Наукові записки. Серія: Філологічні науки

ІНТЕРНЕТ-ДИСКУРС АНГЛОМОВНИХ НОВИН ЯК КОГНІТИВНО-НАРАТИВНИЙ ФЕНОМЕН: ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ

2026-04-08T14:39:38+03:00

У статті здійснено комплексний теоретичний аналіз англомовного інтернет-дискурсу новин як когнітивно- наративного феномену та запропоновано систематизацію його ключових параметрів. Дослідження інтегрує підходи дискурсознавства, когнітивної лінгвістики, наративології та медіалінгвістики, що дозволяє розглянути, яким чином цифрові новини конструюють смисли, формують сприйняття подій і сприяють створенню ментальних репрезентацій у свідомості читача. У центрі уваги перебуває взаємодія когнітивних механізмів, таких як фреймування, концептуальні метафори, ментальні моделі та процеси інтерпретації, із наративними структурами, що включають лінійну, нелінійну та модульну організацію новинних повідомлень. Досліджено дискурсивно-комунікативні стратегії, які проявляються в інтерактивності, мультимодальності, стилістичних і риторичних засобах, а також у темпорально-просторових маркерах, що посилюють когнітивно-наративний ефект та забезпечують активну взаємодію читача з контентом. Особливу увагу приділено жанровим особливостям англомовних онлайнновин, зокрема Breaking News та Analytical / Feature News, та їхній взаємодії з когнітивно-наративними параметрами, що визначає терміновість глибину контексту та пояснювальну спрямованість матеріалів. Також наголошено на трансформаційній ролі гіпертекстуальності, мультимедійних компонентів і оперативного оновлення контенту, що перетворює традиційні лінійні наративи на динамічні, нелінійні та модульні формати. На підставі теоретичного аналізу запропоновано класифікацію когнітивно-наративних параметрів англомовних інтернет-новин, яка охоплює наративно-структурні, когнітивно-семантичні, дискурсивно-комунікативні та темпорально-просторові виміри. Отримані результати сприяють поглибленому розумінню механізмів конструювання смислів у цифровому медіапросторі, формуванню методологічної основи для подальших емпіричних досліджень та розвитку інтегрованих підходів у медіалінгвістиці, когнітивній лінгвістиці

КОНЦЕПТИ ІНТУЇЦІЯ – INTUITION / ПЕРЕДВІСТЯ – РREMONITION / ПЕРЕДЧУТТЯ – PRESENTIMENT ЯК АСПЕКТИ «Я»

2026-04-08T14:54:52+03:00

Це дослідження є частиною поточного вивчення когнітивних аспектів концепту «I»/«Я» в англомовній картині світу. Метою є визначення смислових компонентів концептів INTUITION, PREMONITION та PRESENTIMENT, окреслення концептуальних доменів, у межах яких ці концепти функціонують, а також ідентифікація їхніх спільних і відмінних рис. Об’єктом дослідження виступають концепти INTUITION, PREMONITION та PRESENTIMENT. Лексеми intuition, premonition та presentiment слугують лінгвістичними позначеннями відповідних концептів і розглядаються як синонімічні одиниці. Їхні лексичні значення формують предмет аналізу. Актуальність обґрунтовується зростаючим міждисциплінарним інтересом до когнітивних і мовних механізмів, через які абстрактні та інтроспективні явища концептуалізуються та вербалізуються. Концепти INTUITION, PREMONITION та PRESENTIMENT займають ключове місце на перетині пізнання, емоційного досвіду та темпоральності, відображаючи способи, якими свідомість людини сприймає та інтерпретує передрефлексивні або передбачувальні форми знання. Лексеми intuition, premonition та presentiment становлять матеріал дослідження, функціонуючи як прямі засоби номінації відповідних концептів та демонструючи як спільні, так і відмінні смислові компоненти у різних контекстах. Незважаючи на їхню часту взаємозамінність у словниках та повсякденному вживанні, ці концепти різняться семантичною структурою, епістемічною орієнтацією та афективною модальністю. Уточнення їхньої смислової композиції та сфер функціонування сприяє глибшому розумінню когнітивної організації суб’єктивного досвіду та мовних засобів, за допомогою яких виражаються тонкі психічні стани. Дослідження є важливим також для когнітивної лінгвістики, філософії свідомості та психолінгвістики, оскільки надає уявлення про те, як мова кодує недискурсивні форми пізнання та передбачувального усвідомлення, поєднуючи концептуальний аналіз із феноменологічним дослідженням.

СТУПЕНІ ПОРІВНЯННЯ ПРИКМЕТНИКІВ У КОМІЧНОМУ ДИСКУРСІ: ЗАСІБ СТВОРЕННЯ ГУМОРИСТИЧНОГО ЕФЕКТУ

2026-04-08T15:03:48+03:00

У сучасній лінгвістиці зростає інтерес до взаємодії граматичних категорій та стилістичних прийомів у дискурсі. Одним із найвиразніших граматичних засобів в англійській мові є прикметник, зокрема його ступені порівняння та найвищого ступеня, які дозволяють мовцям оцінювати, підкреслювати та протиставляти якості. Ці форми є не лише граматичними маркерами, а й важливими засобами прагматичного та експресивного спілкування. У гумористичному дискурсі ступені порівняння та найвищого ступеня часто виходять за межі своєї звичайної граматичної функції, набуваючи додаткового стилістичного та прагматичного значення. Вони служать ефективними інструментами для створення перебільшення, іронії та недоречності – основних механізмів гумору. Підсилюючи оцінки або перебільшуючи повсякденні ситуації, мовці створюють комічний ефект, який виникає через контраст між очікуваннями та реальністю. Цей контраст часто є ледь помітним і залежить від розуміння аудиторією типових моделей та соціальних норм. Крім того, ступені порівняння часто посилюють емоційну інтенсивність висловлювань, роблячи їх навмисно перебільшеними або несподівано заниженими. Ці відхилення від нейтральної оцінки сприяють створенню комічної напруги та грайливої двозначності. У багатьох випадках гумор виникає, коли ступінь порівняння або найвищого ступеню суперечить об'єктивній реальності ситуації, тим самим підкреслюючи абсурдність або викриваючи приховані суперечності. Незважаючи на широкі дослідження гумору, стилістики та прагматики, специфічна роль граматичного порівняння у породженні гумору залишається відносно маловивченою. Розуміння цих механізмів не лише проливає світло на взаємозв'язок між граматикою та прагматикою, але й сприяє глибшому розумінню динаміки гумору у використанні мови.

SPACE, TIME, CHARACTER ЯК МОДЕЛЬ АНАЛІЗУ КОГНІТИВНОГО ОЧУДНЕННЯ У НАУКОВІЙ ФАНТАСТИЦІ

2026-04-08T15:14:10+03:00

Статтю присвячено аналізу прийому очуднення / остранення та його ролі в науковій фантастиці. Розглядається процес формування та трансформації цього поняття: від ранніх ідей В. Шкловського до філософських, лінгвістичних та соціально орієнтованих інтерпретацій XX століття й сучасних підходів до розуміння «дивного» в літературі. Особливу увагу приділено працям Д. Сувіна та С. Шпігеля, у яких наукова фантастика описується як жанр, що поєднує ефект новизни з необхідністю конструювання вигаданого світу як зрозумілого та логічного для читача. У статті доведено, що очуднення в науковій фантастиці найчастіше функціонує на рівні жанру в цілому, тоді як у межах конкретного тексту незвичні елементи зазвичай подаються як частина повсякденної реальності, що допомагає читачеві орієнтуватися в альтернативних світах. Наукова новизна роботи полягає в тому, що українська традиція літературознавчих досліджень розглядається в широкому міжнародному контексті. Українські підходи показано не як вторинне відображення західних теорій, а як самостійний напрям, що дає змогу по-новому поглянути на остранення з урахуванням історичного та культурного досвіду. У статті чуднення трактується як рухливий процес, у якому ефект незвичності поступово врівноважується призвичаєнням та прийняттям нової норми. У роботі запропоновано аналітичну модель Space / Time / Character як зручний інструмент для аналізу науково-фантастичного тексту, що дає змогу простежити розподіл ефекту очуднення та процесів адаптації до незвичного залежно від типу фантастичного припущення. Застосування моделі до творів Урсули Ле Гуїн та Маргарет Етвуд демонструє, що зміни, пов’язані з простором і часом, швидше сприймаються як нова норма, тоді як новуми, ключові фантастичні елементи, що визначають основу квазіреального світу й торкаються людини та її ідентичності, довше зберігають відчуття незвичності та потребують більш ясного і стриманого наративу. У статті зроблено висновок про те, що наукова фантастика постає особливою формою художнього пізнання, у якій очуднення продовжує відігравати важливу роль у сприйнятті реальності сучасного технологічного світу.

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ТА СТИЛІСТИЧНІ ДОМІНАНТИ В РЕАЛІЗАЦІЇ ІНТЕРМЕДІАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ У ХУДОЖНІХ ТЕКСТАХ П. КІНЬЯРА

2026-04-08T15:24:33+03:00

У статті розглядається інтермедіальна стратегія побудови художнього тексту на матеріалі творчого доробку сучасного французького письменника П. Кіньяра. Індивідуальний стиль письменника полягає в поєднанні у художніх текстах двох видів мистецтв – літератури та музики, які утворюють синтез, новий вид музичної прози. Дослідження стверджує, що вся композиційна основа творів П. Кіньяра, тобто структура тексту, його інтонація, ритміка та смислова організація заснована на музичному коді. П. Кіньяр звертається до музики в своїй філософсько-естетичній концепції, на сюжетно-персонажному, семантичному, стилістичному, фонетичному рівнях. У своїх прозових творах письменник майстерно використовує прийоми музичної техніки, закони музичної композиції для збагачення тексту та досягнення ефекту музичного звучання. Наше дослідження акцентує увагу на лексико-семантичних та стилістичних засобах, які виступають текстоутворювальними елементами художнього тексту П. Кіньяра. Аналіз матеріалу засвідчив, що домінантною є лексика на позначення реалій музичного мистецтва: музична термінологія, назви музичних інструментів, назви музичних творів, імена композиторів, назви музичних жанрів, типи голосів тощо. Встановлено також, що авторська картина світу вибудується на основі таких стилістичних домінант, як: антитеза, для зображення неординарної картини світу героя; синтаксичні повтори, для наголошення та створення проблемно-тематичної основи творів; порівняння, для надання експресивності образам героїв та природи; епітети та метафори, для підкреслення трагедії музиканта. За допомогою цих художніх засобів П. Кіньяр виражає власне особливе ставлення до проблем людства та до особистості музиканта зокрема. Результати проведеної наукової розвідки довели використання інтермедіального підходу побудови художніх текстів у творчості П. Кіньяра, а аналіз лексико-семантичних та стилістичних домінант уможлив більш глибоке прочитання і розуміння його творів.

СТРАТЕГІЇ ПОПУЛІЗМУ В ІДІОДИСКУРСІ ДОНАЛДА ТРАМПА

2026-04-08T15:39:32+03:00

Ця стаття присвячена комплексному дослідженню політичного ідіодискурсу Дональда Трампа періоду його президентств. У ній подано стислий огляд сучасних наукових досліджень у цій галузі. Ідіодискурс політика тлумачиться як унікальна персоналізована система ідіолекту та ідіостилю – нерозривно пов’язаних лексичних, граматичних, стилістичних і прагматичних засобів конструювання та укорінення ідеологічних смислів, спрямованих на здійснення впливу на аудиторію. На матеріалі промов, дебатів та інтерв’ю поточного десятиліття здійснено аналіз індивідуальних характеристик політичного дискурсу Дональда Трампа, які відрізняють його від дискурсивних практик інших політиків-республіканців. У результаті дослідження виявлено семантичні, граматичні, стилістичні та прагматичні маркери ідіодискурсу політика, зокрема: ідеологічно навантажену лексику, чітко виражену неформальну розмовну лексику, фрагментований і спрощений синтаксис, високоекспресивну стилістику з домінуванням експресивних маркерів, а також частотне використання мовленнєвих актів директивного, комісивного та експресивного типів. Сукупність цих ознак засвідчує домінування популістських стратегій у політичному дискурсі Дональда Трампа. Дослідження доводить, що ідіодискурс Дональда Трампа можна кваліфікувати як своєрідну мітингову політичну риторику, тобто емоційно заряджену перформативну комунікацію, що використовується під час масових зібрань з метою встановлення тісного емоційного зв’язку з аудиторією, мобілізації прихильників та репрезентації політика як автентичного й харизматичного лідера. Наративи Дональда Трампа характеризуються когнітивною і мовною спрощеністю, частою відсутністю логічної послідовності та високим рівнем театральності; вони апелюють передусім до спільної ідентичності, а не до розгорнутого обговорення політичних програм, акцентуючи видовищність і безпосередній емоційний контакт з аудиторією.

