СИМВОЛІЧНІ КОДИ СВІТОВОЇ КУЛЬТУРИ В ПОЕЗІЇ МИХАЙЛЯ СЕМЕНКА

Анотація

У статті представлено аналіз символічних кодів світової культури в поетичній спадщині лідера українського футуризму Михайля Семенка. У дослідженні актуалізовано застосування психологоспрямованого літературознавства та культурології, що дозволяє виявити глибинні механізми художнього моделювання в авангардному тексті. Творчість митця розглянуто як цілісну естетичну систему, спрямовану на радикальне оновлення національної традиції через її деконструкцію та інтеграцію у світовий культурний простір. Особливу увагу зосереджено на функціонуванні образу П’єро як ключового символічного коду та художньої маски, що допомагає поету дистанціюватися від усталеного дискурсу та творити нову, інтелектуалізовану інтимність. Доведено, що цей персонаж, трансформуючись від ренесансного Трикстера до модерного героя, стає індикатором оригінальної чуттєвості та репрезентантом складних психічних процесів. Проаналізовано інтертекстуальну взаємодію поезії Семенка з європейським мистецьким ландшафтом, зокрема виявлено прямі звернення до творчості Джонатана Свіфта, Шарля Бодлера, Едварда Гріга, Альфреда де Мюссе та ін. Важливе місце в розвідці посідає осмислення синтезу живопису й поезії в доробку митця. Досліджено функції згадок про художників-новаторів (Ван Гога, Поля Гогена, Ніко Піросманішвілі) як маркерів руйнування академічних шаблонів та формування нової візуальної мови футуризму. Також розглянуто специфіку переосмислення біблійної образності та античних міфів (Ревекка, Атлантида, Крез), які в контексті авангардної естетики набувають модерного звучання та слугують засобами самоствердження митця-деміурга. Узагальнено, що символічні коди у Семенка виконують роль акумуляторів творчої енергії (лібідо) та забезпечують перехід від етнографічної замкненості до глобального мистецтва. Наукова новизна роботи полягає у поєднанні психопоетикального та культурологічного підходів до вивчення авангардного мегатексту.