ПСИХОЛІНГВІСТИЧНІ ПАРАМЕТРИ РЕКУРЕНТНОСТІ В СИТУАЦІЯХ КОГНІТИВНОГО ДИСОНАНСУ ТА АФЕКТУ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ І. ЧОРНОГО «КРИВАВЕ СУСЛО»)

Анотація

У статті здійснено комплексний психолінгвістичний та когнітивно-прагматичний аналіз функціонування лінгвальної рекурентності в індивідуально-авторському дискурсі Ігоря Чорного на матеріалі роману «Криваве сусло». Актуальність дослідження зумовлена недостатньою експлікованістю психолінгвістичного виміру рекурентності в сучасному художньому наративі, зокрема в жанрі історичного детективу, де жанрова специфіка поєднання раціонального детективного пошуку з містично-релігійною атмосферою створює унікальне середовище для вербалізації граничних емоційних станів. Об’єктом дослідження є мовлення персонажів і емоційний наратив оповідача; предметом – структурні та прагматичні параметри рекурентних моделей (лексичних повторів, анафор, синтаксичного паралелізму). За результатами аналізу виокремлено три основні моделі: рекурентність розщепленої ідентичності в ситуації екзистенційного вибору (когнітивний дисонанс); рекурентність молитви як механізм автосугестії та психологічної стабілізації; ітеративна рекурентність у ситуаціях детективної когнітивної апорії. Доведено, що мовна надмірність у зонах психоемоційного напруження втрачає декоративну функцію, стаючи прямим репрезентантом глибинних зрушень у когнітивній системі мовця. Установлено, що ступінь афективної дестабілізації є оберне- нопропорційним до крокової дистанції між рекурентами: що вищий рівень афекту – то щільніше зациклюється рекурентний ланцюжок, фіксуючи нульовий крок рекурентності. Перспективи подальших досліджень пов’язані з математично-лінгвістичним моделюванням крокової дистанції рекурентів на матеріалі наступних частин трилогії та порівняльним аналізом психолінгвістичних маркерів емоцій у різних авторських стилях