ВІЛЬНОКОЗАЦЬКИЙ РУХ 1917–1918 РР. У ГЛОДОСАХ

Анотація

Мета статті – комплексно дослідити діяльність вільнокозацького руху в Глодосах 1917–1918 рр. Джерельною базою дослідження є спогади учасників Української революції 1917–1921 рр., а також архівно-слідчі справи на членів Вільного козацтва Глодос, які зберігаються в Державному архіві Кіровоградської області. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об’єктивності, а також на використанні загальнонаукових методів аналізу, синтезу, узагальнення. Наукова новизна полягає в тому, що в науковий обіг уперше залучено першоджерела, які дотепер не використовували історики; проаналізовано особливості еволюції вільнокозацького руху; з’ясовано обставини першої масштабної спроби червоних захопити Глодоси на початку 1918 р.; досліджено особливості взаємодії козаків з німецько-австрійськими союзниками в боротьбі з червоними за контроль над важливими залізничними станціями Адабаш і Новоукраїнка. У процесі аналізу джерельної бази встановлено, що на початковому етапі Вільне козацтво в Глодосах було не організованим, оскільки з-поміж його засновників не виявилося професійних військових. Виявлено, що вільнокозацький рух став масовим і організованим після того, як до нього долучилися ветерани Першої світової війни. Установлено, що лідери глодоського вільно-козацького руху залишалися вірними Українській Центральній Раді та з кінця 1917 р. вступили в конфронтацію з симпатиками більшовиків. Доведено, що зростанню чисельності козацтва й посиленню його боєздатності сприяло налагодження зв’язків з урядом Української Народної Республіки. Визначено, що після ліквідації Вільного козацтва в Глодосах окремі його учасники продовжили боротьбу за самостійність України в складі Дієвої армії УНР та повстанських загонах.