Наукові записки. Серія: Філологічні науки

ЛІТЕРАТУРНИЙ ДИСКУРС: ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ БРИТАНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.

V.V. Banias — 2024-10-03

У статті узагальнено аналізуються основні особливості літератури Великої Британії ХХ століття. Загальноприйнятою вважається умовність поділу розвитку всього літературного процесу на дві частини – до Другої світової війни та після неї. Автори аналізують великий вплив історичних і політичних подій на літературний процес Великої Британії – насамперед світових воєн, краху колоніалізму та деяких країн (СРСР, наприклад). Також автори акцентують увагу на розмаїтості сучасної літератури, її еклектизмі та «зрощеності» з іншими жанрами мистецтва – насамперед із кінематографом. Особливу увагу приділено тенденції до неоміфологізму та параболізму в літературі кінця ХХ ст. Звернення до міфів дає змогу посилити універсальне звучання написаного, перевести його з рівня конкретно-сюжетної ситуації в універсальний вимір, підкреслити масштабність проблем і образів. Підкреслено роль читача у формуванні сенсу тексту. Автор кінця ХХ століття навмисно заплутує читача. Він вводить йому ненадійних оповідачів, змішує часові пласти, затягує розкриття таємниць або взагалі залишає їх без пояснень. Твори митців ХХ століття вимагають від читача активної інтелектуальної праці. Окремо автори статті розглядають особливості літературного процесу Великої Британії за десятиліттями, встановлюючи, крім усього іншого, вплив на них різних політичних течій – від крайньо лівих до крайньо правих; констатується, що з прином часом мистецьво Туманного Альбіону, як і всього Заходу, відчутно «полівішало». Зрештою, автори статті дійшли висновку, що сучасна література Великої Британії є багатогранною, синтезованою, насиченою психологізмом і зосередженою водночас як на глобальних темах, так і на проблемах «маленької людини».

СКЛАДНИЙ СВІТ КЛІШЕ

O.M. Verkhovtsova — 2024-10-03

Ця стаття присвячена заплутаному царству кліше, елементів, які можна знайти в різних формах спілкування. Досліджуючи політичні промови, повсякденне мовлення, літературні твори та рекламу, ми розкриваємо роль кліше у формуванні суспільного сприйняття та їх впливу на свідомість. Від застарілих фраз, які часто використовують політики, щоб викликати емоції, до звичних гасел і крилатих фраз, що прикрашають рекламу, кліше стали невід’ємною частиною сучасного дискурсу. Автори ставлять за мету проаналізувати вживання та вплив кліше в різних стилях мовлення, їх вплив на свідомість людини, здатність критично та самостійно мислити, а також виявити позитивні сторони кліше. Наукова новизна статті полягає в дослідженні ролі кліше у зміцненні стереотипів і культурних норм у засобах масової інформації, літературі та повсякденних ситуаціях. Ми досліджуємо силу цих затертих виразів для спрощення складних понять, їх здатність викликати ностальгію, а також виклик, який вони створюють у досягненні балансу між звичністю та оригінальністю. Аналізуючи те, як кліше формують мову та впливають на наше повсякденне життя, автори розмірковують про тонке мистецтво використання кліше, прагнучи до осмисленої та автентичної комунікації. Кліше можуть бути як позитивними, так і корисними під час вивчення іноземної мови, але їх ефективність залежить від того, як вони використовуються та розуміються в контексті вивчення мови. Вони надають культурні знання, допомагають здобути словниковий запас і допомагають краще розуміти носіїв мови. Висновок свідчить про те, що відмова від кліше змушує нас критично мислити і спонукає до глибшого розуміння прихованого значення слів. Вона дозволяє нам проникнути в суть наших ідей, проливаючи світло на складнощі та нюанси, які роблять наші думки справді унікальними. У цій статті розглядається як негативний, так і позитивний вплив кліше на мову.

ЯКІСТЬ ПЕРЕКЛАДУ ФРАНЦУЗЬКИХ ТЕХНІЧНИХ І НАУКОВИХ ТЕКСТІВ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

S.V. Іbragimova — 2024-10-03

Технічні та наукові тексти, як форма письмової комунікації наукового дискурсу, мають специфічні характерні елементи, які є предметом нашого аналізу. Їхня особливість полягає в їх функціонуванні та використанні. Арсенал цих елементів визначає вибір методів і прийомів перекладу під час опрацювання та відтворення науково-технічного тексту мовою перекладу. Він безпосередньо впливає на вибір стратегії перекладу та редагування тексту перекладу, а також є передумовою якості цільового тексту перекладу. Відмінності між мовою французького вихідного тексту та мовою тексту перекладу мотивує постійну та зростаючу потребу сприяти дослідженням у галузі перекладу технічних та наукових текстів українською мовою. Переклад технічних і наукових текстів – це складний творчий процес, який спрямований на передачу технічної інформації з першоджерела мовою, відомою користувачеві інформації. Тому формування навичок попереднього аналізу вихідного тексту наукового дискурсу та його складових елементів сприяє створенню адекватних спеціалізованих текстів, написаних українською мовою. Виходячи з нашого попереднього дослідження щодо системи класифікації основних перекладацьких трансформацій, ми встановили зв’язок між особливостями французької термінологічної системи та вибором технік перекладу українською мовою. Прийоми перекладу технічних і наукових текстів пов'язані з принципом функціональної еквівалентності, що в свою чергу впливає на якість створення та редагування тексту перекладу. Основним показником якості науково-технічного перекладу є адекватність оригіналу. Адекватний переклад – це той, який об'єктивно, повністю і точно перекладає значення оригінального тексту. У центрі нашого дослідження – питання визначення та розмежування науково-технічного тексту, попередній аналіз вихідного тексту та системи його основних елементів, а також питання аналізу особливостей використання перекладацьких перетворень в українському перекладі та загальних прийомів редагування. Аналіз цих питань та отриманих результатів стане предметом нашого подальшого дослідження та допоможе у формуванні професійної компетентності майбутнього перекладача для студентів першого бакалаврського рівня вищої освіти України.

ВІЙСЬКОВА МЕТАФОРА ЯК КОНЦЕПТУАЛЬНА МЕТАФОРА

T.A. Pasternak — 2024-10-03

Стаття досліджує використання військових метафор у мові та дискурсі, зосереджуючись на тому, як ці метафори підсилюють зміст тексту та емоційний вплив. Авторка розглядає військові метафори у різних контекстах, таких як економіка, політика та медіа, та аналізує переваги й недоліки використання таких метафор. Вона спирається на роботи іноземних й українських науковців з теорії метафори, щоб всебічно дослідити військові метафори у сучасному англомовному медіа-дискурсі. Стаття починається з визначення метафори як форми прихованого порівняння, яке допомагає проявити особливі риси предметів. Обговорюються різні класифікації метафор на основі поширеності, структури та функцій, підкреслюючи складність та неоднозначність метафоричних концепцій. Авторка аналізує типології метафор, представлені різними науковцями, зокрема, мертві метафори, кліше-метафори, лексичні метафори та авторські метафори. Далі авторка заглиблюється у концептуальний підхід до розуміння метафор, акцентуючи увагу на роботах Джорджа Лакоффа та Марка Джонсона, які підкреслюють метафоричну природу світу. Вона виділяє військові метафори як специфічний тип концептуальної метафори, заснований на темі війни, обгрунтовуючи, як ці метафори втілюють агресивність, конфліктність та стратегічність в немілітарних контекстах. Стаття досліджує як військові метафори використовуються у бізнесі, політиці та інших сферах для спрощення складних ідей та емоційного впливу на читача. Стаття також розглядає історичне та культурне підгрунтя військових метафор, відзначаючи їх поширеність в історії людства та їхню роль у структуруванні сприйняття та розуміння світу. Авторка підкреслює важливість військової лексики у метафоричному представленні та обговорює концепції, пов’язані з війною, які часто використовуються у військових метафорах. На завершення, авторка визначає військову метафору як потужний мовний інструмент, що додає оцінної експресивності дискурсу. Вона стверджує, що військові метафори відіграють значну роль у формуванні громадської думки та активації асоціативних та емоційних полів. Загалом, стаття надає всебічний аналіз військових метафор та їхнього впливу на мову та комунікацію.

СФЕРА ЛЕКСИЧНИХ ТА СИНТАКСИЧНИХ СТИЛІСТИЧНИХ ЗАСОБІВ: МЕТА, ВПЛИВ ТА РЕЗУЛЬТАТ

L.T. Soroka Boyacioglu — 2024-10-03

У цій статті приділяється увага лексичним і синтаксичним стилістичним засобам, розкриваючи їхній глибокий вплив на письмове вираження. Розбираючи приклади в різних жанрах і контекстах, ми прагнемо висвітлити їх стратегічне використання та дослідити, як вони сприяють ефективній комунікації. Лексичні та синтаксичні стилістичні засоби – це засоби, які використовуються в письмовому або усному мовленні для посилення стилю та впливу спілкування. Ці засоби використовуються письменниками та ораторами для передачі сенсу, створення яскравих образів, посилення ритму та впливу на емоційну реакцію аудиторії. Вони відіграють вирішальну роль у формуванні стилю та впливу літературних і риторичних творів. Призначення стилістичних засобів та їх ефект: 1) Підвищення ясності та яскравості: лексичні засоби, такі як метафори та порівняння, пояснюють абстрактні поняття, пов’язуючи їх із конкретними образами чи досвідом. Такі синтаксичні засоби, як паралелізм і інверсія, покращують ясність, організовуючи ідеї в структурований і логічний спосіб. 2) Створення емоцій і образів: обидва типи засобів викликають емоційні реакції та створюють яскраві образи. Лексичні засоби, такі як персоніфікація та гіпербола, звертаються до почуттів і емоцій, тоді як синтаксичні засоби, такі як анафора та хіазм, додають ритму та інтенсивності написанню. 3) Підкреслення ідей: стилістичні засоби використовуються для підкреслення ключових ідей або тем у тексті. Через повторення (анафора), контраст (хіазм) чи перебільшення (гіпербола) ці прийоми привертають увагу до важливих моментів і роблять їх більш запам’ятовуваними для аудиторії. 4) Формування тону та стилю: вибір і застосування стилістичних засобів сприяють загальному тону та стилю письмового твору. Вони допомагають письменникам досягти специфічних риторичних ефектів, формальних чи неформальних, серйозних чи грайливих, авторитетних чи переконливих. У висновку узагальнено основні результати дослідження, які, у свою чергу, визначають актуальність подальшого аналізу стилістичних засобів. Зібрані вибірки, проведені дослідження, спостереження та висновки, зроблені в ході цього дослідження, були використані з Сambridge Advanced Learner’s Dictionary [1], Longman Dictionary of Contemporary English [2].

МАШИННИЙ ПЕРЕКЛАД ПРОТИ ЛЮДСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ

V.O. Yablochnikova — 2024-10-03

У статті розглядаються такі питання, як історія перекладу та його визначення. Представлено та проаналізовано поняття машинного (електронного) та письмового перекладу. Розглянуто можливі класифікації машинного перекладу, визначено найбільш чітку типологію, а також переваги та недоліки кожного виду машинного перекладу. Важко уявити міжкультурну комунікацію без використання перекладу, але набуття навичок перекладача вимагає багато часу та зусиль. Тому важко переоцінити важливість вивчення та вирішення проблем, пов'язаних з машинним перекладом, а також важливість його практичного застосування для подолання мовного бар'єру. Основне питання, яке піднімається в цій статті, полягає в тому, чи може комп'ютер повністю замінити людину. Відповідаючи на це питання, ми приходимо до висновку, що на сучасному етапі розвитку технологій така заміна неможлива. Машинний переклад поки що не здатен повноцінно перекладати фразеологізми та сленг. Комп'ютер не враховує особливості контексту, специфіку побудови речень, іронію та гумор. Тільки людина може передати всі нюанси мови, гру слів, авторський стиль. У деяких галузях навіть найточніший і найправильніший комп'ютерний переклад потребує багаторазової перевірки людиною. Це стосується перекладу медичної тематики, юридичних документів і текстів, де ціна помилки може бути дуже високою, навіть якщо мова йде про життя людини. Така ж сумна ситуація і з перекладом художньої літератури, де, окрім змісту, необхідно передати емоції, експресію та образність. Крім того, необхідно зберегти стиль твору, культуру, епоху, гру слів, гумор. Не кожен професійний перекладач здатен це зробити. Завдання перекладача, який працює з поетичною формою, є ще складнішим, оскільки йому потрібно зберегти не лише зміст, але й ритм, такт, метафору.

