Наукові записки. Серія: Проблеми природничо-математичної, технологічної та професійної освіти

МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ МАТЕМАТИКИ ТА ФІЗИКИ

Галина Михайлівна Брославська, Марк Євгенович Босін — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті обґрунтовано виховний потенціал математики та фізики у формуванні моральних якостей здобувачів освіти, розглянуто основні форми та методи морального виховання у процесі викладання цих навчальних дисциплін. Під моральним вихованням автор розуміє цілеспрямовану діяльність щодо формування та розвитку в здобувачів освіти стійких моральних якостей, свідомості, потреб, переконань, цінностей та ідеалів, а також відповідних моделей поведінки та професійної діяльності з урахуванням загальноприйнятих морально-етичних норм. У моральному вихованні найактуальнішим є аксіологічний підхід, який передбачає формування в майбутніх фахівців системи морально-етичних цінностей як основи їхнього світогляду та поведінки. Здійснюючи моральне виховання, викладачам обов’язково варто враховувати вікові особливості юнацького віку, специфіку освітнього процесу в закладі освіти, а також брати до уваги потенційні можливості конкретних навчальних дисциплін у цьому процесі. Вивчення математики та фізики розвиває аналітичні здібності й логіку особистості, сприяє її естетичному вдосконаленню, розвиває творчий підхід до виконання професійних завдань, а також є потужною базою для багатьох інших наук і технологій. Окрім цього, у процесі вивчення математики та фізики можна розвинути низку важливих для майбутніх фахівців морально-етичних якостей, а саме: чесність, принциповість, академічну та професійну доброчесності, об’єктивність та неупередженість, відповідальність, дисциплінованість, точність, акуратність, сумлінність, критичність та самокритичність, незалежність мислення, наполегливість, сміливість, допитливість, повагу, цілеспрямованість, стійкість, терплячість, самоорганізованість, прагнення до пошуку нових знань та розвитку власних здібностей, умінь і навичок, рефлексивність, соціальну свідомість, гуманність та ін. Ефективному моральному вихованню здобувачів освіти у процесі викладання математики та фізики сприятимуть активне використання історичних фактів життя та діяльності видатних учених і винахідників, педагогічних технологій (проблемного навчання, кейс-методу, проєктної технології), а також живе спілкування й особистий приклад морально-етичної поведінки викладача, позааудиторна робота.

ЗМІСТ ІНТЕГРОВАНИХ КУРСІВ З ПРИРОДНИЧИХ НАУК У ФРАНЦІЇ, ІСПАНІЇ ТА ПОРТУГАЛІЇ

Наталія Богданівна Грицай — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Впровадження в 5–6 класах Нової української школи інтегрованих курсів природничої освітньої галузі викликало багато непорозумінь. Зокрема, в Україні мало вчителів, які були б компетентними до викладання цих курсів. Новим для педагогів є інтегрований зміст курсу, який поєднує біологічний, хімічний, астрономічний, фізичний та географічний складники. Тому виникла потреба у вивченні міжнародного досвіду викладання аналогічних курсів, зокрема в європейських країнах. Мета статті – проаналізувати зміст інтегрованих курсів з природничих наук у країнах Європейського Союзу: Франції, Іспанії та Португалії. Оскільки в Україні обов’язковими є інтегровані курси «Природничі науки», «Довкілля» та «Пізнаємо природу» в 5–6 класах, то основний акцент у статті зроблено на етапі, що відповідає нашій базовій середній освіті (5–9 класи). Установлено, що в закладах освіти Франції в колежах вивчають такі інтегровані курси: Sciences et technologie («Природничі науки та технології») – 3-й цикл освіти, Physique-Chimie («Фізика-Хімія»), Sciences de la vie et de la Terre (SVT) («Науки про життя та Землю») та Histoire et géographie («Історія та географія») – 4-й цикл освіти. В Іспанії Educación Secundaria Obligatoria (обов’язкова середня освіта) передбачає викладання подібних інтегрованих курсів: Biología y geología («Біологія і геологія»), Física y Química («Фізика і хімія»), Geografía e Historia («Географія та історія»). У Португалії вивчають інтегрований курс Ciências Naturais («Природничі науки») у 5–9 класах, у якому поєднано навчальний матеріал з біології, геології, екології та окремо інтегрований курс Físico-Química («Фізика-Хімія») у 7–9 класах. Geografia («Географія») вивчається як окремий предмет у 7–9 класах. Варто виокремити інтегрований курс História e Geografia de Portugal («Історія і географія Португалії») у 5–6 класах португальських закладах освіти. Викладання інтегрованих курсів у європейських країнах ґрунтується на використанні дослідницького підходу, проведенні експериментів та спостережень, виготовленні моделей, вимірюванні, виконанні проєктів та ін.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ ТА ЗДОРОВ’ЯРОЗВИВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ

