Наукові записки. Серія: Філологічні науки

ІСНУЮЧІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ ПРОПАГАНДИ: КРИТИЧНИЙ ОГЛЯД ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗРОБЛЕННЯ ІНТЕГРАТИВНОЇ АНАЛІТИЧНОЇ МОДЕЛІ

М. В. Гузар — 2026-11-06

У статті здійснено критичний аналіз основних теоретичних і методологічних підходів до дослідження пропаганди з метою оцінки їхньої здатності виявляти імпліцитну пропаганду в сучасному політичному медіадискурсі. Незважаючи на еволюцію досліджень пропаганди від класичних моделей переконання до підходів, що ґрунтуються на дискурс-аналізі, когнітивній теорії, теорії фреймів, прагматиці та мультимодальному аналізі, сучасні аналітичні традиції залишаються методологічно фрагментованими. У роботі розглянуто внесок і обмеження класичних досліджень пропаганди, семіотики, критичної лінгвістики, критичного дискурс-аналізу, соціокогнітивного підходу, теорії фреймів, прагматики, наративного аналізу та мультимодального дискурс-аналізу, з особливою увагою до їхньої здатності виявляти імпліцитні форми пропаганди. Порівняльний аналіз засвідчив, що зазначені підходи досліджують різні аналітичні рівні, зокрема лексико- граматичний, дискурсивний, когнітивний, прагматичний, наративний, фреймовий і мультимодальний, тому їх доцільно розглядати як взаємодоповнювальні. Водночас їх ізольоване застосування не дає змоги адекватно пояснити багатовимірну взаємодію мовних, дискурсивних, когнітивних та семіотичних механізмів, що лежать в основі імпліцитної пропаганди. Обґрунтовано, що головним обмеженням сучасних досліджень пропаганди є не недостатня пояснювальна здатність окремих підходів, а їхня методологічна фрагментованість. На цій основі доведено необхідність інтегративної аналітичної перспективи, яка поєднує взаємодоповнювальні аналітичні рівні в цілісну методологію дослідження імпліцитної пропаганди

ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧИЙ ВИМІР ОНТОЛОГІЗАЦІЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ДЕФІНІЦІЇ: ЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ ТЕРМІНА ЗА НЕСПІВМІРНОСТІ ПОНЯТТЄВИХ СИСТЕМ

М. В. Кісіль — 2026-11-06

У статті на основі відтворюваного й доступного для перевірки текстового матеріалу досліджено, у чому полягає онтологізація термінологічної дефініції та які наслідки вона має для міжмовної еквівалентності між англомовними промисловими ресурсами й українською термінологічною кодифікацією. Матеріалом слугували чотири типи ресурсів, що кодифікують ту саму предметну ділянку – нафтогазове поверхневе обладнання – в межах чотирьох різних режимів дефініціювання: формальна онтологія (PCA PLM Reference Data Library, побудована на основі ISO 15926-14 / Industrial Data Ontology), стандартизований словник даних (CFIHOS v2.0), фаховий глосарій (SLB Energy Glossary) та національні термінологічні стандарти (ДСТУ 3809-98, ДСТУ 3063-95, ДСТУ 2611-94). Ядерну вибірку з двадцяти понять закодовано за дев’ятьма параметрами: тип дефініції, родове поняття, експліцитні категорії верхнього рівня, маркери життєвого циклу, спосіб фіксації відношень, функційний компонент, міжверсійний зсув, тип міжмовної еквівалентності та джерело еквівалентності. Установлено, що на парах дефініцій зі спільним формулюванням онтологізація зводиться до субституції родового поняття за незмінної видової відмінності і є градуйованою операцією: від нульового втручання через заміну самої лише категорії до повної субституції з функційним родовим поняттям. Показано, що маркери життєвого циклу усуваються вже на першому кроці стандартизації й далі успадковуються в детемпоралізованому вигляді, а межі покриття ресурсу визначаються його призначенням, а не предметною ділянкою. Обґрунтовано типологію асиметрій еквівалентності: ланцюг еквівалентності, задекларований самими ресурсами, замикається на рівні терміна й розривається на рівні поняття. Уточнено вихідну гіпотезу: онтологічні зобов’язання визначають межі можливого дефініційного простору, тоді як конкретне заповнення цього простору лишається за укладачем. Окреслено перспективи подальших досліджень: аудит дефініційної якості машиночитних термінологічних ресурсів, діахронічний аналіз міжверсійних дефініційних зсувів, повна типологія перекладацьких асиметрій

СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ РОМАНУ «THE MIDNIGHT LIBRARY» М. ГЕЙҐА УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Т. О. Лелека — 2026-11-06

Статтю присвячено аналізу стилістичних особливостей українського перекладу роману М. Гейґа «Опівнічна бібліотека». Актуальність дослідження зумовлена зростанням інтересу до сучасної англомовної художньої літератури та необхідністю вивчення механізмів її адекватного перекладу українською мовою, зокрема щодо збереження стилістичних, емоційних, філософських і прагматичних особливостей оригінального тексту. Художній переклад розглядається не лише як лінгвістичний процес, а й як засіб міжкультурної комунікації, що забезпечує передачу художніх цінностей між різними культурами зі збереженням авторського стилю та комунікативного задуму Метою дослідження є виявлення та аналіз основних стилістичних особливостей оригінального роману, а також визначення стратегій і перекладацьких трансформацій, використаних для їх відтворення в українському перекладі. Методологічну основу дослідження становить комплекс загальнонаукових і лінгвістичних методів, серед яких описовий, порівняльний, контекстуальний, стилістичний і перекладознавчий аналіз. Особливу увагу приділено лексико-стилістичній організації тексту, зокрема використанню нейтральної, емоційно забарвленої, абстрактної, розмовної, оцінної та метафоричної лексики, що формує індивідуальний авторський стиль. У статті також досліджено функціонування стилістичних засобів виразності, серед яких метафора, символ, епітет, повтор, паралельні конструкції, антитеза, гіпербола, іронія та персоніфікація, а також особливості їх відтворення в українському перекладі. Окрему увагу приділено аналізу перекладацьких трансформацій, зокрема еквівалентності, лексичної заміни, модуляції, транспозиції, конкретизації, генералізації та адаптації, які дають змогу зберегти семантичну, стилістичну й емоційну цілісність оригінального тексту. Результати дослідження засвідчили, що український переклад успішно відтворює основні стилістичні характеристики роману, зберігаючи його емоційну атмосферу, авторську манеру оповіді, концептуальні метафори та філософську глибину. Дослідження підтверджує, що художній переклад є складним творчим процесом, який потребує не лише високої мовної компетентності, а й глибокого розуміння культурного контексту. Отримані результати сприяють подальшому розвитку перекладознавчих досліджень і можуть слугувати підґрунтям для майбутніх наукових розвідок, присвячених перекладу сучасної англомовної художньої літератури українською мовою.

СТРАТЕГІЇ САМОПРЕЗЕНТАЦІЇ В УКРАЇНСЬКИХ ТА АМЕРИКАНСЬКИХ РЕЗЮМЕ: ПРАГМАЛІНГВІСТИЧНИЙ І ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ ВИМІРИ

О. І. Бугайова — 2026-11-06

У статті здійснено зіставний прагмалінгвістичний і лінгвокультурологічний аналіз українських та американських резюме як провідних жанрів у системі документів із кадрово-контрактних питань. Мета дослідження – на основі їх порівняльного аналізу виявити специфіку прагматичних стратегій самопрезентації в діловому дискурсі України та США, зумовлених національно маркованими ментальними кодами, етнокультурними традиціями й позамовними чинниками. Методологія базується на застосуванні порівняльно-зіставного та прагмалінгвістичного аналізу, елементів дискурс-аналізу й лінгвокультурологічного декодування емпіричного матеріалу (близько 200 текстів резюме на платформах Work.ua, Robota.ua, LinkedIn та американських аналогах). Наукова новизна полягає в комплексній систематизації комунікативно-прагматичних моделей самопрезентації в сучасному кар’єрному дискурсі з урахуванням новітніх трансформацій (цифровізації, алгоритмів автоматизованого відбору кандидатів, впливу воєнно-економічного контексту). Окреслено ключові лінгвокультурні протиставлення: стратегія констатації процесу – досягнення, професійна скромність – активна самореклама, універсальний солдат – вузькопрофільний експерт, емпатійний клімат – раціональний вакуум, людиноспрямована декларативність – результатоспрямована діяльність. Основні висновки доводять, що американська модель функціонує як деперсоналізований, алгоритмічний бізнес-кейс, орієнтований на активні дієслова та вимірювані показники. Натомість українське резюме постає на перетині бюро- кратичного, корпоративного й етноспецифічного дискурсів, трансформуючись із сухої бізнес-довідки на особистісно-професійне есе з високим рівнем адаптивності, номінативності та комунікативної відкритості. Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні впливу штучного інтелекту й нейромереж на деканцеляризацію та уніфікацію мовних моделей українського ділового дискурсу

