ПРОБЛЕМА КЛАСИФІКАЦІЇ ЖАНРІВ ЯПОНСЬКОЇ МАСОВОЇ КУЛЬТУРИ У КОНТЕКСТІ ЛІНГВІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Анотація

Метою статті є окреслення меж масово-культурного матеріалу, на основі якого доцільно здійснювати лінгвістичне дослідження й описувати мову масової культури як явище, що перебуває в опозиції до літературної мови. З цієї метою було розглянуто класифікації жанрів масової культури, які пропонують українські та японські науковці, й відзначено, що нерідко дослідники оминають вказувати повний перелік масово-культурних жанрів, наводячи тільки деякі найтиповіші, а це не сприяє повноцінному описанню явища масової культури та її різновидів. У поодиноких працях наявні спроби подати максимально широку та вичерпну класифікацію жанрів масової культури, що, однак, не додає ясності цій проблемі, оскільки до жанрів масової культури подеколи відносять явища, які доволі важко трактувати як масово-культурні (наприклад, злочинність чи смерть). У таких всеохопних, однак неоднозначних класифікаціях чітко вбачаються впливи Франкфуртської школи дослідження масової культури, у рамках якої було розроблено критику культуріндустрій і визначено їхні основні напрями, а поняття масової культури було співвіднесеною з індустрією дозвілля. За логікою Франкфуртської школи, на яку спираються як українські, так і японські науковці, до жанрів масової культури також відносять школу й науку, що з погляду дослідження мови масової культури також видається хибним підходом, оскільки і школа, і наука послуговуються літературною мовою, на відміну від таких очевидних жанрів масової культури, як розважальні телешоу чи модні журнали. На основі критичного осмислення низки класифікацій жанрів масової культури виділено перелік масово-культурних жанрів Японії, що має мовне вираження, а тому може слугувати достатнім репрезентативним матеріалом для майбутнього японознавчого лінгвістичного дослідження: кіно, серіали, аніме, популярні пісні, реклама, манґа, модні журнали, комп’ютерні й відео ігри, розважальні телешоу, лінгвістичний пейзаж міста.