АРХЕОЛОГІЧНА СПАДЩИНА ЦЕНТРАЛЬНОЇ УКРАЇНИ У ДОБУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ (ЗА РОБОТАМИ КРИВОРІЗЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ)

Анотація

Стаття присвячена історії археологічних студій Криворізького державного педагогічного університету часів української незалежності. Вона охоплює студентські практики, які проходили на базі археологічних експедицій та музеїв. Розглядається питання ролі археологічних досліджень у підготовці майбутніх фахівців та професійній орієнтації студентів. Проаналізовано роботу польових практик та археологічної школи в умовах пандемії та російського вторгнення. Перші археологічні практики у Криворізькому державному педагогічному університеті заклали основи традицій та розуміння важливості і необхідності проведення таких заходів. Характеризується участь майбутніх вчителів історії, географії та правознавства в експедиціях на Криворіжжі, у Кіровоградській та Черкаській областях. Описані основні археологічні об’єкти, під час вивчення яких відбувалось набуття та отримання спеціальних знань, умінь та навичок. Серед них – кургани доби бронзи та скіфського часу, поселенські пам’ятки, у тому числі Мотронинське городище скіфського часу, святилище раннього залізного віку Гірка. Університет має багату історію подібних студій, яку можна поділити на декілька хронологічних етапів. Розглядається роль, яку відіграли викладачі ЗВО, що здійснювали керівництво групами студентів. Акцентовано увагу на внеску співробітників Криворізького історико-краєзнавчого музею, який був незамінною базою університетських робіт. А також – дослідження Інституту археології НАН України, в експедиціях якого зараз проходить практика. За ці роки частина студентів стала на професійний шлях освітян-викладачів, археологів та музейників, які плідно працюють в науково-дослідних установах, закладах вищої освіти та музеях. Чимало з них – волонтери, які сприяють вивченню нашої історико-культурної спадщини. Це в черговий раз доводить необхідність та значення польової археологічної школи з її невід’ємними теоретичною та практичною складовими, як важливого компоненту навчального процесу, підготовки молодих кадрів, особливо археологів, яких так потребує Україна.