ПСИХОЛІНГВІСТИЧНІ ПАРАМЕТРИ РЕКУРЕНТНОСТІ В СИТУАЦІЯХ КОГНІТИВНОГО ДИСОНАНСУ ТА АФЕКТУ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ І. ЧОРНОГО «КРИВАВЕ СУСЛО»)

О. М. Гончарук — 2026-11-06

У статті здійснено комплексний психолінгвістичний та когнітивно-прагматичний аналіз функціонування лінгвальної рекурентності в індивідуально-авторському дискурсі Ігоря Чорного на матеріалі роману «Криваве сусло». Актуальність дослідження зумовлена недостатньою експлікованістю психолінгвістичного виміру рекурентності в сучасному художньому наративі, зокрема в жанрі історичного детективу, де жанрова специфіка поєднання раціонального детективного пошуку з містично-релігійною атмосферою створює унікальне середовище для вербалізації граничних емоційних станів. Об’єктом дослідження є мовлення персонажів і емоційний наратив оповідача; предметом – структурні та прагматичні параметри рекурентних моделей (лексичних повторів, анафор, синтаксичного паралелізму). За результатами аналізу виокремлено три основні моделі: рекурентність розщепленої ідентичності в ситуації екзистенційного вибору (когнітивний дисонанс); рекурентність молитви як механізм автосугестії та психологічної стабілізації; ітеративна рекурентність у ситуаціях детективної когнітивної апорії. Доведено, що мовна надмірність у зонах психоемоційного напруження втрачає декоративну функцію, стаючи прямим репрезентантом глибинних зрушень у когнітивній системі мовця. Установлено, що ступінь афективної дестабілізації є оберне- нопропорційним до крокової дистанції між рекурентами: що вищий рівень афекту – то щільніше зациклюється рекурентний ланцюжок, фіксуючи нульовий крок рекурентності. Перспективи подальших досліджень пов’язані з математично-лінгвістичним моделюванням крокової дистанції рекурентів на матеріалі наступних частин трилогії та порівняльним аналізом психолінгвістичних маркерів емоцій у різних авторських стилях

ШЕКСПІРІВСЬКІ НАРАТИВИ В РОМАНІ А. МЕРДОК «ЧОРНИЙ ПРИНЦ»

Т. В. Горанська — 2026-11-06

Статтю присвячено дослідженню специфіки функціонування шекспірівських наративів у романі видатної британської письменниці Айріс Мердок «Чорний принц», які аналізуються крізь призму поетики постмодернізму. Виявлено та докладно проаналізовано ключові мотиви, ремінісценції та алюзії на драматичні твори В. Шекспіра, що слугують філософською, сюжетною та світоглядною матрицею роману. Доведено, що трагедія «Гамлет» є структурним каркасом роману, навколо якого вибудовується розгалужена мережа діалогів із класичною спадщиною. У дослідженні застосовано інтертекстуальний підхід, а також концепцію наративу як специфічного погляду на світ та втілення індивідуально-авторського міфу. У статті детально розглянуто три основні шекспірівські наративи. По-перше, проаналізовано мотив екзистенційної самотності особи інтелектуала. Шляхом зіставлення образів Бредлі Пірсона та Гамлета доведено, що їх об’єднує усвідомлення ворожості суспільства та його несправедливості, тому для особистості митця ізоляція від соціуму є необхідною умовою для створення справжнього шедевру. По-друге, досліджено мотив кохання як ірраціональної, всепоглинаючої стихії (Чорного Еросу). Акцентується увага на використанні А. Мердок шекспірівських прийомів травестії та андрогінності (образ Джуліан у костюмі Гамлета), які розмивають гендерні межі та стають каталізатором духовного переродження героя через страждання. По-третє, розкрито наратив «весь світ – театр», де суспільні стосунки постають як фарс. Виявлено, що авторка вдається до постмодерністської карнавалізації: вона використовує заплутані комедійні сюжети Шекспіра, проте трансформує їх у невідворотну трагедію. Зроблено висновок, що шекспірівські наративи дають змогу А. Мердок не лише деконструювати ілюзорність соціальних ролей, а й ствердити ідею катарсису: лише втративши все та здобувши абсолютну духовну свободу, герой роману здатен створити шедевр, долаючи смерть і хаос буття

ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В СЛОВОТВОРЕННІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

І. М. Демешко — 2026-11-06

У статті розглянуто сучасні інноваційні процеси в словотворенні української мови, що зумовлені суспільними, культурними та технологічними змінами. Проаналізовано способи творення нових слів, особливості запозичень, активізацію словотвірних моделей та роль цифрового середовища у формуванні нової лексики, зʼясовано роль внутрішньомовних і позамовних чинників у формуванні словотвірних інновацій. Установлено, що сучасне українське словотворення характеризується високою продуктивністю, відкритістю до мовних інновацій і водночас збереженням національних словотвірних традицій. Обґрунтовано, що словотвірні інновації – закономірний наслідок взаємодії внутрішньомовних і позамовних чинників. До внутрішньомовних належать продуктивність словотвірних типів, тенденція до мовної економії, аналогійні процеси, прагнення до системності, уніфікації словотвірних моделей. Позамовні чинники – глобалізаційні процеси, розвиток цифрових технологій, інтенсивне міжнародне спілкування, науково-технічний прогрес, суспільно-політичні трансформації, активізація міжкультурної комунікації. Зʼясовано, що їхня взаємодія визначає інтенсивність поповнення словникового складу сучасної української мови новими лексичними одиницями. Особливу увагу приділено впливу цифровізації, глобалізації, медіа, соціальних мереж на поповнення словникового складу української мови. Висока продуктивність словотвірних моделей засвідчує здатність української мови оперативно реагувати на сучасні комунікативні потреби, зберігаючи національну своєрідність. Доведено, що найпродуктивніші способи словотвору – афіксація, словоскладання, деривація від абревіатур, творення фемінітивів, засвоєння іншомовних елементів. Зроблено висновок, що нові словотвірні моделі забезпечують динамічне поповнення словникового складу, розширюють виражальні можливості української мови, сприяють її подальшому розвитку.

ТЕРМІНИ З НУТРИЦІОЛОГІЇ ЯК СКЛАДНИКИ БІОМЕДИЧНОГО ДИСКУРСУ

Т. А. Єщенко — 2026-11-06

Відобразити новітні досягнення медичної науки та репрезентувати специфіку мовної картини світу лікаря-нутриціолога покликана увідповіднена термінологія як динамічна система спеціальних найменувань. Мета статті – здійснити опис термінів з нутриціології як важливого інструмента фахового мислення та фахової комунікації, складника мовної картини світу лікаря, з’ясувати їхню роль у концептуалізації біомедичних знань про здорове харчування. Окреслена мета передбачає виконання таких завдань: увиразнити місце термінів з нутриціології з-поміж іншої спеціальної лексики галузі охорони здоров’я; схарактеризувати основні типи аналізованих термінів; простежити шляхи поповнення терміносистеми з нутриціології у сучасній українській мові; з’ясувати роль спеціальної лексики у формуванні способу мислення й вербалізації картини світу лікаря-нутриціолога. Джерельною базою розвідки слугують сучасні українськомовні наукові праці з нутриціології, медичної термінології, когнітивної лінгвістики (концептуальна метафора), а також фахові медичні словники. Об’єктом дослідження є терміносистема сучасної нутриціології. Предмет дослідження – структурно-семантичні, тематичні та когнітивні особливості термінів нутриціології як засобів репрезентації мовної картини світу лікаря. Результати наукового пошуку засвідчили, що терміносистема з нутриціології сформувалася на помежів’ї медицини, біохімії, фізіології, дієтології, гастроентерології, ендокринології, генетики та громадського здоров’я. Встановлено, що терміни нутриціології впорядковують фахові знання лікаря та уможливлюють категоризацію клінічних явищ, а також виконують сигніфікативну роль. Наголошено, що мовна картина світу лікаря репрезентує сукупність спеціальних знань, систему професійних цінностей, орієнтованих на індивідуальний підхід до пацієнта та пропедевтичну спрямованість сучасної медичної практики в Україні. Терміни нутриціології є вербальними маркерами цієї системи знань, увідповіднюють сучасні тенденції розвитку медичної науки й суспільного запиту на здоровий спосіб життя. Здійснено аналіз основних тематичних груп термінів, з-поміж яких назви поживних речовин, біологічно активних сполук, метаболічних процесів, харчових моделей, функційних продуктів, патологічних станів, пов’язаних із харчуванням, і методів оцінювання нутритивного статусу. З’ясовано, що істотний вплив на розвиток сучасної української термінології нутриціології має англомовний науковий дискурс. Це актуалізує потребу в уніфікації українських відповідників та впорядкування галузевої терміносистеми на національній основі. Висновки. Терміни з нутриціології увідповіднюють сучасні наукові знання про взаємозв’язок харчування, обміну речовин і здоров’я, формують фахове мислення та забезпечують дієве професійне спілкування, а також є важливими вербальними репрезентантами мовної картини світу лікаря. Перспективними є комплексний аналіз української терміносистеми нутриціології, дослідження процесів її стандартизації та особливостей функціювання в сучасному українськомовному медичному дискурсі.