ЛІНГВО-ПРАГМАТИЧНІ ТА ДИДАКТИЧНІ АСПЕКТИ ФРАНЦУЗЬКИХ РОЗМОВНИХ УСІЧЕНЬ (НА МАТЕРІАЛІ КОРПУСУ CLAPI)

А.А. Білас — 2024-10-03

У статті окреслено проблематику усічення в сучасній лінгвістичній термінології. Основна увага сфокусована на дослідженні скорочень у французькій розмовній мові, актуальність якої зумовлена тим, що досі не була об’єктом наукових розвідок на основі корпусного матеріалу. Автори зупиняються на теоретичних питаннях дослідження поняття скорочень як компоненту лексичної структури мови. Стаття містить розгляд словотворчих особливостей розмовних одиниць у французькій мові з аналізом різних типів усіченої структури розмовних лексем та ілюстрацією на матеріалі корпусу CLAPI. Корпуси розмовного мовлення можуть стати альтернативою використанню дидактичних засобів в навчанні французької мови. Матеріали корпусів усного мовлення включають зразки живої розмовної французької мови, яка значно відрізняється від літературної мови. Використання корпусних ресурсів як спосіб збагачення середовища для вивчення французької мови як іноземної, дозволяє наблизити навчання французької мови до реальних спонтанно-мовленнєвих ситуацій. Запропоновано розрізняти усний мовний різновид як протилежність письмовому. Натомість розмовна мова, як система мовних знаків в усній та письмовій комунікації, в мовленні носіїв мови має літературне або ж нелітературне забарвлення. Отже підтверджується положення про розмовне мовлення, яке включає і нормативні, і ненормативні розмовні елементи, що взаємодіють завдяки психо-лінгвістичним, соціальним, ситуативним, тематичним чинникам. Корпусні засоби надають учням прямий доступ до мовленнєвих даних з метою засвоєння французької мови як іноземної. Визначено, що основним завданням мовця є досягнення комунікативної мети, а не форма самого висловлювання. Широку палітру засобів усічення пропонують ресурси CLAPI, що дозволяє учням використовувати прийоми прагматичного навантаження комунікативних засобів, необхідних для результативного живого розмовного мовлення.

РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ IT-ТЕРМІНОЛОГІЇ В ПРОЦЕСІ ЛОКАЛІЗАЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ ПОШТОВИХ КЛІЄНТІВ “MICROSOFT OFFICE OUTLOOK” ТА “GOOGLE GMAIL”)

К.Л. Бондаренко — 2024-10-03

Дослідження присвячене аналізу термінології галузі IT на матеріалі двох поштових клієнтів – “Microsoft Office Outlook” та “Google Gmail”. Основними завданнями стало встановлення відповідності глосаріїв вимогам Стандартів термінологічної роботи (ДСТУ 3966:2009 та ISO 704:2009) та Настановам зі cтилю (“Microsoft language guides” та “Google Translation style guide”), розроблених компаніями “Microsoft” та “Google”. Матеріалом дослідження стали термінологічні глосарії загальною кількістю 177 та 183 термінів відповідно. Завданнями дослідження стала оцінка відповідності глосаріїв поштових клієнтів Microsoft Office Outlook і Google Gmail вимогам Стандартів термінологічної роботи і Настанов зі cтилю, спрямованих на клієнтоорієнтованість та дотримання маркетингових стратегій з урахуванням особливостей української локалі. Аналіз дефініцій, елементи етимологічного аналізу та опозиційного аналізу було використано для встановлення закономірностей щодо створення та усталення української термінології під час адаптації продуктів “Microsoft Office Outlook” та “Google Gmail” для української локалі. Найбільшою невідповідністю вимогам Стандартів в аналізованих продуктах виявилась термінологічна варіативність. Удалось з’ясувати, що причиною такої варіативності є переважно співіснування термінів, неоднаково відповідних Настановам зі стилю компанії, які акцентують на користувацькому досвіді. В деяких випадках варіативність зумовлена співіснуванням варіантів, різною мірою відповідних вимогам дотримання мовних норм (необхідністю диференціації віддієслівних іменників або відмови від мови посередника (російської). Відсоток неумотивованої варіативності є мізерним, що свідчить про послідовну політику компаній щодо покращення якості локалізованих продуктів. Проведене дослідження підкреслює важливість інтегрованості термінологічної роботи в локалізаційний процес і необхідність її подальшого вивчення на українському матеріалі для розвитку якісної та узгодженої української термінології в галузі IT.

ФЕМІНІСТИЧНИЙ ДИСКУРС ІНДИВІДУАЦІЇ В ПОВІСТІ МАРІЇ МАТІОС «МОСКАЛИЦЯ»

О.О. Бровко — 2024-10-03

У статті представлено дослідження особливостей художнього втілення індивідуації за психологічною концепцією К. Ґ. Юнга. Цей процес охарактеризовано з позиції феміністичного дискурсу української літератури та літературознавства, присвячених відображенню й аналізу жіночого письма як репрезентації особливого життєвого досвіду і психосвіту. Як теоретичні основи для ідейного вектору розвідки передусім опрацьовано здобутки В. Агєєвої, С. Павличко, С. Жигун, Т. Гребенюк. З-поміж творів Марії Матіос визначено ті, які найбільш доречно аналізувати саме з погляду відображення жіночої екзистенції в повноті її вимірів. Зокрема, феміністичну модель індивідуації розглянуто на матеріалі повісті Марії Матіос «Москалиця», де художньо екстрапольовано вияв жіночого досвіду в історичному міжчассі. Індивідуація, за К. Ґ. Юнгом, відбувається протягом усього життя, але на тих чи тих проміжках може мати різний темп і проходити через кризові точки, які сприятимуть якісним перетворенням психіки, що, як відомо, передбачає формування й інтеграфію архетипів індивідуального несвідомого. У повісті «Москалиця» Марія Матіос зображує розвиток Северини фрагментарно із зупинкою на значимих моментах життя жінки, які своєрідними точками біфуркації, що сприяють зміні її самосприйняття та бачення соціумом. Точково переданий історичний контекст дозволяє осягнути драматичний вплив воєн і тоталітарного режиму на формування жіночої екзистенції, позаяк досвід аналітичної психології надає змогу висвітлити цю специфіку розвитку особистості як чинник психологізму твору. У практичній частині висвітлено, як основні епізоди твору репрезентують особливу модель жіночої індивідуації в несприятливих умовах, яку можна інтерпретувати художнб експікацію трагедії жінки під впливом травматичних обставин. На матеріалі повісті визначено чинники, що сприяють викривленню гармонійного процесу психічного розвитку: позбавлення повноцінної родини, відсутність образів магістральних архетипів колективного несвідомого (Великої Матері та Мудрого Старого), родова психічна травма й неприйняття соціумом. Наслідками цього Марія Матіос зображує втрату тілесності й інтроверсію особистості, що візуалізовано через небагатослівність і відлюдькуватість Северини. Однак поряд із цим травматичний досвід за твором можна розглядати як шлях до осягнення трансцендентного та мобілізації психічних і фізичних сил для виживання в несприятливих умовах.

ПРИНЦИП «АЙСБЕРГА» В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ ПРО ВІЙНУ

О.В. Вертипорох — 2024-10-03

В основних твердженнях наукової статті авторка здійснює аналіз актуального літературного прийому в сучасній мілітарній поезії – принципу «айсберга», специфікою котрого є значний пласт підтекстових символічних архетипних матриць у віршах. Сформульовано структуру механізму проникнення читача в неявну думку автора та специфіку використання цього принципу в поезії про війну (підтекст і натяки, емоційна стриманість, прогалини та недомовленості, контраст, багатогранність тощо). Відзначено, що така творча настанова особливо акцентована в сучасній поезії про війну (С. Жадан, Б. Гуменюк, К. Калитко, М. Кривцов та ін.), оскільки мілітарність, авторефлексія, культурологічна ситуація загалом у сучасному світі зазнає трансформацій, проявляючись у поезії не тільки безпосередньо, а й символічно, архетипно. Використовуючи методику архетипного аналізу та симптоматичного читання, здійснено аналіз символічного підтекстового рівня поезій Любові Якимчук, Максима Кривцова, Катерини Бабкіної. Акцентовано на метамодерній стилістиці віршів з різноманітними алюзіями та символами, зі специфічною метафорикою. Відзначено, що така поезія зачіпає глибокі пласти психіки, викликає емпатію, спонукає до рефлексії про війну, розкриває її соціальні та емоційні аспекти. У висновку визначено, що це складна авторефлексивна поезія, котра потребує ретельного дешифрування, заповнення смислових лакун, розгортання гіпертекстуальності та нових інтерпретаційних підходів. Студія відкриває й ширші перспективи в контексті досліджень сучасного літературного процесу.

МІКРОТОПОНІМИ СЕЛА КАЗАВЧИНА ГОЛОВАНІВСЬКОГО РАЙОНУ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Г.В. Волчанська — 2024-10-03

У статті здійснено комплексний аналіз власних назв дрібних географічних об᾽єктів с. Казавчина Голованівського району Кіровоградської області. З’ясовано специфіку мікротопонімів у системі власних назв; зібрано назви дрібних географічних об’єктів с. Казавчина; виявлено локальні особливості мікротопонімів, які раніше не були об’єктом дослідження лінгвістів: природні, історичні та соціально-культурні чинники виникнення мікро-топонімів на досліджуваній території; визначено семантичні групи мікротопонімів; здійснено лексико-семантичний та словотвірно-структурний аналіз досліджуваних одиниць; виявлено діалектні особливості мікротопонімів. Проаналізований у роботі матеріал свідчить, що виникнення мікротопонімів залежить від історичних і соціально-культурних чинників; у мікротопонімії села активно функціонують як назви власне природних об’єктів, так і найменування, пов’язані з господарською діяльністю людини; виокремлено відапелятивні, відонімні та відонімно-відапелятивні мікротопоніми; за структурою мікротопоніми поділяються на прості, складі та складені; основним способом творення є суфіксальний; частина мікротопонімів мають фонетичні, морфологічні та лексичні особливості, притаманні подільським говіркам південно-західного наріччя і степовим говіркам південно-східного. Мікротопоніми в мовному портреті сучасного українського села є елементом, який тісно пов’язаний з його історичним розвитком. Аналіз онімів с. Казавчина показав, що велика кількість цих назв є символами радянської епохи. Характерною рисою оновлення онімного простору с. Казавчина є поява мікротопонімів, пов’язаних із сучасними подіями та героями сьогодення. Мікротопоніми є елементами маркування певних територій і виконують функцію локальних орієнтирів на прилеглій місцевості. Вони є одним із способів впливу на особистість: зі зміною назв мікротопонімів твориться нова система координат.

УКРАЇНОЦЕНТРИЧНИЙ ЧИН БОРИСА ГРІНЧЕНКА

Л.М. Горболіс — 2024-10-03

Рец.: Вірченко Т., Козлов Р. Непокірний. Грані долі Бориса Грінченка: монографія. Київ: Київ. Ун-т ім. Б. Грінченка, 2023. 372 с.

