УТВЕРДЖЕННЯ ХІМІЇ ЯК НАУКИ В ХАРКІВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ТА СЕРЕДНІЙ НАДДНІПРЯНЩИНІ ДРУГОЇ ТРЕТИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню процесу утвердження хімії як самостійної науки в Харківському університеті та на теренах Середньої Наддніпрянщини у другій третині ХІХ століття. Автор обґрунтовує актуальність теми крізь призму модернізаційних процесів, які охопили освітню та наукову сферу українських земель у XIX ст., підкреслюючи значення формування локальних наукових шкіл для подальшого розвитку вітчизняної науки. Проаналізовано сучасний стан вивчення проблеми та джерельну базу, яка охоплює як оглядові й навчальні праці з історії хімії, так і спеціальні дослідження, присвячені інституційній історії університетів і тематичним аспектам розвитку окремих напрямів. Водночас виявлено істотні прогалини: відсутність синтетичних праць, недостатня увага до архівних фондів викладачів, а також до взаємодії науки з економічним і соціокультурним середовищем регіону. Основний масив статті зосереджено на діяльності харківських учених, що заклали підвалини академічної хімії: В. Лапшина, П. Ейнбродта, О. Ходнєва, І. Косова та М. Бекетова. Висвітлено їхній внесок у становлення лабораторної інфраструктури, розвиток електрохімічних досліджень, впровадження курсів фізіологічної та технічної хімії, заснування школи фізичної хімії. Показано, що саме в 1835–1863 рр. відбулося поступове інституційне оформлення хімії як університетської дисципліни, а також її виокремлення з-поміж фармацевтичних і фізичних студій. Окрему увагу приділено ролі Харківського університету як осередку формування наукових кадрів і трансферу знань у регіональні наукові товариства й освітні заклади Катеринославщини, Полтавщини, Єлисаветградщини та Запоріжжя. Визначено форми співпраці харківських хіміків із місцевими громадами: проведення публічних лекцій, експериментальних досліджень води та ґрунтів, консультацій для промисловості, створення навчальних курсів у реальних училищах. Наголошено, що саме ця практична орієнтація науки сприяла інтеграції університетської науки в економічний і культурний розвиток регіону. У висновках підкреслюється, що друга третина ХІХ ст. стала переломним етапом у процесі становлення хімії на Середній Наддніпрянщині. У цей час дисципліна здобула академічну автономію, було започатковано систематичне викладання нових курсів, підготовку вчителів і дослідників, а також налагоджено зв’язки між університетом і регіональними інституціями. Таким чином, хімія в регіоні постає не лише академічною дисципліною, але й важливим чинником суспільної модернізації українських земель у складі Російської імперії.