IT ЛЕКСИКА ЯК КОМПОНЕНТ ПРОФЕСІЙНОЇ ЦИФРОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

2026-04-08T15:52:39+03:00

У статті досліджується лексика інформаційних технологій як ключовий компонент професійної цифрової комунікації в умовах стрімкої цифровізації суспільства та глобалізації ІТ-сфери. Актуальність дослідження зумовлена зростаючою роллю інформаційних технологій у всіх сферах професійної діяльності, що потребує від фахівців не лише глибоких технічних знань, а й високого рівня мовної, термінологічної та комунікативної компетентності. Особливу увагу приділено обґрунтуванню значення спеціалізованої ІТ-лексики у забезпеченні точності, логічності, зрозумілості та ефективності професійного спілкування між фахівцями галузі в цифровому середовищі, а також у процесі міждисциплінарної та міжкультурної взаємодії. На основі аналізу сучасних лінгвістичних і педагогічних досліджень розглянуто структурні, семантичні та функціональні особливості ІТ-лексики, зокрема термінологічні одиниці, абревіатури, неологізми та складні багатокомпонентні найменування. Визначено місце ІТ-лексики в системі професійного дискурсу та її роль у формуванні фахової ідентичності спеціалістів, професійної культури та стандартів цифрової комунікації. Окрему увагу приділено проблемам засвоєння спеціалізованої лексики в умовах багатомовного та міжкультурного професійного середовища, зокрема труднощам, пов’язаним із швидкими темпами оновлення термінології, домінуванням англійської мови як мови професійного спілкування та відсутністю усталених відповідників у національних мовах. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові методи аналізу й синтезу, описовий та дискурсивний аналіз, а також елементи порівняльного підходу. У статті наголошується на необхідності системного та цілеспрямованого формування ІТ-лексичної компетентності в закладах вищої освіти та в програмах підвищення кваліфікації фахівців ІТ-галузі з урахуванням потреб сучасного ринку праці. Зроблено висновок, що володіння професійною ІТ-лексикою є невід’ємною складовою цифрової комунікативної компетентності, важливим чинником ефективної професійної діяльності та запорукою успішної інтеграції спеціалістів у глобальний цифровий простір.

АНОТАЦІЯ ЯК ЖАНР АНГЛОМОВНОГО АКАДЕМІЧНОГО ДИСКУРСУ: РИТОРИЧНА СТРУКТУРА ТА ЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

2026-04-08T16:01:13+03:00

Анотації наукових статей посідають важливе місце в академічній комунікації, оскільки вони забезпечують стислий виклад основного змісту дослідження та суттєво впливають як на редакційні рішення щодо прийняття рукописів до публікації, так і на формування читацького інтересу. У статті анотацію розглянуто як самостійний жанр англійського академічного дискурсу крізь призму порівняльного аналізу її риторичної організації та лінгвістичних характеристик у публікаціях філологічних наукових журналів. Основну увагу зосереджено на анотаціях, опублікованих в українських журналах категорій А та Б, які різняться за вимогами до наукового письма. Корпус дослідження охоплює 100 анотацій англомовних наукових статей, відібраних із чотирьох фахових філологічних журналів, при цьому кожний журнал і кожна категорія представлені однаковою кількістю матеріалу. У межах дослідження використано п’ятикомпонентну риторичну модель. Лінгвістичний аналіз було застосовано для дослідження уживання активного та пасивного станів і часових форм в анотаціях. Результати дослідження свідчать, що анотації статей, опублікованих у журналах категорії А, характеризуються більш повною та стандартизованою риторичною структурою порівняно з анотаціями журналів категорії Б. Мета та завдання дослідження представлені в анотаціях обох категорій журналів, однак висновки та пропозиції є менш частотними. Лінгвістичний аналіз засвідчує превалювання активних конструкцій, зокрема у «Вступі» та «Результатах дослідженнях», тоді як у «Методах» домінує пасивний стан. Дослідження часових форм показує, що найчастіше автори в анотаціях використовують теперішній простий (Present Simple Tense) та минулий простий (Past Simple Tense) часи, що відображає їхні функціональні ролі в узагальненні мети дослідження та поданні отриманих результатів. У статті проаналізовано взаємозв’язок між риторичною організацією анотацій і лінгвістичними засобами їх реалізації. Авторкою обґрунтовується доцільність навчання як риторичних, так і лінгвістичних аспектів написання анотацій у межах курсів з англійської мови для академічних цілей, орієнтованих на молодих українських дослідників

ТЕОРІЇ СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

2026-04-08T16:12:07+03:00

Питання комунікації посідає одне з провідних місць у лінгвістичних, психологічних, фізіологічних дослідженнях сьогодення. Процес сприйняття мовлення розглядається у низці суміжних дисциплін, таких як психофізіологія та фізіологія мовлення, експериментальна та загальна фонетика, психолінгвістика та психології мовлення. Відтак у фонетиці, сприйняття розглядається як сукупність механізмів, що описують перехід від первинного фонетичного опису звуку чи звукової послідовності до інтерпретації його як певної одиниці мовлення. Розглядаються способи і методи породження повідомлень, їх передачі та сприйняття реципієнтами. В умовах сучасної глобальної взаємодії різних мов і культур, успішна комунікація є досить важливою, тому дослідження сприйняття мовлення іноземної мови неносіями мови є надзвичайно актуальним. Автори статті вдаються до аналізу особливостей та механізмів сприйняття мовлення. У статті проілюстровано основні психологічні теорії сприйняття мовлення та фактори впливу на одиниці мовлення. Авторами проаналізовано основні етапи породження мовлення та мовленнєвої діяльності, а також наведено відповідні моделі мовлення. Зокрема, розглянуто аналітичну модель спілкування, яка характеризується трьокомпонентною складовою, а саме комунікативною, інтерактивною і перцептивною. У статті автори зазначають наступні фази мовленнєвої діяльності: фазу орієнтації, планування, реалізації та контролю, особливості їх реалізації. Визначено значення ролі створення висловлювання у процесі спілкування. Автори наголошують на двох фазах проходження процесу сприйняття мовлення комунікантом – власне сприйняттям і розуміння почутого або прочитаного

КОНЦЕПТ «ЧАС» ТА ЙОГО НАРАТИВНА ФУНКЦІЙНІСТЬ У НАУКОВО-ФАНТАСТИЧНОМУ РОМАНІ БЛЕЙКА КРАУЧА «РЕКУРСІЯ»

2026-04-08T16:26:40+03:00

У статті досліджується специфіка художньої репрезентації концепту «час» та його наративні функції в науково-фантастичному романі Блейка Крауча «Рекурсія». Проаналізовано темпоральну структуру твору, механізми конструювання множинних часових ліній, а також взаємозв'язок між концептуалізацією часу та побудовою оповіді. Доведено, що концептуальна модель часу в романі заснована на ідеї нелінійної темпоральності та множинності реальностей, що підсилюють гуманістичну й екзистенційну тональність оповіді роману. Зазначено, що час постає не як абстрактна величина, а як вимір людського досвіду, нерозривно пов’язаний із пам’яттю, ідентичністю та міжособистісними стосунками, тому концепт «час» виконує у творі структуротвірну функцію, визначаючи парадигму текстотворення: рекурсивна наративна побудова, множинна фокалізація та складна система анахроній безпосередньо випливають із темпоральної концепції роману та створюють художню форму тексту філософського характеру. Акцентується увага на тому, що темпоральна нестабільність у творі функціонує як платформа для філософської рефлексії над природою реальності, свободи волі та етичних наслідків маніпулювання минулим, що сприяє розкриттю фундаментальних питань про співвідношення об'єктивного та суб'єктивного, про можливість автентичного досвіду в умовах «зсуву реальності», про цінність індивідуального вибору в детермінованому всесвіті. Досліджено, що в романі «Рекурсія» подорожі в часі руйнують класичний ефект причинності, створюючи різні часові лінії, які співіснують у пам’яті персонажів. У такий спосіб реалізується актуальний експеримент з наратологічними моделями, де фрагментарність і нелінійність оповіді стають домінантними. Виявлено, що складна часопросторова структура роману Б. Крауча формує специфічну рецептивну стратегію, що вимагає від читача постійного переосмислення попередньо прочитаного та відтворення рекурсивної логіки персонажів. Це створює ефект когнітивного відчуження, характерний для науково-фантастичного жанру, але водночас забезпечує емоційне залучення через ідентифікацію екзистенційним вибором героїв

ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ ДИСКУРС: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2026-04-08T16:46:21+03:00

У статті подано комплексний аналіз публіцистичного дискурсу як складного комунікативного явища, що формується у взаємодії мовних і позамовних чинників. Розглянуто міждисциплінарну природу поняття «дискурс», його етимологію та еволюцію в лінгвістичній науці від визначення З. Харріса до концепції Т. ван Дейка. Проаналізовано співвідношення понять «дискурс» і «текст», де дискурс постає як динамічна форма актуалізації тексту в конкретних ментальних і прагматичних умовах. Особливу увагу приділено вітчизняним дослідженням дискурсу, зокрема працям Ф. Бацевича, А. Загнітка, які розглядають дискурс як когнітивно-комунікативне й соціолінгвістичне явище з двовимірною структурою: екстралінгвальною та внутрішньолінгвістичною. Проаналізовано типологію дискурсів за різними критеріями, зокрема соціально-ситуативним і функціонально-стильовим параметрами. Детально описано публіцистичний дискурс як найпоширеніший і найдинамічніший тип сучасної комунікації. Розкрито його лінгвостилістичні основи, співвідношення з публіцистичним стилем, комунікативні параметри та функції. Визначено специфіку публіцистичного дискурсу як інституційного типу комунікації: інформування масового адресата про суспільно значущі події, формування соціальної оцінки та управління громадською думкою, поєднання раціональних (логічність, аргументованість, фактографічність) та емоційних (експресивність, оцінність) компонентів. Проаналізовано особливості адресата як потенційної аудиторії, яку автор моделює за різними соціальними ознаками. Окрему увагу приділено сучасним трансформаціям публіцистичного дискурсу під впливом інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема формуванню інтернет-дискурсу з його специфічними мовними характеристиками. Розглянуто зміни в жанровій структурі публіцистики, пов'язані з переходом від друкованих до електронних медіа. Обґрунтовано актуальність дослідження публіцистичного дискурсу в межах критичного дискурс-аналізу та теорії мовленнєвого впливу. Окреслено перспективи подальших досліджень, зокрема лексикографічного опису публіцистичного дискурсу.

ПЕРИФЕРІЙНІ СИНОНІМІЧНІ РЯДИ ПРИКМЕТНИКІВ РОЗМІРУ, ЩО ВХОДЯТЬ ДО МІКРОПОЛЯ НА ПОЗНАЧЕННЯ МАЛОГО ЗАГАЛЬНОГО РОЗМІРУ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

2026-04-08T16:57:08+03:00

У статті здійснено лексико-семантичний аналіз периферійних синонімічних рядів англійських прикметників розміру, що входять до мікрополя на позначення малого загального розміру. Метою дослідження є формування корпусу прикметників зі значенням «мала величина» та виявлення їхніх диференційних ознак у межах лексико-семантичної групи шляхом синонімічного та семасіологічного аналізу. Матеріалом дослідження слугували дані тлумачних, синонімічних, етимологічних і частотних словників сучасної англійської мови, зокрема The Oxford English Dictionary, Webster’s Collegiate Thesaurus, Webster’s New Dictionary of Synonyms, Crabb’s English Synonyms. У роботі застосовано семасіологічний підхід, що передбачає вивчення значеннєвої структури прикметників у межах лексико-семантичної групи з урахуванням польової організації значення. Встановлено, що мікрополе «мала величина» характеризується наявністю центрального та периферійних синонімічних рядів, формування яких зумовлене різноманітними диференційними ознаками, зокрема ступенем градації ознаки, експресивністю, стилістичною маркованістю та особливостями сполучуваності. Доведено, що прикметники зі значенням малого розміру виявляють високий рівень експресивності, який реалізується через квантифікативні компоненти значення, метафоризацію та словотворчі засоби. Окреслено роль запозиченої лексики у формуванні периферійних синонімічних рядів та простежено етимологічну неоднорідність аналізованих прикметників. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному описі функціонально-семантичних характеристик прикметників малого розміру та встановленні їхнього місця в системі параметричних прикметників сучасної англійської мови. Практична значущість роботи визначається можливістю використання її результатів у курсах лексикології, стилістики та перекладознавства

ФУНКЦІЙНА АДАПТАЦІЯ ТЕРМІНОЛОГІЇ КОРИСТУВАЦЬКОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ ТА ІСПАНСЬКІЙ ЛОКАЛЯХ В УМОВАХ АВТОМАТИЗОВАНОГО ПЕРЕКЛАДАЦЬКОГО ПРОЦЕСУ

2026-04-08T17:04:04+03:00

У статті досліджено особливості адаптації користувацьких посібників кухонних побутових приладів для української та іспанської локалей у контексті автоматизованого перекладацького процесу. Дослідження ґрунтується на матеріалі багатомовних користувацьких інструкцій компанії Philips (NA110, NA120, NA32X/ NA33X/NA34X, HD928X, HD9876, HD9100), а також інструкції до вбудованої кухонної техніки TEKA (ML 822 BIS/ ML 8220 BIS/ ML 82-G1 BIS/ ML 82-VGogh BIS, MS 6220 BIS/ MS 6226 BIS). Досліджувані тексти належать до жанру технічної та інструктивної документації масового користування та характеризуються високим рівнем макроструктурної уніфікації. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні жанрово-функційного та зіставного аналізу англомовних, українських та іспанських версій користувацької документації кухонних побутових приладів різних поколінь, що дозволило виявити вплив автоматизованого перекладацького процесу на стабільність і варіативність локалізованих текстів. Встановлено, що системне використання пам’яті перекладів забезпечує термінологічну стабільність і когнітивну цілісність локалізованого продукту (іспанська локаль), тоді як її відсутність призводить до невиправданої варіативності та зниження зручності користування документацією (українська локаль). На матеріалі посібників для користувачів доведено, що відхилення від стандартних стратегій відтворення назв кулінарних страв як реалій – це, здебільшого, не перекладацька помилка, а усвідомлене локалізаційне рішення, спрямоване на адаптацію універсальних побутових приладів до національних кулінарних практик харчування. Дослідження довело, що локалізація користувацької документації кухонних побутових приладів у межах автоматизованого перекладацького процесу ґрунтується передусім на стратегії функційної адаптації, коли відхилення від формально-семантичних відповідників зумовлені прагненням відтворити очікуваний результат приготування з урахуванням національних харчових практик і технологічних параметрів приладу.