ОСОБЛИВОСТІ ЗОБРАЖЕННЯ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ У ЛІТЕРАТУРІ НОН-ФІКШН (НА МАТЕРІАЛІ КНИГИ К. МІХАЛІЦИНОЇ ТА С. ДВОРНИЦЬКОГО «РЕАКТОРИ НЕ ВИБУХАЮТЬ. КОРОТКА ІСТОРІЯ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ»)

К.В. Гостра — 2024-10-03

Екологічні катастрофи змусили людство замислитися, яким чином можна уникнути страшних природних та техногенних випробувань. Саме тому література на екологічну тематику відіграє важливу роль у житті суспільства, адже кожен мешканець планети повинен знати про небезпеку, яка криється в бажанні повністю підкорити природу задля власних потреб, не враховуючи її специфічних властивостей. У статті проаналізована екологічна тематика, актуальність якої підсилюється аргументами щодо розуміння сутності Чорнобильської катастрофи. Важливим акцентом залишається розмова про прагнення авторів книги донести правдиву інформацію нащадкам про ту небезпеку, яка на кожному кроці чатує легковажне людство, що так недбало ставиться до природи та її законів. Тому, ми невипадково звернулися саме до літератури нон-фікшн (non-ficton), оскільки вона випромінює ефект правдивості, її сюжетні лінії базуються на реальних подіях, які цураються будь-яких фантазувань, адже результати трагедії буквально розривають свідомість, фокусуючи в собі шалену психологічну та емоційну напругу. Проаналізовано особливості зображення Чорнобильської катастрофи у книзі К. Міхаліциної та С. Дворницького «Реактори не вибухають. Коротка історія Чорнобильської катастрофи». Ми наголошуємо, що сюжет твору подається в хронологічній послідовності, концентруючи думки, аналіз яких передбачає порівняння, зіставлення явищ, подій та фактів. Охарактеризовано специфічні риси книги, її спрямованість на підліткову та дорослу аудиторію породжує безліч ідей: приміром, інколи складається враження, що світ неможна повністю довірити дорослим, адже вони говорять правильні речі, але припускаються відвертих помилок, які можуть стати фатальними для нашої планети. Тому скерованість книги і на підліткову аудиторію можна вважати переконливим інформативним попередженням для молодого покоління, здатного взяти відповідальність за взаємостосунки людини з природою.

СУБСТАНТИВНА ДІАЛЕКТНА ЛЕКСИКА В ТЕКСТАХ КОЛОМИЙОК У ЗАПИСАХ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА: ПОБУТОВИЗМИ

Ю.В. Грицевич — 2024-10-03

Перспективне завдання сучасної діалектологічної науки – опис номінативних одиниць у межах однієї конкретної тематичної групи. Центральне місце в лексиці багатьох мов із погляду частиномовної ієрархії належить дієсловам та іменникам. Репертуарно багатою за наповненням і водночас однією з найдавніших в українській мові є тематична група іменників, об’ְєднаних спільною гіперсемою «Побутова лексика». У статті на матеріалі текстів коломийок, співвідносних із південно-західним наріччям українського діалектного континууму, які ретельно, зберігаючи найтонші нюанси вимови респондентів, записав корифей фольклористики й етнографії Володимир Гнатюк, простудійовано номени, вичленовані з аналізованих текстів методом суцільної вибірки і які є складниками вищевказаної групи побутовизмів і супроводжують повсякденну життєдіяльність людини. Відповідно до логіко-понятійного принципу виділено такі лексико-семантичні підгрупи: «Назви посуду, кухонного приладдя», «Назви їжі, продуктів харчування, напоїв», «Номінації домашніх (городніх) і дикоростучих (польових) рослин», «Назви хатнього начиння, речей домашнього вжитку, інструментів, знарядь сільськогосподарського призначення», «Найменування житлових і нежитлових приміщень, їх частин», «Назви предметів інтер’єру», «Назви географічних об’ְєктів» та ін. Наповнюваність лексико-семантичних об’єднань напряму залежить від критерію важливості й упливу того чи того сегмента на спосіб життя діалектоносіїв, їх потреб. Найстрокатіша за ступенем представлення лексична репрезентація характерна для лексико-семантичного поля «Назви одягу і взуття». Окрім локального семантичного наповнення, чимало аналізованих лінгвоодиниць фіксують типові ареальні тенденції на фонетичному й морфологічному мовних рівнях. Зроблено висновок, що у зв’язку з невпинною глобалізацією, а відповідно, й змінами традиційного побуту, ведення господарства, чимало лексем переходять до розряду архаїзмів, витісняються з ужитку новими словами, стираються з пам’яті носіїв говірок, зникаючи назавжди. Практичне значення запропонованої науковій спільноті статті полягає в тому, що її лексичний фактаж може бути використаний у процесі укладання зведеного словника українських говорів, на уроках української мови в закладах загальної середньої освіти, вивчаючи тему «Діалектні слова», під час викладання в закладах вищої освіти нормативного освітнього компонента «Українська діалектологія», спецкурсів та вибіркових дисциплін із українського говіркознавства.

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ЯК ПРОЄКТ

С.І. Гуцуляк — 2024-10-03

У пошуках причин і шляхів розв’язання проблеми нечитання, як, природно, головної перепони для здобуття учнями літературної освіти, авторка статті підкреслює важливість технологічного підходу в освітній галузі, зосереджуючись на проєктній технології. Метод проєктів має американське походження і більш ніж сторічну історію, проте не в українській школі. Витіснений звідси в 30-х роках ХХ століття, він поступово повертається, і, що характерно, досі значиться серед найбільш перспективних та інноваційних технологій. Проєктне навчання бездоганно вписується в концептуальне бачення нової української школи, з її моделями активного учня, партнерських стосунків між учасниками освітнього процесу (при цьому діапазон ролей учителя значно розширюється в порівнянні з традиційним форматом) і націленістю на зв’язок між теорією та практикою, на виконання реальних завдань. Наведено низку ідей проєктних робіт (із окремими роз’ясненнями чи акцентами) для втілення на уроках української літератури: створення презентації, ілюстрацій до прочитаного твору, «ментального довідника», тестів, коміксу, сценарію, карти з представленням життєвого шляху письменника чи мандрівок його персонажів, аудіокнижки, віртуального музею, буктрейлера, трейлера чи тизера фільму за твором або біографією автора, моделювання зустрічі-інтерв’ю з митцями, персонажами чи їх прототипами, написання дослідження, укладання антології, ведення читацького щоденника, словника літературознавчих термінів, цитатника, інтернет-ресурсу (літературний сайт, подкаст, сторінка з літературним контентом у соцмережах). Особливу увагу приділено літературному календарю – метапроєкту, який може передбачати залучення інших, зокрема й названих вище, проєктів для відзначення пам’ятних дат. Авторка вважає перспективним дослідження ефективності впровадження проєктної технології в роботі з учнями різних вікових груп.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ МАШИННОГО ПЕРЕКЛАДУ ЗАСОБАМИ БАГАТОМОВНИХ ПАРАЛЕЛЬНИХ КОРПУСІВ

М.П. Дужа-Задорожна — 2024-10-03

Стаття присвячена виділенню та аналізу основних проблем, що виникають в результаті застосування машинного перекладу. Об'єктом дослідження стала система машинного перекладу eTranslation, що використовується на офіційному сайті Європейського Союзу. Головним інструментом проведеного дослідження є багатомовний паралельний корпус EU History, сформований нами з метою порівняння та аналізу текстів різними мовами. Він містить оригінальні статті про історію створення та розвиток Європейського Союзу англійською мовою та їхні переклади німецькою й українською мовами. Вказаний корпус дозволив виявити та проаналізувати помилки і неточності, допущені системою машинного перекладу eTranslation. У результаті дослідження було виділено кілька основних проблем машинного перекладу, серед яких неадекватне врахування полісемії та контекстних маркерів, оскільки система машинного перекладу часто не розпізнає багатозначність понять та не враховує контекст, в якому вони використовуються, що призводить до помилок у перекладі. Система машинного перекладу може також мати труднощі з перекладом складних граматичних конструкцій, абревіатур та власних назв, що робить переклад неточним або незрозумілим. У процесі дослідження було виявлено проблему відсутності універсальних способів транскрибування з латиниці на кирилицю, що унеможливлює адекватне відображення власних назв системою машинного перекладу. Згадана система не завжди дотримується правил узгодження в українській мові, що також негативно впливає на якість перекладу. Отримані результати свідчать про те, що машинний переклад на сучасному етапі ще не може повністю замінити людський переклад, особливо коли йдеться про складні тексти, що потребують глибокого розуміння контексту та знання тонкощів мови. Стаття розглядає також потенціал машинного перекладу в поєднанні з антропогенним перекладом для досягнення кращих результатів у міжмовній комунікації та доступі до інформації.

ДІАЛЕКТ ЯК ПРОСТІР РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ КУЛЬТУРИ МІКРОСОЦІУМУ

В.Р. Дячук — 2024-10-03

Стаття присвячена дослідженню культури в просторі говірки. Мета дослідження – на підставі аналізу вербалізаторів концепту син продемонструвати евристичну цінність говіркового мовлення як джерела дослідження соціокультурного життя носіїв середньонаддніпрянських говірок. Установлено, що засоби номінації концепту син корелюють із профанною та сакральною сферами, експлікують як повсякденні так і духовні уявлення говірконосіїв. Зʼясовано, що концепт син відображає не лише конкретні соціальні ролі й функції прототипного образа в родині, громаді, але й втілює глибинні культурні уявлення про зв’язок між поколіннями, обов’язки та моральні цінності. Функціонування специфічних мовних одиниць для опису аналізованої когнітивної структури свідчить про важливість сина як носія родової спадковості та гаранта соціальної стабільності. Виявлені вербалізатори концепту син відіграють важливу роль у збереженні й репрезентації культурних знань. Через діалектні засоби одержано інформацію про специфічні соціальні ідеї та цінності, етнокультурні риси, що дозволять простежити еволюцію культурних явищ і взаємовпливи різних соціальних процесів на мовну картину світу представників середньонаддніпрянського ареалу. Проведене дослідження показало, що говіркове мовлення відображає процеси адаптації традиційних уявлень до сучасних умов, водночас зберігаючи автентичні елементи культурного спадку. Це підтверджує тезу про говірку як динамічний простір, у якому взаємодіють і розвиваються як давні, так і нові культурні елементи. Діалект зберігає живий характер мови, що дає змогу більш глибоко зрозуміти повсякденне життя та ментальні уявлення діалектоносіїв. На відміну від фольклорно-етнографічних матеріалів, діалектні тексти дають унікальну можливість дослідити сучасну мову та культуру в її природному середовищі.

КОНЦЕПТ «ЛЮДИНА Й ДОЛЯ» В «АНТИЧНИХ» ДРАМАХ С. ВИСПЯНСЬКОГО

В.З. Зварич — 2024-10-03

У статті розглянуто концепт «людина й доля» в «античних» драмах польського письменника Станіслава Виспянського, зокрема «Мелеагр», «Протесілай і Лаодамія», «Ахіллеїда», «Повернення Одіссея». В трагедії «Мелеагр» одним з головних образів є час. Автор акцентує, що важливим є не так відношення людини до часу, як розкриття єдності людини і часу. Доля людини завжди мінлива і залежить не від неї самої, а від часу, який нею володарює. Концепт «людина й доля» у драмі «Протесілай і Лаодамія» увиразнюється образом головної героїні – Лаодамії, яка втратила чоловіка, як це було передвіщено. Героїня не змиряється з долею і переносить свою любов на статую померлого чоловіка, відмовляється визнати його смерть. Свої вчинки Лаодамія пояснює не бажанням йти проти волі богів, а коханням до померлого чоловіка. Це почуття в авторському сприйнятті є не тільки засобом подолання «забороненого» для людини, але й засобом боротьби з фатальним плином часу. У трагедії драмі «Ахіллеяда», як в інших «античних» драмах, наскрізною є ідея приречення, року. Її головний герой Ахілл кидає виклик фатуму. Помстившись за загибель улюбленого друга, він втрачає і власне життя. Символічним у драмі є те, що бачить Афіну, яку не помічають інші. Тобто боги все одно беруть верх у протистоянні з людиною. Однак у момент, що можна визначити поразкою героя, він бачить видіння, про яке шепотіли йому хвилі Скамандру, обіцяючи нове втілення, нового Ахілла. Поразка ніби передбачає перемогу – реінкарнацію Ахілла. Сцена смерті головного героя не завершує драму. Ідея повернення додому як пошук власної смерті і одночасно сенсу життя є визначальною у драмі «Повернення Одіссея». Вплив фатуму полягає у тому, що при поверненні на Ітаку Одіссей не знаходить там родини. Не зважаючи на свої довгі мандри, він знайшов свого щастя. Одіссей хоче піти всупереч волі богів, тепер його шлях пролягатиме у зворотному напрямку, у пошуках втраченого щастя. Характерною рисою «античних» драм С.Виспянського є те, що вони являють собою доволі складне поєднання романтико-символічних, фантастичних та реалістичних планів, проте у них все ж автор не відступає від першоджерела – міфологічного сюжету.

