SPACE, TIME, CHARACTER ЯК МОДЕЛЬ АНАЛІЗУ КОГНІТИВНОГО ОЧУДНЕННЯ У НАУКОВІЙ ФАНТАСТИЦІ

Анотація

Статтю присвячено аналізу прийому очуднення / остранення та його ролі в науковій фантастиці. Розглядається процес формування та трансформації цього поняття: від ранніх ідей В. Шкловського до філософських, лінгвістичних та соціально орієнтованих інтерпретацій XX століття й сучасних підходів до розуміння «дивного» в літературі. Особливу увагу приділено працям Д. Сувіна та С. Шпігеля, у яких наукова фантастика описується як жанр, що поєднує ефект новизни з необхідністю конструювання вигаданого світу як зрозумілого та логічного для читача. У статті доведено, що очуднення в науковій фантастиці найчастіше функціонує на рівні жанру в цілому, тоді як у межах конкретного тексту незвичні елементи зазвичай подаються як частина повсякденної реальності, що допомагає читачеві орієнтуватися в альтернативних світах. Наукова новизна роботи полягає в тому, що українська традиція літературознавчих досліджень розглядається в широкому міжнародному контексті. Українські підходи показано не як вторинне відображення західних теорій, а як самостійний напрям, що дає змогу по-новому поглянути на остранення з урахуванням історичного та культурного досвіду. У статті чуднення трактується як рухливий процес, у якому ефект незвичності поступово врівноважується призвичаєнням та прийняттям нової норми. У роботі запропоновано аналітичну модель Space / Time / Character як зручний інструмент для аналізу науково-фантастичного тексту, що дає змогу простежити розподіл ефекту очуднення та процесів адаптації до незвичного залежно від типу фантастичного припущення. Застосування моделі до творів Урсули Ле Гуїн та Маргарет Етвуд демонструє, що зміни, пов’язані з простором і часом, швидше сприймаються як нова норма, тоді як новуми, ключові фантастичні елементи, що визначають основу квазіреального світу й торкаються людини та її ідентичності, довше зберігають відчуття незвичності та потребують більш ясного і стриманого наративу. У статті зроблено висновок про те, що наукова фантастика постає особливою формою художнього пізнання, у якій очуднення продовжує відігравати важливу роль у сприйнятті реальності сучасного технологічного світу.