Тетяна Юріївна Гулько — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті здійснено теоретико-методологічний аналіз і наукове обґрунтування комплексу педагогічних умов, що сприяють ефективному формуванню здоров’язбережувальної та здоров’ярозвивальної компетентностей у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури і спорту. Актуальність дослідження зумовлена потребою у фахівцях, здатних не лише зберігати та зміцнювати власне здоров’я, а й бути провідниками ідей здорового способу життя серед дітей, молоді та широкої громадськості. У межах компетентнісного підходу автором виокремлено й науково обґрунтовано низку педагогічних умов: оновлення змісту освітніх програм через інтеграцію здоров’язбережувального контексту; реалізація принципів особистісної орієнтації та наступності з урахуванням індивідуального рівня здоров’я та мотивації здобувачів освіти; використання інтерактивних, діалогових і проблемно орієнтованих методів навчання, які формують рефлексію і відповідальне ставлення до здоров’я; залучення студентів до практичної діяльності у сфері рухової активності, волонтерських та оздоровчо-спортивних заходів; створення здоров’язбережувального освітнього середовища на основі ергономічних принципів; використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, що підтримують моніторинг стану здоров’я і мотивацію до ЗСЖ; упровадження системи оцінювання рівня сформованості здоров’язбережувальної компетентності як інтегрального результату освітньої підготовки (через портфоліо, діагностичні методики, кейсові завдання). Підкреслюється, що комплексна реалізація зазначених умов сприяє інтеграції знань, цінностей і практичного досвіду студентів, забезпечує особистісно-професійне зростання й готовність до впровадження здоров’язбережувальної парадигми в майбутній професійній діяльності.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МОТИВАЦІЇ СТЕЙКХОЛДЕРІВ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ: КОГНІТИВНИЙ, ЕМОЦІЙНИЙ ТА ПОВЕДІНКОВИЙ ВИМІРИ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНИХ ТЕНДЕНЦІЙ

Софія Віталіївна Дембіцька, Ольга Степанівна Кузьменко — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено теоретичному обґрунтуванню мотиваційних механізмів залучення стейкхолдерів у процеси розвитку та реформування вищої освіти в умовах глобальних трансформацій. У межах дослідження проаналізовано сучасні наукові підходи до інтерпретації мотивації в когнітивному, емоційному та поведінковому вимірах, що дало змогу інтегрувати їх у єдину концептуальну рамку. Особливу увагу приділено специфіці взаємодії ключових груп стейкхолдерів (адміністративний корпус, науково-педагогічні працівники, здобувачі освіти, представники бізнесу та громадських організацій) у контексті освітніх реформ та міжнародних тенденцій. Емпіричний етап дослідження спрямовано на виявлення типових мотиваційних моделей і бар’єрів, характерних для різних категорій стейкхолдерів, з урахуванням соціокультурних, інституційних і професійних чинників. Отримані результати свідчать, що ефективність залучення до трансформаційних процесів зумовлюється комплексом внутрішніх та зовнішніх детермінант – від наявності чітких комунікаційних стратегій і високого рівня інституційної довіри до можливостей особистісно-професійного зростання та відчуття суб’єктності в ухваленні рішень. Результати дослідження мають теоретичну та прикладну значущість для розроблення інституційних стратегій, спрямованих на підвищення ефективності освітніх реформ шляхом гармонізації інтересів і потреб усіх суб’єктів освітнього середовища. Запропоновано створити комплексну систему підтримки, яка містить цільові комунікаційні стратегії, розвиток мотиваційного лідерства та залучення стейкхолдерів до спільного ухвалення рішень. Подальші дослідження доцільно зосередити на вивченні міжкультурних та інституційних особливостей мотиваційних моделей стейкхолдерів, а також на аналізі впливу глобальних освітніх трансформацій на когнітивний, емоційний і поведінковий компоненти їх мотивації.