ПРОДУКТИВНІ СЛОВОТВІРНІ МОДЕЛІ В АНГЛОМОВНОМУ ІНТЕРНЕТ-ДИСКУРСІ

І.С. Зоренко — 2024-10-03

У статті визначено та схарактеризовано продуктивні словотвірні моделі, за якими утворюються нові слова, в англомовному інтернет-дискурсі. Інновації в сучасній англійській мові відбивають розвиток і пристосування мови до нових умов її функціонування, що змінюються під впливом зовнішніх факторів. Вивчення словотвірних моделей, за якими утворюються ці нові слова, має певний науковий інтерес для дослідження нової лексики як засобу відбиття змін у сучасній лінгвокультурі, для складання та оновлення лексикографічних, двомовних, багатомовних словників та ін. Спостереження англомовного інтернет-дискурсу свідчать, що в ньому поширені слова, утворені як афіксальним, так і безафіксним способами. Продуктивними, крім префіксів (cyber-, giga-, nano-, micro-) і суфіксів (-er, -ist, –ism, -ing), є словотвірні елементи – префіксоїди та суфіксоїди грецького та латинського походження (audio-, bio-, tele-), а також англійські елементи абревіатурного типу (e-, i-). Значна кількість дериватів інтернету створена за допомогою афіксів й афіксоїдів (афіксальних елементів), словотвірне значення яких дотичне до інформаційно-комунікаційної царини: dot-/ -dot, e-, i-, -com, -net, cyber-, -ware та ін. Англомовний інтернет-дискурс постійно поповнюється складними словами, абревіатурами та словами, утвореними за допомогою бленду, телескопії, аналогії. Для інтернет-дискурсу характерна специфічна лексика – особливий прошарок слів, які з’явилися під впливом комп’ютеризації та інтернетизації соціально-суспільного життя та увійшли до загальної системи англійської мови, своєрідно співвідносячись з наявними в ній елементами лексико-фразеологічного і граматичного рівнів. Передусім, це нові слова, утворені семантичним способом, внутрішні запозичення (наприклад, із сленгу комп’ютерників і програмістів), засвоєні загальною мовою терміни, які утворюють нові похідні. Проаналізовані лексичні одиниці, утворені та розповсюджені в інтернет-дискурсі, свідчать про прагматичну обумовленість їх появи. Вивчення продуктивних словотвірних моделей дозволяє спрогнозувати тенденції у розвитку системи англійського словотвору, а також передбачати та розуміти значення нових слів.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ ІНФІНІТИВНИХ КОНСТРУКЦІЙ ФРАНКОМОВНИХ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ ТЕКСТІВ

С.В. Ібрагімова — 2024-10-03

У статті досліджуються загальні та особливі характеристики функціонування інфінітиву у франкомовних науково-технічних текстах, до яких відносяться патенти на винахід та інструкції до побутової техніки. Специфіка вживання інфінітиву у французькій мови впливає на попередній аналіз технічного тексту, його інтерпретацію та продукування мовою тексту перекладу. Арсенал інфінітивних конструкцій франкомовних патентів та інструкцій є важливим для перекладача технічних текстів наукового дискурсу адже специфіка вживання інфінітиву зумовлює використання перекладацьких трансформацій з урахуванням особливостей української мови. Серед головних ознак синтаксичних характеристик науково-технічних текстів важливу роль відіграє синтаксична конденсація, яка виражається перш за все через використання інфінітиву та інфінітивних конструкцій. Вивчення особливостей функціонування інфінітиву у франкомовних патентах на винахід та інструкціях, які впливають на вибір перекладацьких прийомів та трансформацій, пов’язаних із забезпеченням функціональної еквівалентності тексту в українському перекладі, є метою актуального дослідження. Проведено аналіз найбільш частотних перетворень, зроблених в процесі перекладу французького інфінітиву українською мовою. Переклад інфінітивних конструкцій з французької українською мовою часто вимагає граматичних перетворень з метою адаптації до норм мови перекладу. З цією метою перекладач використовує функціональну заміну, перетворюючи французькі інфінітиви та конструкції з інфінітивом в українські підрядні речення або словосполучення з іменником, що дозволяє зберегти значення при зміні граматичної структури. Також досить часто серед прийомів перекладу французьких інфінітивів застосовуються перетворення різних типів таких, як модуляція, додавання, опущення, експлікація та дослівний переклад.

СИМВОЛИ-ДЕНДРОНІМИ В ТВОРАХ ПИСЬМЕННИКІВ БУКОВИНИ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

М.І. Івасюта — 2024-10-03

У статті проаналізовано особливості функціонування символів-дендронімів у творах письменників Буковини кінця ХІХ – початку ХХ століття (зокрема І. Бажанського, Г. Воробкевича, С. Воробкевича, Т. Галіпа, З. Канюк, Ю. Федьковича) з погляду взаємодії загальнонаціональних, регіональних та індивідуально-авторських виявів реалізації символічного значення. З’ясовано, що символи-дендроніми є яскравим пластом української символіки, які зберігають інформацію про світ і місце людини в ньому, доводять давність та автохтонність української культури, її тяглість у часі й просторі. Символокористування й символотворчість письменників Буковини окресленого періоду оприявнюють потреби історичної епохи й усвідомлення національної ідентичності, показують єдність українського етносу, незважаючи на тривалу територіальну відірваність Буковини від України, й окреслюють актуальність національного відродження та самоствердження. Традиційні українські символи-дендроніми у творах письменників Буковини кінця ХІХ – початку ХХ століття функціонують, як правило, у значеннях, зафіксованих лексикографічними працями етнокультурного та символознавчого характеру, відображаючи в поданих контекстах загальноукраїнські тенденції до осмислення міфопоетичної картини світу, довкілля, людини, її місця у світі та втілення їх у слові. Регіональні та індивідуально-авторські вияви символокористування спричинені культурними й природними умовами життя мешканців Буковини, які зрозумілі не тільки у їхньому середовищі, але й з більшою чи меншою вірогідністю всім українцям. Подальше дослідження перспективне для сучасного українського символознавства з погляду теоретичного й практичного вивчення чинників формування символічного значення, що стало б важливим етапом у розв’язанні проблеми функціонування символів у національному й індивідуально-авторському контекстах.

ВИДО-ЧАСОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ФОРМ МАЙБУТНЬОГО ЧАСУ У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

І.С. Кірковська — 2024-10-03

Актуальність дослідження визначається особливістю темпоральної системи французької мови, яка передає категорію виду за рахунок семантики результативності стосовно минулого та майбутнього. Метою статті є встановлення засобів вираження категорії аспектуальності в системі майбутніх часів французької мови. Поставлена мета передбачає вирішення наступних завдань: а) визначення типу зв’язку темпорально-аспектуальних відношень на рівні мовної системи форм майбутнього часу у французькій мові; б) встановлення модальних значень форм майбутнього часу у французькій мові; в) вивчення співвіднесення граматичного значення майбутнього часу з темпоральним, аспектуальним та модальним значеннями. Універсальна мовна категорія майбутнього має широкі семантичні межі й цілу низку додаткових значень у сучасній французькій мові. Якщо модальні значення футуральності можна простежити, досліджуючи логіко-прагматичні та дистрибутивні засоби мови, то видо-часові відношення є подекуди нерозривними. Вони можуть послаблюватися або посилюватися залежно від кількох причин: основного категорійного значення, контексту мовлення та комунікативного спрямування. Зважаючи на те, що французька мова, на відміну від української мови або тих мов, що мають тричленну часову когнітивну схему, не розрізняє на лексичному рівні тип дії згідно з критерієм доконаність / недоконаність, вона застосовує інший так званий «конвенційний ресурс» для позначення доконаності чи недоконаності дії в майбутньому. Зокрема, основне категорійне значення – спрямування дії в майбутнє – має темпоральну природу, а отже зреалізовано в межах категорії темпоральності, контекст мовлення реалізує категорію виду залежно від ймовірної результативності цієї дії в майбутньому; комунікативне спрямування реалізує аспектуальну характеристику дії за рахунок дієслівних корелятів (семантика дієслова, перформативність тощо) та має безпосереднє відношення до категорії модальності.

АНГЛІЙСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ З КОМПОНЕНТАМИ НА ПОЗНАЧЕННЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ: ФУНКЦІЮВАННЯ У МАС-МЕДІЙНИХ ТЕКСТАХ

Е.К. Коляда — 2024-10-03

Статтю присвячено англійським фразеологізмам з компонентами на позначення харчових продуктів, що функціюють в англійськомовних мас-медійних текстах. Фразеологізми розуміємо як стійкі, зв’язані єдністю не тотожного сумі значень складників змісту, постійно відтворювані в мовленні словосполуки або висловлення, які ґрунтуються на стереотипах етносвідомості, є репрезентантами культури народу й характеризуються образністю й експресивністю. Мета дослідження – розглянути семантико-граматичні розряди фразеологізмів з компонентами на позначення харчових продуктів. Харчовим продуктом вважаємо речовину або продукт (неперероблений, частково перероблений або перероблений), призначені для задоволення харчових потреб людини. Об’єктом дослідження слугують фразеологізми з компонентами на позначення харчових продуктів, що функціюють у англійськомовних мас-медійних текстах. Досліджувані фразеологізми отримано методом суцільного добору з американського суспільно-політичного тижневика Newsweek. Як засвідчує проведений аналіз ілюстративного матеріалу, фразеологізми з компонентами на позначення харчових продуктів є ефективним засобом передачі інформації, інструментом думки та постійним акумулятором культури. Вони виражають національно забарвлене ставлення до світу, системи цінностей й способу життя. Проведене дослідження дозволило ідентифікувати три основні семантико-граматичні групи фразеологізмів з компонентами на позначення харчових продуктів: іменникові, прикметникові та дієслівні. Результати аналізу свідчать про функціональну багатогранність таких фразеологізмів у мас-медійних текстах. Вони не лише збагачують мову публікацій, а й слугують ефективним інструментом для донесення інформації до широкого загалу читачів. Помічено, що у мас-медійних текстах використовуються як узуальні, так і модифіковані фразеологізми.

ТАРАС ШЕВЧЕНКО: РЕЦЕПЦІЯ В ШКОЛІ

І.О. Кошова — 2024-10-03

У статті подані методичні рекомендації щодо проведення уроку української літератури, присвяченого вивченню творчості Тараса Шевченка (на прикладі уроку в 5 класі). Проаналізовано модельні навчальні програми «Українська література. 5 – 6 класи» для закладів загальної середньої освіти, підручники з української літератури для 5 класу, що відповідають модельним навчальним програмам. Акцентовано на важливих моментах, які варто враховувати вчителям у своїй роботі. Зосереджено увагу на тому, що урок української літератури має бути не лише інформативним, але й цікавим. Вказано на основні методи, прийоми, форми роботи під час аналізу поетичних творів. Підкреслено важливість застосування біографічного методу, адже знання цікавих фактів біографії, особистого життя митця, які пов’язані з появою твору, привертають увагу учнів до тексту, роблять його зрозумілішим, виводять на глибший рівень інтерпретації. Наголошено, що на уроці літератури має бути створена особлива поетична атмосфера, аби відбулася зустріч учня/учениці з художнім текстом; учитель має переживати й читати текст так, аби учні відчули глибину поетичного слова, заразилися почуттями й емоціями, які переживав автор у момент творчості. Представлено зразок інтерпретації тексту поезії Тараса Шевченка «За сонцем хмаронька пливе…» Вказано на особливості засвоєння теоретико-літературних понять. Наголошено, що слід уникати непроілюстрованого засвоєння слів-термінів, які мають бути тісно пов’язані з аналізованим текстом, логічно вплітатися в загальну канву уроку, а не подаватися окремо. Запропоновано цікаві форми роботи на уроці української літератури, як-то: повільне читання вірша «під мікроскопом», словесне малювання, складання звуко-кольорової діаграми, складання партитури вірша, асоціативні малюнки, візуалізація поезії (артурок).