КОНЦЕПТИ СВОБОДА ТА FREEDOM В УКРАЇНОМОВНІЙ ТА АНГЛОМОВНІЙ СВІДОМОСТІ: ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ, ФІЛОСОФСЬКИЙ ТА ПРАВНИЧИЙ АСПЕКТИ

2026-04-08T17:13:56+03:00

Свобода є фундаментальною загальнолюдською цінністю, сутність якої полягає в здатності людини діяти згідно зі своїми інтересами та цілями, здійснювати власний вибір без залежності від кого-небудь. Універсальне поняття свободи має свої етнічні інтерпретації, які, у контексті даного дослідження, вивчаються на основі лінгвокультурних концептів СВОБОДА та FREEDOM україномовної та англомовної колективної свідомості. Ключовими ЛСВ структур полісемантичних одиниць свобода та freedom є такі ЛСВ1: відсутність політичного й економічного гноблення, утиску та обмежень; воля та the state, power or right to act, speak, or think without being controlled or restricted. Якщо свобода в англомовній свідомості представляється у вигляді здатності діяти (ментально чи фізично) поза контролем та обмеженнями, то в україномовній вона пов’язана із правопорядком, законністю, комфортним соціальним існуванням. Аналіз ЛСВ української одиниці показав, що ЛСВ3 (життя, існування і т. ін. без залежності від кого-небудь, можливість поводитися на свій розсуд) характеризується найвищим ступенем абстракції свого значення серед інших семем структури, які відповідно деталізують та розширюють його за рахунок додаткових сем різних ЛСВ (‘політичний’, ‘еконо- мічний’, ‘фізичний’, ‘галузь’, ‘утруднень у чому-небудь’, ‘гноблення’, ‘у якій-небудь галузі’ тощо). Саме цей ЛСВ найчіткіше відбиває поняттєві ознаки концепту СВОБОДА в українській етносвідомості – «людина», «буття», «соціальна (не-)залежність». Ознаки поняттєвого ядра концепту FREEDOM становлять “person”, “state”, “power”, “right”, “act”, “without control / restriction”. За наявності спільних характеристик «людина» / “person”, «соціальна (не-)залежність» / “without control / restriction”, та позитивної оцінки, яка народжується шляхом заперечення негативного оцінювання явища соціальної залежності, відмінність полягає у функціонуванні ознак “існувати” та “to act”, а також “state”, “power”, “right” поняття англомовної свідомості. На концептуальному рівні йдеться про репрезентацію одиницями свобода та freedom спільного акціонально- посесивного фрейму зі своїми варіаціями

ПРОФЕСІЙНО ОРІЄНТОВАНИЙ ТЕКСТ У КООРДИНАТАХ СУЧАСНОЇ ОСВІТНЬОЇ ЛІНГВІСТИКИ

2026-04-08T17:24:10+03:00

Статтю присвячено проблемі формування професійної ідентичності майбутніх фахівців у процесі роботи з текстами професійного спрямування на заняттях з української мови за професійним спрямуванням. Осо- блива увага приділяється фаховому тексту, який виступає не лише джерелом знань, а й ефективним засобом розвитку професійного мовлення, засвоєння спеціалізованої термінології та формування у студентів усві- домлення специфіки майбутньої професійної діяльності. У статті розглянуто різні підходи до використання текстів професійного спрямування у навчальному процесі, включно з вправами, що сприяють аналізу, уза- гальненню та інтерпретації інформації, а також активному застосуванню термінів у усному і писемному мовленні. Особливо підкреслюється, що систематичне опрацювання науково-фахових текстів допомагає студентам розвивати аналітичне мислення, критичні навички оцінки інформації, уміння виділяти голо- вне, структурувати матеріал і аргументовано висловлювати власну позицію. Акцентується увага на тому, що інтеграція таких текстів у навчальний процес підвищує мотивацію студентів до вивчення української мови, сприяє формуванню професійної компетентності та ідентичності, а також допомагає підготувати їх до реальної професійної діяльності, де необхідно застосовувати мовні та комунікативні навички. Крім того, опанування структурованою мовою й спеціалізованою лексикою сприяє глибшому розумінню професій- ної сфери, розвитку умінь саморедагування текстів та ефективної комунікації у професійному середовищі. Таким чином, робота з текстами професійного спрямування виступає потужним освітнім ресурсом, який формує мовну компетентність, професійну ідентичність і забезпечує підготовку компетентних, самостійних та впевнених у собі майбутніх фахівців. Окреслені в статті проблеми дозволяють розглядати фаховий текст не лише як дидактичний матеріал, а як засіб професійного самовизначення студента. Увага до змісту, мов- ного оформлення та комунікативної спрямованості текстів сприяє усвідомленому ставленню до майбутньої професії. Це, своєю чергою, посилює роль української мови як важливого чинника професійного станов- лення особистості.

БАГАТОЗНАЧНІСТЬ ФІЗИЧНИХ І ТЕХНІЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ПЕРЕКЛАДУ (НА МАТЕРІАЛІ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ)

2026-04-09T09:18:50+03:00

У статті досліджено особливості полісемії у французькій фізичній та технічній термінології як одного з визначальних аспектів розвитку наукової мови. Полісемія розглядається як закономірне явище, що виникає внаслідок семантичної еволюції лексем і відображає динаміку формування та функціонування терміно- системи. Проаналізовано підходи до тлумачення багатозначності термінів у лінгвістичних дослідженнях та окреслено дискусійні аспекти співвідношення моносемії й полісемії в науковому мовленні. На матеріалі французької фізичної та технічної термінології визначено основні джерела виникнення полісемії, зокрема перехід загальновживаної лексики у фахову сферу та метонімічні перенесення, що зумовлюють формування категоріальної багатозначності. Установлено, що один і той самий термін може репрезентувати різні логічні категорії (явище, процес, величину, властивість, дію або результат дії), зберігаючи при цьому спільну семантичну основу. Доведено, що така багатозначність не призводить до комунікативної невизначеності, оскільки значення терміна чітко актуалізується в контексті фахового тексту. Окрему увагу приділено особливостям перекладу, семантичній еволюції фізичних та технічних термінів та їх здатності виходити за межі вузької терміносистеми, поширюючись на суміжні галузі знань і загально- вживану лексику. Визначено, що полісемія є невід’ємною рисою французької фізичної та технічної термінології і відображає процеси вторинної номінації, міжгалузевої взаємодії та розвитку мовної системи загалом. У роботі висвітлено роль контексту як ключового чинника інтерпретації полісемних термінів у науковому дискурсі. Показано, що системний підхід до аналізу полісемії сприяє кращому розумінню процесів концептуалізації наукового знання. Результати дослідження можуть бути застосовані в лексикології, термінознавстві, перекладознавстві та практиці перекладу науково-технічних текстів. Це підтверджує важливість комплексного аналізу полісемії для розвитку теорії й практики сучасного термінознавства

ФОНЕТИЧНА МІМІКРІЯ ЯК СТРАТЕГІЯ АДАПТАЦІЇ АНГЛОМОВНИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ В УКРАЇНСЬКОМУ ІТ-ДИСКУРСІ

2026-04-09T09:27:48+03:00

Стаття присвячена дослідженню фонетичної мімікрії як однієї з провідних стратегій адаптації англомов- них запозичень в українському ІТ-дискурсі. Актуальність роботи зумовлена стрімкою цифровізацією сус- пільства та інтенсивним насиченням української мови комп’ютерною термінологією, яка часто не встигає проходити процес офіційної кодифікації. Основну увагу зосереджено на специфічному середовищі профе- сійної комунікації програмістів та системних адміністраторів, де англіцизми піддаються творчому перео- смисленню. Фонетична мімікрія розглядається не просто як механічна транслітерація, а як свідома лінгво- креативна стратегія, що дозволяє «приручити» іншомовну лексему шляхом її уподібнення до вже наявних у мові-реципієнті слів або морфем. У статті проаналізовано наукові погляди на явище мімікрії в науці та в лінгвістиці зокрема. Представ- лено термін «фонетична мімікрія» як такий, що найбільше відповідає поняттю адаптації («наслідування») звукової форми запозиченого ІТ-англіцизму до фонетичного вигляду морфем чи цілих слів української мови. Виокремлено ключові моделі адаптації, серед яких: 1) субституція фонем (заміна англійських звуків най- більш близькими українськими відповідниками); 2) морфонологічна кореляція, що представлена парадиг- матичною адаптацією (морфологічне засвоєння англіцизмів через віднесення іменників до певного грама- тичного роду та типу відмінювання відповідно до їхнього формального вигляду) і суфіксальною адаптацією та словотвірною розбудовою (додавання українських суфіксів до англійського кореня для створення нових частин мови, що відповідають українській граматиці); 3) асиміляція за принципом співзвучності (підбір українського слова, яке фонетично подібне до англійського, але має зовсім інше (часто побутове) значення і таким чином отримує «звукового двійника» в українській мові, що створює ефект мовної гри). У процесі дослідження встановлено, що за ступенем фонетичного та морфемного збігу мімікрія реалі- зується через дві основні моделі: повне та часткове уподібнення. Повна мімікрія (омонімічна) передбачає абсолютний звуковий збіг із загальновживаним словом, що знімає психологічний бар’єр у використанні ІТ-спеціалістом складного терміну. Часткова мімікрія фокусується тільки на збереженні частини фонетичної структури запозиченого слова, або слово видозмінюється за допомогою афіксів. Таким чином, фонетична мімікрія виконує чимало важливих функцій: від економії мовних зусиль до професійної ідентифікації та іронічної детермінологізації. Перспективи дослідження вбачаються у вивченні впливу штучного інтелекту на подальшу трансформацію ІТ-дискурсу.

ОКУПОВАНІ НАЗВИ-ОБЕРЕГИ: МІКРОТОПОНІМИ СЕЛА ВОСКРЕСЕНКА ПОЛОГІВСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

2026-04-09T09:46:51+03:00

Стаття присвячена народним мікротопонімам – назвам частин території та її об’єктів. Для дослідження обрано неофіційну топоніміку села Воскресенка Пологівського району Запорізької області, яке вже чотири роки окуповане російськими військами. Мета наукової розвідки – зафіксувати мікротопоніми заради їх збе- реження, обґрунтувати етимологію та словотворення цих назв, пояснити, як на мікротопоніміці відобрази- лися регіональна специфіка мислення і мовлення українців. У статті подано коротку історичну довідку про село Воскресенку, охарактеризовано його географічні, економічні та культурні особливості, що вплинули на народну топонімічну картину. Мікротопоніми села Воскресенка як продукт колективної народної творчості творилися впродовж історії, використовуються в усній формі і виявляють психохарактер та соціальну позицію місцевих жителів, а саме: несприйняття колоніальних установок, інтерес до яскравих моментів життя, повага до моралі, прив’язаність до важливих для життєдіяльності споруд тощо. На основі мовозначого дискурсу виділено кілька груп мікротопонімів, що стосуються села Воскресенка: назви частин території, назви закритих водоймищ, назви лісонасаджень і парків, назви автомобільних шля- хів, автобусних і залізничних зупинок, назви пасажирського транспорту (потяга), назви мостів. Наймену- вання пов’язані з історичними, соціально-економічними чинниками (функціонування залізниці, колгоспів, цегляного заводу, а також мостів, парків, доріг), складним рельєфом (балки, пагорби, яри, глинища, потічки), великою площею села та умовним поділом його на частини. Мікротопоніми Воскресенки мають традиційні топонімічні принципи словотворення: перенесення назв з одного топоніма на інший, застосування форм відносних і присвійних прикметників. Водночас їм прита- манне трансформування кон’юктурних (особливо радянських) назв, спрощення слів відповідно до місцевої говірки

НОВОТВОРИ СУЧАСНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ДИСКУРСУ: СЛОВОТВІР, СЕМАНТИКА, ФУНКЦІЇ

2026-04-09T09:57:13+03:00

У статті зʼясовано семантико-словотвірну специфіку та функції новотворів на матеріалі друкованих видань та інтернет-джерел, розглянуто мотиваційні функції, тенденції, принципи системної організації структури нових похідних. Установлено, що позамовні та мовні чинники, активність як поняття мовної практики, продуктивність як результат словотвірної активності в інформаційному дискурсі передбачають реалізацію дериваційних ресурсів у похідних. Зазначено, що функціювання та активне використання новотворів в інформаційному дискурсі пояснюється врахуванням суспільних потреб у номінації процесів, опредметнених дій, явищ із прагматичним спрямуванням та використанням у публіцистичному та художньому стилях. Усі структурні компоненти нових слів відповідають мовній і мовленнєвій системності мовного знака й мовної практики, активності словотвірної та морфонологічної моделей, дериваційних ресурсів української мови. У дослідженні встановлено, що лексико-семантична та словотвірна системи активно реагують і відображають зміни в національній мові. Новотвори виникають за рахунок питомих та запозичених ресурсів. Зазначено, що помітна тенденція до поєднання іншомовних основ із питомими формантами. Продемонстровано, що національно марковані новотвори, які сприяють унікальності та динаміці мови, утворено переважно морфологічним способом словотворення. Інноваційні лексико-словотвірні процеси сприяють формуванню та інтерпретації мовної картини світу. Зазначено, що актуалізація мотиваційного змісту формантної частини в похідному свідчить про вибір і ментальне функціювання форманта, орієнтацію на частиномовну належність твірного, формантну базу, характерну для похідних певної частини мови, орієнтацію на граматичну, семантичну та словотвірну категоризацію. Установлено, що новотвори сучасного інформаційного дискурсу виконують номінативну, соціально- комунікативну, словотвірну, емоційно-оцінну, компресивно-інформативну, діагностичну, характерологічну, естетичну, інтегративну, прагматичну, когнітивну, соціально-культурну, експресивну, стилістичну, комунікативну функції.

