ФОЛЬКЛОРНА ЛЕКСИКОГРАФІЯ ЯК НОВИЙ ВЕКТОР РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО СЛОВНИКАРСТВА

Анотація

В якості окремого напряму лінгвофольклористичних досліджень починає формуватися сьогодні фольклорна лексикографія, яка в перспективі може стати новою віхою в процесі розвитку української лексикографії. Ця галузь, на нашу думку, має бути зорієнтована в кінцевому її результаті на створення загального повномасштабного словника мови фольклору, створенню якого цілком можуть передувати словники різних жанрів мови усної народної словесності. У нашій статті окреслено основні теоретичні та практичні здобутки української мовознавчої науки в справі розроблення засад словників мови фольклору. На жаль, ще бракує теоретичних викладок і практичних лексикографічних спроб, спрямованих на опрацювання мови фольклору, чим і зумовлюється актуальність нашого дослідження. За мету ми ставили собі розроблення моделей опису основних вербальних засобів, наявних у мові фольклору. Нами в цій розвідці представлено, зокрема, зразки параметризації діалектних слів, онімів (антропонімів і топонімів), слів із символічним значенням, іменників-юкстапозитів, застарілих та нових вербальних елементів, що функціонують у творах української народної словесності. Зазначимо, що моделі опису, представлені в цій статті, не претендують на вичерпність семантики, всеохопність усіх уживаних у текстах фольклору мовних засобів, стійких виразів, до складу яких уходять відповідні реєстрові слова, це робочі спроби, покликані ствердити необхідність лексикографічного опису вербальних елементів фольклору, продемонструвати потенційні можливості подібного лексикографування, підкреслити його репрезентативність. Отже, наші власні спостереження та наявні в українській лінгвістиці теоретичні та практичні напрацювання щодо принципів та особливостей лексикографування вербальних фактів усної народної словесності дають підстави стверджувати, що фольклорна лексикографія цілком може бути виокремлена у самодостатній напрям лінгвофольклористичних і лексикографічних досліджень.