ЛІНГВІСТИЧНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНІ АСПЕКТИ ТЕКСТУ «СПОВІДІ» АВГУСТИНА ЯК ПАМ’ЯТКИ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Анотація

Стаття присвячена детальному вивченню Confessiones Августина через призму функціонального, семантичного й лінгвістичного підходів, що дає змогу розглядати текст як одночасно літературний, богословський та мовний феномен. У центрі уваги – специфіка ранньохристиянського сповідального дискурсу, який формує нову комунікативну модель, відмінну від античної автобіографічної традиції. Текст Confessiones постає як цілеспрямоване спілкування, у якій адресатом виступає Бог, а форма висловлювання набуває характеристик молитви та внутрішнього діалогу. Семантичний аналіз демонструє, що ключові поняття твору створюють струнку систему понять, у рамках якої богословські й антропологічні категорії поєднуються із мовними способами внутрішнього засвоєння. Лексичні поля втрачають суто об’єктивно-описовий характер і набувають антропологічної глибини: відбувається зміщення від зовнішньої дії до внутрішнього стану, що віддзеркалює специфіку християнського світогляду. Семантичні інверсії, властиві тексту, демонструють формування нової парадигми мислення, у якій людська природа осмислюється через категорії духовного розладу та внутрішньої боротьби. Лінгвістичний аналіз виявляє складну організацію тексту, де синтаксис і стиль виконують функцію відображення інтелектуально-емоційної напруги. Поєднання складних періодів із короткими інтенсивними фразами, використання риторичних фігур, повторів та анафор створюють специфічний ритм, що підпорядковується завданню саморефлексії. Постійна присутність форми першої особи однини формує самоспостережний модус мовлення, у якому автор одночасно виступає суб’єктом і об’єктом висловлювання. Таким чином, Confessiones постає як цілісний лінгвістично-семантичний утвір, у якому мовні засоби органічно інтегровані у процес духовного самопізнання. Здійснений аналіз дозволяє глибше зрозуміти механізми формування християнського дискурсу та роль мовної структури у творенні нової культурної парадигми пізньої античності.