СИМВОЛІЧНІ КОДИ СВІТОВОЇ КУЛЬТУРИ В ПОЕЗІЇ МИХАЙЛЯ СЕМЕНКА

О. О. Івашина — 2026-11-06

У статті представлено аналіз символічних кодів світової культури в поетичній спадщині лідера українського футуризму Михайля Семенка. У дослідженні актуалізовано застосування психологоспрямованого літературознавства та культурології, що дозволяє виявити глибинні механізми художнього моделювання в авангардному тексті. Творчість митця розглянуто як цілісну естетичну систему, спрямовану на радикальне оновлення національної традиції через її деконструкцію та інтеграцію у світовий культурний простір. Особливу увагу зосереджено на функціонуванні образу П’єро як ключового символічного коду та художньої маски, що допомагає поету дистанціюватися від усталеного дискурсу та творити нову, інтелектуалізовану інтимність. Доведено, що цей персонаж, трансформуючись від ренесансного Трикстера до модерного героя, стає індикатором оригінальної чуттєвості та репрезентантом складних психічних процесів. Проаналізовано інтертекстуальну взаємодію поезії Семенка з європейським мистецьким ландшафтом, зокрема виявлено прямі звернення до творчості Джонатана Свіфта, Шарля Бодлера, Едварда Гріга, Альфреда де Мюссе та ін. Важливе місце в розвідці посідає осмислення синтезу живопису й поезії в доробку митця. Досліджено функції згадок про художників-новаторів (Ван Гога, Поля Гогена, Ніко Піросманішвілі) як маркерів руйнування академічних шаблонів та формування нової візуальної мови футуризму. Також розглянуто специфіку переосмислення біблійної образності та античних міфів (Ревекка, Атлантида, Крез), які в контексті авангардної естетики набувають модерного звучання та слугують засобами самоствердження митця-деміурга. Узагальнено, що символічні коди у Семенка виконують роль акумуляторів творчої енергії (лібідо) та забезпечують перехід від етнографічної замкненості до глобального мистецтва. Наукова новизна роботи полягає у поєднанні психопоетикального та культурологічного підходів до вивчення авангардного мегатексту.

ОЗНАКИ ЖАНРОВОГО РОЗМАЇТТЯ У НІМЕЦЬКІЙ МІЛІТАРНІЙ ЛІТЕРАТУРІ ЧАСІВ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

О. М. Кискін — 2026-11-06

У статті розглядається жанрове розмаїття німецької військової літератури періоду Першої світової війни та повоєнного періоду. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переоцінки тогочасної літературної спад- щини як одного з першоджерел, що дозволяє виявити зміни у менталітеті людей, їхню воєнну травму та формування антиномічних настроїв у європейській культурі. У статті зазначено, що Перша світова війна стала не лише військовою поразкою Німеччини, а й національним переосмисленням, яке згодом віддзеркалилось в її літературі. У роботі використано історико-літературну та порівняльну методику. Дослідження включає кілька тематичних частин. У першому розділі пропонується огляд сучасного стану дослідження теми Першої світової війни з позицій вітчизняної та зарубіжної історіографії. Друга і основна частина статті присвячена аналізу основних родових видів німецької військової літератури. Виявлено три основних напрямки. По-перше, це документально-епістолярні жанри, зокрема фронтові щоденники (Kriegstagebücher), листи (Feldpostbriefe), окопні газети (Schützengrabenzeitungen), які є першим експериментом у спробі відобразити справжню повсякденну реальність війни без ілюзій, створюючи ефект «реалізму очевидця». По-друге, це автобіографічна та мемуарна проза, яка еволюціонувала від патріотичної позиції до антивоєнної. Особливу увагу приділено впливу експресіонізму на драматургію та поезію тієї доби. Аналіз поетичних творів засвідчує перехід від сліпого мілітаризму до «крику» протесту й пацифізму. У висновках наголошується, що жанрова палітра німецької воєнної літератури надзвичайно різноманітна і стала результатом спроб письменників осмислити катастрофічний досвід війни. Вона пройшла шлях від героїзації до дегуманізації та трагічного гуманізму, заклавши основи для подальшого розвитку європейської антивоєнної традиції ХХ століття

ЛЕКСИЧНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В СУЧАСНОМУ НІМЕЦЬКОМУ МЕДІАДИСКУРСІ

А. Ф. Коваленко — 2026-11-06

Статтю присвячено дослідженню запозичень з української мови в німецьку шляхом їх функціонування в медійному дискурсі. Помічено, що на сьогодні є декілька шляхів запозичення з української мови: через медіадискурс, адаптаційні процеси українських біженців до соціального середовища Німеччини; освітні ініціативи: проєкт запровадження української мови як другої іноземної мови, культурні заходи, українську діаспору тощо. Водночас українська мова має потенціал засобу контрпропаганди російським наративам та спротиву в гібридній війні рф з Європою. На основі проаналізованих німецьких медіа шляхом контент-аналізу в різних рубриках виявлено матеріали із запозиченнями з української мови. Контент не тільки демонструє використання запозичень, а і вписує їх у контекст подій, насамперед російсько-української війни, і відображає суспільно-політичні та культурні процеси в Україні. Також лексико-семантичні особливості й транскодування (фонетичні особливості) запозичень засвідчують тенденцію домінування українського наративу, динаміку його формування в німецькому медіадискурсі, зокрема й через ендонімічні топоніми. Встановлено, що інтеграції запозичень сприяють якісні медіа, які інтенсивно використовують без перекладу і адаптації політичну, військову українську лексику після повномасштабного вторгнення рф в Україну, а запозичення, котрі відображають культурні та етнографічні реалії, динамічно використовуються після 2025 року. Натомість таблоїдні медіа не використовують запозичення зі сфери української політики і тільки з 2025 року – лексеми для культурної презентації України. Виділені запозичення систематизовано за семантико-тематичним принципом та визначено їхні функції

ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ РІШЕННЯ У СИНХРОННОМУ ПЕРЕКЛАДІ ПРЕСКОНФЕРЕНЦІЙ ТА ІНТЕРВ’Ю СВІТОВИХ ПОЛІТИЧНИХ ЛІДЕРІВ: ПОРІВНЯННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ПЕРЕКЛАДАЧА ТА СИСТЕМ ШІ

