ЗАСЕЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЗАБУДОВИ МІСЦЕВОСТІ ХУТІР У НОВОМИРГОРОДІ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVIII – СЕРЕДИНА XX СТ.)
DOI:
https://doi.org/10.32782/cusu-hist-2024-2-3Ключові слова:
Велика Вись, залізниця, землеволодіння, межування, Новомиргород, хутірАнотація
У статті вперше здійснено спробу комплексно дослідити історію заселення східної околиці м. Новомиргород – мікрорайону Хутір, а також порушено питання походження цього мікротопоніма. На підставі порівняння картографічних джерел відстежено появу першої забудови в цій місцевості та процес її поступового розширення впродовж другої половини XVIII – середини XX ст. і встановлено, що забудова території спочатку відбувалась із боку річки Велика Вись на придатних ділянках, а вже у XX ст. розширювалася з півночі на південь. Шляхом ґрунтовного аналізу межових книг, списків землевласників, посімейних списків, списків населених місць та інших архівних і опублікованих документів у хронологічній послідовності розкрито історію заселення місцевості та висвітлено основні події в її розвитку, визначено власників земельних дач, встановлено назви хуторів та імена їхніх мешканців. Досліджено історію відкриття залізничної станції Новомиргород на лінії Одеса–Бахмач, що стало одним із ключових етапів у розвитку мікрорайону. Проаналізовано зміни в землеволодінні та господарюванні з моменту приходу до влади більшовиків, а також з’ясовано імена орендарів земельних ділянок. Висвітлено ключові аспекти процесу забудови Хутора в повоєнні роки та визначено основні чинники, що впливали на зростання інтенсивності його заселення. Одержані результати можуть мати практичне застосування під час викладання курсів історії, підготовки музейних експозицій, розроблення локальних екскурсійних маршрутів тощо, а також сприяти подальшій інтенсифікації фахових історико‑краєзнавчих досліджень. Зокрема, перспективними для вивчення є інші питання, яким раніше приділялось недостатньо уваги, як-от історія місцевостей, офіційно приєднаних до міста в середині XX ст.: сіл Виноградівка, Катеринівка (Шмидове) та Софіївка (колишня слобода Новомиргород, включно з передмістями Чорногорія та Бессарабія).
Посилання
Белов А. Т. ред.‑сост. и др., 2001. Поморский мемориал: Книга памяти жертв политических репрессий. Т. 3. А.: Изд‑во Помор. гос. ун-та.
Ґедзь Т., б. д. Карти Смілянщини 1787 року. Мислене древо. Електронний ресурс: [Режим доступу]: https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/ Sci/AuxHistSci/HistGeography/SmilaMap1787.html [08.04.2024].
Колісник Ю. (упоряд.), 2004. Планида Степана Кожум’яки. Черкаси: Брама. Wikimedia Commons. Електронний ресурс: [Режим доступу]: http://surl.li/dgtga [08.04.2024].
Пивовар А., б. д. Відомість Новомиргородської волості 1812 року. ОУНБ Д. І. Чижевського. Електронний ресурс: [Режим доступу]: https://library.kr.ua/pyvovar/mscripts/ [08.04.2024].
Решетов С., 2010, Ижик Л. Мария Фердинандовна Кич‑Маразли и ее родственное окружение (Наркевичи, Кичи, Андреевские и Никитины). Дерибасовская–Ришельевская. № 42. Одесса. с. 111–127.
Всесвітній клуб одеситів. Електронний ресурс: [Режим доступу]: https://www.odessitclub.org/index.php/uk/almanah/236-almanakh-42 [08.04.2024].
Сиволап Д. С. (гол. ред.), 1972. Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Кіровоградська область. Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР.
Скалон Д. А. (гл. ред.), 1902. Столетие военного министерства : 1802–1902. Главное инженерное управление. Исторический очерк. Второй очерк. С-П: Тип. «Слово».
Шмидт А. 1863. Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального штаба. Херсонская губерния. Ч. 2. С-П.: Тип. Калиновского.