Наукові записки. Серія: Психологія

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ПЕРФЕКЦІОНІЗМУ В ОСІБ СТУДЕНТСЬКОГО ВІКУ

2025-12-05T09:30:56+02:00

Сучасне суспільство характеризується інтенсивним розвитком соціальної взаємодії, що й простежуємо в залученості молоді в соціальні мережі та додатки для спілкування. Дана тенденція, як наслідок, супроводжується посиленим бажанням досягати нових вершин, бути досконалим і успішним, наслідувати свої ідеали і за короткий проміжок часу реалізовувати намічені цілі. Це прагнення позитивне, адже стимулює молоду людину до учіння, самовдосконалення, проте може зумовити занадто високі вимоги до себе, незадоволеність своїм життям, нівелювання власних досягнень, знань та вмінь, ворожість до того, що не відповідає окресленому людиною чи суспільством рівню. Стаття присвячена розкриттю особливостей прояву перфекціонізму в осіб студентського віку, що є актуальною проблемою в рамках інтенсивного розвитку соціальної взаємодії та прагнення досягати успіху в сучасному суспільстві. У процесі теоретичного аналізу операціоналізовано поняття «перфекціонізм», виокремлено структуру, типи, наслідки перфекціонізму, а також визначено його конструктивні та деструктивні прояви у студентському віці. Конструктивний перфекціонізм, а саме наполегливість, здатність ставити складні завдання та підтримувати високий рівень мотивації, сприяє академічній успішності студентів. Тоді як деструктивний перфекціонізм, що виникає в умовах страху помилок і недосяжних цілей, зумовлює стрес і емоційне вигорання, зниження самовпевненості. Проведене емпіричне дослідження було спрямоване на виявлення панівних характеристик перфекціонізму серед осіб студентського віку з різною сиблінговою позицією. Доведено, що існують відмінності між групами студентів із сиблінговими позиціями «єдина дитина», «наймолодша дитина», «середуща дитина», «найстарша дитина» за показниками загального рівня перфекціонізму, перфекціонізму, орієнтованого на себе, прагнення до порядку, організованості.

EMDR-ТЕРАПІЯ У КРИЗОВИХ УМОВАХ: УКРАЇНСЬКИЙ ТА МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД

2025-12-05T09:36:38+02:00

У статті представлено комплексний аналіз ефективності терапії десенсибілізації та репроцесінгу рухами очей (далі – EMDR) у роботі з посттравматичними станами в умовах війни. Дослідження базується на огляді сучасних українських і міжнародних наукових джерел, а також на даних рандомізованого контрольованого дослідження серед українських психотерапевтів, які працюють у зонах активних бойових дій. Особлива увага приділяється адаптованим груповим і дистанційним протоколам EMDR, зокрема EMDR-IGTP-OTS-R, що дозволяють безпечно й ефективно працювати із травмованими особами у кризових умовах, забезпечувати доступ до психотерапії для великої кількості учасників. У статті розглянуто концептуальні основи EMDR, включно з моделлю адаптивної переробки інформації (Adaptive Information Processing, AIP), ключові конструкти травматичних спогадів, негативних когніцій, афективної та фізіологічної активації. Представлено основні протоколи EMDR, їх групові модифікації та адаптації для дистанційного використання в умовах обмеженого доступу до терапевта. Результати наведених досліджень демонструють значне зниження симптомів посттравматичного стресового розладу, розвиток адаптивних стратегій подолання стресу та підвищення психологічної стійкості, тоді як вплив на загальне благополуччя та задоволеність життям є менш вираженим. На основі аналізу літератури та практичних даних запропоновано рекомендації щодо впровадження EMDR у психотерапевтичну практику України, включно з використанням групових і дистанційних форматів, адаптацією протоколів до українських умов і підвищенням доступності терапевтичної допомоги для постраждалих від війни. У статті підтверджено ефективність EMDR у кризових і соціокультурно специфічних умовах та відкрито перспективи масштабного впровадження адаптованих протоколів у практику психотерапії.

ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ У СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ЗВО

2025-12-05T09:54:14+02:00

У статті подано теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження особливостей мотивації творчої активності студентів у системі професійної підготовки в умовах реформування вищої освіти. Проведено соціально-філософський і психолого-педагогічний аналіз проблеми розвитку творчої активності особистості. Отримано результати щодо мотиваційного профілю та структури провідних мотивів творчості. В ієрархії мотивів творчої активності студентів переважає внутрішня мотивація над зовнішньою. Найбільше значення у спонуканні до творчої активності мають прагнення до самоствердження і пізнавальна потреба. Прагнення до самоствердження (особливо у формі прагнення до досконалості) підвищується разом із ростом професійності креативної особистості. Результати дослідження показали, що провідною мотивацією творчості є особиста мотивація незалежного характеру (мотивація розвитку). Менш значущою для ефективної творчої активності виявилась зовнішньо спрямована інструментальна мотивація, яка сприяє задоволенню таких потреб, як слава, успіх і матеріальні блага, які дозволяють творчим шляхом водночас самовиразитися і отримати визнання з боку інших, імпонувати іншим, самопрезентуватися. Розглянуто особливості розвитку мотивації творчої активності студентства як важливої інтегральної характеристики професіоналізму майбутніх фахівців в умовах професійного навчання. Зроблено висновки, що для підтримки внутрішньої мотивації, яка сприяє творчій активності, надзвичайно важливим є надання можливості вибору та самостійності, зменшення контролю, надання інформації, необхідної для ухвалення рішення та виконання завдання. Важливою умовою прояву внутрішньої мотивації є підтримка автономії, тобто прагнення суб’єкта діяльності почувати себе її ініціатором.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВІВ ПОЛІСИСТЕМНОЇ ЦІЛІСНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

2025-12-05T10:11:28+02:00

У статті вказується, що цілісність є однією з фундаментальних властивостей складних утворень (систем); властивості та вимоги цілого розглядаються як важливі детермінанти розвитку, а розвиток цілісності особистості є його критерієм. Визначається, що цілісність особистості проявляється як внутрішня узгодженість і співучасть, взаємопідтримка всіх частин-систем суб’єкта. Цілісна особистість – це особистість, яка орієнтована на значні самомодифікації; приймає і цінує власний досвід як цінний ресурс для таких самомодифікацій; схильна й налаштована використовувати інший позитивний досвід для самомодифікацій. Виділено типи полісистемної цілісності особистості: «активний, практичний, сумлінний» – «толерантний»; «нерішучий, сумлінний, інтроактивний» – «адаптивний»; «імпульсивний, залежний» – «чутливий»; «нестабільний, емоційний» – «саморуйнівний»; «неемпатичний, упевнений у собі» – «схильний до накопичення»; «самодостатній, емоційно стабільний, радикальний» – «домінантний»; «чутливий, консервативний, залежний» – «боязкий»; «однозначний, конформний, жорсткий, схильний до домінування» – «негативіст»; «стриманий, напружений, сумлінний» – «залежний». Ґрунтуючись на чисельних висновках наукових розвідок, доведено: коли особистість, яка зазнала впливу стресогенного чинника, має сформований негативний образ власного «Я», це провокує засвоєння захисних моделей поведінки. Останні згубно позначаються на рівні її соціальної активності та прагненні до самовираження. Унаслідок цього формується дезадаптивний тип особистості, якій бракує здатності ефективно пристосовуватися до мінливих обставин. На формування скоригованої особистісної структури впливають самосприйняття індивіда, вплив стрес-фактору, а також його ціннісне ставлення до оточення та світу загалом. Отже, «Я-концепція» слугує еталоном психологічної норми розвитку для людини, що пережила дію стресу. Саме завдяки інтегрованій реабілітаційній програмі, що включає методики психодинаміки й арттерапії, досягається корекція особистісної сфери індивідів, які зазнали стресового впливу, та успішне формування гармонійної особистості.