ЗАПОЗИЧЕННЯ ТА ЇХНІ ТИПИ В УКРАЇНСЬКІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

Н.Л. Краснопольська — 2024-10-03

У статті розглянуто основні види лексичних запозичень в українській термінології менеджменту: інтернаціоналізм, екзотизм, іншомовні вкраплення, варваризм, кальку. Установлено, що інтернаціоналізми становлять значний прошарок у термінології менеджменту. З’ясовано, що від автохтонних українських термінів, що позначають відповідні поняття означеної галузі, їх відрізняє більша точність, конкретність, однозначність та висока словотвірна активність, що збагачує досліджувану терміносистему й розширює її функційні можливості. Виявлено, що інтернаціональні терміни здатні до семантичної модифікації. Розглянуто поняття «варваризм» та характерні ознаки цього мовного явища, виокремлено з-поміж них англоамериканізми, названо основні причини їхнього проникнення в економічну комунікацію та активного вживання в субмові менеджменту. Проаналізовано професійні імена-варваризми та гібридні утворення, у яких лише одна з частин належить до варваризму. Зроблено висновок, що невиправдані запозичення, не маючи належних вагомих підстав для свого закріплення в українській мові, перешкоджають гармонійному розвиткові галузевих терміносистем. Розкрито поняття екзотизму, розглянуто характерні ознаки цього мовного явища та основні причини його проникнення у фахову комунікацію. Розглянуто іншомовні вкраплення, наявність яких у науковій літературі з економіки свідчить про когнітивні лакуни в українській термінології менеджменту. Досліджено процес калькування як один із продуктивних способів формування термінології менеджменту сучасної української мови. Звернено увагу на те, що калькування – більш осмислений спосіб збагачення термінології, ніж сліпе запозичення. Виокремлено словотвірні, семантичні та фразеологічні кальки. У статті проілюстровані інтернаціоналізми, варваризми, екзотизми, іншомовні вкраплення та кальки на прикладах лексем метамови менеджменту.

З НИЗИН ДО ВЕРШИН: СПІЛЬНОСЛОВ’ЯНСЬКІ ТА САМОБУТНІ РИСИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (3)

О.І. Крижанівська — 2024-10-03

Ця стаття є продовженням розгляду складного питання про гармонійність поєднання праслов’янських і власне українських мовних рис у сучасному фонемно-фонетичному ладі нашої мови, яке знайшло своє відбиття у публікаціях, вміщених у попередніх числах цього ж часопису – Наукові записки. Серія: Філологічні науки Випуск 1 (208) та Випуск 2 (209). У цій розвідці продовжуємо описувати становлення сучасної української підсистеми приголосних фонем, яка має своїм опертям спільнослов’янську консонантну основу, яка стала базою для витворення своєрідних фонетичних підвалин й інших споріднених мов; розглядаємо тільки ті приголосні фонеми, яких не було у праслов’янській мові або ж вона втратила подібні до наявних у сучасній українській мові. Йдеться про фонеми /г/, /ф/, /дз/ та /дзʹ/. Оскільки і їхнє походження, й особливості вимови, і передача на письмі багато в чому мають особливості, то власне фонетико-фонологічні описи доповнюємо ортоепічними та ортографічними. У сучасних навчально-методичних працях з фонетики української мови, у підручниках та посібниках для здобувачів освіти фонеми /г/, /ф/, /дз/ та /дзʹ/ вивчають разом з іншими, визначаючи їхнє місце в класифікаційних системах і не порушуючи питання їхнього походження, особливостей їхнього закріплення в системі консонантизму, специфіки вимови та передачі на письмі. Хіба що в старшій профільній школі (профіль: українська філологія) є згадка про появу фонеми /г/ та її зв’язок з /Ґ/, а на рівні базової школи йдеться про розрізнення звукосполуки [д]+[з] та звука мови і мовлення [дз]. На заняттях з історичної граматики у ЗВО студенти знайомляться з історією появи фонем /г/ та /ф/, хоч про час і причини виникнення /дз/ та /дзʹ/, про їхнє поширення в літературному і діалектному варіантах, проблема диграфічного їхнього позначення згадується хіба що принагідно. За таких дидактичних підходів важко сподіватися на те, що випускник школи чи вишу може усвідомлювати самобутність нашої мови на фонетичному рівні, що він буде цікавитись подальшим розвитком своєї мови, що матиме необхідні знаннєві підвалини, щоб виявляти власні комунікативні компетенції на високому рівні, чого вимагає сьогоднішнє життя суспільства, а відтак і НУШ. Заплановано продовження розгляду самобутніх рис української мови на прикладі одиниць інших рівнів мовної системи.

ЕКСКУРС ЧАСОПИСАМИ «УЖ» ТА «ЧЕРВОНИЙ КЛИЧ» (1928–1929 РР.): ПРОБЛЕМА ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНИХ ПОШУКІВ

І.С. Михида — 2024-10-03

У статті зроблено спробу окреслити особливості становлення молодої генерації українських письменників, які репрезентували нову якість літератури в умовах зародження тоталітаризму. На матеріалі публікацій в журналах «УЖ» (Універсальний Журнал), «Червоний клич» (1928–1929 рр.) представлено художні пошуки й знахідки І. Багряного, В. Вражливого, Майка Йогансена, О. Слісаренка, М. Куліша, Остапа Вишні, М. Хвильового, В. Сосюри, Ю. Яновського. Архівні фонди стали надійним джерелом для заповнення білих плям в біографіях майстрів слова, а вивчення документів, рукописів, робочих матеріалів, чернеток дозволило простежити шлях творчого становлення плеяди українських письменників 20–30 рр. ХХ століття. Зазначається, що попри тиск на майстрів слова, який набував характеру заперечення й остракізму, письменники, продовжуючи традиції українського модернізму, демонстрували високі художні результати, представляли нові жанрові форми, наповнювали свої тексти умовно-асоціативними образами нового рівня. В умовах толерування агіткових інтенцій, робили акцент на змалюванні тонкощів характерів своїх героїв і наростаючу динаміку їх внутрішніх переживань. Виокремлено художній феномен мешканців та гостей Харківського будинку «Слово» з орієнтацією на взаємини і взаємозв’язки між письменниками та їхню художню рефлексію в пізніших творах Івана Багряного, спогадах Юрія Смолича тощо. Оприявлено художні родзинки М. Хвильового, В. Вражливого, М. Йогансена, М. Куліша та інших митців слова, виявлено вектори перспективних досліджень у царині багрянознавства на тлі бурхливих змін у суспільному житті.

ПСИХОАВТОБІОГРАФІЗМ МАЛОЇ ПРОЗИ ВАЛЕР’ЯНА ПІДМОГИЛЬНОГО

С.П. Михида — 2024-10-03

У статті досліджено специфіку психоавтобіографізму Валер’яна Підмогильного в малій прозі. Це дозволяє наблизитися до розуміння психопортрету митця в авторській рефлексії за допомогою синтезу літературознавчого осмислення художніх прийомів і засобів з елементами психологічного аналізу. Методологічно дослідження вписано в психопоетикальну парадигму, що визначає теоретичну основу та прикладний інструментарій. Для визначення чіткого вектору розвідки опрацьовано літературно-критичні знахідки щодо поетики та філософії В. Підмогильного. Окреслено поточний стан психопоетикального осмислення письменника та перспективи подальших досліджень, які передбачають детальну роботу з текстом «під мікроскопом» із метою виокремлення психологічних деталей, які забезпечують психоавтобіографізм художньої прози митця. У практичній частині дослідження на матеріалі двох оповідань («Важке питання» і «Військовий літун») проілюстровано динаміку психофізіологічного розвитку особистості та становлення світогляду В. Підмогильного й визначено авторський інструментарій, який уможливлює такі спостереження. Для цього виокремлено повторювані психічні феномени й проаналізовано, яким чином це відображає штрихи до авторського психосвіту. Зокрема, виявлено тенденції до змалювання колізії між мораллю та природою, яку символізує конфлікт головного героя оповідання «Важке питання» Андрія та його товариша Миколи як персоналізованого Ід із мефістофелівським началом. Це розщеплення повторюється також у творі «Військовий літун». На текстуальному матеріалі оповідань окреслено особливості застосування художніх прийомів та засобів (композиційної домінанти, групування персонажів, внутрішнього конфлікту) в інтелектуальній прозі В. Підмогильного для оприявлення персональних переживань самого автора. Крім цього помічено використання біографічних елементів, як от навчання в церковно-приходській школі, юнацькі душевні перипетії тощо.

ВИДИ КОПІРАЙТЕРСЬКИХ ТЕКСТІВ

В.В. Мороз — 2024-10-03

У статті розглянуто різні види копірайтерських текстів, їхні особливості та застосування у сучасному маркетингу та рекламі. Протягом останніх двадцяти років копірайтинг набув великої популярності на території слов’янських країн, ставши невід'ємною частиною рекламних і PR-стратегій. Визначено, що копірайтерські тексти можуть бути як вербальними, так і вербально-візуальними, поширюватися через ЗМІ, інтернет-розсилки, корпоративні канали та інші платформи. Копірайтерські тексти виконують два основні завдання: пасивне приваблювання аудиторії з пошукових систем за допомогою пошукової оптимізації та LSI-адаптації, а також спонукання аудиторії до цільової дії, такої як купівля продукту або послуги. Копірайтерські тексти можуть донести до споживача нову інформацію про продукт чи послугу, посприяти просуванню в пошукових системах, презентувати нову продукцію, зміцнити імідж компанії та розвіяти неправильні уявлення про продукт чи послугу. Найбільш загальною класифікацією сучасних копірайтерських текстів є запропонована Олександром Назайкіним. Вона включає рекламні тексти, продавчі тексти, іміджеві тексти, презентаційні тексти, інформуючі тексти, веб-орієнтовані тексти, SEO-тексти, SMM-тексти, комерційні пропозиції, скрипти продажів, тексти для електронних розсилок, рекламні оголошення, сценарії для аудіо- й відеороликів, тексти для друкованої реклами, білі книги, тексти для користувацьких інтерфейсів, тексти для виступів та тексти для соціальних мереж. Кожен вид тексту виконує специфічні завдання, такі як привернення уваги, утримання інтересу, спонукання до дії, підвищення іміджу та інформування аудиторії. Особлива увага у статті приділяється методам створення ефективних копірайтерських текстів, враховуючи психологічні та маркетингові аспекти. Для кожного виду тексту розглянуто особливості структури, підходи до написання та приклади успішного застосування. Наприклад, рекламні тексти зосереджуються на приверненні уваги та створенні позитивного образу продукту чи послуги, тоді як SEO-тексти оптимізуються для пошукових систем, щоб забезпечити високі позиції у результатах пошуку. У статті також досліджено вплив копірайтерських текстів на цільову аудиторію та їхню ефективність у досягненні комерційних цілей. Оцінено переваги та недоліки різних видів текстів, що дозволяє зробити висновки про їхню доцільність у різних маркетингових стратегіях. Зокрема, SMM-тексти виявилися особливо ефективними у соціальних мережах завдяки можливості швидкого реагування на зміни у поведінці споживачів та персоналізації контенту. Проведений аналіз показує, що копірайтинг є потужним інструментом у сучасному маркетингу, здатним значно підвищити ефективність рекламних кампаній і сприяти досягненню бізнес-цілей. Інвестиції у створення якісних копірайтерських текстів окупаються завдяки підвищенню конверсії та залученості аудиторії. Врахування динамічних змін у поведінці споживачів та адаптація текстів під сучасні тенденції ринку дозволяє копірайтерам створювати тексти, які максимально ефективно впливають на цільову аудиторію.

ЕДИТОЛОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ ПЕРЕКЛАДУ ЮРІЯ ЛУЦЬКОГО ЯК ПРОПОЗИЦІЯ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКИХ СТУДІЙ

І.М. Одрехівська — 2024-10-03

У цій статті проаналізовано підходи Юрія Луцького (George Luckyj) до перекладу та представлення українських творів для англомовної аудиторії, зокрема принципи їхнього редагування, упорядкування і соціокультурного позиціонування, що демонструє потенціал його едитологічної концепції для принципового переформатування сфери україністики на міжнародному рівні cьогодні. У розвідці доведено, що розширення інтерпретаційних рамок та нарощення інтелектуального символічного капіталу було засадничою метою едитологічної концепції Юрія Луцького – візія, яка не втрачає актуальності й досі. Спираючись на проведений аналіз, можна виокремити чотири ключові компоненти його едитологічної концепції перекладних видань: історико-діалогічний підхід (ширша контекстуалізація), тематична вибірковість, ґрунтовний паратекстуальний супровід та релевантний переклад. Стрижнем концепції є деколонізація знання: Юрій Луцький прагне представити українську літературу як рівноправну складову світового культурного дискурсу, виходячи за межі колоніальних наративів. Це доводять підготовлені ним англомовні видання творів Миколи Хвильового, прози модерністів 1920-х рр. та загальновідомої читанки «Modern Ukrainian Short Stories», окрім низки інших ініціатив. Його віховим видавничим проєктом позиціонуємо антологію документів-першоджерел української інтелектуальної історії в англомовних перекладах «Towards an Intellectual History of Ukraine: An Anthology of Ukrainian Thought from 1710 to 1995», який було реалізовано 1996 року у Торонто в співпраці з Ральфом Ліндгаймом. У цьому контексті, стаття теж актуалізує едитологію перекладу як важливий міждисциплінарний напрям перекладознавства, що дає змогу всеохопно поглянути на історіософію рецепції української культури в іншомовному просторі та комплексно проблематизувати інтерпретаційні зсуви.

ЛІНГВІСТИЧНИЙ КОРПУС ЯК ІНСТРУМЕНТ СЕМАНТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

І.В. Олександрук — 2024-10-03

У статті розглянуто застосування лінгвістичного корпусу для аналізу лексичної сполучуваності відносних прикметників з іменниками у межах розроблення мовно-інформаційного інструментарію багатопараметричного опису лексичної семантики відносних прикметників української мови в електронному тлумачному словнику. Мета дослідження: продемонструвати можливість та доцільність застосування корпусу українських текстів у сучасних семантичних дослідженнях, зокрема для аналізу лексичної сполучуваності відносних прикметників з іменниками. Здійснено аналіз лексичної сполучуваності відносних прикметників з іменниками на матеріалі Українського національного лінгвістичного корпусу. За результатами аналізу виділено типи семантичних класів іменників, синтаксично пов’язаних із відносними прикметниками як інструмент введення ознаки семантичної валентності для опису лексичного значення відносних прикметників, тлумачення яких передано за відсильними неекспліцитними формулами тлумачення «Прикм. до…» та «Стос. до…» в електронній формі тлумачного Словника української мови у 20 томах. На основі сполучуваності відносних прикметників з іменниками виділено типи найширше представлених та найчастотніших семантичних класів: «людина», «тварина», «рослина», «будівля/заклад/установа/ споруда», «речовини та матеріали», «результат творчої/наукової діяльності», «час», «простір», «дія», «транспорт», «меблі», «обладнання/устаткування/прилад/пристрій», «одяг/взуття», «різні матеріальні предмети», «тканина», «посуд», «прикраса», «природні явища», «їжа/напої», «термін». Результати аналізу входять до лінгвістичної бази даних «Семантика відносних прикметників», розробленої для розв’язання проблеми експліцитного представлення інформації в електронних тлумачних словниках, що сприятиме дальшому впровадженню комп’ютерних технологій у дослідження з лексичної семантики, орієнтованих на створення систем опрацювання природної мови.

ЗАСТОСУВАННЯ ГРАМАТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ В УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ ОПОВІДАННЯ «ГОЛУБИЙ КАРБУНКУЛ» А.К. ДОЙЛА

С.А. Остапенко — 2024-10-03

Запропонована наукова стаття має на меті здійснити компаративний аналіз оповідання Артура Конан Дойла «Голубий карбункул» англійською та українською мовами та проаналізувати застосування граматичних перекладацьких трансформацій як засобу досягнення адекватності перекладу художнього твору. Задля досягнення поставленої мети автори застосовують наступні методи дослідження: аналізу та узагальнення наукової літератури з проблем перекладацьких трансформацій; теоретичного узагальнення, контекстуального та зіставного аналізу; порівняльний, описовий та аналітичний методи. Аналізу показав, що в більшості випадків трансформації, використані М. Дмитренком у процесі перекладу «Голубого карбункула» Артура Конан Дойла, виправдані. Перекладач застосовує всі види граматичних трансформацій: найбільш вживана граматична трансформація поділу використовувалась при перекладі складних речень, неособових форм дієслова, іменникових конструкцій задля полегшення сприйняття інформації; зміну порядку слів застосовано при перекладі пасивних конструкцій, питальних речень, конструкцій з прямою мовою, щоб наблизити переклад до правил синтаксису та узусу української мови; до інтеграції М. Дмитренко вдається задля спрощення висловів, щоб зробити їх більш лаконічними; найменш вживаною граматичною трансформацією синтаксичного рівня була компенсація, за допомогою якої втрата значення в одній частині речення компенсувалася в іншій його частині; транспозиція частин мови представлена в перекладі оповідання «Голубий карбункул» усіма різновидами: субстантивацією, вербалізацією, ад’єктивацією, адвербалізацією та прономіналізацією; при перекладі словосполучень із іменником у присвійному відмінку та іменникових сполучень було застосовано пермутацію. Але здебільшого трансформації носили комплексний характер: задля досягнення адекватності – головної мети перекладу – перекладач застосовував декілька трансформацій одночасно і, як було зазначено, – синтаксичного і морфологічного рівня.

ЗАСОБИ ПЕРЕКЛАДУ ГРИ СЛІВ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ КИТАЙСЬКОЮ

В.А. Панченко — 2024-10-03

Художній переклад є складовою частиною духовної культури. Метод перекладу має вирішальне значення для майбутнього життя художнього твору в новому для нього мовному та культурному середовищі. В лінгвістичній літературі описано цілу низку засобів перекладу гри слів. Деякими вченими були зроблені спроби систематизувати їх, як, наприклад, зробили О. Білоус, О. Ємець, О. Огуй та ін. Основними є гра слів → гра слів, гра слів → не гра слів; гра слів → подібний риторичний засіб; гра слів → відсутність перекладу; не гра слів → гра слів; відсутність гри слів → гра слів; редакторська техніка. Метою статті є аналіз відтворення гри слів, що вимагає відповідної підготовки та знання основних типів перекладознавчих методик з англійської мови китайською. На відміну від перекладу звичайного тексту, при якому його зміст (у тому числі образи, конотації, фон, авторський стиль) треба влити в нову мовну форму, під час перекладу каламбуру, перевиразу підлягає і сама форма оригіналу – фонетична і/або графічна. У разі неможливості використання навіть одного з елементів ядра каламбуру іноземної мови прийом мови перекладу може створюватися на повністю зміненій семантичній основі. У статті розглянуто різні варіанти перекладів гри слів з творів Льюіса Керролла та Дж.Ролінг про Гаррі Поттера з англійської мови китайською. Переклад гри слів традиційно є серйозною перекладацькою проблемою. Ситуація особливо ускладнюється під час перекладу з англійської мови китайською, оскільки, по-перше, ці мови є різними на всіх мовних рівнях, по-друге, в китайському перекладознавстві порівняно недавно відбувся перехід від прагнення до точного, майже дослівного перекладу, до теорії скопос. І саме переклад гри слів різними за часом перекладачами є ілюстрацією до актуальних процесів у теорії та практиці перекладів художніх творів китайською мовою.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ВЗАЄМИН ТАРАСА ШЕВЧЕНКА З РОДИНОЮ ГЕРНІВ У ШЕВЧЕНКІАНІ

В.Т. Поліщук — 2024-10-03

Стаття присвячена одному з доволі суперечливих епізодів у житті Тараса Шевченка на засланні ‒ стосункам із Карлом Герном і його дружиною Софією. Зауважено, що в шевченкознавстві та шевченкіані спостерігається достатньо широкий спектр інтерпретацій і тлумачень цієї теми, зокрема і як елемент шевченкофобії. Проаналізовано відносно невелику спогадову основу епізоду, а також різні його коментування в Шевченкових біографіях (М. Чалого, О. Кониського, академічній, І. Дзюби та ін.). Відзначено очевидну провокативість і упередженість окремих тлумачень аналізованої теми у працях Б. Сушинського та С. Росовецького, а також іще ширший спектр її інтерпретацій у різножанровій життєписній шевченкіані, вплив суспільно-історичних обставин того часу, коли були написані твори (аспект творчої свободи і цензури). Спостережено, що в шевченківський романістиці 1960–1980-х (твори О. Іваненко, Б. Вадецького, З. Тулуб, Вас. Шевчука), попри суперечливість історії, домінує «виправдальна» тенденція у творенні Шевченкової позиції в ній: «Шевченко вболівав за честь друга». Вказано на практику й роль домислово-вимислових операцій передусім у частині образотворення, на прийоми сюжетних контекстів задля додаткового акцентування бажаної тенденції. Мовлено, що в шевченківській біографіці останнього тридцятиріччя аналізована тема знайшла інакші інтерпретації, зокрема в «драматичній повісті» «Сердитий Бог» М. Братана та романі «Шевченко між світами» С. Росовецького. У статті детально проаналізовано творче втілення аналізованої теми в обох текстах, вказано на посутні відмінності її трактування авторами.

СПЕЦИФІКА ПОСТАНОВКИ ЗВУКІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ УКРАЇНСЬКИМ СТУДЕНТАМ

О.В. Полякова — 2024-10-03

Маючи багаторічний досвід викладання курсу «Практична фонетика англійської мови» у ЗВО, можемо з впевненістю сказати, що постановка англійської вимови українським студентам є складним завданням для викладачів фонетики, оскільки англійська фонетика зазвичай не викладається у формі окремого уроку в українських школах, а тому українські школярі мають зазвичай мають лише базові знання про англійську фонетику, через що викладачам практичного курсу англійської фонетики ЗВО доводиться пояснювати багато специфічних моментів артикуляції англійських звуків українським студентам, щоб навчити їх правильної англійської вимови, або фактично перенавчати україномовних студентів правильної артикуляції англійських звуків з нуля. Проблематика постановки англійських звуків українським студентам обгрунтовується також тим, що англійська фонетика має свої унікальні особливості, які значно відрізняються від інших мов, зокрема української, що є головною проблемою постановки звуків україномовним студентів. Загальний підхід до постановки звуків англійської мови включає вивчення теорії фонетики, знань артикуляційних характеристик усіх англійських звуків; знань правил транскрипції, які представлені у Міжнародному фонетичному алфафіті; виконання практичних фонетичних вправ, спрямованих на постановку звуків англійської мови, фразового наголосу, різних типів інтонації та аспірації англійської мови; виконання вправ на самоконтроль, а саме аудіо запис власної дикції на диктофон чи використання функції голосового введення даних, з метою виявлення та усунення помилок у мовленні; використання мобільних додатків на постановку англійської вимови, а також прослуховання безкоштовних аудіоуроків в мережі YouTube, де навчають правилам англійсьої вимови. Виконання вищезначених фонетичних вправ допоможе українським студентам покращити англійську вимову і зробить мовлення більш природнім і зрозумілим для співрозмовника.

