛАВЕСИНІСТИ

Анотація

Стаття присвячена аналізу роману американо-французького письменника Джонатана Літтеля «Благоволительки» (2006 р.) з точки зору наявності в ньому інтермедіальних зв’язків з музикою. В полі літературознавчого аналізу знаходиться образна система роману, а саме образ головного героя, Макса Ауе, офіцера СС, який подорожує Європою під час Другої світової війни, являючи собою втілення байдужого, хворого зла. Під час дослідження робиться припущення про певні риси автопортретності головного героя і автора (схоже захоплення музикою та живописом, певні біографічні збіги). Завдяки використанню понятійного апарату інтермедіальних студій робиться висновок про те, що музика відіграє одну з провідних ролей при розкритті образу головного героя (процес навчання музиці демонструє стосунки в сім’ї і становлення характеру, захо- плення французькими та німецькими клавесиністами розкриває внутрішні суперечності героя, розмови про музику з колегами і рідними доповнюють і деталізують образ Макса). Принагідно встановлено, що, окрім музики, письменник застосовує для характеристики образу головного героя інтермедіальність з живопису, апелюючи до картини А. Ватто «Байдужий». Засоби інтермедіальності, використані для портретизації Макса Ауе, відсилають читача до естетики та образу людини французького бароко і допомагають створити цілісний художній образ. Інтермедіальні засоби допомагають дати глибоку характеристику головного героя, його глибинних прагнень та справжньої сутності його особистості. Попри постійне прагнення Макса до всього німецького та до зближення з образом батька, інтермедіальна характеристика образу показує його зв’язок з французькою культурою матері, інфантильність, відстороненість від реальних подій, що розгортаються навколо нього, та ставлення до них як до якоїсь умовно ігрової діяльності.