СУБСТАНТИВНІ КОМПОЗИТИ-НОВОТВОРИ ТА ЇХ СКЛАДНИК-ДОМІНАНТА ПОЛІСЕМІЧНОЇ МОДЕЛІ З ТРЬОМА ЗНАЧЕННЯМИ У БУДОВІ РЕЧЕННЯ НІМЕЦЬКОМОВНОЇ ПРЕСИ: СИНЕРГЕТИЧНИЙ ВИМІР ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗУСИЛЬ

2026-04-09T10:04:44+03:00

Представлена робота є третім етапом дослідження іменників-новотворів з різним семантичним обсягом їх домінантної складової у простих та складних реченнях сучасної німецькомовної преси з позицій лінгвосинергетики. У представленій статті такий синергетично виважений аналіз сконцентровано на субстантивну лексику композитів-новотворів зі складником-домінантою, що представлений у словнику полісемічною моделлю іменника з трьома значеннями. Методологічно принциповим у дослідженні є положення про те, що рушійним фактором виступає синергетичний закон збереження мовної енергії та мінімізації зусиль, що скеровує ментальний лексикон людини на декодування складних іменників-новотворів з домінантою семантичного обсягу полісемічної моделі слова з трьома значеннями. Словник як репрезентант мовного узагальнення про структуровану суму знань засвоєної позамовної дійсності представлено з лінгвосинергетичних позицій у співвідношенні з ментальним лексиконом. Отримані на підставі синергетично-квантитативного підходу результати екстрапольовано на синергетичні моделі у співвіднесенні декодованих номінацій першого головного та похідних другого та третіх значень складника-домінанти досліджуваного полісемічного формату з простими та складними реченнями німецькомовної преси. Доведено, що синергетичний механізм мінімізації зусиль у німецькій мові сформував на сьогодні такий семантичний вимір, що полісемічна модель іменника з трьома значеннями найоптимальніше врівноважує затрати мовної енергії за таким принципом як «просте/складне речення – конденсація іменникового змісту новотвору найдальшою полісемічною відстанню третього похідного значення у форматі трьох значень». Це свідчить про те, що полісемічна модель іменника з трьома значеннями як фактор все більш зростаючої економії обмеженої кількості мовних знаків завдяки активаціям свого третього похідного значення найефективніше поглиблює конденсацію змісту складних іменників-новотворів для позначення ними набагато більшої кількості реалій позамовної дійсності у структурній будові як простого, так і складного речення німецькомовної преси

ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ ЛАТИНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ: ЗІСТАВНИЙТА КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

2026-04-09T10:16:56+03:00

У статті досліджується фразеологізми англійської та української мов крізь призму латинської спадщини. Розглянуто певні ідіоми та прислів’я як особливі мовні одиниці, що мають ідіоматичне значення, характе- ризуються стійкістю, відтворюваністю та є носіями культурно-історичної пам’яті народу. Фразеологізми розглядаються як лексико-семантичні єдності, значення яких не виводиться з окремих компонентів, але формується в межах усталеної мовної традиції. У дослідженні проаналізовано наукові підходи до визна- чення фразеологічної одиниці, окреслено її основні ознаки (відтворюваність, стабільність, ідіоматичність) та наголошено на ролі фразеології як носія культурної пам’яті. Метою наукової розвідки є виявлення ролі та значення латинських прислів’їв і ідіом у формуванні фразеологічних систем англійської та української мов. У фразеології вищезгаданих мов склалися свої системи сталих мовних символів, що відбивають найбільш важливі поняття в наочних образах. Сукупність значень, втілена у мовних символах, має універсальний характер. Набувають символічного значення, як правило, назви найбільш відомих звичних для людини реа- лій: знарядь праці, рослин, тварин, природних явищ. Матеріалом дослідження слугували прислів’я, ідіоми з компонентами флори та фауни, відібрані зі словників латинської, англійської та української мов, а також приклади їх сучасного функціонування в англомовних соціальних мережах за останні п’ять років. У роботі здійснено зіставний аналіз прислів’їв із зоонімними та флористичними компонентами, що ґрунтуються на універсальних образах природи й водночас відображають національно-культурну специфіку. Виявлено спільні та відмінні образи, семантичні паралелі й культурно зумовлені особливості. Доведено, що значна частина латинських висловів зберегла своє семантичне ядро в англійській та українській мовах, адаптував- шись до їхніх мовних норм. Результати засвідчують певний вплив латинської мови на формування фразео- логічних систем англійської та української мов і підтверджують актуальність прислів’їв у сучасному цифро- вому дискурсі. Дослідження підкреслює міжкультурну спадкоємність фразеології та окреслює перспективи подальших студій у галузі зіставної фразеології та культурної лінгвістики. Отримані результати підтвер- джують важливу роль фразеологізмів як засобу міжкультурної комунікації та перспективність подальших зіставних фразеологічних досліджень

НЕОЛОГІЗМИ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОЇ ЗМІНИ КЛІМАТУ: СЕМАНТИКА ТА МЕХАНІЗМИ ТВОРЕННЯ

2026-04-09T10:24:58+03:00

Стаття присвячена комплексному лінгвістичному аналізу сучасної неолексики, що виникла як реакція на глобальні екологічні виклики XXI століття. У роботі використано метод суцільної вибірки неологізмів з Кембридзького словника англійської мови. Досліджено процес формування кліматичних лексичних інновацій, які відображають перехід людства від епохи стабільності до періоду кліматичного хаосу. Проведено ґрунтовну класифікацію лексичних інновацій за чотирма змістовими категоріями: КЛІМАТИЧНІ АНОМАЛІЇ, СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ, ЕКОНОМІЧНІ ТА ТЕХНОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ, КЛІМАТИЧНА АДАПТАЦІЯ ТА ПРОТИДІЯ ЗМІНАМ. У категорії КЛІМАТИЧНІ АНОМАЛІЇ розглянуто терміни, що описують екстремальні природні явища і для яких характерно посилення емоційного забарвлення мови, що простежується у заміні нейтральних термінів на драматичні, та використання метафор. У категорії СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ проаналізовано слова, що описують зміну ментального стану суспільства та нові побутові стратегії. У категорії ЕКОНОМІЧНІ ТА ТЕХНОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ досліджено вплив екології на фінансовий сектор та міграційні процеси. У категорії КЛІМАТИЧНА АДАПТАЦІЯ ТА ПРОТИДІЯ ЗМІНАМ окреслено лексику, що стосується системних рішень людства – від технологічних споруд до нових управлінських посад. Представлено приклади кліматичних неологізмів. Проведено семантичний аналіз особливостей вибраних лексичних одиниць і тлумачення їх українською мовою. Проаналізовано причини виникнення вибраних лексичних інновацій. Виконано аналіз механізмів словотворення вибраної лексики, серед яких виділено словоскладання, телескопію, метафоризацію та афіксацію. У роботі обґрунтовано важливість вивчення неологізмів у контексті глобальної зміни клімату для відстежування трансформацій суспільної свідомості, соціальної поведінки та технологічних наслідків

ЛЕКСИЧНІ МАРКЕРИ ТАКТИКИ ЕМОТИВНОГО ВПЛИВУ В АНГЛОМОВНОМУ БІЗНЕС-ОРІЄНТОВАНОМУ ЖАНРІ TED TALKS: КОРПУСНИЙ АНАЛІЗ

2026-04-09T10:30:33+03:00

У статті здійснено лінгвістичний аналіз лексичних маркерів реалізації тактики емотивного впливу в жанрі англомовних бізнес-орієнтованих виступів TED Talks. Актуальність дослідження зумовлена зростан- ням ролі емоційного компонента в сучасній бізнес-комунікації, а також недостатньою розробленістю про- блеми системного опису мовних засобів емотивного впливу з позицій корпусної лінгвістики. Метою статті є виявлення, класифікація та кількісно-якісний аналіз лексичних засобів обʼєктивації емотивного впливу в бізнес-виступах. Матеріалом дослідження слугував авторський корпус, сформований на основі 35 тран- скриптів виступів TED Talks рубрики Business загальним обсягом 51 894 слововживання. Методологічну основу роботи становить комплексний підхід, що поєднує методи корпусної лінгвістики (частотний, контек- стуальний та конкордансний аналіз), а також елементи прагмалінгвістичного та функціонально-стилістич- ного аналізу. Обробку мовного матеріалу здійснено за допомогою корпусного менеджеру AntConc. На основі корпусної вибірки виокремлено п’ять основних груп лексичних маркерів емотивного впливу: іменники на позначення емоцій і почуттів, дієслова емоційного стану та переживання, емоційно-оцінні прикметники, інтенсифікатори та аксіологічно марковану лексику. Кількісний аналіз засвідчив переважання одиниць із позитивною емоційною та оцінною семантикою, що сприяє створенню позитивного емоційного фону, фор- муванню довіри та залученості аудиторії. Водночас використання лексем із негативною або амбівалентною конотацією виконує функцію контрасту й підсилює персуазивний потенціал виступів через апеляцію до осо- бистого досвіду слухачів. Наукова новизна дослідження полягає в системному корпусному описі лексичних маркерів емотивного впливу в жанрі TED Talks як складника мовленнєвої стратегії впливу в бізнес-дискурсі. Практичне значення роботи полягає в можливості використання отриманих результатів у курсах з дискурсо- логії, прагмалінгвістики, бізнес-комунікації та аналізу публічних виступів

СИНТАКСИЧНЕ УЗГОДЖЕННЯ АНГЛІЙСЬКИХ ЗБІРНИХ ІМЕННИКІВ В АМЕРИКАНСЬКОМУ ТА БРИТАНСЬКОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

2026-04-09T10:37:02+03:00

Статтю присвячено особливостям синтаксичного узгодження англійських збірних іменників з дієсловом- присудком в британському та американському політичному дискурсі. Незважаючи на те, що принципи узгодження підмета з присудком чітко встановлені в англійській граматиці, питання узгодження збірних іменників належить до варіативних аспектів англійського синтаксису та є актуальним, оскільки воно демонструє, як граматика взаємодіє зі значенням. Метою статті є з’ясування особливостей узгодження збірних іменників в англійській мові в контексті англомовного політичного дискурсу, а також виявлення впливу семантичних факторів на узгодження збірних іменників з дієсловом-присудком. Збірні іменники становлять окрему категорію, синтаксичні особливості якої визначаються значенням слова. Вибір політичних промов як практичного матеріалу дослідження обумовлений тим, що такі тексти публіцистичного стилю розраховані на широку аудиторію, поєднують інформативність та експресивність, а також мають значний перлокутивний ефект. На прикладі вживання збірного іменника “government” в американському та британському політичному дискурсі з’ясовано, що на синтаксичне узгодження збірних іменників впливають контекст та комунікативна мета. Вибір форми дієслова-присудка, з яким узгоджується збірний іменник, також залежить від національного варіанта англійської мови. В політичних промовах американських політиків збірний іменник «government» вживається виключно в однині. В британському варіанті англійської мови спостерігаються відмінності: в офіційних промовах іменник «government” зазвичай вживається в однині, підкреслюючи ідею єдності нації та цілісності уряду як керівної інституції, у той час як в промовах лідерів опозиції та в парламентських дебатах зафіксовано вживання форми множини, що можна пояснити наміром наголосити на відповідальності кожного члена уряду за політичні та управлінські рішення. Доведено, що узгодження не є виключно синтаксичним явищем, оскільки визначення форми присудка, що узгоджується із збірним іменником, залежить також і від семантичних нюансів та контексту. Перспективу подальших досліджень вбачаємо у з’ясуванні особливостей узгодження збірних іменників в інших функціональних стилях англійської мові.