Б. М. Колодій — 2026-11-06

Cтаття присвячена дослідженню й порівняльному аналізу синхронного перекладу, виконаного людиною- перекладачем та системами штучного інтелекту в межах англомовного політичного дискурсу. У дослідженні розглянуто теоретичні основи синхронного перекладу; визначено жанрові характеристики політичного дискурсу; проаналізовано синхронний переклад автентичних промов сучасних політичних лідерів Америки і Європи, а також порівняно результати перекладу, здійсненого людиною та штучним інтелектом (зокрема, платформами Rask.ai та HeyGen) з метою оцінки їхньої комунікативної адекватності. Дослідження демонструє, що синхронний переклад залишається однією з найвимогливіших форм, зважаючи на когнітивний аспект перекладацької діяльності. Його складність полягає в необхідності перекладача виконувати кілька операцій одночасно, беручи до уваги брак часу. Додаткові труднощі виникають через декаляж, спонтанність та високий темп мовлення, акустичні перешкоди та необхідність миттєво реагувати на непередбачувані комунікативні ситуації. Особлива увага приділяється природі політичного дискурсу, зокрема його жанрам – пресконференції та інтерв'ю, які часто містять імпліцитні значення, оцінну лексику, риторичні прийоми, іронію, маркери хезитації та посилання на актуальні події, що вимагає не лише лінгвістичної компетенції, а й широких фонових знань та прагматичної адаптації. Відповідно до результатів дослідження, ми дійшли висновку, що людина-перекладач має беззаперечну перевагу у відтворенні ідеологічних підтекстів та контекстуальному переструктуруванні мовлення. Системи штучного інтелекту наразі не здатні повноцінно конкурувати з професіоналами через схильність до буквалізму та ігнорування емоційного забарвлення висловлювань. Водночас підтверджено високу ефективність штучного інтелекту у відтворенні фактології та цифровій точності, що дозволяє розглядати нейромережеві платформи як перспективний допоміжний інструмент у сучасній перекладацькій галузі

КОНТЕКСТ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ПЕРЕКЛАДАЦЬКИХ РІШЕНЬ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ РОМАНУ Ш. БРОНТЕ «ДЖЕЙН ЕЙР»

Д. Т. Король — 2026-11-06

Стаття присвячена дослідженню впливу контексту на прийняття перекладацьких рішень під час перекладу роману Шарлотти Бронте «Джейн Ейр». Мета розвідки визначається важливістю вивчення ролі, типології та впливу контексту оригіналу на текст перекладу художнього твору. Актуальність дослідження зумовлена зростанням інтересу сучасної перекладознавчої науки до викликів інтерпретації художніх текстів і необхідністю детального аналізу факторів, які визначають вибір перекладацьких стратегій. Зосереджено увагу на лінгвістичному, ситуативному, соціальному, культурному та інтертекстуальному контекстах як взаємозалежних елементах, що впливають на точність відтворення тексту оригіналу мовою перекладу. Матеріалом дослідження слугував роман Шарлотти Бронте «Джейн Ейр» та його український переклад, виконаний Петром Соколовським. Під час аналізу встановлено, що різні види контексту впливають на вибір мовних відповідників по-різному, зокрема на збереження прагматичного потенціалу, стилістичних особливостей та авторської інтенції. Результати аналізу підтвердили, що контекст впливає не лише на переклад окремих мовних конструкцій, а й на сприйняття сюжетної лінії, фокалізацію, розкриття характерів персонажів та взаємодію між оповідачем і читачем. Виявлено, що відтворення контекстуальних компонентів художнього твору потребує комплексного застосування перекладацьких трансформацій, з яких найбільш поширеними є лексичні, граматичні, лексико-граматичні та лексико-семантичні. Результати дослідження засвідчують, що контекст є одним з важливих факторів під час формування перекладацьких рішень, оскільки забезпечує досягнення адекватності художнього перекладу. Отримані висновки можуть використовуватися в майбутніх дослідженнях в галузі перекладознавства та під час підготовки майбутніх професійних перекладачів

ПРАГМАТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЛЕКСИЧНИХ І МОРФОЛОГІЧНИХ ЗАСОБІВ У ПОЛЬСЬКІЙ РЕКЛАМІ МОРОЗИВА

К. В. Коротич — 2026-11-06

Статтю присвячено дослідженню прагматичного потенціалу мовних засобів у польському рекламному дискурсі. Мета статті – виявити, систематизувати та схарактеризувати лексичні й морфологічні засоби впливу в польській відеорекламі морозива. Об’єкт дослідження – польський рекламний дискурс, предмет – лексичні та морфологічні засоби впливу в польській відеорекламі морозива. Дослідження проведено на основі 60 рекламних відеороликів за 2000–2026 рр., які було дібрано з інтернет-ресурсу www.youtube.com методом суцільного добору. У роботі використано описовий метод, метод контекстуального аналізу та дискурсивний аналіз. У розвідці виокремлено та схарактеризовано найчастіше використовувані в польській відеорекламі морозива лексико-семантичні та морфологічні засоби впливу. Лексико-семантичний рівень репрезентовано метафорами, позитивнооцінною, емоційною та гедоністичною лексикою, словами із сенсорним і соматичним значенням. Особливе місце в справлянні впливу посідають метафори світу та подорожі, що творять простір насолоди, вільний від звиклої буденності, та актуалізують архетип Першовідкривача. З’ясовано, що емоційна лексика часто функціонує в складі порівнянь, які апелюють до особистого позитивного досвіду адресата, і закликів, що накладають позитивні почуттєві асоціації на споживання смаколиків. Підкреслено, що сенсорна лексика може описувати смакові, дотикові, зорові, нюхові та слухові відчуття. Зазначено, що на морфологічному рівні найважливішими засобами впливу є іменники, прикметники, дієслова, які передусім виступають у формах наказового способу й майбутнього часу, а також займенники та кількісні числівники, що створюють дружній контакт із цільовою аудиторією реклами морозива, моделюють гедоністичний рекламний світ задоволення та втечі від буденності й спонукають до покупо

МОВНІ СТРАТЕГІЇ ВПЛИВУ В СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ МЕДІАДИСКУРСІ

В. І. Кульчицький — 2026-11-06

Статтю присвячено дослідженню мовних стратегій впливу в сучасному англомовному медіадискурсі. Актуальність дослідження зумовлена посиленням ролі засобів масової інформації та цифрових медіа у формуванні громадської думки, інтерпретації суспільно значущих подій і впливі на сприйняття інформації аудиторією. Метою статті є вивчення особливостей реалізації мовних стратегій впливу в сучасному англомоному медіадискурсі та визначення мовних засобів, за допомогою яких здійснюється переконувальний вплив на реципієнта. Теоретичну основу дослідження становлять положення критичного дискурс-аналізу, прагмалінгвістики, медіалінгвістики, теорії фреймування та сучасних досліджень мовного впливу. Емпіричний матеріал представлено англомовними медіатекстами провідних міжнародних інформаційних видань Reuters та The Guardian, опублікованими у 2024–2025 роках. У дослідженні застосовано метод суцільної вибірки, дискурс-аналіз, описовий, контекстуально-інтерпретаційний та прагмалінгвістичний методи аналізу. У результаті аналізу запропоновано класифікацію найбільш репрезентативних мовних стратегій впливу, що функціонують у сучасному англомовному медіадискурсі. Виокремлено сім стратегій: звернення до авторитетного джерела, емоційне фреймування, статистичне переконання, метафоричне фреймування, вираження впевненості та обов’язковості, залучення аудиторії та протиставлення. Встановлено, що їх реалізація забезпечується комплексом лексичних, граматичних, стилістичних і прагматичних засобів, які підсилюють переконувальний потенціал медіатекстів, формують певну інтерпретацію подій і впливають на оцінку інформації реципієнтами. Доведено, що мовні стратегії є важливим інструментом сучасної медіакомунікації, оскільки сприяють конструюванню суспільних смислів, формуванню громадської думки та реалізації прагматичних намірів авторів медіатекстів.

ЕТИМОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ФУТБОЛЬНОЇ ЛЕКСИКИ ІСПАНСЬКОЇ МОВИ НА БАЗІ ТЕКСТІВ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО ДИСКУРСУ

А. В. Літвіх — 2026-11-06

Дана стаття присвячена етимологічному аналізу футбольної лексики іспанської мови, здійсненому на основі текстів сучасного іспаномовного публіцистичного дискурсу. Цей аналіз націлений показати загальні закономірності утворення та функціонування лексичних одиниць, пов’язаних із концептом футболу. Значна частина пов’язаних з футболом слів проникла до іспанської мови в результаті лексичних запозичень з інших мов чи калькування іншомовних термінів, проте деякі лексеми були утворені з допомогою морфологічних словотвірних засобів іспанської мови (афіксів, абревіації). Актуальність даної теми зумовлена стрімким розвитком спортивної сфери, глобалізаційними процесами та взаємодією мов, що безпосередньо впливає на лінгвістичні процеси в іспанській мові такі як оновлення та розширення лексичного складу. Також варто зазначити, що футбол є національним спортом та окремим соціокультурним феноменом як в Іспанії, так і в країнах Латинської Америки, що бере початок з кінця XIX століття. Тому не дивно, що іспаномовний футбольний дискурс набув значної популярності та стрімкого розвитку в XX і XXI століттях. Метою статті є здійснення етимологічного аналізу сучасної іспаномовної футбольної лексики, використовуючи за основу тексти періодичних інтернет-видань. У дослідженні застосовано методи описового, етимологічного та контекстуального аналізу, що дозволяє простежити основні тенденції утворення та вживання даних лексем. Також у статті зосереджено увагу на встановленні етимологічного походження футбольних термінів, визначенні джерел їх запозичень та особливостей адаптації в іспанській мові. У статті розглянуто особливості утворення і вживання кальок, міжнародних спортивних абревіацій та власне іспаномовних термінів, які вживаються у сучасному футбольному дискурсі. Результати дослідження свідчать, що етимологічний аналіз іспаномовної футбольної лексики є важливим інструментом для вивчення закономірностей утворення та функціонування футбольного лексикону іспанської мови.

ЗМІНИ НА ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОМУ РІВНІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ПЕРІОДУ ВІЙНИ 2022–2026 РР.

І. І. Овчиннікова — 2026-11-06

У статті досліджено лексико-семантичні зміни в українському медійному мовленні періоду повномасштабної російсько-української війни. Матеріалом слугували лексичні одиниці, зафіксовані у публікаціях інтернет-видання «Українська правда» від 23 квітня 2022 року до 20 липня 2026 року. Мета дослідження полягає у з’ясуванні взаємозв’язків між появою нових номінацій, воєнно зумовленою неосемантизацією загальновживаних слів, оновленням військової термінології, освоєнням іншомовних назв і розширенням сфери функціонування субстандартної та стилістично маркованої лексики. Для інвентаризації та систематизації матеріалу застосовано описовий метод; значення одиниць та характер семантичних змін визначено за допомогою контекстуально-семантичного й компонентного аналізів; особливості будови, стилістичного маркування та медійного вживання з’ясовано із залученням словотвірного і функційно-стилістичного аналізів. Зіставлення хронологічно віддалених контекстів дало змогу простежити зміни форми, семантики й комунікативного статусу окремих одиниць. Установлено, що лексичні інновації аналізованого періоду утворюють рухомі зони перетину. Нові номінації постають унаслідок словотвірної компресії, абревіації, афіксації та освоєння запозичених основ; загальновживані слова набувають воєнно зумовлених значень через метафоричне й метонімійне перенесення. Назви озброєння функціонують у латинографічних і кириличних формах, виявляють різний ступінь графічного та граматичного освоєння й можуть входити до української синтаксичної сполучуваності, не втрачаючи технічної точності. Окремо визначено, що заголовкова позиція або вживання без пояснення свідчать про комунікативне освоєння, однак не обов’язково про детермінологізацію. З’ясовано, що субстандартні одиниці з’являються в прямій мові, метамовному викладі та авторській колонці; така медійна видимість свідчить про їхню суспільну впізнаваність, але не про нормативне закріплення. Зроблено висновок, що лексичне оновлення українського медійного мовлення воєнного періоду має багатовекторний характер і охоплює взаємопов’язані номінаційні, семантичні, словотвірні, граматичні та функційно-стилістичні зміни.

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОЗИВНИХ УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ (НА МАТЕРІАЛІ СУЧАСНИХ ОФІЦІЙНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ЗАСОБІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ)

І. В. Олександрук — 2026-11-06

У статті на матеріалі сучасних офіційних інформаційних ресурсів Збройних Сил України проаналізовано особливості функціонування позивних українських військовослужбовців в умовах російсько-української війни. Встановлено основні мотиваційні ознаки творення позивних українських захисників і захисниць. Здійснено систематизацію позивних за лексико-семантичними групами. Мета статті – здійснити аналіз позивних українських військовослужбовців, репрезентованих у сучас- них офіційних засобах масової інформації Збройних Сил України в період повномасштабного вторгнення; визначити основні мотиваційні ознаки творення позивних; виокремити лексико-семантичні групи. На основі аналізу виокремлено основні лексико-семантичні групи позивних з окреслено мотиваційною основою: утворені від назв професій, посад, освіти або захоплення носія до війни; рис характеру та зовнішніх особливостей людини; назв особових імен, прізвищ та імен по батькові; імен богів, міфічних і фантастичних істот; географічних назв та етнокультурної належності носія; імен літературних героїв, персонажів кіно-, мультфільмів і казок; позивні, що виникли внаслідок певної ситуації, випадку, події, діяльності, пов’язаної з військовим. В окрему групу виділено позивні, мотиваційну основу яких виявити не вдалося: позивні, утворені від назв тварин; рослин; історичних постатей; військових звань і посад; природних явищ і стихій; планет і небесних світил; родинних зв’язків; номінацій транспортних засобів; оронімів. У результаті аналізу виокремлено позивні англомовного походження. Установлено, що позивні українських військовослужбовців формуються на основі різних мотиваційних ознак. З’ясовано, що важливу роль під час аналізу позивних відіграє мотиваційна основа, оскільки семантика твірної лексеми не завжди відображає реальну причину виникнення номінації. Усе це підтверджує багатоаспектність сучасної військової номінативної системи, а також зв’язок із традиціями найменування в українській армії.

РЕЗЮМЕ АКТІВ ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ: PROVENANCE-КЛАСИФІКАЦІЯ ЛЕКСИКОНУ (НА МАТЕРІАЛІ РЕГЛАМЕНТІВ (ЄС) 2017/745 І 2017/746)

О. С. Олійник — 2026-11-06

У статті представлено провенанс-класифікацію лексикону в текстах резюме актів права Європейського Союзу (EUR-Lex Summary of legislation), згідно з якою лексичні одиниці структуровано за джерелом походження, а не за їхнім значенням чи функцією в тексті. Провенанс-підхід виходить із тези, що лексикон резюме формується не шляхом скорочення лексикону відповідного акта, а внаслідок послідовного застосування певних текстотвірних операцій, кожна з яких формує власний тип лексичних одиниць. На матеріалі резюме до Регламенту (ЄС) 2017/745 про медичні вироби і Регламенту (ЄС) 2017/746 про медичні вироби для діагностики in vitro виокремлено п’ять операцій: пряме перенесення лексики з дефініційної статті акта (успадкована юридична лексика: notified body, manufacturer, harmonised standard); згортання переліку чи технічної ознаки (переформульована юридична лексика: instrument, apparatus, appliance… reagent стягнуто до products); додавання одиниць, які відсутні в акті, з двома підтипами (редакторська лексика): оцінним (high-quality, clearer and more stringent, rigorous, tightens the rules, end up on the market) та ілюстративним (bandages, hip replacements, pacemakers, HIV or hepatitis tests, coloured contact lenses); застосування жанрового шаблону EUR-Lex (жанрово-шаблонна лексика: KEY TERMS, BACKGROUND, RELATED DOCUMENTS); відсилання до інших актів законодавства ЄС (інтертекстуальна лексика, зокрема лексика міжактових відсилань). Установлено, що лише дві операції з п’яти: пряме перенесення з дефініційної статті акта й згортання безпосередньо спираються на текст відповідного акта, тоді як решта виникають унаслідок дій редактора або визначаються жанровою моделлю резюме. На підставі цього вважаємо, що лексикон резюме не є результатом виключно згортання вихідного тексту. Об’єднання оцінної та ілюстративної лексики в одну операцію обґрунтовано спільністю їхнього походження: обидва підтипи з’являються в резюме внаслідок додавання того, чого в акті немає, і різняться лише характером доданого. Зроблено висновок, що резюме доцільно описувати як текст із композитною лексичною архітектурою, а створення резюме – як лексичне конструювання нового вторинного тексту, у якому згортання оригіналу акта є лише однією з декількох текстотвірних операцій

