Наукові записки. Серія: Філологічні науки

ФОНЕМАТИЧНИЙ СТАТУС НАПІВГОЛОСНИХ ТА У КЛАСИЧНІЙ СЕРЕДНЬОВЕРХНЬОНІМЕЦЬКІЙ МОВІ (НА ПРИКЛАДІ ВІРШІВ ВАЛЬТЕРА ФОН ДЕР ФОГЕЛЬВАЙДЕ)

S. M. Amelina, V. A. Tymofieiev — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

Метою дослідження є визначення та реконструкція фонематичних характеристик напівголосних <w> та <j> у класичній середньоверхньонімецькій мові на матеріалі нормалізованих наукових видань поетичних творів Вальтера фон дер Фогельвайде. Дослідження проводиться як на діахронічному рівні – поява цих напівголосних та їх передача в сучасній верхньонімецькій мові, – так і на синхронічному рівні, тобто їх письмове та артикуляційне відтворення в середньоверхньонімецький період. Філологічні факти включають як історичні зміни в артикуляції досліджуваних напівголосних, так і діалектні свідчення (алеманський діалект). Аналіз починається з вивчення особливостей цих дифтонгів у давньоверхньонімецьких рукописах. Потім зроблено висновки щодо фонетичної відмінності між давньоверхньонімецькими та середньо-верхньонімецькими напівголосними. На основі зібраних фактів синхронії та діахронії автори приходять до висновку, що напівголосний <w> був білабіальним у давньоверхньонімецькій мові, але лабіовелярним у середньоверхньонімецькій мові. У той час як у середньоверхньонімецькій мові напівголосний <j> мав властивості голосного звуку, у сучасній верхньонімецькій мові він є палатальним фрикативним приголосним. На додаток до своїх висновків, автори також складають багатий візуальний матеріал, який ілюструє письмове відтворення, а також місце артикуляції середньоверхньонімецьких напівголосних. Фонематичний статус середньоверхньонімецьких напівголосних також розглядається відповідно до просодичних особливостей у метриці. Проаналізовано як класичні джерела, так і сучасні лінгвістичні дослідження. У нашому наступному фонетико-фонологічному дослідженні увага буде приділена середньоверхньонімецькому приголосному <s> у початковій позиції. Він розглядатиметься як шиплячий звук, який у сучасній верхньонімецькій мові перетворився на сибілянт <sch>.

ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ АНГЛОМОВНОГО СПІЛКУВАННЯ

T. O. Leleka — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

Глобалізаційні процеси у суспільстві та розвиток міжкультурної комунікації сприяли вивченню лінгвокультурологічних особливостей спілкування. У кожної культури існує своє бачення, мовна картина світу, що позначається на мові. Існує багато національних особливостей мовного етикету. Таким чином визначення основних аспектів комунікації в умовах міжкультурної взаємодії є актуальним та пріоритетним завданням. Спілкування людей, які є представниками різних культур, потребує ознайомлення з культурними нормами та правилами вербальної поведінки. У дослідженні було проаналізовано англомовні фрази, які можуть бути неправильно витлумачені українцями, оскільки містять особливості менталітету та елементи культурної поведінки. По-перше, ми проаналізували культурні особливості привітання, оскільки англійський варіант може містити не завжди зрозумілі українцям слова, але й питання, які не потребують дослівної відповіді. По-друге, ми виявили фрази, які мають національно-культурну специфіку. Вони не перекладаються дослівно, тому їх розуміння неможливе без усвідомлення мовної специфіки. По-третє, ми охарактеризували фрази, що існують у формі запрошення, вони не потребують ніяких дій, але є елементом етикету. Ця група є найбільш складною, оскільки не передбачає того, що називає. Міжкультурна комунікація тут може не відбутися через брак інформації щодо національної специфіки. Аналіз досліджуваного матеріалу показав, що міжкультурна комунікація неможлива без вивчення національних аспектів та етикету спілкування. Елементи комунікації можуть бути семантично неінформативні, проте дуже показові у визначенні відносин комунікантів. Зважаючи на це, знання основних положень лінгвокультурології допоможе правильно зрозуміти носіїв англійської мови.

ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ У ДІЛОВІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

L. Z. Slyvka — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

Дане дослідження зосереджене на розборі складного світу фразеології в області англійської ділової комунікації. Проводиться всебічний функціонально-семантичний аналіз ідіоматичних виразів, сталих фраз і метафор. Акцентується увага на ключовій ролі, яку відіграють ці фразеологічні одиниці у підвищенні ясності, виразності та загальної ефективності ділових взаємодій. Продемонстровано, що інтеграція фразеології в ділову мову перевищує декоративні функції, слугуючи основою для зміцнення взаєморозуміння, довіри та ефективної комунікації. Було з'ясовано, що методології формування фразеологічних неологізмів у діловій мові співпадають з тими, що спостерігаються в загальних мовних процесах. Ці методології охоплюють переосмислення стійких словосполучень, створення нових сталих виразів, відстеження лінгвістичних патернів, аналогію та запозичення. Структурно-семантичне групування на основі спільних компонентів і інтенсивних значень забезпечує систематичний підхід до класифікації фразеологічних одиниць. Такий підхід відображає різноманітність і динамічну природу ділової комунікації та ілюструє контекстну залежність і адаптивність мови в професійних умовах. Досліджено вплив глобалізації та прагнення до новизни на формування різних неологізмів, зокрема фразеологічних, у бізнес-секторі. Термін credit crunch був підданий аналізу для демонстрації того, як центральні банки, під керівництвом таких осіб, як Бен Бернанке, використовували інноваційні фінансові інструменти та міжнародну співпрацю для пом'якшення економічних криз. Це підкреслює взаємопов'язаність глобальних фінансових систем. Практичні рекомендації, отримані з дослідження, підкреслюють інтеграцію фразеології в програми навчання діловому спілкуванню для підвищення мовної майстерності та вмілого використання ідіоматичних виразів. Рекомендується, щоб фахівці в сфері бізнесу культивували тонке розуміння контекстуальних нюансів фразеологічних одиниць, забезпечуючи їх точне застосування в різних секторах. Заохочується постійне наукове дослідження змінної природи фразеології бізнесу, щоб залишатися в курсі нових тенденцій і розробок. Крім того, закликається до розробки детальних практичних посібників, які ілюструють застосування фразеологічних одиниць у реальних бізнес-сценаріях. Підкреслюється важливість сприяння розвитку кроскультурної компетентності, висвітлюючи відмінності та спільні риси у використанні фразеології в різних мовних і культурних контекстах, що сприяє ефективнішій глобальній бізнес-діяльності. Подолавши розрив між теоретичними знаннями та практичною реалізацією, передбачається, що фахівці в сфері бізнесу будуть оснащені необхідними інструментами та знаннями для підвищення своєї комунікативної ефективності та досягнення більшого успіху в професійній діяльності.

СТВОРЕННЯ ЛЕКСИЧНОГО МІНІМУМУМУ ВУЗЬКОСПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ФАХОВИХ ТЕКСТІВ З ВИКОРИСТАННЯМ МОЖЛИВОСТЕЙ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ SKETCH ENGINE

M. M. Tarnavska — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

Одним з найпотужніших інструментів прикладної лінгвістики є корпуси, що створюються та використовуються у різних галузях людської діяльності. Автоматизація процесу підбору, укладання та аналізу текстових масивів практично необмеженого обсягу надає нові можливості не лише дослідникам-філологам, а й фахівцям, для яких такі данні є основою успішного виконання практичних завдань. Так, корпусні дослідження мають великий потенціал для підвищення ефективності навчання мовам, і зокрема перекладу, оскільки дозволяють більш точно та ефективно добирати лінгвістичний матеріал певної вузькоспеціалізованої галузі, необхідний для успішного опанування майбутніми перекладачами лексичного мінімуму фахових текстів, засвоєння особливостей функціонування та перекладу таких найуживаніших одиниць, а також аналізу існуючих та нових лінгвістичних тенденцій певної сфери. Sketch Engine, що є одним з найвідоміших та найкращих програмних продуктів для укладання та роботи з корпусами, якнайкраще відповідає завданням, які постають під час роботи з фаховими текстами для навчання перекладу, оскільки дозволяє не лише аналізувати наявні на платформі корпуси, а і створювати власні, у тому числі і багатомовні, з метою швидкого та якісного аналізу галузевих текстів, відбору активної лексики та значущої термінології та типових колокацій, аналізу перекладацьких особливостей та труднощів передачі певних одиниць, створенню глосаріїв та вправ для відпрацювання та удосконалення навичок перекладу фахових текстів студентів-майбутніх перекладачів. Ретельний аналіз усіх функцій корпусного менеджера Sketch Engine дозволяє суттєво підвищити ефективність методологічної роботи з фаховими текстами, а можливості створення пошукових запитів мовою CQL – підвищити точність отриманих лінгвістичних результатів. Пропоноване дослідження описує основні можливості та методи відшукання, аналізу та відбору типового лексичного матеріалу з фахових текстів на прикладі корпусу англомовних текстів юридичного супроводу IT продуктів, а саме текстів ліцензійних угод та договорів.

КАТЕГОРІЯ ЕКСПРЕСИВНОСТІ ЯК ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИЙ ФЕНОМЕН В АНГЛОМОВНОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ (НА МАТЕРІАЛІ ПОЛІТИЧНИХ ПРОМОВ БОРИСА ДЖОНСОНА ТА РІШІ СУНАКА)

С. Ф. Алексенко, Н. О. Хилько — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджуються особливості мовного вираження категорії експресивності як лексико-семантичного феномену в англомовному політичному дискурсі. Актуальність розвідки з вивчення експресивності політичного дискурсу з точки зору семантики обґрунтовується ключовою роллю першої у підсиленні інтелектуально-емоційного впливу на реципієнтів при реалізації прагматичної настанови політичної промови. Категорія експресивності, будучи багатоаспектною, розглядається у пропонованій розвідці як інтенсифікуючий виразник ілокутивної сили певного мікроконтексту у висловленні, що формується як внутрішньо-семантичними ознаками лексичних одиниць, так і суб’єктивними інтенціями мовця. Поставивши за мету статті з’ясувати лексико-семантичні особливості вираження категорії експресивності в англомовному політичному дискурсі, ми дослідили політичні промови на тему війни Росії проти України, оголошені британськими політиками Б. Джонсоном та Р. Сунаком. Лексика із внутрішньою й адгерентною експресивністю була розподілена на лексико-семантичні групи «біженство та біженці» та «економічний стан країни». З’ясовано, що в межах першої лексико-семантичної групи семантичний зміст емоційно-позитивної лексики складається з підгруп «Незламність вимушених переселенців» та «Підтримка постраждалих», емоційно-негативної лексики – з підгруп «Потік/навала біженців» та «Страждання потерпілих», емоційно-нейтральної лексики – «Біженці / Мігранти», «Люди, що втратили дім». В межах другої лексико-семантичної групи семантичний зміст емоційно-позитивної лексики складається з підгруп «Економічне зростання / Стабільність / Процвітання» та «Зростання інвестицій», емоційно-негативної лексики – з підгруп «Рецесія / Спад економіки», «Безробіття», «Дефіцит бюджету», емоційно-нейтральної лексики – «Економічні зміни/ динаміка» та «Фінансова ситуація». Політики, вживаючи експресивну лексику зазначеної семантики, суттєво впливають на сприйняття проблематики біженців та перспектив економічного стану кожної з воюючих країн залежно від політики підтримки чи санкційних обмежень з боку країн Західного альянсу, тим самим формуючи суспільні наративи серед своєї цільової аудиторії.