ПРО КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ МОДЕЛЬНОГО ІНТЕГРОВАНОГО КУРСУ ПРИРОДНИЧИХ НАУК

Андрій Анатолійович Дробін — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті розглядається проблема створення модельного інтегрованого природничого курсу для запроваджуваного з 2027 року рівня профільної середньої освіти. Матеріали статті окреслюють актуальність порушеної в статті проблематики, що лежить у контексті останніх наукових досліджень і напрямів розвитку вітчизняної педагогічної думки з питань інтеграції в освітньому просторі. Аналіз публікацій з теми дослідження дав змогу встановити факт відсутності єдиного підходу до розуміння поняття «інтеграція», а отже, це є підставою подальшого дослідження теми. Державний стандарт профільної середньої освіти в контексті його цілепокладання, закладених потенціальних можливостей для розкриття змісту освітніх галузей, дає автору широкі можливості моделювання тієї конструкції, яка може бути реалізована при побудові структури та змісту природничої освітньої галузі. Зокрема, у статті розкриваються потенціальні моделі організації навчання природничої освітньої галузі на профільному рівні. Автор припускає, що найбільш поширеною в освітньому процесі буде модель інтегрованого курсу природничих наук. Для її створення в основу пропонується покласти такі принципові концептуальні положення: інтегративність природничих наук та інших галузей як стрижневий принцип; опанування науки як діяльності та процесу пізнання; формування цілісної природничо-наукової картини світу; зміст має формуватися на стрижневих фундаментальних поняттях, теоріях, концепціях; антропоцентризм як ключовий принцип діяльності людини та середовищем проживання; розуміння тенденцій у розвитку технологій, виробництва, економіки; формування цілісного світогляду у зв’язку з іншими галузями знань. На основі сформульованих принципів пропонується концепція формування модельного інтегрованого природничого курсу академічного спрямування та напрями подальших досліджень цієї теми.

ІНСТРУМЕНТИ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ЯК РЕСУРС МОДЕРНІЗАЦІЇ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКИ В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Микола Михайлович Ілин — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

Мета статті полягає у визначенні педагогічного потенціалу інструментів штучного інтелекту (далі – ШІ) для модернізації методики викладання фізики в закладах загальної середньої освіти, а також у формуванні практичних рекомендацій щодо інтеграції цих технологій у навчальний процес. У дослідженні застосовано комплексний методологічний підхід, що містить теоретичний аналіз і синтез сучасних науково-педагогічних джерел, порівняльний аналіз досвіду впровадження AI-технологій у країнах – лідерах освіти (США, Фінляндія, Сінгапур), узагальнення успішних практик і педагогічне моделювання для розробки авторської методики використання ШІ у викладанні фізики. Джерельну базу становлять публікації іноземних учених, міжнародні освітні звіти та практичні кейси застосування AI-технологій. У результаті доведено, що інструменти ШІ мають значний потенціал для персоналізації та підвищення ефективності навчання фізики. Виокремлено п’ять основних категорій AI-рішень: інтелектуальні навчальні чатботи (наприклад, ChatGPT, Khanmigo), адаптивні системи навчання, автоматизовані системи оцінювання, віртуальні лабораторії та симуляції, а також рекомендаційні алгоритми навчального контенту. Визначено, що їх інтеграція сприяє індивідуалізації освітніх траєкторій, підвищенню залученості учнів, формуванню критичного мислення та покращенню візуалізації абстрактних фізичних понять. На прикладі США, Фінляндії та Сингапуру показано успішні моделі впровадження AI-технологій, що призвели до підвищення мотивації учнів та покращення результатів навчання. Окремо запропоновано авторську методику «співпраці з AI-асистентом», яка поєднує функції віртуального наставника з груповими формами роботи та рефлексивними практиками. Водночас акцентовано на ризиках використання ШІ: недостатній підготовці педагогів, цифровій нерівності, потенційних помилках алгоритмів, загрозах академічній доброчесності та необхідності дотримання етичних стандартів. Зроблено висновок що штучний інтелект є дієвим ресурсом модернізації методики викладання фізики, здатним підвищити якість освітнього процесу, проте його ефективне впровадження потребує інвестицій у підготовку педагогів, розвиток інфраструктури та створення етичних меж. Оптимальним є підхід, за якого вчитель і ШІ працюють у тандемі, поєднуючи педагогічну компетентність із технологічними можливостями. Така синергія здатна створити інноваційне, гнучке та гуманістичне навчальне середовище, що відповідає викликам сучасної освіти.

МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОБОТОТЕХНІЧНОГО ПРОЄКТУВАННЯ В НАВЧАННІ ПРОГРАМУВАННЯ В БАЗОВОМУ ШКІЛЬНОМУ КУРСІ ІНФОРМАТИКИ

Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті наведено результати дослідження методичних особливостей використання робототехнічного проєктування в навчанні програмування в базовому шкільному курсі інформатики. Авторами запропоновано використання елементів робототехніки в навчанні програмування з метою створення умов для діяльнісного та практикоорієнтованого навчання, активізації навчально-дослідницької діяльності учнів, що є актуальним у світлі основних напрямів реформування національної освіти. Проаналізовано наукові публікації з питань доцільності використання робототехніки в навчанні інформатики, зокрема в навчанні програмування, та особливості проєктно-конструкторської діяльності учнів як ефективного дидактичного засобу поєднання теорії з практикою. Узагальнення відомостей про наявні апаратно-програмні платформи та практичного досвіду їх використання в освіті дало змогу ґрунтовно обрати як базову відкриту платформу Arduino, яка є сумісною з різними датчиками та компонентами інших виробників, що значно розширює можливості врізноманітнення проєктних навчальних завдань. Використання таких платформ зумовлює необхідність розробки методичної та інформаційної підтримки педагогічної роботи вчителів інформатики з реалізації запропонованого підходу. Тому виконано аналіз найбільш доцільних методів, організаційних форм, програмних та інформаційних засобів навчання, що допомогло вдосконалити методичну систему навчання програмування з урахуванням інтеграції в навчання проєктно-конструкторської діяльності учнів зі створення програм автоматичного керування робототехнічними виконавчими пристроями. Наведено приклад використання методики інтегрування робототехнічного проєктування в навчанні конкретної теми з урахуванням визначених особливостей. Запропонований підхід дає змогу активізувати навчально-дослідницьку діяльність учнів, створити умови для діяльнісного, практикоорієнтованого навчання.

МЕТОДОЛОГІЯ STEM-ОРІЄНТОВАНОГО ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРАКТИКУМУ ЗІ ШВЕЙНОЇ СПРАВИ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ

Наталія Олександрівна Нагорна, Юлія Анатоліївна Срібна — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті представлено теоретико-методологічне обґрунтування концепції STEM-орієнтованого технологічного практикуму зі швейної справи в контексті фахової підготовки майбутніх учителів технологій. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю осучаснення професійної освіти відповідно до запитів Нової української школи, міжнародних освітніх стандартів, а також викликів цифрової трансформації, сталого розвитку й інноваційної педагогіки. Звертається увага на той факт, що попри високий потенціал швейної справи як сфери матеріально-технологічної діяльності для реалізації міждисциплінарних і творчих компонентів, структура й зміст технологічного практикуму залишаються здебільшого репродуктивними та малоінтегрованими в STEM-контекст. Виокремлено методологічні передумови формування відповідної освітньої практики, серед яких: аксіологічна й інженерна спрямованість освіти, розвиток конструкторсько технологічного мислення, посилення гендерно інклюзивного компонента, застосування цифрових інструментів і відкритих освітніх ресурсів, орієнтація на проєктну, дослідницьку та дизайн-мисленнєву діяльність. У структурі публікації розкрито зміст і потенціал STEM-інтеграції у швейний профіль, наведено приклади структурного та дидактичного оновлення навчального процесу, вказано на переваги зміщення акценту з репродукції на творчий пошук і дослідницьке конструювання. Особливу увагу приділено практиці реалізації STEM-підходу в умовах фахового навчального курсу, у якому здобувачі освіти в першому семестрі опановують техніку виконання швів і виготовлення простих виробів (косметички, шопери тощо), а в другому – конструюють і шиють плечовий або поясний одяг на себе, завершуючи навчальний цикл фотосесією. Такий досвід сприяє формуванню стійкої професійної ідентичності, підвищує мотивацію до фаху, розвиває навички самоорганізації, естетичного бачення, цифрового моделювання (наприклад, за допомогою програмного забезпечення Valentina), а також критичної оцінки власних результатів.

СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ПЕДАГОГІВ ЗАКЛАДІВ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Марина Данилівна Наровлянська — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті представлено результати дослідження, спрямованого на науково-обґрунтовану розробку змісту, структури та формату програми підвищення кваліфікації педагогів закладів позашкільної освіти, орієнтованої на формування готовності до використання інформаційно-комунікаційних технологій у професійній діяльності. Підкреслено актуальність проблеми цифрової трансформації освіти та адаптації педагогів до цих змін, необхідність їх поширення на позашкілля, яке часто залишається поза межами наукових досліджень. Методологічну основу дослідження становлять системний, компетентнісний і діяльнісний підходи. Застосовано теоретичний аналіз наукових джерел, нормативних документів і міжнародних рамок цифрових компетентностей педагогів (UNESCO ICT-CFT, ISTE Standards, DigCompEdu), що дало змогу виокремити структурні компоненти цифрової готовності. Для розробки програми застосовано метод педагогічного проєктування на основі принципів модульності, гнучкості, адаптивності та практичної спрямованості. Ураховано результати цілеспрямованих спостережень за пілотним курсом підвищення кваліфікації педагогів закладів позашкільної освіти туристсько-краєзнавчого напряму, а також зворотний зв’язок від викладачів і слухачів, що дало змогу уточнити змістове наповнення та формат реалізації програми. У результаті сформовано структурно-функціональну модель програми підвищення кваліфікації, яка налічує 5 модулів (організаційно-мотиваційний, інформаційно-компетентнісний, методичний, проєктний та допоміжний), охоплюючи технічні, методичні та психологічні компоненти готовності педагогів до використання ІКТ. Програма може впроваджуватися як у форматі повноформатного курсу, так й у вигляді окремих тематичних модулів чи семінарів, що забезпечує її адаптивність до різних умов закладів позашкільної освіти та окремих педагогів. Отримані результати підтверджують доцільність і практичну значущість розробленої моделі, яка може бути використана для модернізації системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників у контексті цифрової трансформації освіти.

РОЛЬ ІСТОРИЧНИХ ЗНАНЬ ПРО ТЕХНІКУ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФОРМУВАННІ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ

Сергій Іванович Рябець, Карина Андріївна Андріященко — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті визначено роль історичних знань про техніку і технологію для творчого розвитку учнів у ЗЗСО в процесі трудової підготовки. На уроках технологій історичний досвід існування людства допомагає учням зрозуміти еволюцію технічних знань, способи виробництва та особливості застосування матеріалів у різні періоди часу. Конкретизовано, що, аналізуючи розвиток ремесел, механізмів, інженерних рішень та виробничих процесів, учні краще усвідомлюють, як саме прогрес у науці та техніці впливає на повсякденне життя. Це не лише збагачує знання, а й сприяє формуванню критичного мислення та здатності адаптуватися до технологічних змін: учні аналізуючи причини й наслідки наукових відкриттів, оцінюють їх вплив на суспільство та довкілля, порівнюють минулі технології із сучасними. Наголошено, що такий підхід формує в них цілісне бачення науково-технічного прогресу та розуміння його перспектив. Практичним досвідом підтверджено, що подання матеріалу через історичний контекст робить його більш наочним і доступним та дає змогу учням усвідомити не лише технічні аспекти, а й соціально-економічні зміни, які спричинило впровадження нових технологій. Визначено, що освітній процес, що містить вивчення історії розвитку техніки, допомагає учням усвідомити поступовий характер науково-технічного прогресу та роль людства в його формуванні. Останнє, своєю чергою, впливає на розуміння того, що кожне відкриття або винахід є результатом багатьох попередніх спроб, досліджень та експериментів. Крім того, констатовано, що ознайомлення з історичним розвитком техніки і технологій виховує в учнів почуття відповідальності за майбутнє науки і техніки. Вони починають розуміти, що сьогоднішні рішення у сфері виробництва, екології та технологічних інновацій впливають на наступні покоління. Застосування так знань з історії та технологій, безумовно, дають змогу зробити навчання інтерактивним, спрямованим на дослідницьку діяльність та формування технічної грамотності учнів.