АНГЛОМОВНІ ФОЛЬКЛОРНІ ТВОРИ В АСПЕКТІ ПЕРЕКЛАДУ

О. К. Пеліван — 2026-11-06

Статтю присвячено комплексному дослідженню англомовних фольклорних творів в аспекті перекладу. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю поглибленого вивчення особливостей відтворення національно-культурної специфіки англійського фольклору українською мовою в умовах активізації міжкультурної комунікації. Метою статті є виявлення особливостей перекладу англомовних фольклорних творів, визначення основних труднощів їх відтворення українською мовою, аналіз перекладацьких стратегій і трансформацій, а також оцінювання ступеня збереження культурної та художньої своєрідності оригіналу. Матеріалом дослідження стали 50 англомовних фольклорних творів, представлених народними казками, легендами, міфами, баладами та переказами, відібраними з електронної бібліотеки Folklore, Folktales, and Fairy Tales from England та збірки English Fairy Tales, а також їх українські переклади. У роботі використано описовий, порівняльно-перекладознавчий, контекстуальний методи, метод аналізу перекладацьких трансформацій та елементи кількісного аналізу. У результаті дослідження встановлено, що англомовні фольклорні твори характеризуються жанровою різноманітністю, використанням культурно маркованої лексики, реалій, архаїзмів, фольклорних формул, фразеологізмів і символічних образів, які створюють значні труднощі під час перекладу. Визначено, що найпоширенішими способами відтворення таких одиниць є описовий переклад, функціональна заміна, транскрипція, транслітерація, калькування, конкретизація, генералізація та компенсація. Доведено, що вибір перекладацької стратегії залежить від ступеня культурної маркованості мовної одиниці та необхідності збереження її прагматичного навантаження. Встановлено, що сучасні українські переклади загалом забезпечують адекватне відтворення змісту, жанрових особливостей і художньої своєрідності англомовних фольклорних творів, хоча окремі культурно специфічні елементи зазнають адаптації відповідно до норм української лінгвокультури. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання в перекладознавстві, лінгвокультурології, фольклористиці, а також у процесі професійної підготовки майбутніх перекладачів і філологів

ІНТЕРАКЦІЯ В ДІАЛОГІЧНОМУ ПЕРЕКЛАДІ: ФУНКЦІЇ ПЕРЕКЛАДАЧА

Г. В. Поліщук — 2026-11-06

У статті здійснено теоретичне обґрунтування та систематизацію функціоналу усного перекладача як активного координатора й ко-конструктора смислу в процесі тріадичної інтеракції у діалогічному перекладі (ДП). Підкреслено, що ДП у медичній, юридичній та соціальній сферах докорінно відрізняється від моно- логічного конференц-перекладу очною взаємодією віч-на-віч і спільним творенням дискурсу. За інтерак- ційним і технічним форматом ДП охоплює переклад у сфері державних послуг і громадський переклад, які відбуваються в інституційно-соціальному контексті надання перекладацьких послуг. Спираючись на синтез концепцій інтеракційної компетенції, конверсаційного аналізу та моделі тріадичної взаємодії, розроблено типологію функцій перекладача, яка охоплює вербальний і невербальний рівні комунікативної діяльності. На вербальному рівні виокремлено чотири взаємопов’язані функції усного перекладача в ДП: трансля- ційну, координатора розмови (регулятивно-диспетчерську), корекційно-фасилітативну, соціопрагматичної та міжкультурної медіації. Трансляційна функція забезпечує базову координацію через міжмовне відтворення реплік первинних комунікантів за допомогою системи реплік-відповідників (renditions). Функція координа- тора розмови (регулятивно-диспетчерська) трансформує канонічну двосторонню модель чергування реплік, перетворюючи фахівця на регулятора черги та розширюючи суміжні пари. Корекційно-фасилітативна функ- ція реалізує механізми виправлення комунікативних збоїв (repair) шляхом перепитування, формулювань та ініціювання латеральних секвенцій (side-sequences). Функція соціопрагматичної та міжкультурної медіації спрямована на подолання асиметрії влади, соціокультурних лакун і балансування статусних розбіжностей за допомогою метакомунікативних неперекладних реплік (non-renditions). Невербальний рівень представлено функціями мультимодального та психоемоційного (само-)контролю. Перша реалізується через синхронне залучення тілесних семіотичних ресурсів (динаміки погляду, жестів, проксемічного розташування), що оптимізує зоровий контакт і запобігає накладанню мовлення. Друга функ- ція ґрунтується на макростратегії емоційного контейнерування, яка дає змогу витримувати високий рівень афекту, агресії чи травматичного досвіду, знижувати ризики вторинної травматизації та зберігати когнітивну стійкість. Розроблена типологія функцій уможливлює комплексний аналіз інтеракційної й мультимодальної ефективності тріадичного спілкування та окреслює вектори дидактичної підготовки усних перекладачів у діалогічному перекладі в інтрасоціальній сфері.

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ОБРАЗИ У «ГЕОРГІКАХ» ВЕРГІЛІЯ: ЛІНГВОПОЕТИЧНИЙ ТА ЕКОКРИТИЧНИЙ ВИМІРИ

А. М. Савула — 2026-11-06

У статті здійснено комплексний лінгвопоетичний та екокритичний аналіз поетики праці в поемі Вергілія «Георгіки». Обґрунтовано, що аграрний дискурс пам’ятки постає не лише практичним порадником із землеробства, а й філософсько-етичним маніфестом гармонізації взаємин людини з довкіллям. Проаналізовано специфіку функціонування аграрної лексики та метафоричного комплексу, що розкривають глибинний зв'язок між працею та природним середовищем. На основі детального філологічного аналізу латинського оригіналу доведено, що категорія праці (labor improbus) у Вергілія набуває онтологічного та соціокультурного значення, виступаючи важливим інструментом подолання мілітарної травми та шляхом до морального й духовного відродження римського суспільства. Уточнено специфіку функціонування чотирибічної образної системи поеми: плуга (aratrum) як символу етично виправданої перетворювальної діяльності; дерева (arbor) як просторового й естетичного медіатора між землею й космосом; тваринного світу (pecus) як повноправного суб’єкта аграрного процесу; бджолиного рою (apes) як метафори ідеального соціуму, солідарності та незнищенності життєвого духу. Особливу увагу приділено звукописовій системі віршів тексту (зокрема, алітераційним та асонансним комбінаціям) та атрибутивному ряду епітетів, які вербалізують чуттєве сприйняття природи й підсилюють загальну екопоетичну виразність твору. Висвітлено роль поетичної ритмомелодики у формуванні цілісного екокритичного наративу пам'ятки. Залучено здобутки української рецептивної традиції, зокрема перекладознавчий і коментаторський доробок А. Содомори. Доведено високу актуальність вергіліївського екоцентризму в контексті сучасних екологічних, безпекових та екзистенційних викликів

СЕМАНТИЧНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛАТИНСЬКИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ В АНГЛІЙСЬКІЙ ОСВІТНІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Б. А. Салюк — 2026-11-06

У статті здійснено зіставний аналіз значень латинських лексичних запозичень та їх еквівалентів у сучасній англійській освітній термінології. Корпус з 20 лексем, відібраних із галузі освіти та педагогіки, класифіковано за чотирма основними типами семантичних трансформацій: звуження (спеціалізація), розширення (генералізація), пейорація та амеліорація. Дослідження спирається на теоретичне розмежування причин, природи та результатів семантичного зсуву, а також на концепцію семасіологічних механізмів і нижньорівневих моделей семантичних трансформацій за класифікацією Д. Гіраертса. Також увага приділяється комбінованим трансформаціям, в яких денотативні зміни поєднуються з емотивними компонентами (наприклад, звуження і амеліорація). Значення латинських слів подаються за Oxford Latin Dictionary, тоді як значення їх англійських відповідників – за Oxford Dictionary of Education. Дослідження здійснюється методом порівняльного аналізу значення латинських лексем із значеннями їх сучасних англійських термінологічних еквівалентів, що дозволяє визначити характер семантичної трансформації без урахування проміжних етапів запозичення. Результати свідчать про те, що в освітній термінології звуження значення переважає над його розширенням (70%), пейорація не виявлена, тоді як амеліорація присутня тільки у 2 випадках. Метафоричне та метонімічне перенесення виступають головними когнітивними механізмами трансформації. Практичне значення роботи полягає у розробленні інструментарію для аналізу латинських запозичень в англійській академічній лексиці та в можливості використання матеріалу в курсах з латинської мови та лексикології англійської мови. Результати сприяють розумінню когнітивних механізмів термінологізації та інституціалізації академічної лексики англійської мови, зокрема в освітньому дискурсі