ФРАЗЕОЛОГІЗМИ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ: СЕМАНТИЧНА ТА ЕКСПРЕСИВНО-СТИЛІСТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ

В. І. Базова — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджено семантичну та експресивно-стилістичну класифікації фразеологізмів. Визначено, що в англійській мові фразеологічні одиниці виконують не лише номінативну, а й емоційно-експресивну функцію, що дозволяє мові бути більш образною та динамічною. Встановлено, що семантична класифікація ґрунтується на семантичних зв’язках між структурними компонентами фразеологічної одиниці. Слова, з яких складається фразеологічна одиниця, можуть бути більш або менш самостійними. У залежності від цього за семантичною класифікацією фразеологізми поділяються на фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення. Схарактеризовано вищезазначені види фразеологізмів та описано особливості кожного з них. Встановлено, що фразеологічні зрощення – це цілісні фразеологічні одиниці, які неможливо роз’єднати на компоненти, і які виражають значення, що неможливо визначити зі значень їхніх складових частин. Фразеологічні єдності схарактеризовано як семантично цілісні словосполучення, які передають єдиний смисл, що випливає із значень їх складових частин. Фразеологічні сполучення дефініційовано як стійкі і семантично обмежені звороти та використовуються в живому спілкуванні як готові фразеологічні одиниці, а не як створені в процесі мовлення. Розглянуто поняття фразеологічних виразів, що характеризуються стійкими поєднаннями слів, однак вони не мають цілісного значення, тобто створюються з лексичних одиниць з вільним значенням. Вони використовуються як готові мовні одиниці з постійним лексичним складом і певною семантикою. До фразеологічних виразів відносять численні англійські прислів’я і приказки, крилаті вислови, що вживаються в прямому значенні і не мають образного алегоричного змісту. Встановлено, що відповідно до експресивно-стилістичної класифікації розрізняють ідіоми та фразеологічні одиниці. Фразеологічні одиниці широковживані в щоденному спілкуванні носіїв мови і складають основу мови. Вони позбавлені образності та метафоричності. Ідіоми мають яскраве стилістичне забарвлення та емоційна насиченість. Усі вищезазначені види фразеологізмів проілюстровано прикладами з англійських та українських джерел.

СИНОНІМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРИКМЕТНИКІВ, ЩО ВХОДЯТЬ ДО МІКРОПОЛЯ НА ПОЗНАЧЕННЯ ВЕЛИКОГО ЗАГАЛЬНОГО РОЗМІРУ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Н. С. Береговенко, В. Г. Рєзнік — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

Наукова розвідка має на меті сформувати корпус англійських прикметників зі значенням розміру «велика величина» та визначити лексико-семантичні особливості цього пласта лексики шляхом поділу на синонімічні ряди на основі диференційних ознак. Матеріалом дослідження послугували дані, отримані з тлумачних, синонімічних і частотних словників. Приклади, що ілюструють основні принципи сполучуваності лексем, узято з The Oxford English Dictionary. У роботі використано семасіологічний підхід до аналізу одиниць дослідження. Найоптимальнішою для вивчення він визнає лексико-семантичну групу слів, що об'єднує в своєму складі семантично однорідні слова однієї частини мови. Критерієм виокремлення лексико-семантичної групи є семантичний, що передбачає наявність смислових зв’язків по лінії з погляду лексичних значень слів. Наукова новизна дослідження полягає в розробленні загальної структури функціонально-семантичних характеристик цих прикметників, що мають значення просторової орієнтації в довжину, ширину, висоту, глибину, товщину, та у встановленні їхньої ролі в побудові системи семантичних груп прикметників сучасної англійської мови. Результатом дослідження є об'єднання англійських прикметників у тематичні групи та визначення диференційних ознак синонімічних рядів цих прикметників. Виділено етимологічні паралелі прикметників great (великий), large (великий), big (великий) та встановлено їхню належність до найдавнішого пласта англійської лексики. Встановлено, що прикметник large використовуваний переважно для позначення великого об'єму предмета; great – окрім передачі великого розміру об’єктів, часто має за супровідне якесь із емфатичних значень: здивування, захоплення тощо; big уживано на позначення великої маси та ваги предмета. Визначено експресивність прикметників аналізованих синонімічних рядів. Окреслено перспективи дослідження інших мікрополей категорії параметричності, особливо середнього та однакового розмірів, особливостей вживання лексичних одиниць усіх мовних рівнів поля параметричності.

ДИДАКТИЧНЕ СПРЯМУВАННЯ РОМАНУ МИРОСЛАВА ДОЧИНЦЯ «КРИНИЧАР. ДІЯРІЮШ НАЙБАГАТШОГО ЧОЛОВІКА МУКАЧІВСЬКОЇ ДОМНІЇ»

А. Ф. Берегсасі, Т. С. Чонка — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

Дослідження присвячене творчості сучасного закарпатського письменника, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка 2014 року, Мирослава Дочинця, зокрема його роману «Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії». Твори М. Дочинця мають виразно дидактичний характер, на чому наголошують усі дослідники. Багато хто вважає цей дидактизм аж занадто патетичним. У своїй статті маємо намір висвітлити тему виховання та проаналізувати образ вчителя-навчателя у романі автора «Криничар» з метою доведення їх вагомості не лише у контексті усього доробку Дочинця, але й у контексті сучасної української літератури, особливо на тлі нашого сьогодення. У даній науковій розвідці проаналізовано проблеми виховання як духовного, так і фізичного, шляхи розвитку всебічно розвиненої особистості, розкриті М. Дочинцем, до яких варто дослухатися у сучасному суспільстві. Наголошено на актуальності порушених у творі проблем; проаналізовано концептуально вагомі авторські поради, які стануть у пригоді не лише освітянам і педагогам, а й широкому загалу читачів. Всебічно охарактеризовано образи вчителів-навчателів та їхню методику навчання: розглянуто основні їх світоглядні риси, умови формування характеру, життєвого досвіду. Акцентовано на широкому інтертекстуальному насиченні твору, який базується на поєднанні релігійних, філософських концепцій, літературних античних, середньовічних та ренесансних надбань із здобутками народної педагогіки та фольклору. Любов, віра, надія, терпіння, людяність, працелюбність, освіта, служіння – саме ці концепти визначають життєві орієнтири автора та його персонажів: служіння Богу й людям – їх сенс життя, а інструментом є слово. Доведено необхідність уведення творів М. Дочинця для вивчення у загальноосвітніх та вищих навчальних закладах, оскільки вони спрямовані на гуманістичне виховання свого читача.

КОРПУСНІ ТА ШІ-ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ ТЕРМІНОЛОГІЄЮ В ЛОКАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЄКТАХ

О. С. Бондаренко, К. Л. Бондаренко — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено особливостям управління термінологією в локалізаційних проєктах, зокрема, процесу видобування термінів із фахових текстів за допомогою корпусних технологій та технологій, що передбачають використання ШІ. Враховуючи складність і багатошаровість процесу локалізації, ефективність управління термінологією, починаючи з етапу її видобування, безпосередньо впливає на якість надання локалізаційної послуги. Розглянуто стратегії і тактики видобування термінів, які застосовуються на ринку лінгвістичних послуг. Уточнено термін «видобування термінів», з’ясовано принципи, які використовуються в сучасних інструментах. Проведено експериментальне дослідження видобування термінів інструментами SketchEngine, OpenAir (Plus) та Fodina TermCatch. Визначення ефективності видобування передбачало створення корпусу фахових текстів галузі автоматизованого програмного забезпечення загальним обсягом 29374 слів (36912 токенів). Результат видобування оцінювався за критеріями відповідності вимогам до термінів та терміносполук (стійкість, точність, нероздільність, дефінітивність). За допомогою інструмента SketchEngine було видобуто 400 пропозицій, з яких лише 25% можуть уважатися терміносполуками. Використання продукту OpenAir (Plus) на основі ШІ надало 81 пропозицію, з яких відповідними вимогам виявились 38%. Инструментом Fodina TermCatch tool було видобуто 1460 пропозицій, з яких лише 15.93% виявились відповідними. Виявлена варіативність видобутої термінології може бути корисною задля покращення якості вихідного фахового тексту. Результати статистичного видобування демонструють більшу точність, однак залишають поза увагою нечастотні терміни. Технології ШІ надають більшу кількість кандидатів у терміни, однак потребують фільтрування нерелевантних результатів. Дослідження доводить ефективність гібридного використання корпусних інструментів на основі статистичних принципів та тих, що використовують ШІ. Автоматизація процесу управління термніологією – важливий крок із оптимізації менеджменту локалізаційних проєктів.