СПОСОБИ ТВОРЕННЯ ТА ПЕРЕКЛАДУ АНГЛОМОВНИХ CІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТЕРМІНІВ

2026-04-09T10:53:54+03:00

Статтю присвячено дослідженню англомовної термінології сільського господарства. У статті надається визначення поняття «термінологія сільського господарства», встановлюються способи творення та перекладу її англомовних одиниць українською мовою. Термінологія сільського господарства розглядається в статті як сукупність терміноодиниць на позначення фахових понять сфери. Її формування в англійській мові почалося з предтермінів, що є донауковими та некодифікованими одиницями йменування cільськогосподарських понять. Формуванню аналізованого шару термінології сприяло надходження до неї запозичень із грецької та латинської, французької, німецької, іспанської, італійської, а також східних мов. Подібні одиниці надходили до англійської мови в різні часи, підлягаючи термінологізації в фахових контекстах і лексикографічній фіксації з часом. Творення англомовної термінології сільського господарства здійснюється морфологічним шляхом, завдяки афіксації та скороченню. На відміну від скорочення, афіксальний спосіб творення термінів сфери є продуктивним, актуалізованим переважно суфіксальними одиницями. Морфолого-синтаксичний спосіб творення англомовної сільськогосподарської термінології представлено словоскладанням, вираженим складними цільнооформленими одиницями, а також конверсією. Синтаксичний спосіб є найбільш продуктивним у творенні англомовної сільськогосподарської термінології. За його допомогою формуються її багатокомпоненті терміни. Cеред них переважають дво- та трикомпонентні одиниці моделей N+N, Adj+N, N+Prep.+N, Adj+N+N, N+N+N. Семантичні аспекти формування аналізованої термінології пов’язані з процесами термінологізації та ретермінологізації, а також механізмами метафоризації та метонімізації. Наявні в англомовній сільськогосподарській термінології також епонімічні терміни

КОНЦЕПТ «ПЕРЕМОГА» В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (НА МАТЕРІАЛІ МЕДІАТЕКСТІВ)

2026-04-09T11:02:42+03:00

У статті досліджено особливості репрезентації концепту «ПЕРЕМОГА» у сучасних українських медіатекстах. Поняття «медіадискурс» у роботі схарактеризовано як системну мовну практику, спрямовану на формування та трансляцію суспільно значущих цінностей і моделей інтерпретації реальності. Виявлено, що концепт «ПЕРЕМОГА» є смисловою домінантою, яка часто вживається в офіційних зверненнях і виступах посадових осіб, а також у новинних ресурсах. Визначено, що концепт «ПЕРЕМОГА» охоплює низку взаємопов’язаних семантичних компонентів, а саме: військовий, що виявляється в уявленні про перемогу як результаті збройного протистояння; політико-правовий, що має на увазі відновлення суверенітету і територіальної цілісності; морально-ціннісний, що передбачає відновлення єдності, ушанування героїв; екзистенційний, що характеризується як умова виживання, можливість розвитку держави; і персоналізований, який проявляється у збереженні ідентичності та приналежності. Встановлено, що саме ці семантичні складники формують багатовимірне смислове наповнення концепту «ПЕРЕМОГА» в сучасному українському медіа- дискурсі. У ході дослідження було виявлено, що в українських медіатекстах ключовим компонентом все ж таки залишається військовий, що виникає внаслідок збройного протистояння і націлений на досягнення мети. Однак, у сучасному медіадискурсі концепт «ПЕРЕМОГА» все частіше не лише описує результат військового конфлікту, а й виступає як комплексний соціокультурний символ. Як наслідок, простежено тенденцію до поступової втрати концептом «ПЕРЕМОГА» вузького значення виключно військового тріумфу та набуття ним ширшого екзистенційного наповнення, постаючи як умова виживання держави, збереження національної ідентичності та права українського народу на майбутнє. Зауважено, що в медіатекстах концепт «ПЕРЕМОГА» дуже часто поєднується із маркерами часу та оцінки, що свідчить про усвідомлення нацією важливості перемоги й складності шляху до неї

ВІДОБРАЖЕННЯ ДУХОВНОСТІ УКРАЇНЦІВ У ПОВІСТІ «КИЇВСЬКІ ПРОХАЧІ» ІВАНА НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО

2026-04-09T11:12:22+03:00

У статті проаналізовано художнє осмислення духовності українців у повісті «Київські прохачі» (1901) Івана Нечуя-Левицького. Авторка публікації досліджує явище духовності й моралі, удаваної релігійності та паразитичного способу життя, що постає як форма духовної деградації окремих особистостей в українському соціумі ХІХ століття. Вона зауважує, що сам письменник стверджував про створення ним у «Київських прохачах» своєрідної «колекції» персонажів – жебраків з інтелігентів, пролетарів та інших соціальних прошарків ледарів, помічених ним у Києві. Найбільше його зацікавили ті, що просять милостиню біля Печерської лаври. Особливу увагу у статті приділено контрасту між справжньою та нарочитою духовністю, ролі сатири як засобу художнього викриття, а також мовно-стилістичним особливостям, що підкреслюють ментальні риси українців. Науковка стверджує, що автор зобразив контраст між зовнішнім благочестям і внутрішньою порожнечею персонажів, що особливо виразно виявлено в мові, поведінці, дрібних учинках персонажів повісті. Авторка статті вважає: у наш час моральних викликів питання духовності українського народу акту- альне, тому науковці велику увагу приділяють аналізу та вивченню ролі духовності в національному житті України, зосібна в аспекті творчості І. Нечуя-Левицького. На її думку, І. Нечуй-Левицький порушує низку морально-етичних проблеми крізь призму бездуховності молодого покоління сімей персонажок – літніх жінок. У статті розглянуто образи «прохачів» – типових носіїв уявлень про совість, віру і чесність, а також роль письменника як морального судді. У висновках наголошено на актуальності теми духовності в сучасному соціумі та значенні твору для осмислення суспільної кризи в історичному контексті; підкреслено, що повість «Київські прохачі» відбиває реалії буття українців другої половини ХІХ століття

КОМУНІКАТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО ФУТБОЛЬНОГО КОМЕНТАРЯ ЯК ГІБРИДНОГО ЖАНРУ УСНОГО МОВЛЕННЯ

2026-04-09T11:18:48+03:00

У фокусі представленого дослідження – комунікативна організація професійного футбольного коментаря в аспекті його синтаксичної архітектоніки та вербальних засобів здійснення емотивного впливу на аудиторію. У статті досліджено лінгвістичні та комунікативні механізми, за допомогою яких англомовний футбольний коментар репрезентує динаміку спортивної події та зацікавлює масову аудиторію. Проаналізовано мовленнєву організацію, синтаксичну архітектоніку й комунікативні патерни, що формують гібридний жанр усного спортивного медіадискурсу, у якому поєднуються інформативна функція та емоційно-експресивний вплив. З’ясовано, що футбольний коментар інтегрує риси ораторського мовлення, елементів акторської подачі та розмовної комунікації. Матеріалом дослідження слугував автентичний відеозапис футбольного коментаря Стюарта Робсона та Дерека Рея під час матчу за Суперкубок Англії, який репрезентує професійно маркований різновид розмовного дискурсу зі специфічним поєднанням термінологічної лексики, фрагментованого наративу та емотивних лінгвальних засобів. Аналіз охоплює вивчення способів мовного відтворення оперативності, динамізму та драматизму, зокрема через використання уривчастих висловлювань, вигуків, неповних і еліптичних конструкцій, що порушують лінійність викладу. Застосування холістичної методики, яка поєднує прагматичний і поверхневий синтаксичний аналіз, дало змогу системно описати комунікативну специфіку цього жанру. У статті також висвітлено особливості використання синтаксичних мовленнєвих стратегій, зокрема часові зсуви, уживання теперішнього часу для репрезентації минулих подій, а також змінність співвідношення простих і складних конструкцій залежно від ігрової ситуації. Встановлено, що аналітичність мовлення на початкових етапах матчу забезпечується складними синтаксичними структурами, тоді як у кульмінаційні моменти зростає роль простих, фрагментарних та окличних конструкцій, які моделюють стан напруги й драматизму. Перевага декларативних речень у поєднанні з активним використанням експресивних форм слів підсилює емоційну ескалацію спортивного коментаря. Узагальнено, що футбольний коментар постає як ефективний інструмент моделювання високоінтенсивного змагального процесу, у межах якого мова виконує не лише інформативну, а й сугестивну функцію. Здійснений аналіз засвідчує, що фрагментація наративу, експресивні вигуки та еліптичні конструкції формують комунікативну модель, здатну оперативно інтерпретувати подію та посилювати її емоційне сприйняття широкою аудиторією.

СЕМАНТИКО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ХРИСТИЯНСЬКОЇ СИМВОЛІКИ В ПРОЗОВІЙ ТВОРЧОСТІ ВАСИЛЯ БАРКИ

2026-04-09T11:25:58+03:00

У статті здійснено комплексний семантико-стилістичний аналіз християнської символіки у прозовій твор- чості Василя Барки як одного з ключових компонентів його художнього мислення та світоглядної системи. Святе Письмо та християнська мораль розглядаються як фундаментальні джерела формування авторської картини світу, що визначають ідейну спрямованість, образну структуру та смислову організацію художніх текстів письменника. У центрі уваги – символи Голгофи, Розп’яття, чаші, храму, раю, числа три, а також мотиви хресного шляху, страждання, спокути й духовного відродження, репрезентовані в романах «Жовтий князь», «Рай», «Спокутник і ключі землі». Доведено, що християнські символи у прозі Барки виконують не лише естетичну чи композиційну функ- цію, а є повноцінними смислотворчими константами, які поєднують біблійну традицію, екзистенційну про- блематику та національно-культурний досвід українського народу. Особливу увагу приділено осмисленню Голгофи та Розп’яття як універсальних архетипів, що в авторській інтерпретації набувають багатовимірного значення – особистісного, колективного й метафізичного, пов’язаного з трагедією Голодомору та моральним випробуванням нації. Проаналізовано трансформацію сакральних образів у контексті тоталітарної реальності, зокрема мотиви осквернення храму, знецінення святинь, руйнування духовних основ суспільства. Обґрунтовано, що сим- воліка Святих Тайн і християнських архетипів у творах Барки спрямована на утвердження морально-етич- ного канону, ідеї покаяння, жертовності та відповідальності людини за власний духовний вибір. Зроблено висновок, що християнська символіка є визначальним елементом художньої системи Василя Барки, засобом вираження його антропоцентричної концепції та духовного бачення історії й буття.

ГУСТАТИВНІ ЕПІТЕТИ В КИТАЙСЬКОМОВНІЙ ПРОЗІ: СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТ

2026-04-09T11:31:19+03:00

Ця стаття присвячена вивченню структурно-морфемних та семантичних особливостей густативних епітетів сучасної китайської мови на матеріалі роману Мо Яня «Червоний ґаолян: історія одного роду» («红高粱家族», 1987 р.). Встановлено, що у китайському мовознавстві густативні лексичні одиниці (感觉词) належать до сенсорної лексики та охоплюють базові лексеми 苦 (гіркий), 酸 (кислий), 甜 (солодкий), 辣 (гострий) та 咸 (солоний). У функції прикметників густативні одиниці можуть поєднуватись з конкретними та абстрактними іменниками. Прості та складні густативні епітетні структури здебільшого формуються за допомогою частки 的. Простий смаковий епітет складається з однієї густативної морфеми, складний – з двох морфем або прислівника ступеню та густативної морфеми. У ході аналізу матеріалу дослідження виявлено, що морфему 苦 (гіркий) використано 125 разів, у емоційно-експресивній сфері здебільшого вказує на біль, переживання та сум. Так, при описі зовнішності, звуків та боротьби Мо Янь активно залучає епітет 痛苦 (болісно-гіркий). Морфему 酸 (кислий) використано 38 разів, але на відміну від 苦 (гіркий), вона функціонує в епітетних структурах для предметного опису. Прослідковуємо, що смакові структури з морфемою 甜 (солодкий) зустрічаються 46 разів та утворюють образні елементи як з позитивною, так і з негативною конотацією. Лексичну одиницю 辣 (гострий) використано 30 разів, у складі епітетної структури вона здебільшого поєднується з морфемами 热 (гарячий), 老 (старий, витриманий) та火 (вогняний). Визначено, що експресивно-виражальна сфера епітетів з морфемою 辣 (гострий) несе негативну конотацію, вказуючи на важкі переживання. Густативна морфема 咸 (солоний), яку у проаналізованому романі використано 33 рази, також надає негативного забарвлення епітетній структурі, створюючи експресивно-оцінне відчуття огиди. У статті також окреслено стилістичний потенціал редуплікації, особливості густативних епітетів із вторинним смаковим значенням та морфемою 淡 (прісний).

ФРАЗЕОЛОГІЗМИ З КОЛОРОНІМОМ ЯК РЕПРЕЗЕНТАНТИ СТАНУ ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ (НА МАТЕРІАЛІ РУМУНСЬКОЇ ТА ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВ)

2026-04-09T11:55:10+03:00

Стаття присвячена дослідженню фразеологізмів із колоронімом у румунській та французькій мовах, які слугують засобом репрезентації фізичного стану здоров’я людини. Фразеологізми є невід’ємною складовою будь-якої мови, що акумулюють у собі історичний досвід, культурні традиції, менталітет народу та специфіку його світосприйняття. Виявлено, що колороніми у складі фразеологізмів надають мові яскравості, образності й емоційної насиченості, підсилюючи її виразність і змістовність, а також стають засобами вираження різних станів здоров’я. З’ясовано, що у широкому розумінні, здоров’я слід розглядати як багатовимірне явище, яке охоплює фізичне, психічне, емоційне і соціальне благополуччя і характеризує загальний функціональний стан людини. У роботі досліджені фразеологізми з колоронімом, що вербалізують фізичний стан здоров’я людини поділено на опозиції: фізично здоровий та фізично нездоровий. Стан фізично здоровий, тобто гарне самопочуття, бадьорість, здоров’я відображено у фразеологізмах із зеленим кольором, оскільки зелений колір є символом життя, здоров’я, молодості. З’ясовано, що колірні метафори на позначення здоров’я людини базуються здебільшого на подібності до зовнішнього вигляду шкіри. Таким чином, маркерами поганого здоров’я, хворобливого фізичного стану людини є кольори білий, чорний, жовтий, зелений, синій, які у складі фразеологізмів позначають: блідий колір шкіри, виснаження, фізичну слабкість, напівнепритомний стан, втрату свідомості, тілесні ушкодження, зумовлені побиттям, біль, поганий зір тощо. Колороніми наявні й у складі назв хвороб, а також у фразеологізмах, що констатують хворобу. Виявлено, що більшість фразеологізмів використовують метафоричні порівняння кольорів із неживими, холодними об’єктами (смерть, віск, саван, гіпс, свіча, стіна, тощо), створюючи образну парадигму фізичного нездоров’я. Встановлено, що у румунській та французькій мовах фразеологізми з колоронімом, що позначають стан «фізично нездоровий» домінують над фразеологізмами, що позначають стан «фізично здоровий».

КОМПОЗИЦІЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ТЕКСТУ ЯК ОБ’ЄКТ ЛІНГВІСТИЧНОГО АНАЛІЗУ ТА СТИЛЬОВОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ

2026-04-09T12:01:24+03:00

У пропонованій науковій розвідці порушено актуальну проблему осмислення композиції спеціалізованого тексту як самостійного об’єкта лінгвістичного аналізу та важливого чинника стильової інтерпретації у межах фахового дискурсу. Обґрунтовано доцільність розгляду композиції не лише як формально-структурної основи тексту, а й як інтегративного механізму організації наукового знання, що відображає когнітивні й комунікативні стратегії автора та забезпечує цілісність, логічну впорядкованість і функційну доцільність спеціалізованого висловлення. У рецепції уточнено теоретичні засади вивчення композиції тексту, окреслено її співвідношення з категоріями зв’язності, цілісності та жанрової організації, а також визначено специфіку композиційної побудови спеціалізованих текстів у різних галузях наукового знання. У статті доведено, що композиційна організація фахового тексту зумовлюється типом наукового знання, адресованістю, комунікативною метою та жанро- вими нормами, а її варіативність відображає динаміку сучасного наукового дискурсу. Особливу увагу приділено аналізу ієрархії смислових блоків спеціалізованого тексту та принципам їх функційної взаємодії. Доведено, що композиція виконує не лише структурно-організаційну, а й стилетвірну та когнітивну функції, оскільки моделює процес сприйняття й інтерпретації інформації адресатом. З’ясовано, що в умовах міждисциплінарності, інтердискурсивності та цифровізації наукової комунікації традиційні композиційні моделі зазнають трансформацій, що відображається зміною логіки подання матеріалу та способів аргументації. Зроблено висновок, що композиція спеціалізованого тексту є системоутворювальним складником фахового мовлення, аналіз якого розширює інтерпретаційні можливості сучасної стилістики, теорії тексту та дискурсології.

ФУНКЦІОНУВАННЯ ТОПОСІВ ДОРОГИ, ЛІСУ, РІКИ, ГОРИ У РОМАННІЙ ПРОЗІ МИРОСЛАВА ДОЧИНЦЯ

2026-04-09T12:41:53+03:00

У статті здійснено системний аналіз особливостей моделювання художнього простору в романній прозі сучасного українського письменника Мирослава Дочинця (на матеріалі романів «Вічник. Сповідь на перевалі духу», «Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії», «Горянин. Води Господніх русел» та ін.). Актуальність дослідження зумовлена посиленням інтересу літературознавства до проблем екокритики, а також необхідністю осмислення феномена популярності філософсько-психологічної прози автора. Метою розвідки є з’ясування специфіки функціонування та семантичного наповнення наскрізних топосів дороги, лісу, ріки та гори, які у творчості Мирослава Дочинця виступають ключовими елементами авторського художнього світу та духовного поступу героїв. У роботі проаналізовано топос дороги як універсальну метафору життєвого шляху та динамічного процесу самопізнання. Доведено, що рух у просторі творів є формою духовної ініціації, де кожен крок наближає персонажа до віднайдення власної сутності. Визначено роль топосу гори як сакральної вертикалі, що структурує художній світ за принципом ієрархічності. Гора інтерпретується як простір аскези, тиші та абсолютної свободи, де відбувається діалог людини з Творцем і гармонізація внутрішнього стану. З’ясовано символічне навантаження топосу ріки (води, джерела, криниці) як носія родової пам’яті та інструменту очищення совісті. На прикладі образу Криничаря розкрито філософію служіння та етичний вимір взаємодії з водною стихією. Топос лісу розглянуто як онтологічну категорію та терапевтичний простір, що виконує захисну функцію. Ліс постає альтернативою урбаністичному світу, місцем, де герой позбувається соціальних масок і повертається до першоджерел буття. У висновках стверджується, що досліджувані топоси у прозі Мирослава Дочинця виходять за межі пейзажних описів, трансформуючись у глибокі філософсько-символічні коди. Вони формують цілісну натурфілософську концепцію, базовану на українській ментальності, де гармонія з природою є умовою збереження національної ідентичності та досягнення духовної зрілості

ФОЛЬКЛОРНІ МОТИВИ В ОПОВІДАННІ «МЕРТВЕЦЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ» Г. КВІТКИ-ОСНОВ’ЯНЕНКА

2026-04-09T13:00:05+03:00

У статті проаналізовано фольклорні мотиви в оповіданні Г. Квітки-Основ’яненка «Мертвецький Великдень» у контексті української народної демонології та обрядової традиції. Особливу увагу зосереджено на поєднанні елементів бувальщини з авторським художнім переосмисленням фольклорних уявлень про потойбічний світ, межу між живими й мертвими, а також сакральний час великодніх свят. З’ясовано, що письменник активно використовує народні вірування, пов’язані з нечистою силою, гріхом, порушенням заборон і неминучою карою за зневагу до традиційних морально-етичних норм. У роботі простежено образи та символи, запозичені з фольклорної спадщини, зокрема мотиви нічного зібрання мерців, «нечистого» простору й часу, а також символіку півня як провісника світанку та рятівника головного героя від потойбічної небезпеки. Показано, що сакральна символіка Великодня у творі зазнає своєрідної інверсії, адже святковий християнський час постає тлом для демонічних подій, що посилює містичну напругу оповідання. Наголошено, що ці образи виконують не лише сюжетотворчу, а й глибоку символічну функцію, спонукаючи читача до роздумів над межами дозволеного, значенням віри, покаяння та народної моралі. Доведено, що фольклор у творі Квітки-Основ’яненка не є механічним запозиченням, а постає як органічна складова художньої структури оповідання, яка формує його повчальний і містично-реалістичний характер. «Мертвецький Великдень» репрезентує характерну для української прози першої половини ХІХ століття тенденцію синтезу народнопоетичної традиції та авторської творчої інтерпретації, сприяючи глибшому осмисленню національного світогляду й духовної культури

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ СИСТЕМ МАШИННОГО ПЕРЕКЛАДУ У ВІДТВОРЕННІ СУЧАСНОЇ ПУБЛІЦИСТИКИ

2026-04-09T14:07:34+03:00

Статтю присвячено машинному перекладу, роль якого у сучасному світі не можна перебільшити. Фокус статті зосереджено на перевагах і недоліках окремих систем машинного перекладу під час відтворення англомовної інтернет-публіцистики. Точність, граматична та прагматична правильність перекладу публіцистичних текстів є ключовими чинниками для їх адекватного сприйняття та розуміння авдиторією. Аналіз перекладів вказує на наявність лінгвістичних, текстових та функціонально-прагматичних помилок. Лінгвістичні помилки пов’язані з підбором еквіваленту слова, визначенням зв’язків допоміжних дієслів, узгодженням часових форм дієслова, невідповідністю пари іменник-займенник, невідповідністю пари іменник-прикметник/дієприкметник, неправильним відмінком та родом іменників, неузгодженістю граматичних родів підмета та присудка та неправильним використанням парних сполучників. Серед текстових помилок виокремлено неточний переклад терміна, буквальний переклад, що не відповідає контексту, зайві деталі, які спотворюють контекст, неправильний порядок слів, багатослів’я та використання росіянізмів. Функціонально-прагматичні помилки передбачають неправильне відтворення смислових відтінків значень слів, недоречний вибір відповідника багатозначного слова, синтаксичний буквалізм та спотворення емоційного змісту оригіналу. Системний аналіз хиб машинного перекладу на основі сучасної англійської інтернет-публіцистики дозволяє розкрити основні проблеми та виклики, з якими стикаються машинні системи під час роботи з високоінформативними текстами, що мають специфічний стиль і лексику та зробити висновки щодо ефективності програм машинного перекладу й визначити можливості їх вдосконалення. Стаття також акцентує на особливій ролі людського фактору під час машинного перекладу текстів, зокрема в процесі попереднього редагування та після редагування, особливо в контексті складних та важливих матеріалів, доступних на просторах Інтернету

АСПЕКТ НЕВІДПОВІДНІСТІ ЯК ДЖЕРЕЛО КОМІЧНОГО ЕФЕКТУ В ТУРЕЦЬКОМОВНОМУ МУЛЬТИПЛІКАЦІЙНОМУ ДИСКУРСІ

2026-04-09T14:19:29+03:00

Статтю присвячено аналізу комічного ефекту в турецькомовному мультиплікаційному дискурсі на матеріалі сучасних анімаційних серіалів, орієнтованих на дитячу та підліткову аудиторію. Дослідження зосереджене на виявленні прагматичних механізмів творення гумору, що реалізуються через невідповідність між очікуванням глядача й розвитком ситуації, вербальним повідомленням і невербальною поведінкою персонажів, а також між соціальною нормою та її порушенням. У роботі проаналізовано мовні засоби комічного, зокрема мовну гру, іронію, перебільшення, абсурдні висловлювання, трансформацію фразеологізмів і культурно марковану лексику, які поєднуються з кінесичними, проксемічними та інтонаційними компонентами. Особливу увагу приділено ролі культурного контексту та побутових реалій у формуванні гумористичного ефекту, що забезпечує зрозумілість і впізнаваність комічних ситуацій для цільової аудиторії. Показано, що комізм у турецькій анімації ґрунтується на поєднанні універсальних гумористичних моделей із національно специфічними елементами, зокрема мовними кліше, алюзіями на повсякденне життя, традиції та соціальні ролі. У статті доведено, що гумор у мультиплікаційному дискурсі виконує не лише розважальну функцію, а й соціально-комунікативну та виховну, сприяючи формуванню ціннісних орієнтирів, моделей поведінки та культурної ідентичності аудиторії. Практична цінність дослідження полягає у можливості застосування отриманих результатів у курсах з прагматики, міжкультурної комунікації, перекладознавства та викладання турецької мови як іноземної. Матеріали мультсеріалів можуть бути використані як автентичні приклади для аналізу гумору, мовленнєвих стратегій і культурних кодів. Крім того, результати дослідження можуть бути корисними для медіалінгвістики та розробки навчального контенту, орієнтованого на розвиток комунікативної компетентності через гумористичний дискурс; у подальших студіях з лінгвопрагматики, дискурсології, медіалінгвістики, а також у практиці викладання турецької мови як іноземної, аналізі аудіовізуальних текстів і міжкультурної комунікації.

АГОНАЛЬНІСТЬ АНГЛОМОВНИХ ПОЛІТИЧНИХ СПОТІВ

2026-04-09T14:29:27+03:00

Статтю присвячено дослідженню специфіки агонального характеру дискурсу англомовних політичних спотів. У статті надається визначення поняттям «агональність», «політичний спот», «гомеостаз», з’ясовується специфіка вияву агональності у політичній комунікації та її рекламі, аналізуються засоби актуалізації агональності в дискурсі англомовних політичних спотів. Агональність розглядається в статті як поняття, пов’язане із суперництвом та боротьбою задля отримання перемоги, певної переваги над опонентом. Агональність характерна для політичної комунікації, скерованої на боротьбу за владу та її легитимізацію. Агональність притаманна і дискурсу англомовних політичних спотів, що є видом політичної реклами, створеної для іміджуванні політичних діячів при їх участі у електоральній боротьбі. Агональний характер дискурсу англомовних політичних спотів вказує на боротьбу між політичними кандидатами, актуалізовану опозицією «свій − чужий», а також засобами вираження гомеостазу та агресії. Поняття гомеостазу пов’язано з діями політиків, в тому числі й мовленнєвими, з метою формування, підтримання та укріплення власного позитивного іміджу задля отримання та збереження влади. Ключовими засобами вираження гомеостазу в дискурсі англомовних політичних спотів є позитивнооцінні лексичні одиниці, що характеризують політиків, їх дії, програми, партії, ставлення до виборців. Функцію гомеостазу в дискурсі політичних спотів виконують позитивні заклики та лозунги, а також засоби звернення до виборців, що вербалізують тактику солідаризації з виборцями та скорочення дистанції між ними і політиками. Засобами агресії в досліджуваному типі дискурсу слугують негативнооцінні одиниці, інвективи, обсценна лексика, що вживається у неофіційних Інтернет-джерелах політичних діячів. Їx використання може супроводжуватися невербальними засобами, що підсилюють негативний зміст текстів англомовних політичних спотів, статистичними даними, що створюють уявлення достовірності та об’єктивності інформації, поданої у них, закликами до боротьби з політичними опонентами.

