ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ АРХЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЯК ЧАСТИНА ПУБЛІЧНОЇ ІСТОРІЇ В УКРАЇНІ ПІСЛЯ 2014 РОКУ

Анотація

Російсько-українська війна, яка триває з 2014 року, стала поштовхом до розвитку публічної історії. Це було пов’язано в першу чергу з впливом російської пропаганди на українське суспільство, а також численними міфами і маніпуляціями про історію. Саме тому через те, що Російська Федерація веде війну проти України, українське суспільство почало більше цікавитися минулим і це сформувало попит на пояснення питань історії та археології в різних форматах, не лише через академічні праці. Питання археології посіли значне місце у проектах публічної історії в Україні після 2014 року. В першу чергу можемо згадати такий проект українських істориків, як «LIKBEZ. Історичний фронт», який було створено у 2014 році з метою протидії російській пропаганді та поясненню історії України через науково-популярні книги, лекції та історичні фестивалі. У серії книг нон-фікшн «Історія без цензури» знайшли висвітлення питання первісної доби та середньовіччя на території України на основі новітніх досліджень українських археологів. Маємо відзначити наступні медіа, які спеціалізуються на історії та висвітлюють археологічні дослідження: «Історична правда», «Локальна історія». Українські археологи беруть участь у подкастах та програмах різних історичних проєктів у мережі YouTube, наприклад «Історія без міфів», проектах продакшну Wild Fox Film. Серед найбільш активних коментаторів для медіа варто згадати Євгена Синицю – доцента кафедри археології та музеєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка і Леоніда Залізняка – завідувача відділу археології кам’яної доби Інституту археології Національної академії наук України. Зазначимо про наступну особливість археології в контексті публічної історії – фактор антинаукових гіпотез про те, що нібито «Чорне море викопали укри», «Ісус Христос був з Галичини» чи «трипільці були українцями». В силу різних причин подібні фейки та маніпуляції досі існують в інформаційному просторі України, тому популяризація археологічних досліджень має залишатися одним з напрямків української гуманітарної політики.