ЗІСТАВНИЙ АНАЛІЗ МОВЛЕННЄВОГО ЖАНРУ АНЕКДОТ У ЛЕКСИКОГРАФІЧНОМУ ПРЕДСТАВЛЕННІ: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ

О. О. Борисов — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена зіставному дослідженню семантики ключових одиниць сучасної англійської та української мов на позначення мовленнєвого жанру анекдот. Жанр як когнітивно-дискурсивний феномен є тематично, композиційно та стилістично відокремленою інваріантною когнітивною моделлю побудови тексту, яка задає параметри перебігу комунікативної взаємодії в межах певного лінгвокультурного простору. Анекдот є малим мовленнєвим жанром, що вибудовується навколо концепту АНЕКДОТ, який висвітлюється в площині макроконцепту ЖАНР та реалізується в низці мезоконцептів ЖАНРОВІ РІЗНОВИДИ (РОЗМОВА, БЕСІДА тощо). Він містить інформацію про комічну історію, в якій, на фоні ціннісних стереотипів, що разом поділяють / не поділяють партнери, висвітлюється деякий життєвий конфлікт. В дискурсивному плані анекдот розуміємо як короткий зв’язний емоційно-оцінний наративний текст (у динаміці та статиці), який в один із доречних моментів розгортання іншого жанру навмисно вимовляється адресантом з метою розсмішити адресата, сприяючи оптимізації сумісної діяльності. Концепт АНЕКДОТ в британському та українському етнічних колективах отримує номінації anecdote (“a short funny story about a real person or event”) та анекдот (“коротке жартівливе (здебільшого вигадане) оповідання про яку-небудь смішну подію”). Ізоморфність семантики базується на спільних семах ‘story’ та ‘оповідання’, ‘short’ та ‘короткий’, ‘funny’ та ‘жартівливий’, ‘event’ та ‘подія’. Аломорфність актуалізується додатковим компонентом ‘person’, у той час як в українській дефініції наявним є елемент ‘вигаданий’. Обидва значення виформовуються навколо спільної когнітивної моделі, структурованої акціонально-посесивним фреймом. Cпільність полягає й в тому, що головні суб’єкти представлені імпліцитно слотами ДЕХТО 1 (оповідач) та ДЕХТО 2 (слухач), а також слотом ДЕХТО 3 (суб’єкт оповідання), який активується на вербальному рівні лише в англійській дефініції. Аломорфним є компонент української фреймової структури (не) діє ТАК, що реалізується семою ‘вигаданий’, уточнений семою ‘здебільшого’. Ізоморфною є пропозиція фрейму, яка відображує те, що оповідач створює текст з необхідними для впливу якостями (ТАКИЙ 1: якість). В результаті чого бенефіціант сміється, що зафіксовано імпліцитно представленою посесивною частиною фрейму.

ДИСКУРС І ТЕКСТ: ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ТА ВІДМІННОСТІ

О. В. Бугайчук — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена аналізу взаємозв’язку та відмінностей між поняттями «дискурс» та «текст» в контексті сучасних лінгвістичних і філософських підходів. Зокрема, здійснюється аналіз еволюції поняття «дискурс» у різних наукових дисциплінах. Автор розглядає дискурс як не тільки комунікативний акт, а й як соціально та культурно обумовлену структуру, що визначає спосіб організації знання та ідеології в суспільстві. У статті підкреслюється, що дискурс не обмежується лише мовленнєвими актами, а й охоплює ширшу епістему, тобто систему знань та уявлень, що формуються в процесі спілкування та взаємодії з реальністю. Текст, зі свого боку, розглядається як конкретне вираження дискурсу, що має певну форму і структуру, але водночас відображає динамічний процес і змістовний контекст. Оскільки текст зажди є частиною ширшого дискурсивного простору, автор аналізує, як цей зв’язок між текстом і дискурсом визначає можливості інтерпретації та трансформації знання. Особлива увага приділяється методам дискурс-аналізу, які дозволяють розкривати глибинні взаємозв’язки між текстами та суспільними структурами, виявляючи механізми влади, ідеології та соціальної регуляції, що укорінені в мові. Автор пропонує розглядати корпус текстів як об’єкт дослідження, який дозволяє виявити закономірності дискурсивних практик та змін у соціокультурних контекстах. У статті також аналізуються відмінності між дискурсом та текстом через призму епістеми, зокрема через те, як зміни в одній сфері (наприклад, в мові або в структурі суспільства) впливають на іншу, і як це змінює процеси комунікації, пізнання та соціалізації. Ключовими аспектами є вивчення взаємозалежності між мовними і соціокультурними змінами, що впливають на структуру та сприйняття як тексту, так і дискурсу.

МОТИВ САМОДЕСТРУКЦІЇ У НОВЕЛІСТИЦІ ЕДГАРА ПО

О. Л. Вечірко — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

Ментальне здоров’я людини – це важливий аспект її життєдіяльності, який визначає особливості світосприйняття і взаємодії особистості із навколишнім світом. Проблеми ментального здоров’я були актуальними у всі часи, але особливої гостроти вони набувають у кризові періоди або у ситуаціях невизначеності. Життя українців в умовах війни, важкопрогнозованість сьогодення сприяють зростанню депресивних, амбівалентних станів та травматичних синдромів, які людині стає все важче пережити і, знаходячись у ситуації безнадії і безвиході, немаючі шансів на оптимістичне майбутнє, вона інколи сама запускає програму власної саморуйнації, зважаючи на такий психоемоційний стан сучасного українця дослідження мотиву самодеструкції в американській новелістиці 19 століття є особливо актуальним сьогодні. Новелістичний жанр активно розвивається у літературі США у цей час, його популярність обумовлена стрімким і динамічним розвитком життя американців. Предметом дослідження стала творчість Едгара По, зокрема його новела «Падіння будинку Ашерів». Аналіз самодеструктивної поведінки головного героя Родеріка визначена декількома факторами, зокрема, особливістю генеалогії його родини, зв’язком із родовим маєтком, забобоністю. Знається письменник і на сутності фобій, природа людських страхів різна, вона може відчувати страх самотності, страх старості, страх перед майбутнім або, як герой новели, страх смерті, важливим аспектом дослідження американського митця стає природа страхів людини, яка пов’язана із автобіографічними алюзіями, спираючись на власний духовний і емоційний досвід, письменник мусив вести складну боротьбу за існування у ненависній йому атмосфері комерційної цивілізації, переживаючи так само складні психоемоційні стани. Спосіб життя Едгара По багато у чому сприяв створенню власної програми самодеструкції, яка стала життєвим кредом митця.

ЗООНІМИ ТА ФІТОНІМИ В ОНОМАСТИЧНОМУ ПРОСТОРІ НІМЕЦЬКИХ ЛІТЕРАТУРНИХ КАЗОК

В. І. Волошук — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

Ономастикон займає одну з найважливіших ланок в архітектоніці казкового тексту. Він сприяє актуалізації всіх його потенційних властивостей, а також розумінню історико-філософського і соціокультурного змісту. Ономастикою називають науку, що вивчає власні імена всіх типів. За об’єктами дослідження ономастика поділяється на антропоніміку, топоніміку, етноніміку, зооніміку та астроніміку. Об’єктом даного досліження є зооніміка німецьких літературних казок. У казках головними героями можуть бути як люди, так і тварини, вони завжди займають центральне положення в художньому творі. Тварини – це алегоричне зображення людських типів і характерів. Тому більшість зоонімів представлені реальними антропонімами або створені за антропоморфними моделями. Порівняльний аналіз семантичної структури зоонімів виявив ряд характеристик: зооніми пов'язані з конкретно-особистісними характеристиками, які кваліфікують особисті якісні ознаки людини – риси її характеру і зовнішні особливості. Герої-звірі в більшості випадків не мають ні імен, ні кличок. Вигадані зооніми також часто зустрічаються на сторінках фольклорних творів. Прикладом може слугувати осел-перевертень (нім. «der Krautesel»). Окремо слід виділити такий вид онімів, як фітонім, тобто власну назву рослин, адже вона також досить часто є елементом німецьких літературних казок і несе в собі особливе значення. До фітонімів відносяться у німецьких казках як звичайні квіти: лілея, троянда; так і дерева: дуб, верба, горіх; і створені авторською фантазією. Приклад вигаданого фітонімома є трава Смачночих (Niesmitlust ). Також до категорії казкових зоонімів слід віднести таку ономастичну одиницю, як міфозоонім – власне ім'я тварини, яка фактично не існує, але людина представляє її реальною. Досить частотним міфозоонімом в німецьких казках є «дракон» (der Drache). На сторінках літературних творів птахи мають певне символічне значення, вони часто ідентифікуються з божествами, богами грому, вітру, керівниками природних стихій. Отже образ тварини може вживатися для характеристики об'єкта (людини, предмета). Але не слід забувати про нескінченний і різноманітний світ казки, в якому кожен персонаж може постати перед читачем в поганому і хорошому світлі. Через розгляд казкових онімів можна виявити культурні особливості народу.

УКРАЇНСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ СФЕРИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ: ВИТОКИ, СТАНОВЛЕННЯ, ОСОБЛИВОСТІ

І. О. Воронюк — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

У науковій статті розглянуто витоки, специфіку становлення національної термінології сфери фізичної культури і спорту, а також її лексико-семантичні та граматичні особливості на сучасному етапі. Доведено, що теоретичне дослідження галузевих терміносистем є актуальною проблемою сучасної науки, адже наукова термінологія фіксує досягнення людей, нові наукові поняття, термінологія будь-якої галузі твориться та уніфікується разом із розвитком цієї науки. Завдання розвідки – розглянути формування спортивної термінолексики у контексті історичного розвитку фізкультурно-спортивного руху в Україні, уточнити і поглибити знання про відповідну термінолексику на сучасному етапі. Авторка показала, що українська спортивна терміносистема почала формуватися з к. ХІХ ст., із використанням надбання інших мов у цей період було закладено національну основу для її подальшого розвитку. Доведено, що поява спортивно-гімнастичних товариств та українськомовної спортивної періодики сприяли появі перших спортивних термінів. У розвідці вмотивовано, що формування спортивної терміносистеми відбувалося у тісному зв’язку з особливостями історичного розвитку фізкультурно-спортивного руху в Україні, а також в умовах входження земель України до складу інших державних утворень. Сучасну термінолексику сфери фізичної культури і спорту проаналізовано і класифіковано за лексико-семантичними парадигмами, встановлено тенденції частиномовної належности, простежено синтагматичні характеристики досліджуваної термінолексики, зафіксовано основні способи творення термінів і терміносполук, а також ненормативні терміноодиниці, до яких дібрано адекватний відповідник. Обґрунтовано необхідність спрямування фокусу наукової уваги на історичний досвід термінотворення під час подальшого вивчення спортивної термінології та її активного застосування у процесах унормування та уніфікації на сучасному етапі.

