MICROHISTORY IN THE SYSTEM OF “NEW HISTORY”: HISTORY, THEORY AND HISTORIOGRAPHICAL PRACTICE
DOI:
https://doi.org/10.32782/cusu-hist-2024-1-5Keywords:
historiography, historiographical process, historiographical practice, microhistory, “new history”, “traditional” historyAbstract
The article outlines the place of microhistory in the system of the “new history”, the main stages of its formation and its place in the modern historiographical process, theoretical and methodological principles of microhistorical research and its research potential. It has been found that through the efforts of renowned Italian (K. Ginsburg, J. Levі, M. Gribaudi), French (J. Duby, J. Revel), American (N. Zemon Davis) and other scholars, microhistory has refuted the characterisation of itself as “petty” or “inferior” history, which was widespread in the 1970s. Microhistory has emerged as a variant of “history from below” in contrast to “traditional” social history. It defined the history of the “ordinary person” or small social groups (family, community, etc.), whose historical, cultural, and psychological experience is used to explain broader historical and social processes, as its research subject. Despite the fact that microhistory has been developing for a long time, it has not developed clearly defined theoretical or methodological principles, remaining primarily a historiographical practice, often experimental and interdisciplinary. The essence of this practice is to reduce the scale of the view of a historical fact or phenomenon through microscopic analysis and intensive study of historical sources. At the same time, the set of methods and research techniques used in microhistory depends on the specific research subject. “Microhistorians” easily combine the scientific tools of established historiographical theories and practices with the methods of other sciences, even those not related to history, and microhistory itself often “cooperates” with folklore studies, ethnology, historical and cultural anthropology, biography, history of everyday life, social psychology, local and regional history, and other variants of “history from below”. This methodological pluralism of microhistory leaves the researcher a wide field for creative search, but often becomes a pretext for criticism and accusations of deviating from the “professional standards” of a historian. Nevertheless, microhistory is an original component of the “new historical science”, and due to its significant research potential, it occupies a significant place in the modern historiographical process.
References
Айтов С., 2020. Новітні історико-антропологічні студії як сучасна філософія історії. Дослідження з історії і філософії науки і техніки. Т. 29. № 2. Дніпро. 25–32.
Берк П., 2013 (a). Мікроісторична дискусія. В: Нові підходи до історіописання / за ред. П. Берка. Київ: Ніка-Центр. 138–141.
Берк П., 2013 (b). Нова історія: її минуле і майбутнє. В: Нові підходи до історіописання / за ред. П. Берка. Київ: Ніка-Центр. 13–39.
Верменич Я. В., 2010. Мікроісторія як проблемне поле соціогуманітарних досліджень. Український історичний журнал. № 4. Київ. 156–169.
Гинзбург К., 2004. Микроистория: две-три вещи, которые я о ней знаю. В: Гинзбург К. Мифы – эмблемы – приметы: Морфология и история. Сборник статей. М. 287–320.
Гренди Э., 1997. Еще раз о микроистории. В: Казус. Индивидуальное и уникальное в истории. Вып. 1. М. 291–302.
Доманська Є., 2012. Історія і сучасна гуманітаристика: дослідження з теорії знання про минуле. Київ: Ніка-Центр.
Киридон А., 2008. Троян С., Мікроісторія в постмодерному зарубіжному дискурсі. Історична панорама: Збірник наукових статей ЧНУ. Спеціальність «Історія». Вип. 6. Чернівці: Рута. 102–115.
Леві Дж., 2013. Про мікроісторію. В: Нові підходи до історіописання / за ред. П. Берка. Київ: НікаЦентр. 119–138.
Леви Дж., 1996. К вопросу о микроистории. Современные методы преподавания новейшей истории. М. 167–190.
Медик Х., 1994. Микроистория. Thesis: теория и история социальных институтов и систем. Вып. 4. М. 193–202.
Ревель Ж., 1996. Микроисторический анализ и конструирование социального. В: Одиссей. Человек в истории. М. 110–127.
Сахновський О., 2014. Мікроісторія як напрям історичних досліджень. Історична панорама: Збірник наукових статей ЧНУ. Спеціальність «Історія». Вип. 17. Чернівці: Рута. 65–78.
Топольський Є., 2012. Як ми пишемо і розуміємо історію. Таємниці історичної нарації. Київ: Видавництво «К.І.С.».
Чаркіна Т., 2016. Еволюція історико-антропологічних досліджень у суспільно-гуманітарному пізнанні. Вісник Львівського університету. Серія: Філософські науки. Вип. 18. Львів. 101–109.
Яковенко Н., 2007. Вступ до історії. Київ: Критика.