ЗАСЕЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЗАБУДОВИ МІСЦЕВОСТІ ХУТІР У НОВОМИРГОРОДІ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVIII – СЕРЕДИНА XX СТ.)

Анотація

У статті вперше здійснено спробу комплексно дослідити історію заселення східної околиці м. Новомиргород – мікрорайону Хутір, а також порушено питання походження цього мікротопоніма. На підставі порівняння картографічних джерел відстежено появу першої забудови в цій місцевості та процес її поступового розширення впродовж другої половини XVIII – середини XX ст. і встановлено, що забудова території спочатку відбувалась із боку річки Велика Вись на придатних ділянках, а вже у XX ст. розширювалася з півночі на південь. Шляхом ґрунтовного аналізу межових книг, списків землевласників, посімейних списків, списків населених місць та інших архівних і опублікованих документів у хронологічній послідовності розкрито історію заселення місцевості та висвітлено основні події в її розвитку, визначено власників земельних дач, встановлено назви хуторів та імена їхніх мешканців. Досліджено історію відкриття залізничної станції Новомиргород на лінії Одеса–Бахмач, що стало одним із ключових етапів у розвитку мікрорайону. Проаналізовано зміни в землеволодінні та господарюванні з моменту приходу до влади більшовиків, а також з’ясовано імена орендарів земельних ділянок. Висвітлено ключові аспекти процесу забудови Хутора в повоєнні роки та визначено основні чинники, що впливали на зростання інтенсивності його заселення. Одержані результати можуть мати практичне застосування під час викладання курсів історії, підготовки музейних експозицій, розроблення локальних екскурсійних маршрутів тощо, а також сприяти подальшій інтенсифікації фахових історико‑краєзнавчих досліджень. Зокрема, перспективними для вивчення є інші питання, яким раніше приділялось недостатньо уваги, як-от історія місцевостей, офіційно приєднаних до міста в середині XX ст.: сіл Виноградівка, Катеринівка (Шмидове) та Софіївка (колишня слобода Новомиргород, включно з передмістями Чорногорія та Бессарабія).