ПОНЯТТЯ ТЕРМІНА ТА ЙОГО МІСЦЕ В МОВНІЙ СИСТЕМІ

О. В. Галян, О. П. Гуз — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

У статті розглядаються особливості терміна як основної одиниці терміносистеми, основні ознаки, шляхи та способи утворення термінів. Існує безліч визначень, які розкривають фонетичну, морфологічну, семантичну та синтаксичну суть терміна. Термін – це слово або словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо. Встановлено, що основна ознака, яка виділяє термін із загальновживаних слів, – це функція вираження спеціального професійного поняття. Термін є елементом системи мовних знаків, необхідних для спілкування в певній галузі. Основними вимогами до терміну є системність, моносемія і конкретність у межах термінологічної системи, стилістична нейтральність, причетність до поняттєвої системи певної галузі, точність і лаконічність, дериваційна спроможність, висока інформативність. Проаналізовано, що семантика терміна формується в галузі спеціальних знань, а тому не належить до літературної мови. Загалом будь-який термін – це складова того понятійного апарату окремої галузі знань, яким користується обмежене коло фахівців, тому його не можна вважати всенародним національним надбанням. У зв’язку із цим термінотворення має свої особливості порівняно з формуванням загальновживаних слів і потребує появи нових термінів. У статті розглянуто термінологію як систему термінів певної галузі науки, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя або сукупність термінів мови. Термінологія становить автономну частину лексики, елементи якої в основному не входять до складу лексики літературної мови. Визначено, що будь-який термін є пов'язаний із поняттям. Цей взаємозв’язок на відміну від загальновживаних слів є домінантним. Науковий термін номінує поняття, що розкриває дефініцію лише в конкретній понятійній системі, оскільки семантика формується зі спеціальних знань, які не належать до літературної мови.

ВІДТВОРЕННЯ РЕАЛІЙ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ АНГЛОМОВНОЇ АНІМАЦІЇ

К. В. Головенко — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена анімаційному фільму – особливому типу креолізованого тексту, що утворюється комбінацією вербальних та невербальних семіотичних знаків. Визначено роль сучасної анімації як засобу пізнання дійсності, її сутність та функції. Особлива увага приділена аудіовізуальному перекладу, основна мета якого – досягнення адекватності. Еквівалентність перекладу аудіовізуального продукту – це відповідність між вербальними і невербальними структурами у творах оригіналу та перекладу. Основним завданням медіаперекладача для досягнення адекватності є не лише вміле використання чотирьох основних каналів надходження інформації, а й врахування жанрової специфіки анімації, методу її створення та цільової вікової категорії. З лінгвістичної точки зору анімаційний фільм є різновидом медіадискурсу. Мова мультиплікаційного фільму – різноманітна й різнорідна. Діалогічне мовлення персонажів насичене емоційно-експресивною лексикою, багатозначними образними елементами, фразеологізмами, прислів’ями, жартами, каламбурами, алюзіями та реаліями. В анімаційному фільмі реаліями називають слова та словосполучення, які відображають об’єкти та явища, пов’язані з побутом, культурою, мистецтвом, географією, історією, державним ладом, суспільним життям тощо. Об’єктом даної розвідки постають особливості функціонування реалій англомовних анімаційних фільмів. Предметом є способи перекладу англомовних реалій українською мовою. Матеріал дослідження представлений серією американських анімаційних фільмів франшизи «Мадагаскар», а також їхніми перекладами українською мовою. У ході аналізу кінотекстів американських анімаційних фільмів франшизи «Мадагаскар» було виокремлено тематичні групи реалій. Серед них – етнографічні, географічні, суспільно-політичні реалії, реалії-імена персонажів, суто мовні реалії. Досліджено основні способи перекладу реалій на матеріалі анімаційних фільмів: транскодування, калькування, наближений переклад, описовий та контекстуальний переклад. Адекватний переклад реалій включає у себе багато аспектів: стилістичну та жанрову приналежність тексту, лінгвістичні особливості реалій, їх значущість та функцію у тексті. Вивчення особливостей функціонування реалій та способів їх перекладу є перспективним напрямом лінгвістичних досліджень, спрямованих на збагачення українського перекладознавства та популяризацію англомовної культури.

ІМЕННИКОВІ КОМПОЗИТИ-НОВОТВОРИ ТА ЇХ СКЛАДНИК- ДОМІНАНТА ПОЛІСЕМІЧНОЇ МОДЕЛІ З ДВОМА ЗНАЧЕННЯМИ У СТРУКТУРІ РЕЧЕННЯ НІМЕЦЬКОМОВНОЇ ПРЕСИ: СИНЕРГЕТИЧНИЙ ВИМІР

В. В. Дребет — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

Представлена робота є черговим етапом дослідження генерування та декодування складних іменників-новотворів з різним семантичним обсягом їх домінантної складової у простих та складних реченнях сучасної німецькомовної преси з позицій лінгвосинергетики. У запропонованій статті такий синергетично скерований аналіз сфокусовано на іменникові композити-новотвори з складником-домінантою, що представлений у словнику полісемічною моделлю іменника з двома значеннями. Методологічно важливим у дослідженні є положення про те, що рушійним фактором виступає синергетичний закон збереження мовної енергії та мінімізації зусиль, що скеровує ментальний лексикон людини на декодування складних іменників-новотворів з домінантою семантичного обсягу полісемічної моделі слова з двома значеннями. У синергетичному розумінні проведено паралелі між словником як представником мовного узагальнення про структуровану суму знань засвоєної позамовної дійсності та ментальним лексиконом, який не є довільним накопиченням унесень, а становить структуровану ієрархічну систему таких унесень. Отримані на підставі синергетично-квантитативного підходу результати екстрапольовано на синергетичні моделі у співвіднесенні декодованих номінацій головного та похідного другого значення складника-домінанти досліджуваного полісемічного формату з простими та складними реченнями німецькомовної преси. Була підтверджена синергетично скеровано гіпотеза, що залучення з резервуару полісемічної моделі, яка має два значення на мовному рівні, похідного другого значення як найближчого до головного значення слова для домінантної складової композитів-новотворів у простих та складних синтаксичних конструкціях оптимально сприяє потребам мінімізації зусиль для ментального лексикону людини у просторі німецькомовного світу преси. Така лінгвосинергетична розвідка відкриває перспективи моделювання і прогнозування можливої лексикалізації складних іменників-новотворів та поповнення германського мовознавства новими знаннями про німецькомовну іменникову лексику.

СЛОВОТВІРНА СПЕЦИФІКА НЕУЗУАЛЬНИХ ІННОВАЦІЙ ГІБРИДНИХ СПОСОБІВ ТВОРЕННЯ В СУЧАСНОМУ МІЛІТАРИДИСКУРСІ

К. В. Дюкар — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

Пропонована стаття присвячена дослідженню сучасних тенденцій у неузуальному словотворенні сучасної української мови. На матеріалі текстів мілітаридискурсу, вилучених із українськомовного контенту фейсбуку, телеграму, ютубу тощо, українських і зарубіжних часописів, інформаційних платформ, автор досліджує неузуальні інновації гібридних способів творення. Мета роботи полягає у вивченні словотвірних особливостей неузуальних інновацій, утворених на базі гібридних словотвірних зразків. Наукова новизна отриманих результатів полягає в гіпотезі про те, що останнім часом у мовленнєвих практиках мілітари-дискурсу активізується творення похідних, які становлять переважно результат комбінації відомих неузуальних інструментів і спосіб творення яких варто кваліфікувати як гібридно-неузуальний. Спостережена тенденція до виходу неогенних процесів у сучасному словотворенні на новий рівень. Інновації, утворені із застосуванням гібридного неузуального інструментарію, часто становлять структурно-логічні аналогії до подібних за формою і спродукованих раніше неузуальних інновацій. З’ясовано, що найбільш продуктивно поєднуються з різними видами способів творення компресія, графіксація та поліграфіксація. Акцентована потреба в додатковій верифікації одиниць, стосовно котрих можна припускати залучення гібридних словотвірних зразків. Семантична специфіка наслідків неузуальних дериваційних процесів нерідко призводить до непрозорості мотиваційних стосунків, а отже полімотивованості новотворів. Указано, що полімотивованість властива одиницям, які в межах однієї оболонки одночасно містять два (подеколи й більше) сигніфікати. Перспективи подальших досліджень автор убачає у вивченні структурно-семантичної організації інновацій, утворених із застосуванням неузуального «чистого» і гібридного інструментарію, і функційних особливостей таких похідних.

ВТОРИННА ПРЕДИКАЦІЯ ЯК ЗАСІБ ЕКОНОМІЇ МОВНИХ РЕСУРСІВ В АНАЛІТИКО-ІНФОРМАЦІЙНОМУ ЖАНРІ АНГЛОМОВНИХ БІЗНЕСОВИХ МЕДІАВИДАНЬ

Н. Б. Іваницька, Н. Л. Іваницька — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджено питання економії мовних ресурсів в аналітико-інформаційному жанрі сучасних англомовних бізнесових текстів, розміщених у відкритих медіавиданнях. Актуальність теми визначена пріоритетністю використання лаконічних форм для передачі смислів в умовах глобалізаційного ті інформаційно перенавантаженого масмедійного комунікативного середовища. В основу дослідження покладено концепцію лінгвістичної економії, яка охоплює різні мовні рівні, у тому числі й синтаксичний, на якому економія досягається через скорочення структур та заміну складних підрядних речень більш компактними формами. Мовну економію описано через аналіз вторинних предикативних конструкцій, покликаних зменшити складність мовного висловлювання, зберігаючи при цьому семантичну точність та ефективність комунікації. У статті проаналізовано частоту використання структур вторинної предикації в текстах сучасних англомовних бізнесових видань, зокрема таких, як TechCrunch, Harvard Business Review, Business Insider, Wired та Springwise. Для дослідження був сформований власний корпус текстів обсягом 100 тис. слів, що забезпечило достовірність отриманих результатів. У статті запропоновано класифікацію структур вторинної предикації в межах інфінітивних, дієприкметникових та герундіальрних конструкцій. З’ясовано, що інфінітивні конструкції виявилися найбільш ефективними у збереженні змістовної насиченості без зайвих синтаксичних ускладнень. Дієприкметникові структури, хоча і менш поширені, також забезпечують мовну економію за допомогою скорочення численних пояснень, дозволяючи зробити висловлювання більш компактними та функціональними. З іншого боку, герундіальні структури рідше використовуються, що можна пояснити їхньою специфічною семантикою, яка зазвичай стосується опису процесів чи тривалих дій, менш орієнтованих на швидке повідомлення конкретних фактів чи майбутніх результатів, важливих для бізнесового контексту. Результати дослідження засвідчили, що структури вторинної предикації є доволі поширеним явищем в аналітико-інформаційному жанрі масмедійних бізнесових видань, яке сприяє лаконічності й результативності комунікації в сучасному інформаційно перенавантаженому комунікаційному просторі. Загалом, стаття висвітлює важливість економії мовних ресурсів у контексті сучасної лінгвістики та прагматичних потреб мови, пропонуючи нові підходи до аналізу синтаксичних структур та їх застосування в реальному мовленні.