СИНОНІМІЯ ТА ТЕРМІНОЛОГІЧНА ВАРІАНТНІСТЬ В АНГЛІЙСЬКІЙ ЮРИДИЧНІЙ ТЕРМІНОСИСТЕМІ

І. П. Смолій — 2026-11-06

У статті комплексно досліджено синонімічні відношення в англійській юридичній терміносистемі та їх співвідношення з термінологічною варіантністю. Обґрунтовано, що вимога точності й однозначності юридичного терміна не усуває синонімії як об’єктивного наслідку історичної багатошаровості правничої англійської мови, співіснування різних правових систем і юрисдикцій, галузевої диференціації, розвитку правових понять та інституційної багатомовності. Запропоновано розмежовувати абсолютну, функціональну, контекстуальну й дефініційну синонімію. Показано, що абсолютна взаємозамінність у правничому дискурсі є винятковою, тоді як переважають відносні відповідники, семантичний обсяг яких збігається лише в конкретній галузі, жанрі або процесуальній ситуації. Окремо систематизовано графічно-орфографічні, морфологічні, синтаксичні й абревіатурні варіанти термінів та визначено критерії їх відмежування від синонімів. На матеріалі авторської вибірки з 456 англійських юридичних термінів уточнено зміст синонімічних рядів lawyer – attorney – counsel; claimant – plaintiff – applicant – petitioner; judgment – decision – ruling – order; agreement – contract – covenant; crime – offence – wrongdoing; damages – compensation – indemnity – restitution – reparation. Кількісний аналіз засвідчив, що 40% досліджених одиниць залучені до синонімічних відношень, а 11% представлені варіантними формами. Зроблено висновок, що для правотворення, перекладу й професійної комунікації важливим є не формальне усунення всіх паралельних найменувань, а їх функціональне маркування, дефініційне впорядкування та послідовний вибір нормативного терміна в межах конкретного документа

МЕНТАЛЬНІ ПРОСТОРИ ТА КОГНІТИВНЕ МОДЕЛЮВАННЯ МОЖЛИВОСТІ В РОМАНІ РОБЕРТА МУЗІЛЯ «ЛЮДИНА БЕЗ ВЛАСТИВОСТЕЙ»

С. Ф. Соколовська — 2026-11-06

Статтю присвячено дослідженню когнітивних механізмів моделювання можливості в романі Роберта Музіля «Людина без властивостей» крізь призму теорії ментальних просторів (Mental Space Theory) Жиля Фоконьє та теорії концептуальної інтеграції (Conceptual Blending Theory), розробленої Жилем Фоконьє і Марком Тернером. Актуальність дослідження зумовлена зростанням інтересу сучасної когнітивної лінгвістики до процесів конструювання значення, моделювання альтернативних сценаріїв і функціонування когнітивних структур у художньому дискурсі. Метою статті є з’ясування ролі ментальних просторів у когнітивній організації художнього світу в романі Роберта Музіля та дослідження механізмів концептуального моделювання можливості. Теоретичну основу становлять праці Жиля Фоконьє, Марка Тернера, Рональда Лангакера, Елізабет Ціми, Барбари Данциґ’єр, Вів’єна Еванса, а також сучасні дослідження української когнітивної школи. У статті виявлено, що категорія Möglichkeitssinn функціонує не лише як філософська характеристика світогляду Ульріха, а й як когнітивний механізм конструювання альтернативних, гіпотетичних і контрфактичних ментальних просторів. Встановлено, що художній дискурс роману організований через постійне співіснування актуального та можливих світів, між якими здійснюються концептуальні проекції. Особливу увагу приділено аналізу контрфактичних конструкцій, умовних моделей і модальних висловлювань, які забезпечують розгалуження альтернативних сценаріїв розвитку подій та формують відкриту смислову структуру роману. Обґрунтовано, що у пізніх розділах твору когнітивна організація художнього світу виходить за межі окремих ментальних просторів і реалізується у формі концептуальної інтеграції. На матеріалі взаємин Ульріха і Аґати проаналізовано концепт der andere Zustand як інтегрований концептуальний простір, що виникає внаслідок взаємодії кількох вхідних просторів і породжує нові емерджентні смисли, відсутні у вихідних концептуальних структурах. Доведено, що цей концепт репрезентує відкриту модель людського досвіду, яка не зводиться до традиційних психологічних, соціальних чи філософських категорій. Зроблено висновок, що застосування теорії ментальних просторів і концептуальної інтеграції істотно розширює можливості когнітивно-лінгвістичного аналізу модерністського художнього тексту, дозволяючи описати механізми породження смислу, моделювання можливих світів і концептуалізації людського досвіду в романі Роберта Музіля.

АПОКРИФІЧНІСТЬ ЗБІРКИ СТАНІСЛАВА ЦЕТЛЯКА «ОДИНОКІСТЬ»

О. Є. Соловей — 2026-11-06

Стаття присвячена постаті Станіслава Цетляка, письменника-шістдесятника з Донеччини. Цей письменник відсутній у історії української літератури, попри те, що дебютував тоненькою збірочкою новел іще 1965-го року. Наступного року він готував до друку наступну збірку малої прози, якій стати книжкою вже не судилося. У літературному процесі посилилася цензура Філолог за освітою, вчитель української мови та літератури за фахом, письменник і науковець за покликанням, С. Цетляк захистив кандидатську дисертацію й викладав у педагогічних закладах Кривого Рогу та Слов’янська, залишившись автором єдиної книжки. Але машинопису його другої збірки «Одинокість» таки пощастило зберегтися, й за шістдесят років опісля написання таки дійти до читача. Стаття містить першу рецептивну пропозицію щодо збірки С. Цетляка «Одинокість», яка лише цього літа потрапила у читацький обіг. Аспект, який розглядається у статті, пов’язаний із поняттями автобіографізму й апокрифічности. На жаль, цей письменник і педагог, до сьогодні залишається білою плямою в історії вітчизняної культури. Стаття у Вікіпедії не фіксує навіть точних дат народження й смерти цієї людини, яка померла відносно нещодавно, в 1993-му році. Мала проза Цетляка буквально виламується із контекстів радянської новелістики 1960-х років і цікава буквально будь-яким аспектом, – від насиченої та розмаїтої жанрової палітри до стильових домінант. Також неабияке зацікавлення викликає ряд поетикальних характеристик, як от наративний комплекс цієї прози, образ оповідача/розповідача, обсесивний хронотоп (у Цетляка це завжди Донеччина або Львівщина), сумарний образ нездоланної самотности (у «колючому» експресіоністичному вимірі: одинокости) тощо. З людини, яка народилася у селі на Донеччині й отримала вищу освіту у Львові, виріс не зовсім радянський письменник

АКСІОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ У ФОРМУВАННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

К. В. Тараненко — 2026-11-06

Стаття присвячена дослідженню аксіологічного потенціалу української фразеології як одного з ключових засобів репрезентації національної системи цінностей і формування національної ідентичності. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю осмислення ролі мовних одиниць у збереженні культурної пам’яті, зміцненні мовної стійкості та консолідації українського суспільства в умовах сучасних суспільно- політичних викликів. Теоретичною основою роботи стали положення лінгвокультурології, когнітивної лінгвістики, етнолінгвістики та лінгвоаксіології, розроблені у працях українських і зарубіжних дослідників. Запропоновано авторську аксіологічну класифікацію українських фразеологізмів, у межах якої виокремлено тематичні групи, що репрезентують базові цінності української культури: працю, громаду, слово, морально-етичні якості, емоційну стійкість, господарську культуру, родинні взаємини, свободу та національну гідність. Доведено, що внутрішня форма українських фразеологізмів відображає специфіку традиційної господарської діяльності українців, систему моральних координат, культурні символи та колективний історичний досвід. Значна частина образів пов’язана із землеробством, тваринництвом, ремеслами, родинними стосунками та громадським способом організації життя, що свідчить про нерозривний зв’язок мовної картини світу з етнокультурною пам’яттю народу. Результати дослідження засвідчують, що українська фразеологія виконує не лише номінативну й експресивну, а й нормативно-аксіологічну функцію, формуючи суспільно схвалювані моделі поведінки та закріплюючи базові національні цінності. Обґрунтовано, що фразеологічний фонд української мови є важливим чинником формування мовної стійкості, культурної пам’яті та національної ідентичності. Практична цінність роботи полягає у можливості використання її результатів у викладанні української мови, лінгвокультурології, етнолінгвістики, українознавства, а також у просвітницьких і культурно-освітніх проєктах