ПОЕТИКА РОМАНУ Л.-Ф. СЕЛІНА «ПОДОРОЖ НА КРАЙ НОЧІ» ТА ВИКОРИСТАННЯ ЕКСПРЕСІОНІСТСЬКИХ ЗАСОБІВ У РОМАНІ ДЛЯ ЗОБРАЖЕННЯ ТОТАЛЬНОГО НЕГАТИВІЗМУ ПОДІЙ ВІЙНИ

2026-04-09T14:48:40+03:00

Статтю спрямовано на дослідження стильових особливостей роману Луї-Фердінана Селіна «Подорож на край ночі». З огляду на те, що експресіонізм був притаманний антивоєнній літературі доби Першої світової війни, контекст твору спонукає розглядати його крізь призму експресіоністичної естетики. У такому підході роман постає в новому світлі: окреслюються ключові риси експресіонізму в його змісті й формі, на рівні тематики та художніх прийомів. Особлива увага приділяється загостреній антивоєнній проблематиці. Твір насичений абсурдом, приглушеним криком, мотивами приреченості людства, безнадією, болем, полум’ям і смертю. Підвищена емоційна напруга, що виявляється через тривогу, страх, безвихідь, нервове напруження, страждання; фрагментарна побудова сюжету; а також використання образу вогню, який пронизує більшість епізодів роману. Загалом мотив вогню, типовий для більшості експресіоністських творів про війну, який символізує загибель, передсмертні муки, пекельні страждання, біль і кровопролиття. Нервове напруження передається через спотворення дійсності, деформації образів, до яких вдаються експресіоністи для посилення емоційного впливу й виразнішого відтворення страхіть війни. Тому твір насичений іронією, самоіронією та гротеском, що підкреслює абсурдність світу й людського існування. Провідною стає інтонація крику. У тексті також втілено експресіоністський мотив самотності та фатальної приреченості людини. Проаналізовано стиль роману «Подорож на край ночі» Луї-Фердінана Селіна у контексті подій Першої світової війни. Дослідження засвідчує, що у французькій літературі, як і в інших європейських літературних традиціях, саме воєнні події стали найпотужнішим імпульсом для розвитку творчості в експресіоністській манері. Аналіз стилістики роману дає підставу стверджувати, що експресіоністський стиль синонімічний «поетиці вогню». Підпорядкування експресіоністському світогляду акцентує апокаліптичні моменти сприйняття, вогненна символіка стає домінантною й поступово позначається на інших засобах зображення.

ВИКОРИСТАННЯ ГЕНДЕРНО-НЕЙТРАЛЬНИХ СТРАТЕГІЙ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ ОФІЦІЙНИХ ДОКУМЕНТІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

2026-04-09T15:02:08+03:00

Статтю присвячено дослідженню стратегій застосування гендерно-нейтральних стратегій та певних так- тик під час перекладу офіційно-ділового дискурсу Європейського союзу. Порівняння підходів до введення інклюзивності в текст документації Союзу та визначення практичного значення та цінності для перекладацької діяльності, зокрема в українському контексті є одним із інструментів для подальших досліджень в контексті гендерних студій та гендерної лінгвістики в цілому. У статті розглянуто різницю між англійською та німецькою мовами в контексті граматичного роду. Було досліджено використання збірних іменників, гендерно-нейтральних одиниць, множини та застосування графічних елементів, таких як астериска, двокрапка та гендергеп. В контексті дослідження було проведено порівняльний лінгвістичний аналіз прикладів з англомовної та німецькомовної версій Звіту про верховенство права 2024 року, розділу про Австрію, де зіставлено терміни на позначення професій в англомовному оригіналі та німецькомовному перекладі та виявлено розбіжність тенденцій використання стратегій для досягнення гендерної нейтральності у документі, що дозволило встановити пряму залежність між граматичною структурою та вибором засобів інклюзії в документі. Додатково було проаналізовано вплив графічних знаків на цифрову доступність тексту для людей із порушеннями зору в німецькомовному контексті. За результатами проведеного дослідження встановлено типологічну детермінованість, оскільки вибір гендерно-інклюзивної стратегії зумовлений граматичною структурою мови. Було доведено, що англійська мова ефективно реалізує потенціал лексичної нейтралізації, тоді як німецька мова вдається до використання графічних елементів. Шлях виокремлення морфологічних особливостей адаптації англомовних нейтральних одиниць до системи німецької мови під час дослідження дозволив провести прямі паралелі з трансформаційними процесами у сучасній українській мові.

КОНЦЕПТ «ДІМ» У ФРАЗЕОЛОГІЇ АНГЛІЙСЬКОЇ ТА НІМЕЦЬКОЇ МОВ

2026-04-09T15:08:56+03:00

У статті досліджено концепт «ДІМ» в англійській та німецькій мовах як через призму фразеологічних одиниць, так і через призму пареміології. З цією метою розмежовано поняття паремій та фразеологізмів. Встановлено, що концепт «ДІМ» є одним з основних та універсальних концептів, адже він супроводжує особистість впродовж усього життя і формує її ключові уявлення та цінності. Як в англомовній, так і в німецькомовній культурах дім є не тільки фізичним простором для проживання, а й символом моралі, духовності, єдності та традицій. Виявлено, що в англійській мові концепт «ДІМ» репрезентується здебільшого лексемами home та house, а в німецькій – Haus та Heim. Словникові одиниці home та Heim мають виразне емоційно забарвлення й асоціюються з почуттями захищеності, затишку, безпеки й приналежності. З іншого боку, лексеми house та Haus позначають фізичний об’єкт – будівлю для проживання. Визначено, що в англійській фразеології концепт «ДІМ» є емоційно насиченим, символізує початкову точку формування людських цінностей і тісно пов’язаний із внутрішнім світом людини. Натомість німецькі фразеологічні одиниці з концептом «ДІМ», окрім того, що передають ідею психологічного комфорту, часто осмислюють дім як простір дисципліни й відповідальності, вони зосереджуються на стабільності, впорядкованості та цінності власного житла. Узагальнено, що в англійській фразеології домінує емоційнооцінний компонент концепту «ДІМ», а у німецькій мовній традиції концепт «ДІМ» характеризується більшою орієнтацією на раціональність. Встановлено, що саме у таких розбіжностях виявляються національно-специфічні риси мовної картини світу. Проаналізовані у ході дослідження англійські та німецькі паремії та фразеологізми засвідчили наявність як повних семантичних відповідників, так і часткових або функціональних еквівалентів з різним ступенем фразеологізації.

ТРИ ПРОЯВИ ТРЕТЬОГО КОДУ В ПЕРЕКЛАДАХ ЕПОХИ СМП: СИТУАЦІЙНА РОЗВІДКА

2026-04-09T15:20:29+03:00

Актуальність дослідження зумовлена масовим використанням систем машинного перекладу (СМП) у професійній перекладацькій діяльності та браком розвідок, присвячених ідентифікації проявів третього коду в німецько-українському напрямку, джерелом яких можуть бути згадані СМП. Третій код розглядаємо як особливий вид мови, що перебуває на межі між вихідною та цільовою мовами та пов’язаний із буквальним перекладом, неприродними для цільової мови конструкціями та ігноруванням узусних норм. Мета дослідження полягає у виявленні та описові проявів третього коду, релевантних для німецько-українського перекладу, кількісному порівнянні проявів третього коду в емпіричних матеріялах, а також ідентифікації природних альтернатив. За емпіричний матеріял дослідження правлять чотири тексти: роман Ф. Кафки «Der Prozess» (1925), український переклад П. Таращука «Процес» (1998), український переклад СМП DeepL (2025) та український переклад, що його виконав перекладач з однорічним досвідом за допомогою СМП DeepL (2025). З метою забезпечення валідности результатів ми здійснили сліпу ситуаційну розвідку, учасник якої спочатку не знав про справжню мету перекладу. У межах дослідження проаналізовано три прояви третього коду: розділові запитання, імпліцитний займенник «це» в конструкції «робити + це» та недоречне перейняття присвійних займенників. Результати кількісного порівняння підтвердили евристичну гіпотезу: переклад, виконаний за допомогою СМП, містить значно більшу кількість проявів третього коду. Окрім того, ми ідентифікували основні тактики, завдяки яким переклад, виконаний до поширення СМП, містив меншу кількість проявів третього коду. Високий ступінь збіжности рішень у перекладі СМП та перекладі, виконаному за допомогою СМП, свідчить про некритичне ставлення перекладача з однорічним досвідом до пропозицій СМП. Цей факт також посвідчує ризик перейняття неприродних варіянтів за наявности прийнятних альтернатив. Результати цього ситуаційного дослідження можуть послугувати підґрунтям для дальших корпусних розвідок, спрямованих на верифікацію виявлених тенденцій. Окрім того, перспектива дальших розвідок полягає в ідентифікації та описові инших проявів третього коду в німецько-українському напрямку

МОВНІ МАРКЕРИ ГАРМОНІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ В ДІЛОВІЙ КОМУНІКАЦІЇ

2026-04-09T15:31:40+03:00

У статті проаналізовано мовні маркери гармонійної поведінки в офіційно-діловій комунікації. Помічено, що найбільш репрезентативними й релевантними для дослідження мовних маркерів поведінки є жанри публіцистичного й офіційно-ділового стилів, зокрема медіатексти й публічні дописи, виступи та заяви офіційних осіб, представників різних гілок влади, громадських і політичних діячів та ін. Зауважено, що до мовних маркерів гармонійної поведінки слід уналежнювати слова та вислови, що відбивають упевненість, щирість, бажання співпрацювати й позитивні емоції, що постають на противагу маркерам конфлікту (агресії, уникненню, комунікативному тиску). Наголошено, що втілення мовних маркерів гармонійної поведінки під час ділової комунікації створює відчуття психологічного комфорту, віддзеркалює самодостатність, націленість і здатність мовців до конструктивного діалогу. Проаналізовано функціонування мовних маркерів гармонійної поведінки у текстах дописів різних сучасних Телеграм-каналів, що містять доповіді й виступи офіційних осіб, посадовців, громадських і політичних діячів, журналістів. Пояснено, що до маркерів гармонійної поведінки вналежнюють і невербальні мовні засоби: схвальні жести, спокійну, доброзичливу інтонацію, помірний темп мовлення. Висновковано, що гармонійна мовна поведінка всіх індивідуумів у масмедійному й офіційно-діловому стилі створює сприятливе і перспективне тло для злагодженого перебігу комунікації, успішного досягнення комунікативної мети, формує стійке психологічне здоровʼя всіх учасників спілкувального процесу та є запорукою становлення зрілого соціуму в майбутньому. Зауважено, що прагматичний вплив, який здійснюють такі засоби на реципієнтів, потребує подальшого студіювання в психолінгвістичній царині із застосування асоціативного експерименту

ІДІОМАТИЧНІ ВИРАЗИ ЯК ЗАСІБ КОМУНІКАТИВНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ У СУЧАСНОМУ АНГЛІЙСЬКОМУ ДІЛОВОМУ ДИСКУРСІ

2026-04-09T15:46:48+03:00

Стаття присвячена комплексному аналізу функціонування ідіоматичних виразів у сучасному англомовному діловому дискурсі. У роботі розглянуто специфіку використання ідіом у різних сферах бізнес‑комунікації: телефонних переговорах, діловому листуванні, корпоративних зустрічах, укладанні контрактів та медійному просторі. Показано, що ідіоматичні конструкції, попри формалізованість ділової мови, виконують важливу прагматичну функцію – вони роблять мовлення більш живим, виразним та наближеним до природного спілкування. Ідіоми сприяють створенню атмосфери довіри, допомагають структурувати комунікацію, позначати проблемні моменти та досягати компромісу між учасниками взаємодії. У статті систематизовано основні групи ідіом відповідно до їхнього функціонального навантаження: відкриття бізнесу (game plan, get the ball rolling, get off to a flying start), постановка цілей та завдань (think big, make up one’s mind, take steps), фокусування уваги (come to the point, keep your eye on the ball, get down to business), вираження незгоди та критики (at cross purposes, get the wrong end of the stick, shift the blame), а також досягнення згоди та компромісу (be on the same page, give and take, build bridges). Наведені приклади з перекладом демонструють семантичні та прагматичні особливості ідіом, їхню роль у формуванні корпоративної культури та професійного іміджу. Окрему увагу приділено проблемі перекладу ідіоматичних виразів українською мовою. Підкреслено, що буквальний переклад не забезпечує адекватності, оскільки ідіоми є культурно маркованими одиницями. Для їхнього відтворення необхідно застосовувати описові, функціональні та адаптаційні стратегії, орієнтуючись на прагматичну мету вислову. Засвоєння ідіом у процесі навчання англійської мови сприяє розвитку комунікативної компетентності майбутніх фахівців, підвищує ефективність міжкультурної взаємодії та забезпечує успішну інтеграцію у глобалізоване бізнес‑середовище. Таким чином, ідіоматичні вирази слід розглядати як багатофункціональний інструмент сучасного англомовного ділового дискурсу, що поєднує семантичну, прагматичну та культурну складові й має значний вплив на ефективність професійної комунікації.

ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬОЇ РЕАЛЬНОСТІ В РОМАНІ ЮЛІ ЦЕ «ІНСТИНКТ ГРИ»

2026-04-09T15:53:36+03:00

У статті обґрунтовано актуальність постструктуралістського методу, який пропонує гнучкий підхід до понять «експеримент», «фікційність» і у такий спосіб відкриває нові можливості для розгляду «експериментальності» в літературі. Показовим у цьому стосунку є роман Юлі Це «Інстинкт гри», його експериментальний характер конкретизовано на рівні сюжету, а також у рамковій композиції твору, коли події зображено в контексті юридичної реконструкції справи, опису фактів кримінальною суддею. Проаналізовано застосування класичної моделі теорії ігор у межах постмодерністської художньої парадигми. За допомогою постструктуралістської стратегії опису літературного твору встановлено, що зображена картина світу не зв’язана змістовно з ігровою моделлю, вона є змінною. Постановка питань у такій спосіб пропонує можливість отримати нові знання через літературу, змінюючи вектори й оцінки. Описано структуру художньої реальності, її потенціал і суперечності, тобто ті складники, які визначають її як форму сучасного досвіду і роблять її такою, що можна описати і передати. Дослідження показало, що різні констеляції «гри» можна лише частково охопити інструментарієм теорії ігор, оскільки онтологічна реальність роману ставить під сумнів раціональність через «ірраціональну» поведінку персонажів. Художня картина світу, репрезентована романом, постає як результат сприйняття цілісного художнього висловлювання. Йдеться не лише про наявні ознаки постмодерністської літератури, що фіксують досягнутий рівень розуміння людини і світу. Запропонована авторкою концепція виражає сучасний досвід часу і у такий спосіб діє як засіб дистанціювання та рефлексивного погляду на постмодернізм. Розглянуто лінію від теорії ігор через модель «дилема в’язня» до роману, інтерпретацію розширено поведінковими аспектами. З’ясовано, що «дилема в’язня» головного персонажа не є такою в класичному розумінні, а представляє індивідуально-авторську художню трансформацію теоретичної ігрової моделі.

