ДО ПИТАННЯ ПРО «ПІРРОВУ ПЕРЕМОГУ»

Анотація

Мета статті – комплексно дослідити походження ідіоми «Піррова перемога» на прикладі битви при Гераклеї 280 р. до н. е. Джерельною базою дослідження є праці античних істориків та Локрійський храмовий архів (39 бронзових таблиць із написами; зберігались у м. Локри в храмі Зевса Олімпійського і були знайдені в період 1958–1959 рр. німецьким дослідником П. Франке). Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об’єктивності, а також на використанні загальнонаукових методів аналізу, синтезу, узагальнення. Наукова новизна полягає в комплексному аналізу ідіоми «Піррова перемога» в різних версіях її сучасної інтерпретації та її співвідношення до античного аналога «Кадмієва перемога» в різних версіях античного розуміння в рамках Гесперійської кампанії (280–275 рр. до н. е.) Пірра Епірського (319/318–272 рр. до н. е.). Проаналізовано загальне стратегічне співвідношення сил та задіяних ресурсів ворогуючих сторін, а також кількість учасників у битві при Гераклеї. З’ясовано, що в збережених фрагментах праць античних істориків лише Діодор використовує дефініцію «Кадмієва перемога» відносно битв за участі Пірра Аета проти римлян, однак вона не є тотожною сучасному трактуванню «Піррової перемоги». Виявлено, що в підрахунку чисельності учасників битви при Гераклеї окремі історики через недосконалість вибраної ними методології допускали неточності, які у свою чергу лише сприяли викривленню уявлення про особливості військового протистояння Пірра з Римом. На основі доступних джерел здійснено розрахунки загального стратегічного співвідношення сил ворогуючих сторін. Доведено некоректність застосування терміна «Піррова перемога» по відношенню як до битви при Гераклеї (280 р. до н. е.), так і до битви при Аускулумі (279 р. до н. е.). Перше використання терміна зафіксовано в дидактичній книзі «The Study of History Rendered Easy, by a Plan Founded on Experience» (авторства Ann Fletcher, S.Dutton та H.F.Dutton, виданій в 1798 р., книга є шкільним підручником, в якому автори не займались аналізом чи критикою античних першоджерел).