ВІДОБРАЖЕННЯ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРСЬКОЇ ТА РАДЯНСЬКОЇ ЕПОХ ЧЕРЕЗ ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ЄЛИСАВЕТГРАДСЬКОЇ КУПЕЦЬКОЇ РОДИНИ ВОЙНОВИХ
DOI:
https://doi.org/10.32782/cusu-hist-2025-1-17Ключові слова:
Російська імперія, Єлисаветград, купці, радянська система, міське самоврядування, Вой- нови, Друга світова війна.Анотація
У статті на основі архівних матеріалів та спогадів Надії Петрівни Салтанової показаний складний життєвий шлях купецької родини другої гільдії Войнових, яка мешкала в Єлисаветграді з другої половини XVIII ст. і була типовим взірцем порівняно багатої сім’ї провінційного міста, свого роду «середній клас». Нами використовується просопографічний метод, який стає в нагоді при створенні колективного життєпису купецького роду Войнових, мікроісторичний підхід, що дає змогу через життєвий шлях сім’ї Войнових дослідити повсякдення провінційної родини в часи Російської імперії кінця XVIII – початку ХХ ст., у радянський період та на сучасному етапі. Подається інформація про колезького реєстратора Михайла Войнова – першого згаданого в документах купця, який мешкав у Єлисаветграді, його сина Миколу, який успадкував підприємницьку діяльність батька, торгував харчовими продуктами й утримував три бакалійні крамниці в місті. Про дружину Миколи – Надію Олексіївну, яка допомагала чоловікові вести торговельні справи й після його смерті в 1888 році взяла торгівлю на себе. Висвітлюється життєвий шлях їхніх дітей: Михайла, Сергія, Гаврила та Василя, які всіляко допомагали матері вести торгівлю в місті, займалися громадською, благодійницькою діяльністю. Власну сім’ю мав лише Гаврило Войнов (мати була суворою жінкою і забороняла синам одружуватися, щоб вести торгівлю, надалі сини так і не завели сімей), який пішов наперекір матері, одружився з міщанкою Є. Я. Столяровою, відокремився від родини й після смерті матері на заповідані йому кошти в 1914 р. облаштував власну крамницю. У дослідженні показане ставлення радянської влади до «класового ворога» – купців. Василя й Михайла було заслано до Сибіру. Пізніше Василь зміг повернутися додому в місто, але в 1930-х роках згинув за невиявлених обставин. Михайло помер на шляху до Сибіру. Гаврило відмовився від купецького звання, записався в міщани й намагався жити непомітно. Трагічною була доля Сергія. Напередодні вступу німців до Кіровограда, обвинувальним вироком від 22 липня 1941 року за нібито вороже ставлення до радянської влади, за те, що в минулому він був купцем другої гільдії, торговим депутатом, його справу було направлено на розгляд до військового трибуналу і, ймовірно, він був розстріляний, у 1995 році – реабілітований. Радянський період сім’ї Войнових досліджується через родину дочки Гаврила – Зінаїди, яка закінчила жіночу гімназію, музичну школу Г. Нейгауза і прожила до 1983 р. Її онука – Н. П. Салтанова, знана в Кропивницькому дитяча лікарка-урологиня, залишила спогади про свою родину. У статті висвітлюється її життєвий шлях у 1960–1980-х роках та в сучасній Україні.
Посилання
Безшкуренко А. І., 2021. Організаційні особливості торгівлі на спеціально відведених територіях м. Єлисаветграда наприкінці ХІХ століття. Міжнародний науковий журнал «Грааль науки» № 5. 384–385.
Демчак О., 2020. Кропивничанин створив музей військово-морського флоту, в якому понад дві тисячі експонатів. 10 грудня. URL: https://suspilne.media/kropyvnytskiy/87204-kropivnicanin-stvorivmuzej-vijskovo-morskogo-flotu-v-akomu-ponad-dvi-tisaci-eksponativ/ (дата звернення 17. 06. 2024).
Марченко О. М., 2012. Салтанова Н. П. Особливості розвитку купецтва в Єлисаветграді в ХІХ – початку ХХ ст. (на прикладі сім’ї купців Воїнових). Наукові записки. Серія: Історичні науки. Вип. 15. Кіровоград. 295–307.
Пашутин А. Н., 1897. Исторический очерк г. Елисаветграда. Елисаветград.
Попович Л., 2003. Орхідеї, фіалки… Кіровоградська правда. 7 березня.
Салтанова Н. П., 2011. Купечество Елисаветграда (исторические очерки). Кировоград.
Шепель Ф. О., 2008. Визнаю себе винним у тому, що був купцем другої гільдії. Кіровоградський краєзнавчий вісник. Вип. 2. Кіровоград. 31–36.