ПРАГМАТИЧНІ ФУНКЦІЇ МОВНИХ ЗАСОБІВ У СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ ЮРИДИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Ю. О. Томчаковська — 2026-11-06

Статтю присвячено комплексному дослідженню прагматичних функцій мовних засобів у сучасному англомовному юридичному дискурсі. Метою статті є виявлення прагматичних функцій лексичних, граматичних, синтаксичних і дискурсивних мовних засобів у сучасному англомовному юридичному дискурсі, визначення особливостей їх реалізації в законодавчих і судових текстах, а також встановлення їхньої ролі у формуванні нормативності, аргументативності та інтерпретаційного потенціалу юридичної комунікації. Матеріалом дослідження стали англомовні нормативно-правові та судові документи, відібрані з офіційних електронних правових ресурсів EUR-Lex, UK Legislation, United States Code та історичного корпусу The Old Bailey Proceedings Online загальним обсягом понад 1 млн слововживань. У дослідженні використано дискурс-аналіз, прагмалінгвістичний, функціонально-стилістичний, контекстуальний, описовий та елементи кількісного аналізу. Установлено, що прагматичний потенціал сучасного англомовного юридичного дискурсу реалізується через взаємодію юридичної термінології, деонтичної модальності, дефінітивних конструкцій, пасивних синтаксичних моделей, складнопідрядних речень, мовленнєвих актів, інтертекстуальних зв’язків і жанрово зумовлених дискурсивних стратегій. Визначено, що юридична термінологія забезпечує точність і професійну однозначність номінації, модальні конструкції виражають обов’язковість, дозволеність, заборону та юридичну відповідальність, синтаксичні структури формують логіку нормативного припису й умови його застосування, а дискурсивні засоби забезпечують аргументацію, інтерпретацію та легітимацію правових рішень. З’ясовано, що реалізація прагматичних функцій безпосередньо залежить від жанру юридичного тексту: у законодавчих актах домінують регулятивна, директивна, дефінітивна та прескриптивна функції, тоді як судовий дискурс характеризується переважанням аргументативної, оцінної, інтерпретаційної та декларативної функцій. Результати дослідження розширюють сучасні уявлення про мовну організацію англомовного юридичного дискурсу та можуть бути використані у подальших дослідженнях юридичної лінгвістики, прагмалінгвістики, дискурсології, функціональної стилістики, корпусної лінгвістики й перекладознавства

МУЛЬТИМОДАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ АНГЛОМОВНИХ НАВЧАЛЬНИХ ТЕКСТІВ

О. Г. Томчаковський — 2026-11-06

Статтю присвячено комплексному дослідженню мультимодальної організації англомовних навчальних текстів у сучасному цифровому освітньому дискурсі. Метою статті є визначення структурних особливостей англомовних мультимодальних навчальних текстів, аналіз взаємодії їхніх вербальних і невербальних компонентів, класифікація основних типів невербальних засобів, встановлення їхніх функцій та з'ясування ролі мультимодальної організації у підвищенні інформативності, зрозумілості й комунікативної ефективності навчальних матеріалів. Матеріалом дослідження стали 150 англомовних мультимодальних навчальних текстів, відібраних з офіційної освітньої платформи British Council LearnEnglish, зокрема з розділів Reading, Writing, Grammar, Vocabulary, Skills та Magazine. У дослідженні використано описовий метод, мультимодальний дискурс-аналіз, лінгвосеміотичний, функціонально-прагматичний та кількісний методи аналізу. У результаті встановлено, що сучасні англомовні навчальні тексти характеризуються стійкою композиційною структурою, у межах якої вербальні та невербальні компоненти формують єдину комунікативну систему. Виявлено, що взаємодія різних семіотичних кодів реалізується через відношення доповнення, конкретизації, пояснення, акцентування та навігації. Основними типами невербальних засобів є фотографії, ілюстрації, піктограми, кольорове кодування, схеми, таблиці, інфографіка та інтерактивні елементи, які виконують інформаційну, пояснювальну, організаційну, мотиваційну й прагматичну функції. Доведено, що мультимодальна організація сприяє оптимізації сприйняття навчального матеріалу, зменшенню когнітивного навантаження, підвищенню рівня засвоєння мовної інформації та ефективності формування іншомовної комунікативної компетентності. Отримані результати поглиблюють сучасні уявлення про мультимодальний навчальний дискурс і можуть бути використані під час розроблення цифрових освітніх ресурсів, електронних підручників та інтерактивних навчальних курсів з англійської мови

ОНОМАСТИКОН ПОЕТИЧНОЇ ЗБІРКИ ІРИНИ ШУВАЛОВОЇ «АЗ»

Р. А. Трифонов — 2026-11-06

Статтю присвячено комплексному опису онімного простору поетичної збірки Ірини Шувалової «Аз» (2014). Матеріалом дослідження послугували 72 віршові тексти книги, з яких методом суцільної вибірки вилучено онімні одиниці. Застосовано описовий метод, методи контекстологічного, компонентного та кількісного аналізу, а також прийом зіставлення онімних і апелятивних номінацій у межах спільного контексту. Встановлено, що ономастикон збірки має виразно асиметричну будову: топопоетоніми домінують і кількісно, і функційно, тоді як антропопоетоніми рідші й репрезентовані здебільшого агіонімами, міфонімами та паратекстовими присвятами. Прикметно, що у віршових текстах книги немає жодного українського топоніма: онімний простір розгортається між Егейським і Балтійським морями, а «своє» представлено не географічною назвою, а заголовним літеронімом «Аз». Ключовим формальним чинником визначено послідовне мінускульне письмо: відсутність великої літери позбавляє власну назву її основного графічного маркера, внаслідок чого пропріальна лема (за В. Ван Ланґендонком) реалізується в тексті як потенційно двозначна одиниця. Це створює регулярні зони онімно-апелятивної нерозрізненості, які принципово не піддаються однозначному розв’язанню. У статті також описано апелятивацію онімів, її граматичні засоби (множина, перелічувальний ряд), показано, що існує проміжне явище – систематичне послаблення меж онімної категорії. Простежено «одіссеївський» онімний сюжет, що розгортається від автономінації ніхто до топоніма ітака. Виявлено квазіетимологічні онімні ланцюги, вибудувані на паронімічній атракції, а також метаонімний шар збірки, побудований довкола лексеми ім’я. Окремо описано розподіл графічних регістрів: маюскул зберігається лише в службових зонах видання, тобто там, де мова є інституційною, а не поетичною. Зроблено висновок, що деонімізація в «Аз» є не лише графічним прийомом, а й системним поетикальним принципом, ізоморфним центральній темі всієї книги

АНГЛОМОВНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕКСТИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВʼЯ ЯК ОБʼЄКТ СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ПЕРЕКЛАДУ

О. А. Ясинецька — 2026-11-06

статті розглянуто англомовні інформаційні тексти у сфері охорони здоровʼя як обʼєкт спеціалізованого перекладу. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі міжнародної комунікації щодо громадського здоровʼя, необхідністю оперативного поширення достовірної медичної інформації та розширенням сфер професійної діяльності перекладача. Інформаційні тексти органів охорони здоровʼя поєднують спеціалізовану медичну термінологію з орієнтацією на широке коло реципієнтів, що зумовлює потребу в забезпеченні термінологічної точності, комунікативної доступності та прагматичної адекватності перекладу. Метою дослідження є виявлення особливостей перекладу англомовних інформаційних текстів органів охорони здоровʼя українською мовою та систематизація рішень, застосованих під час їх перекладу. Матеріалом дослідження стали автентичні англомовні інформаційні тексти офіційних установ охорони здоровʼя. У роботі використано описовий, порівняльний, контекстуальний і перекладознавчий методи дослідження. Установлено, що переклад інформаційних текстів цього типу ґрунтується на комплексному застосуванні термінологічної еквівалентності, конкретизації, прагматичної адаптації, експлікації, синтаксичної перебудови, компресії та лексико-граматичних замін. Наукова новизна полягає в комплексному аналізі англомовних інформаційних текстів медичного змісту як окремого обʼєкта спеціалізованого перекладу та систематизації перекладацьких рішень за їхніми функціями в процесі перекладу. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання під час викладання дисциплін зі спеціалізованого перекладу та в професійній перекладацькій діяльності.