РЕЛІГІЯ В ІДЕНТИЧНІСНИХ КРИЗАХ ПЕРСОНАЖІВ ПРОЗИ О. ЗАБУЖКО

Анотація

Релігія є явищем, яке нині перебуває на етапі переосмислення внаслідок культурних постмодерних процесів і надзвичайних викликів життя під час воєнного стану. Література та змодельовані у художньому тексті ідентичнісні кризи дозволяють простежити потенційну роль і можливості релігії у подоланні таких криз. У низці прозових текстів Оксани Забужко релігія відіграє різну роль у моделюванні подолання ідентичнісних криз. У «Музей покинутих секретів» авторка моделює екзистенційну кризу, пов’язану з викликами воєнного часу Другої світової війни та позитивну роль релігії у подоланні цих криз («Звір», «Ярослав» та ін.). Присутня модель і негативної ролі релігії («Рахеля»). У «Книзі Буття, глава четверта» релігія так само відіграє позитивну роль, допомагаючи персонажу Авелю визначитися, з яким простором він буде себе ідентифікувати. У творах «Польові дослідження з українського сексу» й «Інопланетянка» релігія постає у контексті кризи ідентичності у творчості та здатності бути авторками: релігія тут виконує роль спроби окреслити межі, за які обидві нараторки не здатні переступити, оскільки далі прерогатива Бога як найбільшого автора. Релігія також відіграє роль маркера, як у кризових епізодах сюжету персонажі визначаються з найважливішими цінностями, у тестах «Польові дослідження з українського сексу» (нараторка) та «Музей покинутих секретів» (Андріян). У «Казці про калинову сопілку» релігія, з одного боку є культурним тлом для основного конфлікту твору між добром і злом, а з іншого – основною причиною вбивства та відторгнення суспільства: Ганнуся вбиває Оленку, щоб помститися Богові за свою необраність. Отже, релігія має різні ролі та потенціал для подолання ідентичнісних криз: конструктивну, як маркер виявлення ціннісних аспектів персонажа, як культурне тло, а також як деструктивний елемент, який слід відкинути.