АВТОБІОГРАФІЧНИЙ ВИМІР АРХІТЕКТОНІКИ ПОЕТИЧНОГО ЦИКЛУ «НЕЧЕСТИВЕ КОХАННЯ» ЗІ ЗБІРКИ «ПАЛЬМОВЕ ГІЛЛЯ» АГАТАНГЕЛА КРИМСЬКОГО

А.А. Присташ — 2024-10-03

Лірика відомого українського орієнталіста Агатангела Юхимовича Кримського впродовж тривалого часу не отримувала належної уваги від вітчизняних літературознавців і критиків, згодом, уже в 2-й половині ХХ століття популярною стала її інтерпретація крізь призму психологізму, модернізму та літературних канонів епохи fin de siècle. Втім, багатогранність особистості Агатангела Кримського породила потребу у всебічному дослідженні його творчості, що і спричинило появу представленої розвідки, об’єктом наукових пошуків якої є ліричний цикл «Нечестиве кохання» із поетичної збірки «Пальмове гілля». Приватний епістолярій Агатангела Кримського впродовж наукового відрядження орієнталіста до Бейрута (1896–1898 роки) слугує джерелом автобіографічних відомостей, на основі яких вдається сформувати уявлення про життєвий шлях митця та синхронно простежити кореляцію між його епістолярним та ліричним щоденником. Архітектонічна будова поетичного циклу «Нечестиве кохання» безпосередньо пов’язана з біографією Агатангела Кримського. Сам поет визначив літературну форму циклу як «уривки з ліричного роману одного бідолашного дегенерата», що змушує реципієнта комплексно студіювати поезії циклу у різних площинах: досліджувати сюжетну лінію, визначати стан ліричного героя, вивчати образну систему віршованого циклу, а також аналізувати авторські інтенції, психологізм і сенси, які письменник вкладав у свої ліричні твори. У трьох книжках циклу «Нечестиве кохання» в образі професора – ліричного героя – вдається розгледіти самого автора, який розкрив перед читачами власну душу та духовний всесвіт. Від першої до останньої поезії циклу Агатангел Кримський розмірковує про кохання, прагне його усвідомити та вчиться його приймати в усіх найрізноманітніших проявах. Особливістю архітектоніки поетичного циклу є також включення до нього не лише першотворів, а й перекладів ліричних перлин європейських митців. Комплексне прочитання поезій «Нечестивого кохання» крізь призму біографії автора дало змогу додати новий штрих до літературного портрета Агатангела Кримського, а також дозволило стверджувати, що саме автобіографізм мав безпосередній та вагомий вплив на архітектоніку циклу.

АРХЕТИПНІ ВИМІРИ ЗЛА В РОМАНІ МАРІЇ МАТІОС «ЧЕРЕВИЧКИ БОЖОЇ МАТЕРІ»

Г.Б. Райбедюк — 2024-10-03

У статті запропоновано аналіз втілення концепту зла на матеріалі роману Марії Матіос «Черевички Божої Матері» та означено основні його виміри. Зло є невіддільним від психіки особистості, що окреслено в психологічних напрацюваннях Ф. Зімбардо та К. Ґ. Юнга. Його також розглядаємо як невід’ємну частину дихотомії людського буття, тож різнопланова вербалізація концепту зла притаманна для словесної творчості протягом усього еволюційного поступу людської цивілізації. В усній народній та літературній творчості зло постає в певних образах. Модерна та постмодерна література репрезентує неоднозначне ставлення до зла та його багатовимірну інтерпретацію. Це дає підстави для виокремлення різних вимірів зла в романі Марії Матіос «Черевички Божої Матері», представленого на рівнях індивідуального та колективного несвідомого, а також у національному контексті, визначеного історичними перипетіями конкретного топосу – Буковини. Методологічний підхід розвідки передбачає виокремлення образів, які потенційно слугують уособленням зла в романі. Ці образи у свою чергу можуть утілювати особистісні та загальнолюдські архетипи, а також тригерні національні концепти, які виявляють особливо чутливі теми для української літератури й для Марії Матіос зокрема. Це дозволяє наблизитися до розуміння світогляду письменниці стосовно проблеми добра й зла, що є складовою її психологічного портрета в психопоетикальній парадигмі досліджень. У романі «Черевички Божої Матері» зло розглядаємо через рецепцію головної героїні Іванки Борсук. Його представлено в трьох вимірах: міфічному, особистісному та соціальному/історичному. Міфічний вимір зла окреслюємо через сприйняття та інтерпретацію Іванкою народних вірувань, які здобувають своєрідну візуалізацію завдяки уяві дівчинки. Особистісний вимір представлено за допомогою психологізму оповіді, який дозволяє читачеві осягнути психосвіт Іванки та процес її індивідуації, важливою складовою якого є інтеграція Тіні. Ці виміри Марія Матіос розглядає як неоднозначні або ж неуникні, зумовлені зовнішніми або інтрапсихічними чинниками. Натомість абсолютне зло представлено в соціальному/історичному вимірі через градацію проявів від побутової дискримінації за національними ознаками до жорстокої розправи німецьких загарбників над євреями. Історичне зло повною мірою втілено в образах радянських (красних) та німецьких (чорних) солдат. Марія Матіос розкриває своє безкомпромісне ставлення до жорстокості завойовників, але образ «красного комісара» є певним застереженням, що зло може набувати привабливих форм та уособлювати неоднозначний архетип Трикстера.

СЛІПИЙ ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ: КРІЗЬ ТЕРНИ ДО ЯКОСТИ

К.О. Сайко — 2024-10-03

У статті представлено критичний погляд на дескриптивно-квантитативні та деякі парадигмальні підходи до перекладознавчих розвідок. Описано та обґрунтовано новий методологічний підхід до провадження досліджень – сліпий перекладацький експеримент. Він спрямований на об’єктивне оцінення індустрійної якости перекладу, за якого надавачі перекладових послуг не знають, що переклад аналізуватимуть крізь перекладознавчу, а не замовницьку чи споживацьку оптику. Запропонована модель експериментально-емпіричного та, з огляду на передбачені прескриптивні висновки, застосовного дослідження складається з чотирьох послідовних фаз: проєктування, збирання, оцінювання та завершення. Кожна фаза докладно описана з акцентом на ключових операціях та їхніх особливостях. Увесь дослідний процес передбачає виконання 15-ти операцій. Наголошено на необхідності мислити нелінійно та за потреби відмовитися від надмірної алгоритмізації деяких кроків. Новаторським аспектом дослідження є фокус на колективних надавачах перекладових послуг, зокрема агенціях, роботи яких (приміром, непублічні тексти, а надто галузеві тексти з високим ступенем фаховомовности) часто лишаються поза увагою академічних досліджень. Понад то, учасниками експерименту можуть бути індивідуальні надавачі перекладових послуг, а також додаткові виконавці (викладачі перекладу, студенти та знавці відповідної мовної пари). Склад учасників експерименту (колективних/індивідуальних), їхня кількість і характеристики, а також перекладове замовлення залежать від евристичних гіпотез дослідника. Провадження сліпого перекладацького експерименту та оприлюднення його результатів, посеред того й надання публічного доступу до емпіричної бази, передбачає взяття до уваги етичних аспектів, пов’язаних з усіма учасниками експерименту та иншими причетними особами. Методологічний підхід сприятиме виявленню універсалій перекладу та проблемних явищ у підготовці перекладачів, а тому уможливить удосконалення практичної перекладацької діяльности. Автори переконані, що підхід має потенціял стати сполучною ланкою між стратегічним запіллям (теорією) та фронтом (практикою).

ЗМІНА СТАВЛЕННЯ ДО МОВНИХ НОРМ У ВІРТУАЛЬНІЙ КОМУНІКАЦІЇ ТА ЇЇ ПРИЧИНИ

А.Я. Середницька — 2024-10-03

Останнім часом сфера вжитку мови розширилася: активно розвивається мова інтернет-спілкування, що не отримала ще однозначного визначення як лінгвістичне явище. Мовознавці дискутують, чи можна вважати віртуальну комунікацію окремим мовним різновидом, соціолектом чи мовним стилем. Спілкування за допомогою месенджерів, соцмереж, чатів, форумів не тільки суттєво спростило життя людей, але й спричинило значні зміни у функціонуванні мови. Мова, яку використовують у віртуальній комунікації, має надзвичайно своєрідні риси. Основними її характеристиками є порушення мовних норм, особливо орфографічних правил і лексичних норм. Мовознавці досліджують особливості мови інтернет-спілкування і намагаються з’ясувати психологічні й лінгвістичні причини радикальних змін, що відбулися на різних її рівнях. З погляду психології, розкутість і недотримання норм виникає через неформальну атмосферу інтернет-спілкування. На мовну поведінку користувачів мережі може також впливати те, що під час віртуального спілкування в них виникає ілюзія анонімності, конфіденційності. Інтернет стає місцем, де можна виявити протест проти унормованості. Важливою причиною порушення мовних норм може бути мовна гра. Вона поширюється не тільки на орфографію, а й на лексичний, граматичний, словотвірний, лексичний рівні мови. Нерідко мовці утворюють нестандартні форми з метою самовираження, щоб продемонструвати креативність, оригінальність, виділитися, привернути увагу за допомогою комічності або недоречності дописів. Оскільки безпосередній контакт неможливий, комуніканти утворюють нестандартні словоформи і порушують правила, щоб передати емоції. Однак найбільш ймовірною причиною недбалого ставлення до мовних норм є те, що неформальне інтернет-спілкування є писемною формою розмовного стилю і тому набуває усіх відповідних цьому стилю особливостей: помилок, використання сленгу, суржику, девіантної лексики, обмеженості лексичного запасу.

ПРИЙОМИ МОВНОЇ ГРИ В НЕЙМІНГУ УКРАЇНСЬКИХ ПОДКАСТІВ

К.В. Тараненко — 2024-10-03

Дослідження присвячене мовній грі як специфічному різновидові мовотворчої діяльності автора та прийому посилення виражальності неймінгу сучасного українського подкастингу. На сьогодні феномен мовної гри не є остаточно дослідженим, а засоби та прийоми досягнення маркетингових цілей не описані повністю, тому лінгвістичні дослідження феномену мовної гри є актуальними та дозволять збільшити ефективність маркетингових комунікацій. Явище мовної гри, яке є частиною сучасної масової культури та медіапростору, визначено як сукупність спеціальних прийомів, які реалізують визначену комунікативну мету. Мовна гра потрактована як різновид прагматичної діяльності, один з прийомів сугестії та маніпулювання, метод поліпшення організації рекламної інформації, а саме – неймінгу. Описано найефективніші способи називання сучасних українських подкастів: найменування за прізвищем чи іменем власника, засновника або знаменитої особи, описові найменування, які передають сутність продукту чи послуги, асоціативні назви, назви, що містять звукові повтори, неологізми; виокремлено та проаналізовано їхні структурні та семантичні особливості. Визначено конкретні прийоми мовної гри, які сприяють приверненню уваги слухачів, кращому запам’ятовуванню, назву роблять незвичною, вирізняють серед інших, позбавляють її автоматизму сприйняття. Докладно проаналізовано механізми вдалого неймінгу українських подкастів, що ґрунтуються на явищі мовної гри, серед них – трансформація фразеологізмів, творення оказіоналізмів, поєднання різних граматичних форм, графічний метод, парантезис, риторичні запитання, уживання оксиморонів, антитез та інших стилістичних фігур. Доведено, що використання мовної гри в неймінгу українських подкастів демонструє випробування нових засобів створення образності, пошук зручних та оригінальних форм реалізації авторських намірів та розкриває глибокий виражальний потенціал мовної системи.

