ВПЛИВ СУДОВОЇ РЕФОРМИ 1864 РОКУ НА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АДВОКАТУРИ В НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ С ТОЛІТТЯ

Анотація

У статті проаналізовано розвиток інституту адвокатури в Наддніпрянській Україні в ХІХ столітті після судової реформи 1864 року, умов та підстав набуття статусу адвоката (присяжного повіреного), висвітлено повноваження рад присяжних повірених, аспекти дисциплінарної відповідальності адвоката (присяжного повіреного) з посиланням на норми законодавства щодо регулювання вказаних відносин. Розкрито поняття присяжного повіреного, зазначено відмінності в статусі та правах між присяжним і приватним повіреним. Описано процедуру та порядок оскарження рішень про відмову в прийняття в присяжні повірені. Зазначено про неможливість оскарження рішень про відмову в прийнятті в присяжні повірені з визначених законодавством підстав. Указано, які особи взагалі не могли здобути статус присяжного повіреного відповідно до вимог законодавства. Відображено перелік визначених законодавством заборон присяжним повіреним на вчинення дій, пов’язаних з їхньою діяльністю: розголошення таємниці, представництво певних осіб, укладення певних угод тощо. Зазначено відносини та питання в діяльності Рад та присяжних повірених, які не були врегульовані чинним законодавством. Указано перелік питань, які самостійно регулювалися Радами присяжних повірених у зв’язку з відсутністю їх регулювання законодавцем (зокрема, щодо процедури та принципів дисциплінарної відповідальності присяжних повірених). Описано процедуру створення Рад присяжних повірених, їх повноваження. Водночас зазначено про їх підконтрольність Судовим платам та загальним зборам присяжних повірених. Відображено спосіб гальмування створення Рад присяжних повірених в судових округах України (Харківському, Київському та Одеському). Зазначено про підстави та мету призупинення владою створення Рад присяжних повірених, про передавання всіх їхніх функцій окружним судам та передавання права надавати статус присяжного повіреного особисто Міністру юстиції. Так, висвітлено дії царського уряду, націлені зупинити становлення та розвиток незалежного інституту адвокатури, передати функції від виборних органів самоврядування присяжних повірених до судів як органів державної влади.