ЛІНГВОКОГНІТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ КОНЦЕПТУ СТРАХ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ С. КОЛЛІНЗ «ГОЛОДНІ ІГРИ: БАЛАДА ПРО СПІВОЧИХ ПТАШОК І ЗМІЙ»)

Анотація

У статті здійснено всебічний аналіз лінгвокогнітивних особливостей репрезентації концепту СТРАХ в українській мовній картині світу на матеріалі перекладу роману Сюзанни Коллінз «Голодні ігри: Балада про співочих пташок і змій». Концепт СТРАХ розглядається як багатовимірна ментально-мовна структура, у якій поєднано когнітивний, емоційний та культурний компоненти, що відображають своєрідність українського світосприйняття, ціннісних орієнтирів і колективного досвіду. Застосування когнітивно-семантичного та контекстуального методів дало змогу виявити систему мовних засобів, за допомогою яких у перекладі вербалізується емоція страху, визначити її метафоричні моделі, образні схеми та культурні маркери, що впливають на формування концептуальної структури. Особлива увага приділяється аналізу того, як страх проявляється в художньому дискурсі на різних мовних рівнях – лексичному, фразеологічному, синтаксичному й стилістичному. Показано, що засоби вираження емоції страху в перекладі не лише передають психологічний стан персонажів, а й виконують функцію інтерпретації соціальних і морально-етичних аспектів буття. Страх у творі постає як універсальний і водночас культурно зумовлений феномен, який структурує взаємини між персонажами, формує їхню поведінку, мотивує дії та впливає на розвиток сюжету. Доведено, що в українському перекладі роману емоційний концепт СТРАХ набуває додаткових смислових відтінків: він репрезентується не лише як інстинктивна реакція на небезпеку, але й як потужний інструмент влади, контролю, самопізнання та морального вибору. Такий підхід дозволяє простежити, яким чином переклад художнього тексту відображає специфіку української мовної картини світу, її емоційно-ціннісну наповненість і когнітивну глибину.