РОЛЬ МИКОЛИ ТОВКАЙЛО У ВІДРОДЖЕННІ УНІКАЛЬНОЇ ТРАДИЦІЇ КОБЗАРЮВАННЯ ТА ЛІРНИКУВАННЯ В УКРАЇНІ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/cusu-hist-2026-1-27

Ключові слова:

М. Т. Товкайло, М. П. Будник, Г. К. Ткаченко, бандура, ліра, кобза, кобзарство

Анотація

Микола Товкайло (1949 р. н.) – цех-майстер Київського кобзарського цеху, майстер по виготовленню кобзарських інструментів, виконавець кобзарського репертуару, науковець археолог. Він стояв у витоках створення Школи кобзариків у Переяславі, де головною метою було відродження давньої традиції кобзарювання та кобзарських цехів в Україні. На сьогодні в Україні є три цехи: Київський та Харківський кобзарські цехи й Львівський лірницький цех. Київський кобзарський цех був створений у 1980-х рр. і біля його витоків стояв Г. К. Ткаченко (1898–1993) – відомий бандурист і художник. У далеких 20-х рр. ХХ ст. він навчався у видатного кобзаря Петра Древченка зберіг і доніс кобзарську науку та передав її учням у 80-х рр. ХХ ст. Першим цех-майстром Київського кобзарського цеху став Микола Петрович Будник (1953–2001). По його смерті до сьогодні Київський кобзарський цех очолює М. Т. Товкайло. Всі братчики Київського кобзарського цеху на чолі з Миколою Товкайлом, також братчики Харківського кобзарського цеху – (цех-майстер Кость Черемський) та Львівського лірницького цеху (цех-майстер Ярослав Крисько) – впродовж 40 років здійснювали велику роботу по поверненню народної діатонічної бандури, вересаєвської кобзи, колісної ліри, торбану, лютні в музичний простір України. Як результат цієї діяльності, за ініціативи Г. К. Ткаченка працівники Заповідника на чолі із М. І. Сікорським у 1989 р. урочисто відкрили Музей кобзарства в Переяславі (сьогодні він входить до складу Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»). Цех-майстер М. Т. Товкайло спільно з Музеєм кобзарства здійснюють активну просвітницьку діяльність серед відвідувачів закладу, та всіляко популяризують штучно знищену традиційну культуру українців –кобзарювання і лірникування. На 19-й сесії Міжурядового комітету ЮНЕСКО з питань охорони нематеріальної культурної спадщини, яка відбулася 5 грудня 2024 р. у Парагваї українську «Програму з охорони кобзарсько-лірницької традиції» включили до Реєстру належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини Організації Об’єднаних націй (ЮНЕСКО).

Посилання

Жеплинський Б. М., 2011. Ковальчук Д. Б. Українські кобзарі, бандуристи, лірники. Енциклопедичний довідник. Львів.

Ревегук В., 2012. Трагедія полтавських кобзарів. Рідний край. № 2. Полтава.

Розсоха Л., 2015. Миргородські кобзарі й бандуристи. Миргород.

Хай М. О. 2020. Микола Будник і кобзарство. Львів.

Хоткевич Г. 2017. Там, де не колеться трава. Львів.

Черемський К. 2002. Шлях звичаю. Харків.

Чорний-Досінчук М., 1992. Зустрічі з кобзарями України. Бандура. № 41–42. Нью-Йорк.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-05-18

Як цитувати

Тетеря, С., & Костюк, Н. (2026). РОЛЬ МИКОЛИ ТОВКАЙЛО У ВІДРОДЖЕННІ УНІКАЛЬНОЇ ТРАДИЦІЇ КОБЗАРЮВАННЯ ТА ЛІРНИКУВАННЯ В УКРАЇНІ. Історія та археологія, (1), 247–254. https://doi.org/10.32782/cusu-hist-2026-1-27

Номер

Розділ

ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ КУЛЬТУРИ, ОСВІТИ, НАУКИ І ТЕХНІКИ