УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ЛИТОВСЬКО-МОСКОВСЬКІЙ ВІЙНІ 1507–1508 РР.

Анотація

У статті висвітлюється черговий етап московської експансії щодо українських земель на початку ХVІ ст. Після завершення литовсько-московської війни 1501–1503 рр. під владу Москви перейшли значні території, які мали важливе стратегічне значення та надавали Москві низку економічних переваг. Однак обидві сторони вважали війну незавершеною, і на новому російсько-литовському кордоні одразу після укладення перемир’я розпочалися зіткнення, які згодом призвели до чергової литовсько-московської війни. Наприкінці квітня 1507 р. московське військо рушило на Литву, а восени здійснило невдалу спробу захопити Кричев і Мстиславль. Однак міста чинили рішучий опір, і загарбники змушені були відмовитися від своїх планів та повернутися до Московії. Таким чином, перший етап війни не приніс бажаних результатів жодній зі сторін. Другий етап війни 1507–1508 рр. пов’язаний з повстанням М. Глинського, який, заручившись підтримкою Москви, в січні 1508 р. спустошив Слуцьку і Копильську волості та захопив міста Мозир і Бобруйськ. Навесні 1508 р. московіти розгорнули одночасно наступ у трьох напрямах: з Новгорода та з Москви на Смоленськ, з Великих Лук на Полоцьк, а В. Шемячич вирушив на допомогу М. Глинському. Однак московська підтримка не допомогла останньому захопити жодного великого міста, окрім Мозиря та Друцька. У серпні литовські війська здійснили контрнаступ на Сіверщину, захопили фортецю Білу, Торопець і Дорогобуж, але не змогли їх втримати. На початку осені 1508 р. обидві сторони були виснажені й потребували відпочинку. Тому вже 8 жовтня між Литвою і Московським князівством було підписано «вічний мир», за яким Сіверщина юридично закріплювалася за Москвою, а Литві поверталася частина волостей, захоплених московськими військами в ході бойових дій 1507–1508 рр., в тому числі й володіння Глинських, які їм щедро компенсував Василій ІІІ. Незважаючи на «довічність» цієї угоди, московсько-литовські війни за руські землі не припинялися до 1569 р.