ОПИС ЛІНҐВІСТИЧНОГО АНАЛІЗУ СИНОНІМІЧНИХ ТА АНТОНІМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ У СФЕРІ КОМП’ЮТЕРНИХ НЕОЛОГІЗМІВ НА ПРИКЛАДІ ТЕЗАУРУСНОГО МЕТОДУ ТА МЕТОДУ КІЛЬКІСНОГО АНАЛІЗУ

В. В. Кирикилиця, Т. Р. Шевчук, О. В. Ясінська — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

У статті детально описано лінгвістичний аналіз синонімічних та антонімічних зв’язків у сфері комп’ютерних неологізмів на прикладі тезаурусного методу та методу кількісного аналізу. Розглянуто важливі проблеми, специфіку вже існуючих поглядів науковців в галузі даного наукового дослідження. Окреслено позицію відомих лінгвістів щодо необхідності розмежування даних лінгвістичних аспектів. Визначено різні підходи до здійснення опису лінгвістичного аналізу щодо даної наукової розвідки. Представлено поділ аспектів дослідження за значенням і лінгвістичною сутністю. Доведено, що лексична одиниця має двостороннє явище. Використано набір конкретних методів, що дозволило якісно здійснити наукове дослідження та обгрунтовано представити його результати. Закцентовано увагу га труднощах, які виникають при складанні тезаурусу кібернеологізмів. Представлено алгоритм тезаурусного моделювання комп’ютерних неологізмів. Доведено, що метод тезаурусного моделювання може бути здійснений лише через кіберблоки. Висвітлено той факт, що одиниці будь-якого мовного рівня мають сталі для певного періоду кількісні показники їхнього застосування. Визначаються перспективи подальшого дослідження цієї наукової проблеми, які полягають у необхідності та потребі значних різногалузевих колективів науковців для розвитку даної наукової проблематики. Розглянуто методологічні засади тезаурусного підходу виявлені при характеристиці словникових дефініцій і встановленні синонімічних та антонімічних особливостей досліджуваних кібернеологізмів в англомовному середовищі. Проаналізовано проблеми неології, зокрема виявлення нових слів та правильне розуміння їх значення, формування нових тенденцій розвитку мови на основі нових мовних одиниць, визначення способів їх утворення, перекладу та лексикографічного опису. Висвітлено питання синхронного огляду англійської неології. Доведено той факт, що за джерелами формування, способами номінації, комп’ютерна сфера сучасної англійської мови є досить складною. Закцентовано увагу на важливій ролі екстралінгвістичного фактору при побудові лексичної системності англійської мови. Розроблено тезаурусну модель синонімічно-антонімічних взаємозв’язків між кібернеологізмами у кіберблоці.

СПОСОБИ ТЕРМІНОТВОРЕННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ТЕРМІНОСИСТЕМІ ГАЛУЗІ ЕНЕРГЕТИКИ

О. Я. Ковальчук — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

Постійний розвиток науки і техніки висуває потребу номінувати нові поняття різних галузей. Вивчення закономірностей утворення термінологічної лексики вважається одним із актуальних завдань сучасного мовознавства. У статті розглянуто процеси термінотворення в українській термінології галузі енергетики з метою виявлення у ньому домінуючих тенденцій. Мaтeрiaлoм дoслiджeння слугували українські термінологічні одиниці фахової мови, відібрані із сучасних джерел. Зосереджено увагу на морфологічному та синтаксичному способах творення терміноодиниць, які вважаються основними джерелами поповнення словникового складу сучасної української мови. Здійснено аналіз особливостей афіксації, осново- та словоскладання, абревіації. Вивчення синтаксичного способу термінотворення здійснюється шляхом аналізу терміносполук, в межах якого визначено продуктивні словотвірні моделі. Визначено відсоткове співвідношення одно- та багатокомпонентних термінів. Виявлено два структурні типи термінів: однокомпонентні і багатокомпонентні, із переважанням останніх. Для однокомпонентних термінів найбільш продуктивним є морфологічний словотвір. Терміни-деривати найчастіше утворюються суфіксальним та префіксально-суфіксальним способами. Одним із найпродуктивніших способів творення українських енергетичних термінів є основоскладання, яке частіше трапляється в однокомпонентних термінах, ніж у багатокомпонентних. Кількісно найбільшу частку серед багатокомпонентних конструкцій становлять дво- та трикомпонентні словосполуки. Абревіація застосовується для творення однокомпонентних і багатокомпонентних термінів, проте незначно поширена. В аналізованій термінології прикладів морфолого-синтаксичного способу словотвору не виявлено. Спостерігається тенденція до зростання синтаксичного способу словотвору, що пояснюється потребою постійної конкретизації багатьох понять.

МОВНИЙ СКЛАДНИК ПРОФЕСІОГРАМИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ (ЛЕКСИЧНИЙ АСПЕКТ)

І. О. Купіна — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

У розвідці зазначено, що одним із ключових завдань вищої освіти в контексті сучасних реформ, є підвищення професіоналізму й кваліфікації майбутніх фахівців. Це вимагає впровадження інноваційних підходів у вишкіл генерації спеціалістів, базованих на чітких концептуальних засадах. Уся система навчання в закладах вищої освіти повинна бути структурованою та логічно організованою, з ієрархічно побудованими елементами. Передбачений зміст підготовки здобувачів освіти має охоплювати всі аспекти, необхідні для їхньої майбутньої діяльності, з урахуванням змін у професійних вимогах, спрямовувати на стимулювання творчості, креативності й здатності до нестандартного розв’язання проблем. Студенти повинні навчатися переходу від репродуктивного отримання знань до конструктивної діяльності, що дозволяє не лише засвоювати матеріал, але й застосовувати його в практичній діяльності. У статті висвітлено як теоретичні, так і практичні аспекти формування лексикологічної компетентності здобувачів освіти, що є невід’ємним складником професійної підготовки майбутнього вчителя. Особливу увагу приділено таким основам, як зміст і обсяг, обґрунтовано використання лінгводидактичного підходу у формуванні компетентностей, особливо в процесі студіювання лексичних явищ, і враховано їхню специфіку. У дослідженні наведено орієнтовні завдання й вправи, які спрямовані на ефективне засвоєння студентами лексичних норм. Такий практичний інструментарій дозволяє оптимізувати процес навчання та досягти якісних результатів у володінні мовленнєвими компетенціями та подоланні анормативів у письмовій та усній комунікації. Зазначені підходи сприяють підвищенню результативності опанування студентами мовних явищ на лексичному рівні та динаміки необхідних професійних навичок. Зауважено, що формування лексикологічної компетентності майбутнього вчителя відбувається через послідовний, поетапний і цілеспрямований процес засвоєння професійно значущих знань, умінь і навичок.

ОСОБЛИВОСТІ КОНСТРУЮВАННЯ ПРОСТОРУ ПІДЛIТКОВОСТІ У ЗБІРЦІ Ж. М. Г. ЛЕ КЛЕЗІО «ВЕСНА ТА ІНШІ ПОРИ РОКУ»

І. Б. Кушнір — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

У статті на прикладі доль жіночих персонажів Ж. М. Г. Ле Клезіо вивчено особливості конструювання простору підлітковості. Дослідження здійснено на матеріалі новел збірки «Весна та інші пори року» (1989), що раніше не ставала об’єктом нашого вивчення. Ж. М. Г. Ле Клезіо має на меті показати різні долі персонажів з різною національною ідентичністю для ілюстрації пошуку себе через подолання самотності дівчат-підлітків. Акцентовано, що письменник конструює антиномію «там» (у щасливому дитинстві, на батьківщині) і «тут» (у підлітковості до дорослішанні, у еміграції, у великому місті, у чужій Європі). Національна ідентичність жіночих персонажів є маркером природності у протистоянні європейській ідентичності, стримуваній цивілізаційними рамками поведінки (Саба є марокканкою, інша персонажка є ромкою, Зубіда арабкою, Зінна єврейкою). Оскільки Ж. М. Г. Ле Клезіо знаний новоруссоїст, відповідно доведено, що цивілізаційні обмеження функціонують як пригноблення природності особистості, так званого «світла дитинства», тому жіночі персонажі виділяються чистотою, природністю, сексуальністю, тілесністю. Як складові підлітковості виділяємо емоційно-почуттєву сферу та тілесність. Він у досліджених новелах виявляється простором подолання викликів задля віднайдення ідентичності. Констатовано символічність назви збірки, оскільки письменник прагне дати шанс персонажам на радість та відновлення у весні. Виявлені символічні об’єкти-атрибути щастя: книга, собака Лессі, зоряна ніч, одужання, вигадані імена, очі, волосся, запах, апельсин. На прикладі персонажів дівчат-підлітків виділені маркери дитинства-підлітковості: безтурботність, страждання, бунт, самотність, втеча-блукання, пошук ідентичності та бажання жити. Визначені головні топоси дитинства-підлітковості: від радісного, відкритого простору природи до міста, квартири як топосу пригноблюючого, закритого. Доведено колоподібність георафічного переміщення персонажів: для віднайдення ідентичності важливий елемент ˗ дім як свій простір.

АНГЛІЙСЬКОМОВІ ПРІЗВИСЬКА ПРЕЗИДЕНТІВ США: CЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА МОТИВИ ПОЯВИ

E. O. Кущ, Ю. O. Шовкопляс — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено вивченню особливостей значення та мотивів появи англійськомовних прізвиськ американських президентів. У статті визначаються поняття «прізвисько», «мотив появи», встановлюються характерні ознаки прізвиськ та причини поширення прізвиськ президентів США в англійській мові та її різних комунікативних сферах. Детальну увагу приділено в статті з’ясуванню особливостей значення англійськомовних прізвиськ американських президентів та мотивів їх появи, що визначають особливості їх значення та форми. Прізвисько є номінацією людини, додатковою до її офіційного імені. Відмітними рисами прізвиськ є неофіційність, пізнаваність. Прізвиська функціонують у будь-якій сфері. У політичній сфері прізвиська виконують оцінну та експресивну функції, виступаючи засобами створення іміджу політичного діяча. Англійськомовні прізвиська президентів США є переважно оцінними одиницями або містять одиниці, що набувають оцінного значення у складі прізвиськ. Суто позитивними є прізвиська батьків-засновників країни. Подібні прізвиська містять компоненти на позначення ролі перших американських президентів у створенні США. Англійськомовні негативно-оцінні прізвиська американських президентів кількісно переважають над позитивно-оцінними. Мотив появи прізвиська є причиною вербалізації інтенції мовця, пов’язаної з наданням характеристики людини або висловлення ставлення до неї. Мотиви появи прізвиськ є зовнішними та внутрішними. Зовнішні мотиви появи прізвиськ американських президентів є позамовними, визначеними фактами та особливостями їх професійної діяльності, місцями, пов’язаними із їх життям і діяльністю, їх особистими та професійними якостями, віком, зовнішністю, релігійною приналежністю. Зазначені фактори відбиваються в семантиці прізвиськ американських президентів. Внутрішні мотиви появи прізвиськ пов’язані з мовними ресурсами їх створення, власне із можливостями зміни форми офіційних номінацій президентів. Це відбивається в появі зменшувальних, скорочених або свідомо викривлених офіційних номінацій президентів із оцінним та експресивним потенціалом.

ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ РЕТРОДЕТЕКТИВУ «ВІЛЛА ДЕККЕРА» ЮРІЯ ВИННИЧУКА

І. М. Ліпницька, І. В. Савченко — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню жанрових ознак ретродетективу «Вілла Деккера» Юрія Винничука – титульного представника сучасної української постмодерністської літератури. У статті визначено домінантні ознаки ретродетективу як жанру, в контексті яких досліджено формальні ознаки роману «Вілла Деккера» як інваріанту жанру ретродетективу. Доведено, що ретродетектив – синтетичний жанр, який відрізняється специфікою сюжетобудування: основний акцент в такій жанровій модифікації зроблено на історичних паралелях осмислення сучасності в контексті подій інших епох, а включення у твір широкого пласта історичних контекстів дає можливість сучасному читачеві не лише стежити за детективною інтригою, але і розгадувати численні покликання, алюзії, натяки, цитати тощо. Жанр ретродетективу Ю. Винничука поєднує елементи класичного та історичного детективу, психологічного роману, елементів пригодницького та політично-шпигунського жанрів, які динамізують сюжет, любовного та урбаністичного роману. Розвиток сюжету роману нагадує лабіринт із несподіваними ходами, пастками, пошуками виходу тощо, а відтак передбачити розгортання дії, як і хід самого розслідування, розгадку таємничих жахливих подій, читачеві неможливо до самого фіналу. У романі паралельно розвивається декілька сюжетних ліній – кримінальна, політична, любовна, які постійно переплітаються, створюючи напружену та динамічну атмосферу. Специфіка жанру ретродетективу Ю. Винничука полягає у здатності поєднувати різноструктурні семіотичні системи, реалізуючи властивість історичної багатошаровості жанру, коли кожен компонент несе в собі певну інформацію про минуле. Ретродетектив «Вілла Деккера» якісно вирізняється з-поміж подібних жанрових форм точною рекострукцією атмосфери і реалій відповідної доби та панорамністю зображення конкретного історичного часу, акцентом на впізнаваних урбаністичних локаціях, синтезом містичних елементів та іронічної гри, традиційними для цього жанру напруженим та динамічним сюжетом.

ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА МОВНУ ІДЕНТИЧНІСТЬ

Л. В. Маковійчук — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджується вплив гендерних стереотипів на мовну ідентичність. Гендерні стереотипи у мовному контексті є однією з найважливіших проблем сучасного суспільства, оскільки вони впливають на формування особистісної ідентичності та комунікативних практик, визначаючи, як індивід сприймає себе та як його сприймають інші. Дослідження цієї проблематики є ключовим для розуміння соціальних процесів, що відбуваються в суспільстві, та їхнього впливу на мовну культуру. Метою цього дослідження є аналіз впливу гендерних стереотипів на мовну ідентичність. Для досягнення поставленої мети у статті розглядаються основні поняття та концепції, що стосуються гендерних стереотипів і мовної ідентичності; досліджується взаємозв'язок між мовою та гендером; аналізується вплив гендерних стереотипів на мовну ідентичність. Перший розділ присвячений теоретичним засадам дослідження. Гендерні стереотипи визначаються як стійкі уявлення про риси, властивості та соціальні ролі чоловіків та жінок, закріплені в культурі, тоді як мовна ідентичність розглядається як форма соціальної ідентичності, яка формується на основі мовних практик та належності до певної мовної спільноти. Особлива увага приділяється дослідженню взаємозв'язку мови та гендеру, зокрема, як мовні засоби можуть підтримувати або підривати гендерні стереотипи через лексичні одиниці, синтаксичні конструкції та прагматичні аспекти комунікації. У другому розділі здійснюється аналіз конкретних аспектів гендерних стереотипів та їхнього впливу на мовну ідентичність. Зокрема, аналізуються лексичні засоби вираження гендерних стереотипів, які підкреслюють відмінності між чоловіками та жінками, синтаксичні конструкції, що підтримують гендерні стереотипи, а також прагматичні аспекти мовної ідентичності, такі як манера мовлення, вибір тем для обговорення та стилі дискурсу. Третій розділ присвячений аналізу впливу гендерних стереотипів у різних мовних контекстах, таких як робота, освіта та сім'я, а також впливу гендерних стереотипів на мовну ідентичність жінок і чоловіків. У статті також розглядаються методи і стратегії, спрямовані на подолання гендерних стереотипів у мові, такі як освітні програми, впровадження гендерно-нейтральної мови та підтримка ініціатив, що сприяють гендерній рівності. У висновках підсумовано основні результати дослідження, які демонструють значний вплив гендерних стереотипів на мовну ідентичність. Наведені результати вказують на те, що гендерні стереотипи формують мовну поведінку та соціальні уявлення про гендерні ролі, що, своєю чергою, потребує розробки стратегій для їх подолання.

МОВНА КРЕАТИВНІСТЬ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ДИТЯЧІЙ АУДІОВІЗУЛЬНІЙ ПРОДУКЦІЇ: НА ПРИКЛАДІ АНІМАЦІЙНОГО ФІЛЬМУ «МАВКА. ЛІСОВА ПІСНЯ»

О. О. Мунтян — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

У статті вивчаються особливості прояву мовної креативності в сучасній українській дитячій аудіовізуальній продукції на прикладі анімаційного фільму «Мавка. Лісова пісня». Актуальність пропонованого дослідження визначається тим, що анімаційні фільми завдяки яскравим діалогам, гумору та оригінальним виразам, можуть розвивати у дітей позитивне ставлення до рідної мови, зберігаючи національну культуру та ідентичність, а анімаційний фільм «Мавка. Лісова пісня» є яскравим прикладом такого підходу, виступаючи ефективним інструментом популяризації української мови та міфології серед молоді. Метою дослідження є визначити ключові аспекти мовної креативності в сучасній українській дитячій аудіовізуальній продукції на прикладі анімаційного фільму «Мавка. Лісова пісня». Відповідно до мети, окреслено такі завдання дослідження 1) визначити поняття анімаційного фільму та подати загальну характеристику цього виду продукції; 2) дослідити поняття мовної креативності та можливості її прояву в художніх текстах; 3) проаналізувати основні прийоми мовної креативності в анімаційному фільмі «Мавка. Лісова пісня». У ході дослідження виявлено, що анімаційні фільми, завдяки здатності залучати різні вікові групи, виконують не тільки розважальну, а й культурно-виховну функцію. Вони використовують мовну креативність через метафори, жаргонізми та гумор, що сприяє розвитку мовлення дітей, передаючи культурні цінності та мовні норми. Мовна креативність в анімації збагачує мовний арсенал і формує образи персонажів через нові мовні конструкції та стратегії. Анімаційний фільм «Мавка. Лісова пісня» став важливим культурним феноменом, поєднавши українські мотиви з інноваційними мовними рішеннями. Мовна креативність в анімаційному фільмі «Мавка. Лісова пісня» реалізується через переосмислення та модифікацію традиційних ідіом, створення оказіоналізмів та використання сленгу, що дозволяє передати атмосферу міфічного світу та водночас зберегти живу, розмовну українську мову, близьку до сучасного глядача.

МІЖРІВНЕВИЙ ХАРАКТЕР КАТЕГОРІЇ ОСОБИ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Т. А. Нестеренко, Л. П. Кричун — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

У статті зроблено спробу на засадах функційно-категорійної граматики визначити міжрівневий характер категорії особи в українській мові. Доведено, що категорія особи становить центр семантики особовості, відображена в морфологічній структурі дієслова за допомогою спеціальних морфологічних і синтаксичних показників; притаманна не лише дієслову, а й іменнику; відіграє вагому роль у структурно-семантичній та комунікативній організації речення. Проаналізовано значення особи, відображені в морфологічній структурі дієслова за допомоги власних граматичних показників у їхньому зв’язку з семантикою займенникових іменників, та здійснено їхню проєкцію у сферу комунікативного синтаксису. Аналіз формально-граматичних та семантичних аспектів категорії особи засвідчує їхні зв’язки з іншими мовними рівнями. У формальному плані обсяг категорії особи дієслова в сучасній українській мові обмежується лише особовими формами, які мають у своєму складі маркери особи – особові закінчення, водночас дієвідмінювані дієслова перебувають у тісному зв’язку із займенниковими іменниками. Центр морфологічного втілення особовості як міжрівневого категорійного утворення становить невласне-дієслівна категорія особи дієслова, а семантично центральною є особа іменника. Категорія особи знаходить свій вияв і на синтаксичному рівні. Грамеми мовця та адресата безпосередньо підпорядковані підкатегорії особи, а грамеми неучасника виділяють людей, інших істот або предмети, які не беруть участі в комунікативних актах. Категорію особи можна кваліфікувати як міжрівневу, що знаходить вияв на рівні морфології, семантико-синтаксичної структури речення та комунікативного синтаксису. На формальному рівні ядро міжрівневої категорії особи становить відповідна невласне-дієслівна морфологічна особа, а на рівні семантики центральною є особа іменника.

ЛІНГВІСТИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЕКСПРЕСИВНОСТІ В КОРПОРАТИВНИХ ВИДАННЯХ ФОРМАТУ В2Р

В. О. Нечипоренко — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено дослідженню лінгвістичних засобів вираження експресивності у корпоративних медіа. Актуальність дослідження корпоративного дискурсу в різних його аспектах обумовлена роллю, яку відіграють корпоративні видання у процесі комунікації і створенні єдиного корпоративного інформаційного простору. Корпоративні видання розглядаються як внутрішньо корпоративні PR-інструменти або як окремі інформативні різновиди сучасної преси. Аналіз аудиторії корпоративного видання як критерій категоризації уможливив виділення трьох форматів медіа: В2В (business-to-business); B2C (business-to-client); В2Р (business-to-personnel). Метою даної розвідки є виявлення і опис засобів вираження експресивності в корпоративному медіадискурсі формату В2Р на матеріалі корпоративного видання транснаціональної компанії Volvo Group. Під експресивністю розуміємо все, що робить мовлення яскравішим, впливовішим, вражаючим. У контексті даного дослідження варто підкреслити, що експресивність виражає ставлення суб’єкта мовлення до адресата/дійсності і не лише виконує функцію повідомлення, але й посилено впливає на реципієнта. Більше того, експресивність посилює сприйняття повідомлення за рахунок емоційної реакції, викликаної його образністю, а також через здійснення емоційного впливу на отримувача повідомлення. У корпоративному дискурсі формату В2Р експресивність виражається на всіх рівнях мови. На фонетичному рівні для вираження експресивності використовуються фонемні повтори різних типів. Граматично експресивність виражається на синтаксичному рівні за допомогою різних стилістичних фігур. Експресивність на лексичному рівні виражається шляхом використання прикметників з експресивно-підсилювальним значенням, ступенями порівняння прикметників і прислівників, а також використанням фразеологізмів. Окрему увагу приділено аналізу супраграфемних елементів (шрифтове виділення), адже використання шрифтового варіювання є характерним способом вираження експресивності, що дозволяє виділяти одні елементи на тлі інших. На всіх мовних рівнях текстів формату В2Р експресивність спрямована на підкреслення ціннісних характеристик корпоративних стосунків.

ПОЕТИКА ТОПОСІВ ПРИРОДИ В ЛІРИЧНОМУ ЦИКЛІ «КОХАННЯ ПО-ЛЮДСЬКОМУ» АГАТАНГЕЛА КРИМСЬКОГО

В. Г. Ніконова — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена осмисленню поетики топосів природи у циклі «Кохання по-людському» з ліричної збірки «Пальмове гілля» Агатангела Кримського. У науковій розвідці розкрито специфіку ліричного героя-космополіта як мандрівника давно відомими йому місцями в гонитві за власними думками, простежено поетичні стратегії інтеграції топосів до поетичного циклу «Кохання по-людському». Вивчення оригінальних поезій А. Кримського в контексті літературної доби fin de siècle (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) є напрочуд актуальним, адже надає змогу скласти загальне уявлення про специфіку системи образів і символів, тематику та проблематику творів доби українського модернізму. Топіка лірики «зламу віків» зазвичай розгортається у фабулу сходження людини до «трансцендентного прихистку» шляхами трьох стихій – води, землі та повітря. Світ ліричного героя умовно поділений на «високе» та «приземлене», що виражаються особливими природними топосами гір, лісів, моря та землі. Універсальні топоси природи у творчій свідомості А. Кримського не завжди відповідають загальновстановленим уявленням про них, оскільки багато в чому пов’язані із власним життєвим досвідом лірика, а не типовими образами. Гори для ліричного героя А. Кримського є простором саморефлексії, краси, вони встановлюють зв’язок із Богом. Степ у рецепції автора збігається з традиційним його сприйняттям в українській літературі і тісно пов’язаний зі зціленням душі, пошуками власного коріння. Поетика топосу моря контрастує із традиційними фольклорними уявленнями про стихію води. Осмислення поетики топосів природи у циклі «Кохання по-людському» надає можливість стверджувати, що лірика Агатангела Кримського звучить в каноні літературної доби кінця ХІХ – початку ХХ ст., збагачуючи традиційну топіку новими сенсами, джерелом натхнення для яких є передусім власний життєвий досвід автора.

ВПЛИВ КУЛЬТУРНИХ КОНТЕКСТІВ НА ФОРМУВАННЯ АКСІОЛОГІЧНОЇ СЕМАНТИКИ У СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

О. В. Петрочук — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджено на практичному матеріалі вплив культурних контекстів на формування аксіологічної семантики лексем та фразеологізмів. З’ясовано, що культурні контексти відображають загальну природу соціальних, історичних, географічних, культурних, духовних змістів для розуміння та відтворення мови. Висвітлено різноманіття аксіологічних значень, уживаних у повсякденному спілкуванні, що ілюструють основні ціннісні уявлення характерні для німецької нації. Обґрунтовано, що незважаючи на окреслені основні типи культурних контекстів, у кожному типі є змістовні підгрупи, які забезпечують формування аксіологічної семантики різних тематичних груп. Доведено важливість мови у віддзеркаленні національно-культурних атрибутів народу крізь призму аксіологічних значень. Аргументовано, що нерозуміння відмінностей у сприйнятті аксіологічних значень можуть призвести до суттєвих змістовних порушень та відсутності комунікації. Проаналізовано та показано на практичному матеріалі, що організація збереження ресурсів та захисту навколишнього середовища глибоко вкоріненні в німецькій культурі та виявляються в позитивній семантиці лексем та фразеологізмів завдяки географічному та культурному контексту; культура святкування та традиції святкування розглядаються як частина релігійного та ідеологічно-духовного культурного контексту та забезпечують аксіологічну семантику мовних одиниць даної групи; згадування відомих особистостей у фразеологічних одиницях є символами німецької культури у всесвіті і створюють позитивну або негативну семантику. Ставлення німців до власної історії розкриває культурний історичний контекст і є підґрунтями оцінного значення; основою для аксіологічної семантики прояву індивідуалізму та особистої свободи є соціальний культурний контекст. Роль культурних контекстів (історичного, соціального, географічного, релігійного та ідеологічно-духовного й мовного) у формуванні аксіологічної семантики має вирішальне значення.

ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИКИ УКРАЇНСЬКОЇ МІСТИЧНОЇ ПРОЗИ

Л. І. Починок, В. О. Компанієць — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню основних особливостей поетики української містичної прози. Це дозволяє не лише зрозуміти художні прийоми українських авторів містичної белетристики, але й глибше розкрити культурно-історичні, філософські та психологічні аспекти творів. Детальний аналіз цього питання допоможе заповнити прогалини у літературознавчій науці щодо специфіки української містики у прозі. Саме тому проблема дослідження особливостей поетики української містичної прози досі залишається актуальною для сучасного українського літературознавства. Основна мета дослідження – окреслити характерні жанрово-стильові риси української містичної белетристики, визначити художні прийоми, специфіку та функції містичних елементів. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: визначити основні теоретичні поняття – містика, символіка, архетипи; окреслити історичні витоки та традиції розвитку містичної прози в українській літературі; осмислити архетипи та символи, які є ключовими для української містичної прози; з’ясувати, як архетипи і символи відображають культурні та духовні цінності українського народу. У процесі виконання поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний метод – аналіз та осмислення наукових праць, присвячених темі містики в художній літературі, з метою систематизації та узагальнення знань; культурно-історичний метод – окреслення історичного та культурного контексту написання містичної прози; психоаналітичний метод – застосування концепцій психології для аналізу символіки, архетипів та мiстичних мотивів у текстах; герменевтичний метод – інтерпретація текстів для виявлення прихованих смислів, символів, архетипів та релігійно-міфологічних мотивів; фольклорно-етнографічний метод – осмислення фольклорних елементів у текстах (образи, міфи, обряди) для розуміння їхнього значення та функцій.

АБРЕВІАЦІЯ ЯК ПРОДУКТИВНИЙ СПОСІБ ТВОРЕННЯ ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ В ГЕРМАНСЬКИХ МОВАХ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОЇ ТА НІМЕЦЬКОЇ МОВ)

Т. О. Рябокучма, А. Л. Горбаченко — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено дослідженню явища скорочення лексичних одиниць в германських мовах. Абревіація є настільки поширеним способом словотворення у германських мовах, що ученими розробляються спеціальні словники, в яких зібрано абревіатури та подано їх тлумачення. У роботі проаналізовано як виникають, функціонують і еволюціонують абревіатури в англійській та німецькій мовах. У дослідженні розглядаються лінгвістичні механізми та соціокультурні чинники, які керують процесами скорочення в англійській та німецькій мовах. Встановлено, що абревіатури використовуються у всіх сферах людської діяльності. У роботі виокремлено такі види лексичних скорочень: абревіатури (скорочені слова з перших літер (або з інших частин) складного словосполучення), усічення (скорочення довгого слова, зберігаючи його основне значення), та контамінації (поєднання частин двох слів, щоб утворити новий термін). Абревіатури поділяються на акроніми, які утворюються з перших літер слова чи словосполучення і вимовляються як одне слово; та абревіації, які вимовляються як окремі літери. У дослідженні також розглянуто вплив цифрової комунікації та глобалізації на розвиток скорочень в обох мовах. Встановлено, що розвиток Інтернет-комунікації сприяє частішому використанню абревіатур, адже їх творення засноване на принципі лінгвістичної економії. Виявлено, що англійська і німецька мови нерідко запозичують абревіатури одна в одної. У статті виокремлено та проілюстровано прикладами основні групи скорочень у німецькій мові, а саме: поширені загальні скорочення; скорочення, що стосуються німецького мовознавства; географічні скорочення; скорочення зі сфер релігії та історії; скорочення з різних галузей науки; скорочення, притаманні й іншим мовам. Серед головних переваг вживання абревіатур у статті виокремлено наступні: економія часу та місця в усній і письмовій комунікації відповідно; сприяння стандартизації термінології завдяки уникненню довгих термінів і фраз; забезпечення чіткого і точного спілкування; полегшення повторення часто використовуваних термінів.

ЛЕКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕКЛАМНИХ ТЕКСТІВ

А. В. Сібрук, Х. М. Дубик — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджено функції лексичних засобів у рекламних текстах. На матеріалі реклами, опублікованої в соціальних мережах «Інстаграм» і «Фейсбук», з’ясовано роль сленгізмів, неологізмів і діалектизмів у досягненні прагматичної мети. Завдання рекламного тексту – привернути увагу аудиторії, викликати в неї послідовність емоцій, бажання стати споживачем певної продукції чи послуги, придбати товар – зумовлює активне використання позалітературних лексичних одиниць. Сленг у рекламних текстах, особливо тих, які розміщені в інстаграмі, є засобом маніпулятивної технології, імітації усної розмовної мови, наближення до споживача, його інтелектуального й культурного рівня. Як емоційно-експресивно конотовані одиниці, сленгізми дозволяють брендам спілкуватися «мовою аудиторії», зокрема молоді, створюючи відчуття швидкості й динамічності. З метою реалізації комунікативно-прагматичної настанови рекламних повідомлень, підкреслення оригінальності і сучасності рекламованого продукту в інстаграмі й фейсбуці часто вживаються неологізми. Використання неологізмів є реакцією на сучасні тенденції та технологічний прогрес. Створені або переосмислені для реклами того чи іншого товару, послуги, нові слова надають їм актуальності. Вживання неологізмів створює ефект новизни, модерності і дає змогу швидше мотивувати адресата до відповідної дії – купівлі пропонованого товару. Важливу роль у досягненні прагматичної мети в рекламі відіграють діалектизми, які вводяться в текст для відтворення місцевого колориту, локалізації зображуваного, підкреслення автентичності рекламованого товару чи послуги. Діалектні мовні одиниці виконують також експресивну функцію, виступають засобом формування унікального стилю, визначають ідентичність бренду через автентичне лексичне наповнення, створюють емоційний зв’язок з традиціями.

