ФОРМУВАННЯ У СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ НАВИЧОК АРГУМЕНТАЦІЇ (З ДОСВІДУ ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ))

Анотація

У запропонованій статті репрезентовано систему авторських вправ (некомунікативні, умовно-комунікативні, ситуативно-комунікативні) для формування навичок аргументації, що виконували студенти технічних спеціальностей в усній та письмовій формі. Акцентовано увагу на ефективності вправ як дидактичного засобу, що використовується на заняттях з української мови (за професійним спрямуванням) для формування в студентів навичок аргументації, що сприяє ситуативно зумовленому діалогічному спілкуванню майбутніх фахівців (механіків / електромеханіків) із замовниками послуг із технічного обслуговування й ремонту колісних транспортних засобів / їх складових частин (систем), колегами, постачальниками, керівником автосервісного / автотранспортного підприємства, роботодавцем. До вправ додаються інструкції / таблиці / моделі / схеми / алгоритми / «хмари слів» / зразки / теоретичний матеріал. З’ясовано, що підґрунтям для оволодіння майбутніми фахівцями навичками аргументації є наявні стійкі знання на рівні фахового спілкування, зокрема професійної технічної термінології (міжгалузевої / вузькоспеціальної), теоретичні знання щодо структурних елементів / типів / видів / способів аргументації та комунікативно значущих закономірностей аргументативного діалогу, а саме: 1) семантичних (зміст аргументів / тез визначає належність актів аргументування до предмета розмови); 2) синтаксичних (тези, аргументи / контраргументи мають певну послідовність; суттєвим є розміщення конкретного акту аргументації серед інших аргументативних актів; модальність і структура аргументації впливає на її послідовності); 3) прагматичних (дотримання правил, що сприяють ефективному / доречному аргументуванню). Крім цього, важливу роль відіграють набутий комунікативно-мовленнєвий досвід під час практичного навчання на автосервісних / автотранспортних підприємствах, а також такі вміння: 1) правильно й логічно поєднувати мовні одиниці / інтонаційно оформлювати репліки відповідно до мети висловлювання; 2) узгоджувати власне висловлення із заданою темою / професійно орієнтованою ситуацією; 3) оперувати фаховими знаннями в межах діалогу; 4) сприймати / критично аналізувати / інтерпретувати інформацію відповідно до стратегій поведінки співрозмовника; 5) обґрунтовувати власну позицію; 6) визначати підстави інших точок зору; 7) прогнозувати / скеровувати ймовірні наміри опонента для вирішення професійних завдань / виконання службових функцій. Запропоноване навчально-методичне забезпечення (умовно-комунікативні, ситуативно-комунікативні вправи) сприяє свідомому використанню професійної лексики в аргументативному діалозі різного функціонального типу за такими моделями: «виконавець послуг ⟷ замовник послуг», «фахівець ⟷ фахівець», «механік / електромеханік ⟷ постачальник», «механік / електромеханік ⟷ керівник автосервісного / автотранспортного підприємства», «механік / електромеханік ⟷ роботодавець». Презентовані методичні напрацювання передбачають роботу над усвідомленням необхідності оволодіння навичками аргументації для ефективного діалогічного спілкування фахівців технічної галузі із замовниками послуг / колегами / постачальниками / керівником підприємства / роботодавцем.