МЕТОДИКА ВІДПОВІДАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

Микола Ілліч Садовий, Олена Михайлівна Трифонова — Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті розглядається важливе питання створення підходів до відповідального використання штучного інтелекту під час навчання. Виокремлено науково-методологічні засади, до яких віднесено особистісно зорієнтований, діяльнісний, компетентнісний, ресурсний підходи. При цьому головним є: формування умінь застосовувати АІ для вирішення навчально-наукових завдань, системний аналіз, міждисциплінарність як інтеграція знань із педагогіки, психології, інформатики, цифрових технологій, менеджменту, спеціальних дисциплін, академічна доброчесність передбачає використання АІ як інструменту ефективного навчання. З’ясовано аспекти психолого-педагогічної готовності здобувачів освіти до використання технологій АІ, виявлення закономірності взаємозв’язку та взаємовпливу АІ і потенціальних ресурсів майбутніх фахівців цифрових технологій. Розглянуто дидактичні принципи відповідального використання штучного інтелекту при виконанні навчально-наукових завдань. Одним зі складникв і важливих елементів такої методики є матеріально-технічна база АІ, яка покликана підвищити ефективність збагачення знаннями та компетентністю здобувачів освіти, обробку великих масивів даних, упровадження інструментарію науково-навчальних досліджень. Детально розглянуто важливий складник дидактичних принципів (матеріально-технічне забезпечення навчання АІ), до якого віднесено 6 основних компонентів, що забезпечують теоретичну й практичну частини навчально-наукового процесу. До них віднесено обчислювальну інфраструктуру, лабораторне та офісне обладнання, програмне забезпечення, мережеве обладнання та безпеки, приміщення та інфраструктури, додаткові ресурси.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАННІ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН

Fri, 17 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано сучасні підходи до використання ігрових технологій в освіті, що набувають особливого значення в умовах цифровізації суспільства та переходу на компетентнісну парадигму навчання. Гра розглядається не лише як засіб розваги, а і як ефективна педагогічна технологія, яка сприяє формуванню пізнавальної активності, соціальних навичок, розвитку критичного мислення й творчих здібностей учнів. Актуальність проблеми зумовлена як інтенсивним розвитком комп’ютерних технологій, так і зростанням психологічної схильності молоді до ігрової діяльності, що відкриває нові можливості для підвищення мотивації та залучення учнів до освітнього процесу. У роботі подано огляд наукових підходів до визначення сутності гри та гейміфікації у працях вітчизняних і зарубіжних учених, які розглядають можливості використання ігор для розвитку когнітивних та соціальних навичок учнів, а також для формування стійкої навчальної мотивації. Аналіз джерел засвідчив, що науковці акцентують увагу на значному потенціалі ігрових технологій у навчанні природничих дисциплін, зокрема в контексті переходу від теоретичного знання до практичної діяльності. У статті наведено класифікацію ігор, представлену в працях К. Гроса, Ж. Піаже та Р. Кайуа, а також запропоновано авторську класифікацію ігрових методів з урахуванням інтеграції цифрових засобів. До актуальних груп ігор належать мобільні навчальні ігри, VR/AR/MR ігри, онлайн-ігри та квести, STEM-ігри. Особливу увагу приділено застосуванню платформ симуляцій (PhET), що поєднують елементи конструктивного навчання та ігрового підходу, а також використанню навчальних коміксів як інноваційного інструменту для підвищення інтересу учнів до вивчення складних природничих концепцій. Результати дослідження доводять, що ігрові технології забезпечують підвищення залученості, мотивації та концептуального розуміння навчального матеріалу. Використання сучасних цифрових інструментів і платформ створює умови для організації інтерактивного та діяльнісного навчання, яке відповідає запитам цифрового покоління. Окремо підкреслюється роль гейміфікації як інноваційної стратегії, спрямованої на формування у здобувачів освіти навичок, необхідних у реальному житті та майбутній професійній діяльності.