ТРАНСФОРМАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ТА МЕХАНІЗМИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ: НА ПРИКЛАДІ СПОГАДІВ ЖЕРТВ ГОЛОКОСТУ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз феномену культурної та психологічної резильєнтності в умовах воєнних і травматичних соціальних трансформацій крізь призму індивідуального досвіду жертв Голокосту. Актуальність дослідження зумовлена сучасними викликами, які постали перед українським суспільством у контексті російсько-української війни та потребують глибшого осмислення механізмів адаптації, виживання і збереження національної ідентичності в ситуаціях екзистенційної загрози. Метою статті є виявлення чинників формування культурної та психологічної резильєнтності на індивідуальному рівні та аналіз їхнього впливу на конструювання й трансформацію національної ідентичності в умовах війни. Джерельну базу становлять мемуарні свідчення осіб, які пережили Голокост, зокрема досвід перебування в концентраційних таборах, гетто, життя в умовах вимушеного приховування. Особливу увагу приділено динаміці світоглядних змін у довоєнний, воєнний та післявоєнний періоди. У статті окреслено ключові компоненти резильєнтності: ціннісні орієнтації, дію як форму активного реагування, сенсотворче мислення, емоційну регуляцію та соціальні зв’язки. Показано, що саме індивідуальний рівень стійкості є фундаментом для формування ширших інституційних і національних механізмів опору кризам. Доведено, що війна виступає каталізатором складних і часто суперечливих ідентифікаційних процесів, зумовлюючи як тимчасове заперечення, так і подальше посилення національної самосвідомості. Зроблено висновок, що досвід жертв Голокосту демонструє високий потенціал психологічної та культурної резильєнтності навіть в умовах радикальної дезінтеграції соціального середовища. Отримані результати мають теоретичну та практичну цінність для осмислення сучасних воєнних травм і можуть бути використані у розробці стратегій підтримки національної стійкості та роботи з колективною пам’яттю в посткризовий період.