АНГЛОМОВНІ ТЕРМІНИ-АБРЕВІАТУРИ У ГАЛУЗІ ФОТОГРАФІЇ

Ю.В. Теглівець — 2024-10-03

У статті розглянуто лексико-семантичні особливості англомовних термінів-абревіатур у галузі фотографії та визначено способи їх творення. Відсутність комплексного лінгвістичного дослідження процесів творення термінів фотографії загалом і англомовних термінів-абревіатур зокрема зумовили актуальність розвідки. У дослідженні подано визначення поняття «абревіатура», окреслено коло основних проблем, що стосуються явища абревіації. Теоретичне підґрунтя розвідки складають праці науковців, які здійснювали дослідження абревіатур у різних сферах діяльности. Зазначено, що особливістю англомовних термінів-абревіатур у сфері фотографії є те, що більшість із них є варіантами термінних словосполучень (SLR (Single-Lens Reflex), HDR (High Dynamic Range)), поодинокі англомовні терміни-абревіатури утворено з окремих слів (HSB (Hue, Saturation, Brightness), HSL (Hue, Saturation, Lightness) або є скороченням з одного слова (BKT (Bracketing)). Усього описано 54 англомовні терміни-абревіатури галузі фотографії. Аналіз дозволив виявити такі структурні типи англомовних термінів-абревіатур у галузі фотографії: акроніми, літерні (алфавітизми) та комбіновані абреавіатури. Дослідження засвідчило, що в терміносистемі фотографії переважають алфавітизми (27). За будовою виявлено абревіатури однолітерні (P, L), дволітерні (SD, TV), трилітерні (MLU, HCD), чотирилітерні (OLED, PASM) і одну семилітерну абревіатуру (AI-SERVO.) Виокремлено 13 лексико-семантичних груп. Встановлено, що найчисельнішими з лексико-семантичних груп є такі: «службові режими» (M, AP, AV), «колірні моделі» (RGB, CMYK), «формати зображень» (JPEG, TIFF, MRAW), «параметри фотокамер» (AF, AF-C). Зазначено, що для термінології фотографії характерним є використання англомовних термінів-абревіатур паралельно із повними термінами. Зауважено, що залучення до словотвірних процесів чужомовних абревіатур є прикметною рисою термінології фотографії. Підсумовано, що абревіація як мовний феномен є невід’ємним компонентом сучасної термінології фотографії. Цінність абревіації полягає в тому, що вона значною мірою розширює дериваційні можливості термінів. Перспективу подальших розвідок вбачаємо у дослідженні продуктивних способів словотвору термінів фотографії.

ДИНAМIЧНI ПPOЦEСИ МEТAФOPИЗAЦIЇ КOНЦEПТУ «ГНIВ» В СУЧAСНOМУ УКPAЇНСЬКOМOВНOМУ МEДIAДИСКУPСI

Т.A. Устимeнкo — 2024-10-03

Стaття пpисвячeнa дoслiджeнню пpoцeсiв мeтaфopизaцiї кoнцeпту ГНIВ в сучaсних укpaїнських мeдiaтeкстaх. Aктуaльнiсть стaттi визнaчaється в кoнтeкстi сучaснoї сoцioкультуpнoї динaмiки тa мoвнoї peпpeзeнтaцiї eмoцiй у мeдiйнoму пpoстopi. Зpocтaння впливу мeдia тa coцiaльних мepeж нa фopмувaння гpoмaдcькoї думки пiдкpecлює вaжливicть poзумiння тoгo, як caмe кoнцeпти втiлюютьcя чepeз мoву тa вiдoбpaжaють нaстpoї в суспiльствi. Мeтoю стaттi є aнaлiз мeтaфopичнoгo виpaжeння кoнцeпту ГНIВ тa йoгo oсoбливoстeй спpийняття тa iнтepпpeтaцiї в укpaїнськомoвнoму мeдiaдискуpсi, oхoплюючи двa чaсoвi пepioди: двa poки дo тa пiсля пoчaтку пoвнoмaсштaбнoгo втopгнeння в Україну (2020–2021, 2022–2023 рр.). Дoслiджeння враховує тeopeтичні aспeкти вивчення мeтaфopи як лiнгвiстичнoгo явищa тa кoнцeптуaльнoї мeтaфopи. У стaттi poзглядaються кoгнiтивнi мeхaнiзми твopeння мeтaфopичних мoдeлeй для вepбaлiзaцiї eмoцiї гнiву. Aнaлiзуються пpoцeси мeтaфopизaцiї в мeдiaтeкстaх тa їхнi функцiї. Здiйснено пpaктичнe дoслiджeння мeтaфopичних мoдeлeй кoнцeпту ГНIВ в сучaсних укpaїнських мeдiaтeкстaх. Poбoтa з тeкстoвими дaними пpoвoдилaсь у кopпусi ГPAК [1], дe булo сфopмoвaнo двa пiдкopпуси мeдiaтeкстiв (УКP МEДIA 2020–2021 тa УКP МEДIA 2022–2023) для aнaлiзу динaмiчних пpoцeсiв вepбaлiзaцiї кoнцeпту ГНIВ зa двa poки дo тa пiсля пoчaтку пoвнoмaсштaбнoї вiйни в Укpaїнi. Вибip кopпуcу був зумoвлeний мoжливicтю aнaлiзу piзнoгo типу тeкcтiв тa piзних чaсoвих пepioдiв. У виснoвкaх до стaттi запропоновано пepспeктиви пoдaльших дoслiджeнь з мeтoю вивчeння динaмiчних пpoцeсiв мeтaфopизaцiї тa aнaлiзу стaтистичних peзультaтiв для кoнцeптiв нa пoзнaчeння iнших eмoцiй, зoкpeмa i в iнших типaх дискуpсу.

АРХЕТИПНІ ОЗНАКИ ПОЕТИКИ МАРІЇ МАТІОС (НА МАТЕРІАЛІ ПОВІСТІ «АРМАГЕДОН УЖЕ ВІДБУВСЯ»)

М.В. Фока — 2024-10-03

У статті окреслено архетипні ознаки поетики, що передбачає визначення сукупності художніх прийомів, які забезпечують довершену реалізацію ідеї твору, його цілісність та високий рівень художності. Осмислення художніх прийомів передбачає їхнє розуміння як варіативності засобів, застосованих автором: власне прийоми, художні образи, символи тощо. Особливе значення та посилений енергетичний вплив їм надає розкриття внутрішнього світу автора, а також звернення до колективного несвідомого в юнгіанському тлумаченні. Використання психологічного контексту та літературознавчий аналіз таких елементів тексту дозволяє краще оцінити їхню художність та наблизитися до розуміння автора, зокрема його світогляду. Методологічний курс розвідки окреслюємо як визначення архетипної поетики художнього тексту. З цією метою використано приклади з творчості сучасної української письменниці Марії Матіос, чия проза виявляє яскраві тенденції до психологізації та втілення значимих загальнолюдських концептів. Предметом дослідження є специфіка втілення архетипів у повісті «Армагедон уже відбувся» та їхня роль у моделюванні художнього світу та інтеграції в нього авторського світобачення. Центральним образом повісті, який увиразнено заголовком, є Армагедон або Апокаліпсис. З’ясовано його значення в біблійному вимірі та індивідуальному, авторському, де визначено певні відмінності. Марія Матіос не тлумачить це як певний кінець, натомість убачає потенціал до трансформації та порятунку, тривання після завершення, що суголосно з юнгіанським архетипом Відродження та Оновлення як однією з його варіацій. Армагедон у повісті індивідуалізовано, тобто головний герой проживає свій власний кінець світу, який виакцентовує метаморфози ключових загальнолюдських архетипів, з утіленнями яких він контактує. Так, спостерігаємо десакралізацію архетипів Великої Матері та Божественної дитини як наслідок бездуховності та її примноження на неплідному ґрунті. Однак за допомогою образної системи персонажів Марія Матіос представляє як есхатологічні візії, так і надію на світле майбутнє в образі доньки Світлани. Ці феномени відображено за допомогою виразних художніх образів, зокрема інтер’єрних деталей, а також дій головних персонажів.

ПРОЦЕС ФРАЗЕОЛОГІЗАЦІЇ ЯК ЗАСІБ ТВОРЕННЯ ТЕРМІНІВ ЕНЕРГЕТИКИ

Л.В. Харчук — 2024-10-03

Термінологічна система галузі енергетики є однією з найдинамічніших, а в сучасних реаліях розвитку нашої держави вона потребує постійного оновлення, отже, й поповнення новими термінами. Позаяк функціювання будь-якої галузевої терміносистеми передбачає нерозривний зв’язок з іншими стилями мовлення, спостережено постійну взаємодію терміносистем із загальновживаною лексикою, завдяки чому галузеві термінології насичуються семантично і стилістично модифікованими термінами. У дослідженні проаналізовано ознаки явища фразеологізації на матеріалі сучасної української енергетичної термінології. На основі словникового матеріалу розглянуто приклади термінотворення через процеси метафоризації та подальшої фразеологізації, проаналізовано основні типи їхньої семантичної трансформації, розглянуто метафоризовані терміни-фраземи, з’ясовано їхнє місце в досліджуваній терміносистемі та специфічні особливості їхнього функціювання в галузі енергетики. Аналізований матеріал дав змогу виокремити три групи фразеотермінів енергетичної галузі: семантично непрозорі терміни-фразеологізми (фразеологічні зрощення), семантично частково прозорі терміни-фразеологізми (фразеологічні єдності) та семантично прозорі терміни-фразеологізми (фразеологічні сполучення). Окремо більш детально проаналізовано терміни-фразеологізми, стрижневим компонентом яких виступає прикметник «зелений». Спостережено, що й досі не уніфіковано правопис цих термінів-фразеологізмів. Констатовано, що терміни-фразеологізми функціюють в енергетичній терміносистемі, хоча значною мірою різняться за своєю чисельністю відповідно до виокремлених груп. Наші спостереження показали, що термінологія енергетики, як й інші галузеві термінології, не функціює ізольовано, а активно використовує фразеологічні надбання з інших галузей знання, зокрема це виявляється в закономірному явищі проникнення лексем на основі метафоризації та метонімізації в галузеві терміносистеми. Це свідчить і про постійну мовну динаміку, і про нерозривний зв’язок і взаємодію наукової мови із загальновживаною лексикою.

ІСПАНСЬКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ АМЕРИКАНСЬКОГО ВАРІАНТA АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ: ХРОНОЛОГІЯ НАДХОДЖЕННЯ ТА СЕМАНТИЧНІ ЗМІНИ

Ю.O. Шовкопляс — 2024-10-03

Статтю присвячено дослідженню хронології надходження та семантичних змін іспанізмів при їх запозиченні до американського варіанта англійської мови. В статті визначаються часові межі надходження іспанських запозичень до американського варіанта англійської мови, з’ясовуються екстралінгвальні фактори їх надходження. Основну увагу приділено в статті семантичними змінам, яких зазнали іспанізми при надходженні до американського варіанта англійської мови. Іспанські запозичення почали з’являтися в американському варіанті англійської мови з початку його формування у XVII столітті завдяки контактам представників іспаномовних і англійськомовних спільнот, що відбувались на території Північної Америки. Хоча процеси запозичення іспанізмів до американського варіанта англійської мови тривають і нині, вони були найбільш інтенсивними в XVIII та XIX cтоліттях. Це зумовлено екстралінгвальними факторами, ключовими із яких є заселення представниками іспаномовних спільнот території США, її історичними, політичними, економічними, соціокультурними та іншими взаєминами з іспаномовними країнами. При надходженні до американського варіанта англійської мови більша кількість іспанізмів зазнали значних семантичних змін. Подібні зміни були як якісними, так і кількісними, а також визначались кількістю значень етимонів запозичених одиниць. Ті з них, які походили від моносемантичних іспанізмів, зберегли своє вихідне значення, а також зазнали спеціалізації, конкретизації та генералізації. У одиниць, які підлягли вказаним cемантичним процесам, з’явились також нові відтінки значення, відмінні від значення їх етимонів. Стилістичне забарвлення окремих запозичених одиниць змінилося. Іспаномовні запозичення, які походили від полісемантичних етимонів, зберегли лише окремі або одне значення cвоїх етимонів, а також зазнали конкретизації та генералізації значення, зміщення значення від центру до периферії. Окремі з цих лексичних одиниць отримали нові значення або їх відтінки, змінили своє стилістичне забарвлення в американському варіанті англійської мови. Багато з іспанських запозичень стали також одиницями його сленгу.