ПОВСЯКДЕННЯ ОПІШНЯНСЬКИХ ГОНЧАРІВ У ПЕРІОД НІМЕЦЬКО-РАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ (1941–1945 рр.)

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз та систематизацію відомостей про особливості побутового й професійного життя опішнянських гончарів у період німецько-радянської війни. Превалювальними методами дослідження є порівняльно-історичний (виявлення та зіставлення долі й трудових шляхів різних людей упродовж одного хронологічного періоду), структурно-функціональний аналіз (формування та категоризація обраної хронології на різні етапи: мобілізація, участь в активних бойових діях, життя в окупації), діахронно-синхронний метод (розгляд періоду в його зв’язку із сучасністю). У статті на основі архівних матеріалів Національного архіву українського гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства, досліджень провідних українських керамологів, спогадів колишніх працівників артілей проаналізовано особливості повсякденного життя гончарів одного з найбільших гончарних осередків України – селища Опішня (Полтавщина) – під час німецько-радянської війни, а також висвітлено їхню роль у розвитку української культури, збереженні традицій гончарного ремесла в умовах збройного конфлікту. Дослідження засвідчує, що, попри численні випробування, майстри продовжували свою професійну діяльність або ж відновлювали її одразу після завершення окупації, демонструючи стійкість духу та відданість традиційному ремеслу й народному мистецтву. Висвітлення в статті повсякденного життя опішнянських гончарів під час німецько-радянської війни не лише підкреслює історичну значущість гончарства, а й демонструє його важливість для збереження національної ідентичності українців. У сучасному контексті приклад збереження цього промислу навіть у найскладніших умовах воєнної агресії постає важливим досвідом для переосмислення й адаптації до тяжкого сучасного повсякдення за умов рашистської війни проти України.