АВТОР – ТЕКСТ – ПЕРЕКЛАДАЧ – КОРЕКТОР – ТЕКСТ – ЧИТАЧ: ДО ПРОБЛЕМИ ЄДИНОПРОЧИТАННЯ

Анотація

У євроінтеграційних процесах, які охопили всі сфери життя українського суспільства, важливе місце належить міжкультурній комунікації, одним із найдавніших виявів якої є обмін текстами через посередництво перекладу. У неї залучається найбільше читачів художньої літератури, які складають думку не тільки про актуальні проблеми, порушені автором, про рівень його обдарованості, оригінальності, а й про якість тексту перекладеного, яка є результатом творчості перекладача й роботи коректора. Як показує практика, не завжди текст, який приходить до українського читача, є таким, що задовольняє його інформаційно-культурні смаки й не викликає читацького дискомфорту від мовного оформлення. Усе частіше трапляються тексти, у яких у силу певних причин порушено ті чи ті норми правопису. До таких належить переклад роману словенського прозаїка Драго Янчара, у якому не можна не помітити відхилення в оформленні чужого мовлення засобами прямої мови. Пропонована стаття є читацьким філологічним роздумом-дослідженням, покликаним з’ясувати: це пунктуаційні помилки чи графостилістичний прийом. Методом суцільної вибірки укладено банк синтаксичних конструкцій із прямою мовою, в яких порушено чинні пунктуаційні приписи виокремлення слів автора і дослівно переданих чужих. При цьому враховувались усі чинники, що впливають на вибір комплексу пунктограм у реченнях з прямою мовою: місце слів автора стосовно прямої мови, вид речення чужої мови за комунікативною метою, особливості синтаксичної структури слів автора (кількість присудків у них і їхня направленість на попередню/наступну чи на одну частину прямої мови), спосіб передачі чужого мовлення: діалогічний чи рядковий. Як показав аналіз речень з порушенням норм оформлення прямої мови, читачеві важко збагнути мету такого графостилістичного прийому: зміст не увиразнюється, а, скоріше, ускладнюється. Не створюються й якісь особливі естетико-художні картини, оскільки не виявлено особливих емоційних станів, які виникають при прочитанні таких речень чи які б передавали такі стани героїв роману. Можна говорити хіба що про читацьке роздратування пунктуаційною недбалістю. Окрім того, переважання цієї недбалості в перших трьох розділах наштовхує на думку, що коректор цієї частини роману допускався пунктуаційної помилки, а не керувався стилістичними потребами.