МОДАЛЬНІСТЬ НІМЕЦЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ ДІЄСЛІВ. ЗІСТАВНИЙ АНАЛІЗ

В. В. Сухомлин — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

Модальність як лінгвістична категорія є багатогранною. Проте будь-яке дослідження модальності починається з логіко-філософської природи цієї категорії. У пропонованій роботі продемонстровано взаємозв’язок між логічної та лінгвістичною модальністю. Остання має два основні підвиди: об’єктивну та суб’єктивну, тоді як логічна модальність з огляду на модальні дієслова як її маркери може бути деонтичною та епістемічною. У статті проаналізовано різні варіанти підходів до опису лінгвістичної модальності, що запропоновані німецькими мовознавцями, досліджено модальні дієслова німецької мови, що вживаються для вираження модальності, проаналізовано їхні семантичні та граматичні особливості. З’ясовано, що у граматиці української мови немає окремого класу модальних дієслів, що відрізняє українську мову від німецької. Дієслова, які за своєю семантикою можуть виражати обидва підвиди модальності, утворюють в українській мові клас допоміжних дієслів, куди відносяться власне допоміжні дієслова та модально-допоміжні дієслова. При порівняльному аналізі семантики таких дієслів в обох мовах визначено подібності та відмінності: усі вони мають модальну силу, але різниця між ними полягає у ступені наявності останньої, а саме, одні дієслова мають ступінь необхідності / Notwendigkeit, а інші – ступінь можливості / Möglichkeit. Німецькі модальні дієслова зазнали істотної граматикалізації і це стало результатом їхньої специфічної ознаки засобів вираження модальності у цій мові. Українська мова має не таку розгалужену сітку граматичних форм модальних дієслів, для неї не принципово властивий умовний спосіб при вираженні дієсловами модальності, натомість українська мова має набагато більше семантичного розмаїття дієслів та дієслівних форм – виразників модальності. Усі виявлені відмінності важливі для вивчення, адже це ґарантує правильне використання модальних дієслів та їхніх граматичних словоформ, особливо дійсного та умовного способів (Indikativ – Konjunktiv).

ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ РІШЕННЯ В АНІМАЦІЙНОМУ ФІЛЬМІ «МАВКА. ЛІСОВА ПІСНЯ»

Н. М. Тимощук — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

Стрімкий розвиток кіноіндустрії та її превалююча роль у сучасному світі зумовлюють увагу лінгвістів до проблем кінотексту та кінодискурсу. Стаття присвячена дослідженню особливостей англо-українського перекладу анімаційного фільму «Мавка. Лісова пісня», створеному на основі однойменного твору Лесі Українки. Авторкою обґрунтовано актуальність дослідження з позицій сучасної лінгвістики та перекладознавства. У статті висвітлено особливості локалізації тексту, адаптації культурно специфічних елементів, передачі гумору, іронії та прагматичного змісту оригіналу, проаналізовано численні приклади адаптації лексичних одиниць, фразеологізмів та ідіоматичних висловів, обґрунтовано важливість їхньої відповідності локальному культурному контексту. Особлива увага приділяється використанню національного колориту та збереженню прагматичного ефекту, що досягається завдяки творчим підходам до перекладу гри слів, каламбурів та римованих фрагментів. Аналізуючи відтворення комічних елементів у перекладі, виявлено системний характер вживаних різноманітних лінгвостилістичних прийомів і засобів. Саме їх вибір і вміння використовувати забезпечують адекватне смисловідтворення, яке має при цьому бути доступним для сприйняття представниками іншої мовної культури. Результати дослідження демонструють, що перекладацькі рішення, реалізовані в анімаційному фільмі «Мавка. Лісова пісня», ефективно виконують завдання локалізації, адаптуючи текст до культурних і лінгвістичних особливостей української аудиторії. Перекладачі вдало інтегрували українські реалії, зокрема через використання ідіом, фразеологізмів та стилістичних прийомів, які підкреслюють місцевий колорит і роблять текст близьким до розмовної української мови. Використання українських фразеологізмів сприяло збереженню змісту оригіналу та досягненню схожого емоційного ефекту, при цьому забезпечуючи органічність у сприйнятті тексту.

МІЖКУЛЬТУРНІ ПАРАЛЕЛІ НЕВЕРБАЛЬНОГО СПІЛКУВАННЯ: ШЛЯХИ ДО ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ

І. М. Фецко — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено вивченню особливостей використання невербальних засобів комунікації в міжкультурному спілкуванні. Вказано на важливості невербальних засобів у процесі спілкування, які не тільки дублюють і замінюють мовну комунікацію, але й підтверджують або заперечують інформацію, доповнюють зміст висловлювання. Проаналізовано „культурну” невербальну поведінку, яка притаманна окремому народові чи етнічній групі й обумовлена культурними традиціями та національним характером. Здійснено аналіз вивчення невербального спілкування в сучасній лінгвістиці, а також його значення в міжкультурній комунікації, що є важливим питанням для значного кола наукових досліджень. Охарактеризовано види жестів рук і пальців рук та вказано на їхню роль у комунікативній діяльності. Описано роль вказівних жестів, жестів схвалення, захоплення, вітання, прощання, символіку лічби, зневажливі жести тощо, які в різних країнах можуть мати зовсім протилежні значення з образливим відтінком чи відтінком погрози. Особливу увагу зосереджено на тих невербальних знаках різних народів, що можуть зумовити непорозуміння у міжкультурній взаємодії. Визначено групи народів із надмірною жестикуляцією (греки, італійці, французи тощо), а також з’ясовано, у яких країнах жестикуляцією послуговуються мінімально (представники Сходу, мусульманського світу, англійці тощо). Підсумовано, що вивчення жестів інших культур дає можливість уникнути ситуацій непорозуміння з носіями мови, відкрити для себе захопливий аспект цільової культури, пізнати, зрозуміти та з повагою поставитись до способу спілкування інших культур. Підкреслено, що опанування іншомовною вербальною системою треба доповнювати засвоєнням всього інструментарію невербального спілкування, щоб сприятиме більш ефективній та безконфліктній комунікації між представниками різних країн.

ЛІНГВОЕКОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ

О. П. Цвид-Гром, В. А. Зелінська — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню еколінгвістичного підходу в освітньому процесі. Досліджено, що екологічний підхід до мови – це збереження мовних традицій, захист мови від засилля іншомовних запозичень, активне використання нормативної лексики у повсякденному спілкуванні, збагачення лексичного складу мовлення, уникнення негативізму в мові. Доведено, що лінгвоекологічний підхід до освітнього процесу є частиною компетентнісного підходу у вищій освіті, який передбачає, що, окрім спеціальних, фахових компетентностей, випускники повинні володіти загальними компетентностями; у них мають бути сформовані ціннісні якості, зокрема – компетенції глобального громадянства, мультикультурності та інші аспекти екологічної комунікації. Якісні характеристики випускників включають не тільки результати навчання, але можуть розглядатися як відмінна риса навчання у кожному окремому університеті у доповнення до отриманого у процесі навчання багажу знань. У статті досліджується поняття «екологічна комунікація» як спілкування, що не має шкідливого впливу на психоемоційний стан і здоров’я людини; і навпаки – «неекологічна комунікація» – комунікативна поведінка, що не відповідає етичним мовленнєвим нормам, негативно впливає на ментальне здоров’я людини. Проаналізовано мовлення сучасної молоді/студентства, яке, у більшості, – експресивне, лаконічне, інформативне, інколи наділене згрубілофамільярними рисами. У статті акцентується увага на тому, що в умовах сучасних викликів, зумовлених війною, простежуємо певний негативізм у мовленні. Попри все, пріоритетним у освітній діяльності мають бути захист і збереження нормованих лексем – виразників духовних цінностей суспільства. Для екологізації літературної мови студентів необхідно постійно працювати над дотримання мовних норм, доречного вживання мовленнєвих засобів, пропагування моральних норм, традиційних національних надбань, естетики висловлювання, високої мовної культури.

КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ОБРАЗУ ШЕВЧЕНКА В ЛІРИЦІ ДМИТРА КРЕМЕНЯ

Ж. А. Юр’єва — Thu, 10 Apr 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено дослідженню сполучень антропонімів у ліриці відомого українського поета Дмитра Дмитровича Кременя. Актуальність дослідження визначена увагою сучасної філології до проблеми вивчення онімосфери поетичного ідіостилю. Власні назви, які вживає Дмитро Кремінь, формують онімний простір його творчості, в якому представлені імена яскравих персонажів і відомих топосів. Завдяки багатьом науковим розробкам постійно підвищується зацікавленість лінгвістів до проблеми використання власних назв у художньому тексті. Лінгвісти Ю. Карпенко, А. Критенко та багато інших вивчають стилістичні функції онімів у художньому тексті. Мовознавці М. Бережна, К. Голобородько, А. Романченко, О. Сколоздра, Я. Шебештян приділяють увагу наступним проблемам: співвідношення ономастикона художнього тексту та реального світу; лінгвопоетична інтерпретація антропонімів у мовній картині світу поета; літературна ономастика та її роль у формуванні структури художнього тексту. Дослідження сполучень антропонімів у віршованих текстах є актуальним шляхом для вивчення онімного простору твору та поетичного ідіостилю автора. Мета статті – охарактеризувати художньо-семантичне наповнення концепту Шевченко в поетичних творах Дмитра Дмитровича Кременя. Матеріалом для статті послужили фрагменти його віршів. Дослідження частин поетичних творів Дмитра Дмитровича Кременя, у яких помітно з’єднання імені Шевченка з іншими антропонімами, демонструє, що лірик з’єднує імена відомих історичних постатей, виділяючи їх якусь спільну рису: мудрість, милосердя, бунтарство проти неволі, спроможність cтворити інновації, самопізнання, прагнення боротися за незалежність і майбутнє України, бажання врятувати народ від зла. Кремінь вважає, що всі ці риси зібрані в Шевченку. Антропоніми – це імена поетів, письменників, філософів, історичних та державних постатей – називають у сполученні з ім’ям Шевченка тих, хто є для Дмитра Дмитровича видатною особистістю, схожою за внутрішнім світом і морально-етичними принципами.