ВЕЛИКА ВІЙНА КРІЗЬ ПРИЗМУ ЕГО-ДОКУМЕНТІВ ПОЛЬСЬКОЇ ШЛЯХТИ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню повсякденного життя та соціокультурній трансформації польської шляхти в роки Першої світової війни. Глобальний конфлікт, глибину якого сучасники спершу недооцінювали, докорінно змінив їхній соціокультурний простір. Актуальність роботи зумовлена перенесенням фокусу з традиційної воєнно-дипломатичної історії на антропоцентричний вимір, що дає змогу проаналізувати Велику війну як індивідуальний досвід привілейованого стану та носія польської ідентичности. У дослідженні мемуари, щоденники та спогади розглянуто як джерела, що містять у собі «дух часу», поєднують безпосередню емоційну реакцію на події з їхнім подальшим раціональним осмисленням і рефлексією. Залучення джерел особового походження дає змогу відтворити події на емоційному-психологічному рівні, що сприяє висвітленню ціннісних орієнтирів, поведінкових моделей і ментальности польської шляхти початку XX ст. У статті проаналізовано динаміку переходу від «островів стабільности» маєткового життя до пошуку нових форм національної самоорганізації в умовах війни. Висвітлено рефлексії авторів щодо сподівань на уникнення воєнної катастрофи, а також продемонстровано суттєві відмінності у сприйнятті війни крізь призму дитячого та дорослого бачень. Для цілісного відтворення особистих переживань були залучені та проаналізовані чоловічі та жіночі его-документи. У спогадах зафіксований перехід від тривалого соціального напруження до відкритого конфлікту, супроводжуваного погромами та вимушеним відходом шляхти з власних маєтків. У цьому контексті его-документи є не лише джерелом фактів, а й свідченням глибокого психологічного зламу цілого покоління польської шляхти. У статті частково використано матеріали, зібрані Ігорем Кривошеєю під час його дослідження в рамах програми «Дослідження в Польщі» (2026) Центру діалогу імені Юліуша Мєрошевського (Варшава).