СКІФСЬКИЙ КУРГАН № 25 БІЛЯ ВІЛЬШАНКИ У БАСЕЙНІ р. СИНЮХИ

Анотація

Стаття присвячена публікації матеріалів розкопок кургану скіфського часу біля с. Вільшанка Голованівського району Кіровоградської області. Курган № 25 входив до складу могильника, що налічував десять насипів. Частину цих пам’яток було досліджено археологічною експедицією Кіровоградського обласного краєзнавчого музею1 під керівництвом Н. М. Бокій упродовж 1968–1970 рр. Артефакти, отримані у ході розкопок, зберігаються у фондах Центральноукраїнського обласного краєзнавчого музею та Вільшанського краєзнавчого музею і опубліковані лише частково. Під час розкопок під насипом було виявлено поховання, здійснене у ямі зі сходинками. Навколо могили розчищено рештки масивного дерев’яного перекриття. У скіфський час курган мав кам’яну крепіду та був оточений ровом. Досліджене захоронення виявилося пограбованим ще у давнину, що значною мірою ускладнює реконструкцію поховального обряду та його інтерпретацію. У заповненні ями збереглися бронзові пластини та залізні пластини від обладунку, бронзові наконечники стріл і ворварка. Також зафіксовано рештки жертовної м’ясної їжі, що є важливим елементом поховального ритуалу. Знахідки бронзових наконечників стріл дали змогу датувати пам’ятку першою – другою четвертю V ст. до н.е. На основі аналізу рис поховального обряду та матеріальної культури висловлено припущення, що поховання належало воїну. Поховальний обряд у кургані має аналогії з курганом № 32, розкопаним поряд, а також із низкою територіально близьких пам’яток басейну р. Синюхи. Проведені зіставлення, а також матеріали інших курганів могильника біля Вільшанки дозволяють віднести його до кола поховань представників військової аристократії скіфського часу. Додатково простежуються ознаки, характерні для степових традицій, що відображає взаємодію лісостепового та кочового середовищ у цьому регіоні.