БУТИ ЧИ НЕ БУТИ ІСТОРИЧНИМ МОВНИМ ДИСЦИПЛІНАМ У НАВЧАЛЬНИХ ПЛАНАХ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ-УКРАЇНІСТІВ

Анотація

Останніми роками (за відсутності державного Стандарту підготовки фахівців рідної словесності) спостережено суттєві зміни у навчальних планах освітніх програм «Українська мова і література» галузі Середня освіта. Вони позначилися передусім на блоці навчальних дисциплін історичного мовного циклу, з якого вилучено Вступ до слов’янської філології, Старослов’янську мову, інколи – Історію української літературної мови. Найчастіше залишено тільки Історичну граматику української мови, та й то в значно у меншій кількості годин. Деколи інтегрують Старослов’янську мову з Історичною граматикою української мови або ж останню з Історією української літературної мови, але у будь-якому разі не враховано ні виховний, ні знаннєвий, ні світоглядний потенціал кожної окремої галузі історичної лінгвістики. Формування прагматичних мовнокомунікативних компетентностей без ґрунтовних знань про формування мовних одиниць різних рівнів української мови, їхніх особливостей і розуміння подібності з іншими спорідненими мовами не можливе без повноцінного опанування знаннями про витоки, етапи та шляхи функціонування нашої національної мови та її літературних форм. З опертям на напрацювання порівняльно-історичного мовознавства та набутки власного досвіду викладання Історичної граматики української мови (довгий час як однієї з кількох історичних дисциплін, а нині – як єдиної) пропонуємо бачення формування мовнокомунікативних компетентностей при вивченні історії приголосних фонем /j/, /г/, /ґ/ та традиції позначення їх на письмі. Вибір фонем не випадковий, оскільки /j/ має ще праіндоєвропейські корені та глибоку тяглість функціонування в усіх слов’янських мовах, але її позначення на письмі в українській мові має свою специфіку; щодо фонем /г/, /ґ/ історія мови має низку не розв’язаних до кінця питань і щодо походження (/г/), і щодо ортоепії та ортографії (/ґ/).