ЕКОКРИТИЧНИЙ ВИМІР ХУДОЖНЬОГО ПРОСТОРУ «БЕЗПЛІДНОЇ ЗЕМЛІ» Т. С. ЕЛІОТА

2026-04-09T16:01:15+03:00

У статті аналізується специфіка трансформації художнього простору в поемі Т. С. Еліота «Безплідна земля» крізь призму екокритичного прочитання. Проблему означено з перспективи міждисциплінарного дискурсу, що поєднує літературознавчий аналіз із концепціями «глибинної екології», екософії та соціальної філософії. Означено основні аспекти «зелених студій», художніх версій глобальних екологічних проблем та окреслено специфіку поетичного зображення ландшафту в епоху Антропоцену. Теоретико-методологічне підґрунтя роботи становлять праці засновників екокритики (Ч. Глотфелті, Дж. Бейта, Л. Б’юелла, К. Соупер) та системні напрацювання українських і зарубіжних дослідників (П. Баррі, Л. Горболіс, І. Ільїних). Основою статті є деконструкція антропоцентричних моделей взаємодії людини та довкілля, що дозволяє виявити екокритичні маркери в модерністському тексті. Досліджено топографію пустелі як дзеркала екологічного дисбалансу, де відсутність води та випаленість ландшафту відображають стан «екологічного заціпеніння» суб’єкта. «Логіки домінування» (за К. Соупер) розкривається на приккладі образу Темзи, через який простежується перетворення природного об’єкта на ресурсну зону, захаращену антропогенними відходами індустріальної цивілізації. Проаналізовано акустичну екологію твору та виявлено конфлікт між механістичними шумами міста та органічною геофонією стихій. Доведено, що «Голос Грому» у фіналі поеми виконує функцію екокритичного катарсису, що маркує можливість подолання кризи через формування «позаіндивідуального Я» та повернення до біоцентричних цінностей.

ДИСКУРС РАДИКАЛЬНИХ ЕКОАКТИВІСТІВ РУХУ «SCIENTIST REBELLION» (ЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ)

2026-04-09T16:07:27+03:00

У статті вивчаються лінгвостилістичні особливості текстів публікацій, оприлюднених на офіційному сайті радикального екологічного руху «Scientist Rebellion», та стратегії, які автори цих матеріалів використовують для впливу на цільову аудиторію. Проведене дослідження дозволило дійти висновку про те, що ключові тексти сайту є зразками політичного дискурсу в екологічному «обрамленні», як і публікації інших радикальних екоактивістів. Проте, на відміну від інших радикальних рухів, адміністратори сайту «Scientist Rebellion» грамотно розташовують матеріали, вдало чергуючи суто наукові публікації з питань екології, газетні статті про діяльність екоактивістів та програмні тексти руху, що містять політичні вимоги. Останні становлять смислове ядро сайту, решта ж матеріалів відіграють допоміжну, аргументативну роль. Основні стратегії, що використовуються у політичних текстах руху «Scientist Rebellion», є такими самими, що і в публікаціях інших радикальних екоактивістів: 1) залякування адресатів за допомогою яскравих описів жахливого майбутнього, що чекає на людство; 2) «призначення» політиків винними у ситуації; 3) пропонування програми виходу зі становища; 4) заклики до адресатів приєднуватися до акцій; 5) віктимізація учасників руху – співчуття екоактивістам через те, що вони зазнають репресій з боку влади. У ключових, політичних публікаціях сайту суто наукової термінології обмаль. У них уживається лише загальнозрозуміла екологічна лексика, що становить основу сучасного екологічного дискурсу. Центральними при цьому є синоніми на позначення критичної ситуації із довкіллям: climate disaster, climate crisis, climate emergency тощо. Негативна характеристика ситуації та дій політиків досягаються за рахунок уживання різних частин мови з негативним значенням, числівників на позначення великих чисел, форм найвищого ступеня порівняння прикметників: civilizational collapse, unprecedented famine, untold suffering, uninhabitable planet, hundreds of millions of refugees, the worst impacts of climate breakdown, ruthless exploitation of nature and human beings. Для згущення фарб застосовуються і деякі стилістичні засоби, зокрема гіпербола та градація. Отже, попри претензії на науковість, програмні публікації руху «Scientist Rebellion» апелюють до емоцій адресата. Проведене дослідження підтвердило наше припущення, що рух «Scientist Rebellion» виник у результаті того, що інші радикальні екоактивісти скомпрометували себе неоднозначними діями, суттєво стримавши бажання пересічного громадянина брати участь у вирішенні екологічних проблем. Керівники «Scientist Rebellion» поставили перед собою завдання врятувати репутацію радикальних захисників довкілля та залучити до боротьби за здоров’я планети забезпеченіші прошарки населення

ГРАМАТИКАЛІЗАЦІЯ НАПІВМОДАЛЬНИХ ДІЄСЛІВ У РОЗМОВНОМУ ДИСКУРСІ: ЛІНГВОКУЛЬТУРНА ВАРІАТИВНІСТЬ (AМE VS BRE)

2026-04-09T16:14:27+03:00

У статті здійснено корпусно-лінгвістичний аналіз процесів граматикалізації напівмодальних дієслів gonna, wanna, gotta у сучасному англомовному розмовному дискурсі з урахуванням лінгвокультурної варіативності американського та британського варіантів англійської мови. Актуальність дослідження зумовлена активним впливом розмовного мовлення, масмедійної та цифрової комунікації на граматичну систему англійської мови, а також необхідністю емпіричного підтвердження міжваріантних відмінностей у функціонуванні граматикалізованих форм. Метою статті є виявлення особливостей граматикалізації напівмодальних дієслів gonna, wanna, gotta, визначення їхніх граматичних і функціонально-семантичних характеристик у розмовному дискурсі та зіставний аналіз їх уживання в американській і британській лінгвокультурах. Емпіричну базу дослідження становлять дані British National Corpus, Corpus of Contemporary American English та NOW Corpus, що забезпечує репрезентативність матеріалу, можливість кількісного аналізу та порівняння різних жанрів і регістрів мовлення. Корпусний аналіз засвідчив, що напівмодальні дієслова виникли внаслідок редукції конструкцій going to, want to, have got to та характеризуються високою частотністю в усному мовленні й неформальних жанрах, залишаючись стилістично маркованими у формальному письмовому регістрі. Встановлено неоднаковий ступінь граматикалізації досліджуваних форм: gonna та gotta демонструють вищий рівень граматичної абстракції, тоді як wanna зберігає елементи лексичної семантики. Лінгвокультурний аналіз показує, що в AmE ці форми є більш частотними й дискурсивно прийнятними, тоді як у BrE вони зберігають чіткішу стилістичну маркованість. Отримані результати підтверджують тісний зв’язок між про

ПОНЯТТЯ МОВНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ: СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ПІДХОДІВ ТА ІНТЕГРАТИВНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

2026-04-09T16:22:51+03:00

Статтю присвячено теоретичному осмисленню поняття мовної ідентичності, представленого в сучасних українських наукових дослідженнях. Потенційної глибини додає той факт, що аналіз було здійснено на матеріалі не тільки суто лінгвістичних джерел, а й соціально-гуманітарних загалом. Актуальність теми обумовлена як історичним розвитком, так і сучасним станом українського суспільства, що перебуває зараз у складній цивілізаційній ситуації. Мовна ідентичність постає як динамічний конструкт, що постає на перетині індивідуального досвіду людини, соціальних практик, історичної пам’яті та політичного вибору. На основі аналізу сучасних українських досліджень окреслено методологічну та термінологічну різнорідність підходів до визначення мовної ідентичності. У статті запропоновано їх систематизацію за п’ятьма основними напрямами: соціополітичним, психолінгвістичним, когнітивно-онтологічним, історико-ретроспективним та інформаційно-мережевим. Особливу увагу приділено методологічному розмежуванню понять мови як системи, мовної практики як реального використання цієї системи та мовної ідентичності як форми мовного самоусвідомлення. Обґрунтовано, що в українському соціокультурному контексті мовний вибір часто має характер свідомого публічного жесту й виступає маркером цивілізаційної та ціннісної орієнтації. У результаті дослідження сформульовано узагальнене авторське визначення мовної ідентичності як процесуальної, багатовимірної форми самоусвідомлення особистості та спільноти. Вказано, що ця форма ґрунтується на свідомому мовному виборі, регулярних мовних практиках, привласненні мови як символічного ресурсу та закріплюється через історичний і соціальний досвід. Запропонована класифікація підходів може бути методологічним підґрунтям для подальших лінгвістичних і міждисциплінарних досліджень мовної ідентичності в сучасних українських реаліях.

ПУНКТУАЦІЙНІ ТА СИНТАКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛОМОВНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ТЕКСТУ

2026-04-09T16:35:19+03:00

Стаття присвячена пунктуаційним та синтаксичним особливостям інформаційного тексту. За зразок такого типу тексту взято текст для читання міжнародного іспиту з англійської мови IELTS. Відзначено, що історично пунктуаційні знаки використовувалися для полегшення прочитання тексту вголос, проте з часом їхнє використання все більше визначалося логіко-синтаксичними зв’язками між словами в реченні. Визначено, що особливості взаємозв’язку між використанням пунктуаційних правил та синтаксичними характеристиками інформаційного тексту полягають у їхньому взаємному доповненні: оскільки жорстких правил застосування пунктуаційних знаків в англійській мові небагато, знання синтаксичної будови речення допомагає користувачам англійської мови поділяти речення на смислові частини під час читання тексту та забезпечує його правильне розуміння. Встановлено, що пунктуаційні особливості опрацьованого в статті тексту охоплюють використання оксфордської коми в реченнях з однорідними членами. Значним є використання дієприкметникових зворотів, які переважно не відділяються комами навіть у структурі довгих груп підмета із залежними словами, що є прикладом того, як пунктуаційні норми англійської мови відрізняються від української. В англійських реченнях проаналізованого тексту не вживається кома перед підрядними сполучниками, що відповідає традиційним нормам англійської мови. У структурі тексту переважають прості поширені речення, ускладнені зворотами та однорідними членами речення. У результаті встановлення синтаксичних та пунктуаційних особливостей інформаційного тексту в статті обґрунтовується теза про те, що на просунутому рівні вивчення англійської мови необхідно приділяти особливу увагу синтаксичній будові речень, оскільки пунктуація не завжди забезпечує швидке декодування написаного тексту для україномовного читача. Особливо актуальним це є під час вивчення комунікативного курсу англійської мови чи академічної англійської мови на другому й третьому рівнях вищої освіти

ПРОТИСТАВЛЕННЯ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ РЕЛЯЦІЙ АНТОНІМІЇ ТА СИНОНІМІЇ В МЕЖАХ КІБЕРБЛОКУ СТАН СИСТЕМИ (SYSTEM STATUS)

2026-04-09T16:43:48+03:00

Статтю присвячено дослідженню протиставленню концептуальних реляцій антонімії та синонімії в межах кіберблоку СТАН СИСТЕМИ (SYSTEM STATUS) та аналізу лексико-семантичних варіантів кібернеологізмів crash і robust. У дослідженні змодельовано предметний та акціональний фреймові приклади даного кіберблоку. Проаналізовано важливі наукові проблеми, специфіку вже існуючих поглядів науковців в галузі даного наукового дослідження. Окреслено позицію відомих лінгвістів щодо необхідності розмежування даних лінгвістичних аспектів. Визначено різні підходи до здійснення концептуальних реляцій в межах даного наукового дослідження. Представлено сучасні лінгвістичні розвідки, зумовлені загальною спрямованістю лінгвістичної парадигми знань на розроблення якісно нових дослідницьких об’єктів, що дозволяють розв’язати проблему вербального позиціонування цілісних динамічних фрагментів позамовної дійсності, одним із яких є сфера кібернеології. Запропоновано поняття “кіберблок”. Скомпоновано дані словникові дефініції у даний кіберблок. Досліджено кіберблок крізь призму предметного та акціонального фреймів. Стратифіковано емпіричний матеріал за певними аспектами діяльності людини та комп’ютера. Скорельовано відповідний кіберблок, в межах якого визначено і досліджено способи формування та процеси утворення синонімічних подібностей та антонімічних протиставлень в межах досліджуваного кіберблоку. Проаналізовано типи фреймів. Побудовано предметний та акціональний фрейми враховуючи лексико-семантичні варіанти досліджуваних комп’ютерних неологізмів. Досліджено специфіку антонімічних і синонімічних зв’язків та їх інтеграцію в межах досліджуваного кіберблоку. Виокремлено підконцепти, що виражають протилежні значення досліджуваних кібернеологізмів. Проаналізовано тенденцію редукції синонімічних і появу антонімічних ознак в межах даного кіберблоку. Доведено гіпотезу, що лексико-семантичні варіанти комп’ютерних неологізмів водночас можуть набувати і синонімічного, і антонімічного характеру, коли їх семантична структура ЛСВ моделюється за допомогою фреймових слотів